29 жовтня у Збройних Силах України відзначатиметься ваше професійне свято – День військового фінансиста, яке було встановлено у 1999 році з метою підвищення авторитету військовослужбовців та працівників фінансово-економічних органів та підняття престижу фінансової служби Збройних Сил України.
Фахівців-фінансистів об’єднує високий професіоналізм, відданість своїй професії, готовність ефективно і якісно розпоряджається коштами оборонного бюджету щоб принести максимальну користь Збройним Силам України та державі в цілому. Завдяки вашій сумлінній службі та зразковому виконанню поставлених завдань ви маєте визнання у вигляді сьогоднішнього свята – Дня військового фінансиста. На сьогодні, в умовах обмеженого фінансування Збройних Сил, завдяки вашій наполегливій праці у фінансових органах різного рівня, вдається забезпечувати фінансування обсягів видатків, передбачених кошторисом бюджету Міністерства оборони України та своєчасно виплачувати грошове забезпечення, заробітну плату й інші видатки. Коло завдань, які Вам доводиться вирішувати у нинішніх непростих для країни економічних умовах, важко переоцінити. Це і розробка проектів законів України, інших нормативно-правових актів з питань, що входять до Вашої компетенції, боротьба за економію фінансових ресурсів, забезпечення коштами наших миротворчих контингентів тощо. І сьогоднішнє свято зобов’язує всіх Вас більш якісно виконувати покладені на фінансові органи Міністерства оборони України функції, гідно нести високе звання військового фінансиста.

Від всієї душі вітаємо Вас і Ваші родини з професійним святом.

Мазепа і Орлик прекрасно розуміли, що прості люди, які проживають в містечках і селах, сім'ї військових тощо занадто затиснуті великою кількістю податків, не мають достатніх прав і вольностей, а тим більше – знають про корупцію в оточенні тодішньої влади. Окрім того, швидка геополітична зміна курсу Івана Мазепи від стратегічного партнерства з Росією до стратегічного партнерства зі Швецією зокрема та Європою загалом не була донесена та роз'яснена широкому загалу.

Щоб отримати довіру українського суспільства, фактично, і були сформульовані статті основного закону, які би давали можливість, перш за все, простим людям переглянути ставлення до тодішньої влади (гетьмана і його команди) та, відповідно, заручитися її підтримкою. Отже, багато статей Конституції, які ми позначаємо як демократичні, справедливі і такі, що випередили у часі багато норм європейських конституцій, з'явилися ще 5 квітня 1710 року.

Очевидно, що і через 305 років у Конституції Пилипа Орлика можна знайти багато концептуально важливих речей, які є не лише слушними, а і повинні слугувати своєрідними уроками у нинішній конституційній дискусії або у ставленні можновладців до Основного Закону.

І. Конституція і закон – один для всіх: від глави держави до простого громадянина

«...Але коли деякі Гетьмани Війська Запорозького узурпували владу, порушуючи всіляке природне право й рівність, вони на власний розсуд встановили такий закон: «Я так хочу, я так велю». Через таке деспотичне право (завдяки) некомпетентності гетьманського правління на батьківщині і у Війську Запорозькому виникли численні безпорядки, порушення законів і вольностей, громадські утиски, насильницьке розміщення військових постоїв, зневажливе ставлення до старшин, полковників та знатних козакі ... Якщо у діях Ясновельможного гетьмана буде помічено щось несумісне з правами та вольностями, шкідливе та некорисне для Вітчизни, тоді Генеральна Старшина, полковники і генеральні радники будуть уповноважені вільними голосами чи приватно або, якщо виникне така необхідність, й публічно на раді висловити Його Вельможності докір щодо порушення прав та вольностей без осудження та найменшої образи високої регіментарської честі. На ті докори Ясновельможний гетьман не має ображатися та мститися, а навпаки, намагатися виправити недоладності». (зі ст. VI Конституції Пилипа Орлика)

ІІ. Як побороти корупцію в кадрових призначеннях керівництва держави та забезпечити справедливе правосуддя

«...Оскільки ж усі тягарі і здирство нещасного простолюду беруть свій початок із підкупу за сприяння особам, що просять і домагаються судових посад, не користуючись довір’ям і не маючи заслуг, але ненаситно прагнучи до власного збагачення, розбещуючи урядовців, козаків і простолюдинів, завойовуючи прихильність Гетьмана підступними дарунками, за допомогою яких намагаються без вільних виборів, всупереч праву і рівності, піднятися на вершину полкових та інших урядів і почестей, тому найсерйознішим чином постановляємо, що Ясновельможний Гетьман не надаватиме нікому ніяких урядів ані почестей, керуючись якоюсь попередньою оцінкою вартості полковницьких відзнак чи інших козацьких та простих посад, і не нав’язуватиме на них нікого силоміць. Але завжди як козацькі, так і прості урядники, а особливо полковники, повинні обиратися вільним волевиявленням і голосуванням, і після виборів затверджуватися гетьманською владою, хоча вибори цих виборних (осіб) не повинні оголошуватися і здійснюватися без гетьманської згоди. Цей закон належить виконувати і полковникам, не призначаючи сотників та інших урядників на основі дружніх стосунків і особистої прихильності без вільного голосування всього повіту, але обираючи і не усуваючи від урядів через приватні сутички». (зі ст. Х Конституції Пилипа Орлика)

