vovsad

Затишне місце для чаювання

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Tue, 10 Jan 2012 15:15:00 +0000

Стоянка біля витягів в Татранській Ломниці.

Словацькі тумані пейзажі

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sun, 08 Jan 2012 11:55:00 +0000

Їхали кататися на лижах тому по країні практично не їздили. Підвезло шо дорога пролягала цікавими місцями. По дорозі погода була така ж малозимова як і у Львові, туман, мжичка... Тільки гори давали можливість відчути зиму. Щодо самої дороги, добирання забирало практично 9 годин разом з кордоном - десь 2-3 години таки витрачали на перехід кордону незважаючи на то шо з дітьми пропустили повз більшу частину черги.

Спішський замок.

Все закрито, навколо стоянки бродила тільки одна душа в тілі п'янички. Туман і містична тишина. Не хочу знати як воно виглядає влітку.

Просто якась пастелька в гарному місці.

+49° 17' 16.79", +22° 0' 54.98".

Кордон між Словаччиною і Польшею. Словацька сторона була розчищена від снігу, а тут вже Польща і наполегливі рекомендації взувати на машинку ланцюги, не їхати швидше 20 км на годину і т.д.. останню машину бачили хвилин 20-25 тому, наступну побачили також десь через 20 хвилин їзди.

В Високих Татрах не було стільки снігу як тут хоча тут всього лиш горбик висотою в 700 метрів.

З.І. Користуйтеся GPS, він додасть пригод і покаже цікаві неходжені місця навіть якошо ви просто їдете додому.. :)

"Як я зустрів новий рік"

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Thu, 05 Jan 2012 16:03:00 +0000

Продовжуємо потихеньку скочуватися з фотоблогу до опису відпусток. Ну але шо поробиш - була міні-відпустка - була можливість чуть поклацати.

Обсерваторія "Скалнате Плесо", Високі Татри.

В очікуванні Нового Року.

Данько тепер лижник. Катає без палок бо заважають і любить губити їх на підйомнику.

Чомусь нема фотографій

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sun, 16 Oct 2011 19:56:00 +0000

Скоро зима - стало холодно і вечори достатньо довгі шо б повикладати якісь картинки але їх чомусь нема. Так виглядає шо вдається або цікаво проводити час або фотографувати. Треба якось ту ситуацію міняти...

Одна з випадкових картинок за останній місяць - ніц особливого але інших нема.. :)

Олімпос

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Wed, 21 Sep 2011 20:27:00 +0000

Передивився ше разок то шо наклацав два тижні тому в Туреччині і знайшов ше пару картинок цікавих картинок.

То є видок на пляж Чіралі з Олімпоса. От та висока гора на задньому плані - Тахтали, та з якої можна злетіти з парапланом.

Традиційна турецька родина на пляжі.

:)

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Fri, 09 Sep 2011 18:55:00 +0000

Гуси які нікого не рятували

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Fri, 09 Sep 2011 18:52:00 +0000

Про Туреччину і Чіралі

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Fri, 09 Sep 2011 15:30:00 +0000

Декілька днів тому ми повернулися. Тут хаотичні підсумки які можуть стати в пригоді якшо б хто хотів туда поїхати.

Погода
Кінець серпня-початок вересня не самий вдалий час в плані погоди - дуже спекотно і треба якийсь час на акліматизацію. Хоча сприйняття температури дещо інше, по справжньому жарко було тільки коли перевалювало за 36С. При 30-32 С було доволі комфортно - можна було їздити в машині без кондиціонеру (він в нас смердів :) ). Добре шо поїхали на довго - акліматизація була відчутна, особливо після прохолодного львівського літа.

Дороги
Хвалені турецькі дороги не особливо вразили. В багатьох місцях латані-перелатані, в не курортних зонах доволі вузькі і небезпечні. Хоча звичайно таких небезпечних ям як в Україні не бачили. Незважаючи на відносну якість доріг турки в загальному ганяють набагато небезпечніше, таке враження шо намагаються навмисно обганяти на заборонених кавалках дороги і дуже сильно порушують швидкісний режим. Особливе місце займають мотоциклісти - чуваки в основному возять шолом в руках і одягають його тільки перед поліцаями, зразу після посту шолом скидають і везуть його далі в руках..
Бензина дуже дорога, десь біля 2 евро за літру, відстані досить великі.

Likya Yolu
Лікійська стежка, 500 км маркований маршрут по по горах в основному на відстанні кількох кілометрів від моря. Досить цікавий і легкий маршрут, але таки піший - для роверів багато участків зовсім не придатні. Принаймі на тих кавалках в околі шо я бачив. Прокатних роверів не брали з цієї причини ну і 36+ не дуже комфортно для катання. Та і для ходіння так собі.. Більшість людей ходять його частинами, не всі 500 км, ну і в дещо прохолодніший час. Ми дальше 4 км не ходили. :)
Є ше в турків стежка Св. Павла і ше там шось. Якшо надумаю колись їхати в Туреччину мабуть спробую пройтися трохи якось з тих стежок.

Чіралі
Точка втратила трохи. Звичайно ми попали в дещо невдалий час - кінець Рамадану + день Перемоги (співпало того року, були вихідні типу як в нас в травні буває), це ще більше залюднило цю селуху, але і до того воно вже небуло таким диким і романтичним як 8 років тому ( про одну річку і то шо колись і горілка була смачніша - в курсі, але все ж таки хотілося б). З іншого боку тут можна дійсно гарно зануритися в місцеву культуру. Харчуючись в місцевих мейханах тепер непогано розбираємося в турецькій кухні - мезе, кебаби, ґозлеме, чорба, долма всякі і ракі. - Словниковий запас також поповнився.. :)
Посильну допомогу в "зануренні в культуру" надавав Орхан Памук. - Читати про сніг а карських горах в спеку було важко але цікаво.
Якшо відкинути понаїхавших турків, народець який забрідає в Чіралі представляє справжній інтернаціонал - британці, італійці, румуни, німці, словаки і голандці, сім'я з Індії з якою набільше тут здружилися... Шо цікаво - головною мовою в турків тут на противагу "традиційній" готельній Туреччині є англійська, німецької як правило не знають.
Через то шо кількість бажаючих пожити тут дещо перевищує пропозицію під час піку сезону, ціни на житло тут мабуть дещо перевищені - в багатьох европейських країнах можна орендувати комфортніші помешкання за менші грошики... Тим не менше місцина гарна і варта уваги, ну і таки дешевша ніж готелі халявним алкоголем. Хоча може то ми просто мало п'єм..

Море
Снорклання було суцільним задоволенням. Найцікавішим об'єктом fish watching'а тут є головасті морські черепахи (Caretta caretta). Тільки одну зустріли. Але то вражає скажу я вам побачити в відкритому морі поруч з собою черепашку довжиною так 80 см і певно на 30-50 кг (вони бувають суттево більші, то була ше невеличка).

Тахтали

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sun, 04 Sep 2011 08:00:00 +0000

Вибралися були в гори. Може трохи заголосно сказано, пішого підйому був мінімум, в основному було "полетіли-полетіли" на фунікулері.. А на самій горі були люди які попали так само (підозрюю шо на Тахтали тепер пішки не ходять) але робили "полетіли-полетіли" більш по справжньому.

Ми на висоті 2365 метрів. На якій вони не уявляю. Напевно цікаво...

Термессос

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Fri, 02 Sep 2011 12:24:00 +0000

Як не дивно але валятися в гамаку в апельсиновому садочку і ганяти сібасів з дорадами на пляжі досить швидко надоїло і ми зібралися на прогулянки околицями.
В прокаті дістався нам Фокус не першої свіжості. Кондиціонер смердів, деколи нехотіла заводитится з першого разу але загалом нормально. Турецька манера їздити не сильно вразила - гонстчики плюс/мінус як і наші, ну може трохи незграбніші і ше більш закомплексовані - регулярно попадалися якісь вуйки які обганяли десь в повороті під гору і після того їхали перед нами на 5-10 км повільніше ніж ми їхали до того. Ну але за то обігнав... :)
Ми вже почали складати амбіційні плани про подорожі країною але серпантини і місцева кухня позначилися на стійкості вестибулярного апарату Данька і ми змушені були відмовитися від далеких поїздок... Все таки діти багато міняють в планах.
Південь Туреччини багатий на залишки античних міст різної збереженості і такі розваги тут легко знайти поблизу. Олімпос є взагалі в 10 хвилинах ходьби. Ну але 10 хв то взагалі не серйозно.

Вибрали місто якому приписують найкраще збереження - Термессос. Крім того воно відрізняється тим що знаходиться не на побрежжі а досить високо в горах, біля 1000 метрів. Дорога в цей національний парк така ж видатна як і сам парк. 1,5 полоси серпантину шо піднімається з 200 метрів до 800 за якигось пару кілометрів. Відбіників нема і в деяких місцях було страшнувато. Тішить то шо місце не дуже популярне і зустрічні машини попадалися рідко. Не популярне воно мабуть тому що в кінці треба ше 200 метрів догори таки піднятися пішками ну і далі так тре трохи поганяти жирок - місто було дуууже горбисте. До речі ця дорога до міста була складовою фортифікацій - Олександр з Македонії так і не зміг пройтися тою дорогою.

А от тут от в далині можна побачити якісь околиці Анталії. До неї звідси десь 20 км по прямій..

Майже втрачений не олінклюззззів

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sun, 28 Aug 2011 05:24:00 +0000

Туреччина. Всім відомий курорт - ліжбище. Тут можна їсти, спати і пити. Думати не треба. Ми так не хотіли і тому навіть трохи зраділи що чартер з Франківська виявився повністю завантаженим. Інші напрямки не дуже підходили - не встигали з візами.
Цього року з України, з Києва, Wizz запустив літачок в Анталію, конкретну місцину вибирати не довго - років 7-8 тому ми вже були в Туреччині, тоді ж і попали були в Олімпос - клапоть заповідної Туреччини де не можна будувати великі готелі. Колись то була точка де кучкувалися всякі хіпі. Зараз воно трохи комерціалізувалося але в результаті тої заборони на будівництво місце все ще залишається дуже натуральним і колоритним. З іншого боку місце ніколи не було настільки відоме як всякі гоа, тому сноби сюда тоже не особливо пхаються. Єдиний мінус для нас - це всетаки дуже молодіжна точка і траву тут простіше знайти ніж памперси. Очевидно то не тільки для нас стало важливим, пропозиція пішла за попитом - досить швидко ми наґуґлали сусіднє село, типу резорт для для тих самих хіпі але відставці чи щось таке, така сама провінційна Туреччина тільки з більш сіменими пансіонатами замість дощатих хостелів на деревах.
Тут вже, в пансіонаті, на полиці для обміну книжками знайшов путівник від Lonely Planet. От його визначення для Чіралі: Cirali is just two dirt roads lined with pansions. To put it another way, it's delightful beach community for nature lovers and post-backpackers.
Ну от, тут ми і сидимо. Далі буде.

З сімейного альбому

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Thu, 11 Aug 2011 15:15:00 +0000

Були на Пісочному. В плані фото не результативно, в плані вело - ровери не брали взагалі, в плані водно - принаймі трохи поплавали серед окунів, більш нічого не побачили цікавого під водою. в основному насолоджувалися повітряними ваннами і неспішними прогулянками серед комариних роїв. Треба таки буде поїхати туда десь восени суто на покататися.

Повний альбом згодом на пікасі.

Оброшино, другий дубль

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Mon, 25 Jul 2011 15:31:00 +0000

Синоптики зіпсували вихідні - обіцяли дощі а було сухо, плани через тотих добрих людей змінили і в результаті довго думати чим би то занятися допоки сонце таки світить дощ не ляє.. Напруживши макітрочки пригадали ми чутку про то шо літом таки можна потрапити в середину дендропарку в Оброшино.

Дорога до дендропарку проходить через подвір'я надзвичайно гарного і жахливо занедбаного палацу архієпископів. Вона непогано заростає влітку - юрб туристів тут явно нема.
Дендропарк звісно ж зустрів нас зачиненими дверима. Але виявилося це легко виправляється. Потрібно просто покликати працівників і для вас відкриється надбання Науково-дослідного інституту землеробства і ше чогось там.

В ботаніці не дуже петраю тому більше увагу звертав на фауну парку, в основному це досить допитливі і доглянуті пташки.

Кастунька поспілкувалася з карликовими французькими вівцями. Спочатку боялася потім активненько так почала їх ганяти.. Ми не встигли її відтягнути - якийсь баран швиденько став на захист своєї отари і буцьнув нашу малявку. Обійшлося зіпсованим настроєм в дитини - але з рук вона не злізала вже довго. Шось таке було десь в такому ж віці і з Даньком коли нашу мамам полякав дикий кабан в Литві... - очевидно якось так діти мають дізнатися про різницю між іграшками і звірями...

Ну і ніби основна атракція дендропарку - плямисті олені. Олені як олені. Тільки плямисті.

Катальпа бігнонієвидна

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Tue, 21 Jun 2011 19:11:00 +0000

Стрийський парк останнім часом став улюбленим місцем для променади - гарні доріжки які швидко сохнуть після дощу, стрижені газони і все таке. Приємне втілення правильного міського парку. І практично кожного разу відкриваємо там шось нове для себе - то відреставрованого Телесика, то прокат роверів (сумнівний такий, але все таки)...

Цього разу відкрили для себе незвичне дерево, гарно цвіте і не менш гарно називається. Катальпа бігнонієвидна. От так от.

Ше декілька картинок з Мальти

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Fri, 17 Jun 2011 19:54:00 +0000

Коментувати не дуже є шо, просто пейзажики...

Валетта

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sat, 11 Jun 2011 13:54:00 +0000

На відміну від всього решта на Мальті, Валетта відносно молоде місто - десь з 16го століття там було укріплення хрестоносців яке успішно вистояло облогу турків і з часом було назване на честь Великого Магістра який власне і рулив в той час хрестоносцями.

Не зважаючи на кількість туристів місто мабуть не дуже втратило своє обличчя - мешканці живуть своїм життям і не звертають ніякої уваги на люд в шортіках і з камерами і це власне залишає найбільше позитивних вражінь від прогулянок стрімкими вуличками Валетти.

Власне вулиці заслуговують особливої уваги - тротуари надзвичайно вузькі і часто у вигляді сходок, дорога несуттєво ширша за ті два тротуарчики.

Човники є туристичні а є і не дуже туристичні.

Є гарні туристичні точки, з виглядами всякі історичні споруди. От тут наприклад видок на Fort St Angelo і тримістя напроти Велетти.

І тут же є звичайні жилі будинки, це до речі одна з головних вулиць.

Діти на шиї

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Tue, 07 Jun 2011 18:58:00 +0000

Катрунька не дуже цікавиться всякими неолітичними каменюками тому татко крім споглядання старожитностей мав певні шанси поправити фіз.підготовку - +11 кг на шиї, в спеціальному рюкзачку чомусь сидіти не хотіла..

Мегаліти

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Tue, 07 Jun 2011 17:47:00 +0000

Мальтійці кажуть шо найдавніші будівлі на Землі є саме в них, це так звані мегалітичні храми. Споруди побудовані десь 6 тисяч років тому, призначення їхнє дуже не очевидне тому, як завжди в таких випадках, вважається шо то призначення релігійне. UNESCO WHC каже шо то є "unique architectural masterpieces", враховуючи вік - напевно так воно і є.

Про футбол

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sat, 04 Jun 2011 15:35:00 +0000

Рівний майданчик придатний для футболу є тільки в церковному дворі.

Мдіна

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Thu, 02 Jun 2011 17:30:00 +0000

Історія дуже субєктивна наука, події які відбуваються в наш час часто мають декілька протилежних трактувань. Шо говорити якшо мова йде про події які відбувалися 1000 чи 3000 років тому..
Точно не відомо хто і коли заснував Мдіну але за 700 років до Христа вона вже була. Так виглядає шо жили там в основному фінікійці, які за більшістю теорій і є предками сучасних мальтійців. Населення міста не особливо змінилося з тих часів - зараз біля 300 мешканців, з приміськими селами трохи більше 11 тисяч. До речі населення всенької Мальти біля 400 тисяч, менше ніж пів Львова...

"Сучасний" вигляд місто набуло в 16-17 століттях. Специфіка мальтійського будівництва в тому шо дуже важко відрізнити будинок якому 25 років від того якому 525 - технології і традиції будівництва дуже консервативні і диктуються суворою природою. Спека і палюче сонце змушують залишати деякі тактики незмінними протягом століть - маленькі вікна які наглухо закриті протягом дня, нежилі горища, будинки розміщені так що б холодні морські вітри продували кімнати навиліт і т.д. До речі протяги яких в нас так бояться бабусі там дуже цінуються - їхати з дітьми в машині з повністю відкритими вікнами вважається нормою.

До речі про ровери, в Мдіні мабуть вперше побачив прокатні ровери. В нас була ідея також взяти на прокат - маленька країна, відстані мінімальні. Але Мальта не дуже придатна для велопрогулянок - найбільша висота тільки трохи більше 200м але дороги часто дуже закручені вверх-вниз, перепади висот серйозні і водії не дуже толерантні до роверистів. За два тижні людей на велосипедах бачив максимум з 10 - в основному якісь шалені спортсмени, певно відпочивали після Giro d'Italia.. :)

Мальта - дороги

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Wed, 01 Jun 2011 19:40:00 +0000

Про добирання на Мальту зі Львова
Друзі розказали про маршрут який вони проїздили вже декілька разів - нічний потяг Львів-Краків + вранішній рейс Краків-Мальта від Ryanair. Виглядає дійсно не складно і ми вирішили їхати. На той момент коли ми вже мали візи і квитки на літак ми якось так задумалися як то буде виглядати - сідати в 12ій ночі на поїзд з малими які вже давно мають спати (а то і сплять вже), десь в 1ій пройти кордон з митниками і прикордонниками обох країн і в кінці кінців підняти дітей в 6ій ранку і їхати з вокзалу в аеропорт. Дорога назад обіцяла бути ше цікавішою... - Відповідно почали чухати макітри і придумали альтернативний план - їхати до Кракова на день раніше машиною, переночувати там і зраненьку залишивши машину в аеропорті летіти. Фінансово обидва варіанти практично однакові (машиною трохи дорожче за рахунок вартості стоянки в аеропорті але не принципово).
Щодо перетину кордону машиною вкотре переконався шо треба переїжджати його в неділю, мабуть набожні контрабандисти не їздять в неділю або польські друзі контрабандистів відпочивають - перетин кордону назад в неділю зайняв як завжди 15 хв, перетин кордону "туда" зайняв 2 години, і то так швидко тільки завдяки тому шо українські і польські прикордонники пустили нас без черги (подорожуйте з дітьми, в цьому є певні переваги), тобто ми випередили біля 60-80 машин. - Якийсь час тому я покладав надії на сайтик з моніторингу черг на кордоні - granica.gov.pl - але тепер бачу шо він подає дуже оптимістичні цифри - їх треба множити як мінімум на 2.
В загальному дорога Львів-Краків займала нам біля 6 годин шо в одну шо в другу сторону.

Про пересування по Мальті
Система автобусного сполучення дуже специфічна - старі автобуси які їздять з відкритими дверима - для кращої вентиляції і дуже рано припиняють рух, після 6 години вечора вони вже практично не їздять. Відповідно після декількох днів роздумів я таки вирішив ризикнути поїздити на не тій полосі - на Мальті лівосторонній рух - було трохи незвично бачити всі машини на зустрічній але за пару днів вроді перестроївся. Чесно кажучи думав шо буде гірше але доречні знаки і розмітка показували як тре заїжджати на кільце по годинниковій стрілці і все таке, проблеми були тільки з повортами і двірниками - в машині з "правим" рулем вони також переставлені. Але мальтійці досить лояльно ставляться до людей які заїжджають на кільце привітно махаючи двірниками замість поворотів - за моїми спостереженнями відсотків 30 машин - орендовані.

По приїзді до Львова наново вчився переходити дорогу - по звичці дивився спершу на право.

В автобусі

Якийсь сіро імпортований форд, взагалі на Мальті їздить купа дуже цікавих як антикварних так і нових машинок, всякі там астонмартіни і альфаромеи...

Є навіть от такі чудеса. Так-так, вона з рулем on the right side, офіційні поставки, не знаю правда чи є авторизований сервісний центр.. Пізніше ше декілька екземплярів бачив.

Мальта з самого початку - Mellieħa

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Tue, 31 May 2011 19:59:00 +0000

Досить довга історія чому нас занесло саме на Мальту. По перше давно цікавилися тим клаптиком каміння серед моря - там є найдавніші будівлі на землі, скількись там років островами керували хрестоносці спадкоємці яких розставляють по наших магазинах жовті керамічні мішочки для пожертв сиротинцям ну і ше багато інших речей інтригувало. Але завжди стримючим фактором була складність добирання - з України літають тільки чартери, консульства в Україні нема взагалі і все таке. Тобто була така собі рівновага - хочеться зїздити але не хочеться стільки заморочуватися. Цього року додалася ше одна причина поїхати - друзі які живуть на Мальті запросили на весілля - і "хочеться зїздити" переважило. Де поселитися вибирали не довго - їдемо з дрібними дітьми а пісчаних пляжів на Мальті 3-4 і більшість з них на півночі острівця біля Мілієхи.

Відповідно короткими південними вечорами гуляли по околицях і от таке там наклацав.

Парафіяльна цекрва. Церкви не в міру прикрашені лампочками які по святах включають і тоді церкви схожі на різдвяні ялинки. Симпатично виглядає.

Ghadira bay. В далині видніються вогники з Гозо.

Не люблять мальтійці коли хтось ходить по їхніх скелях які вони гордо називають землею.

Red Tower. по всьому периметру Мальти є сторожові вежі побудовані в 15-17 століттях для попередження про висадки сельджуків чи корсарів.

Ця ж вежа з нашого балкону. На задньому плані знову Гозо.

Мальта

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sun, 29 May 2011 19:22:00 +0000

Сьогодні повернулися з Мальти, очікуйте трохи свіжих картинок.. :)

А Журавлине не мертве

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Sat, 14 May 2011 21:58:00 +0000

Озеро Журавлине відоме також як Мертве. Вважається шо вміст сірководнів там не сумісний з життям, принаймі то основна версія шо пояснює другу назву. Не знаю чи то сірководні закінчилися чи то та версія не дуже базована на фактах але життя там таки є. Ну і чесно кажучи там не чути в повітрі сірчаних сполук, принаймі джерела нафтусь "пахнуть" сильніше..

Ну і ше декілька картинок з тих околиць.

Оброшино

noreply@blogger.com (Volodymyr Sadovyy) — Thu, 12 May 2011 15:01:00 +0000

Якось не дуже було шо клацати останні два місяці - то було знайомство з вітрянкю, то ше якісь перипетії.
Врешті вдалося кудась вирватися - зустрічав інформацію час від часу про загадковий чи то дендронапарк чи то зоопарк біля Львова. Після допису користувача rezagrats остаточно зібралися глянути шо таке Оброшино. На жаль козулі зараз линяють а в середину дендропарку звісно ж не пускають (загадкова ситуація, все закрито дзюравим парканом, від "чесних людей" - кому тре залізе без проблем), того враження залишилися двоякі і абсолютно протилежні. З одного боку непоганий ніби потенціал, з другого - колосальна розруха і занепад.