«Якщо хтось із старшин, полковників, генеральних радників, знатних козаків та всіх інших урядників, а також із рядових козаків учинить злочин, що шкодить гетьманській честі, виявившись винним через нечестивий умисел або випадково, у такому разі подібних винуватців (злочину) не повинен карати сам Ясновельможний Гетьман із власної ініціативи і помсти, але таке правопорушення — і умисне, й випадкове — має підлягати (розгляду) Генерального Суду, який повинен винести рішення не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкорятися, як переможений законом». (зі ст. VII Конституції Пилипа Орлика)

ІІІ. Як захистити соціальні права простих громадян та встановити справедливі податки

«Оскільки податки на річну платню компанійцям і сердюкам (кінним і пішим козакам з гетьманської лейб-гвардії) та інші публічні видатки, а також стації на компанійців та сердюків були встановлені як загальна повинність для всіх жителів України, і козаків, і простолюду, отож і податки, й згадані вище стації мають бути всюди ліквідовані і повністю відмінені. Таким чином, державна скарбниця, закрита для задоволення державних потреб, повинна бути відновлена за рахунок регулювання видатків. Що ж стосується платні кінним і пішим після закінчення війни, то вона повинна залишатися серед військових служб у віданні Гетьмана, про що на Генеральній Раді буде обговорено і прийнято постанову». (зі ст. ХV Конституції Пилипа Орлика)

«... Після того, як наша власна батьківщина буде втихомирена від збурення війнами й звільнена від московського рабства, нехай буде призначена і через спеціально встановлених комісарів здійснена ревізія усіх видів публічних і приватних володінь і за високим рішенням Генеральної Ради у присутності Гетьмана нехай буде ухвалено урочисто й непорушно: кому належить згідно з законом, а кому не належить користуватися правом володіння публічними маєтками, і які саме належить виконувати повинності підданим. Подібним же чином збільшуються тягарі нещасного пригнобленого простолюду й тому, що чимало заможних козаків під приводом права підсусідства захищають прийнятих на свою садибу простолюдинів від будь-якої міської й сільської повинності. Так само і заможні купці, відзначені гетьманськими вольностями, а також ті, що перебувають під заступництвом і опікою полковників, уникають виконання належних публічних повинностей і відмовляються надавати допомогу нещасному простолюдинові. Через це Ясновельможний Гетьман своїми Універсалами повинен буде подбати як про повернення селян, прихованих (у володіннях) царя, так і про заборону звільняти купців від несення публічних повинностей, не протегуючи їм у цьому надалі». (зі ст. ХІІ Конституції Пилипа Орлика)

«Часто люди бідні скаржаться на численні здирства з боку збирачів державних податків та податкових чиновників, а також ярмаркових об'їждчиків. Бідній людині взагалі неможливо на ярмарку продати будь-яку річ для полегшення своєї бідності та купити щось для власних потреб без ярмаркової плати. А не дай Боже, хоч чимось завинити, то будеш обідраним ярмарковими об'їждчиками з ніг до голови. Тому нехай збирачі податків та податкові чиновники збирають до державної скарбниці тільки те мито і тільки з тих товарів, які будуть виражені у майнових угодах, нічого зайвого від купців не вимагаючи і людям бідним здирства не чинячи. Так само й об'їждчики ярмаркові повинні збирати мито з тих, кому належить його платити, а не з убогих людей, які прибули на ярмарок, щоб щось продати або купити для власних потреб». ( зі ст. ХVI Конституції Пилипа Орлика)

«... Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов’язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб простим козакам і простолюдинам не чинилось надмірних утисків, спустошливих поборів і здирств. Бо ці надужиття спонукають люд залишати обжиті місця і відходити до чужих країв за межі рідної землі, аби полегшити подібні тягарі і шукати життя кращого, спокійнішого і легшого. Через це нехай пани полковники, сотники, отамани, урядники і виборні не наважуються пригноблювати свою домашню челядь і простих козаків, а особливо простолюдинів, які не знаходяться у прямій залежності від їхніх урядів чи в їхньому особистому підданстві, посилаючи (їх) косити сіно чи збирати врожай, виганяючи на укріплення валів, відбираючи насильно, шляхом грабунку чи примусового продажу земель, за якусь незначну провину все рухоме й нерухоме майно. Також ремісників не примушувати без дозволу до виготовлення замовлених до хатнього вжитку речей, а козаків не звільняти від служби заради (виконання) приватних доручень. Ясновельможний Гетьман повинен заборонити ці зловживання, що так поширилися, й, уникаючи їх сам, гідним наслідування прикладом, і викорінюючи». (зі ст. Х Конституції Пилипа Орлика)

IV. Державна підтримка військових та їхніх родин

«Встановлюється і оголошується непорушним, що вдови козаків, їхні дружини та діти-сироти, козацькі господарства і (господарства) жінок, чоловіки яких перебувають на війні або на якихось віськових службах, не притягатимуться до жодних обов’язкових для простого люду загальних повинностей і не будуть обтяжені сплатою податків». (ст. ХІ Конституції Пилипа Орлика)

V . Про гарантії самоврядування міст та громад

«Силою цього Виборчого акту ухвалюється, щоб столичне місто Русі Київ та інші міста України зберігали недоторканними й непорушними всі свої справедливо отримані закони та привілеї й це мусить у відповідний час обов’язково підтверджуватися гетьманською владою». ( ст. ХІІІ Конституції Пилипа Орлика)

З повагою, щиро
Голова Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін