vovsad

Тепер я Competent Crew

noreply@blogger.com (vovsad) — Wed, 19 Oct 2016 08:55:00 +0000

Marina de Portimao. Наш човник другий зправа.

Пролог.

Це було так давно що аж важко згадати все але треба згадати, бо то віхова штука.

Як і більшість знайомих мені жителів міста що знаходиться за 800 км від моря, я маю стійку асоціацію що в відпустку треба їхати до моря. Ця асоціація заявилася ще в ранньому дитинстві і море сприймається не інакше як Ельдорадо до якого треба пройти очищення довгою дорогою, часом і терпінням. Це те чого треба прагнути, це те що потрібно переслідувати, це те що дає ~~здоров'я~~ порсвітлення і розуміння глибин Всесвіту.
Крім того в дитинстві я начитався багато всякого пригодницького і дитячо-публіцистичного про моря і кораблі і на повному серйозі думав про то що б це стало професією. З роками трохи попустило звісно але десь в глибині шось трохи жевріло і чіс від часу заворожувало як то гарно виглядають ~~парковки з яхтами~~ маріни по туристичних і не дуже узбережжях. Все впиралося в компанію до навчання, брак часу і банальне відкладання на потім. Але цього року зірки зійшлися, все заповнило свої комірки в лабіринті подій і відкладати далі не вдалося бо кампанія казала - поїхали!

Частина І. З чого починати.

Для початку треба вирішити чи воно вам треба. Обмежений простір. Спека або холод від яких немає куди подітися. Хвилі. Купа нових термінів і понять. Свобода. Безлюдність. Деколи швидкість. Деколи штиль. Трохи роботи. Мрії дитинства. ...
Саме по собі навчання яхтингу буває різне і відповідно результати того навчання бувають різні. Багато країн мають свої власні типи ліцензій і вони діють суто на території тих країн. До прикладу можна отримати ліцензію на керування човном в Україні чи повчитися спортивного яхтингу, що дуже круто мабуть. Але якщо розраховувати потім тихо-мирно і по сімейному взяти в оренду човна в якійсь сонячній Хорватії чи ще десь то знань і українських ліцензій малувато. Взагалі з появою відносно не дорогих суцільнопластикових яхт ринок зростав і зростав, маріни заповнювалися і заповнювалися і регуляторства ставало більше і більше. Кажуть раніше можна було просто написати розписку що ти вмієш керувати човном і так як джентельмен джентельмену вірив на слово.. :)

Коротше зараз треба мати міжнародні права на керування яхтою. І вони бувають різні - для курування в зонах з припливами чи без, з нічним керуванням чи без, з вітрилами чи без і т.д. - крім того є декілька різних організацій організацій які вважають себе міжнародними або по факту визнаються всюди чи майже всюди але як завжди з винятками - RYA, ISA, IYT, ASA. Тут мала б бути довга історія, як вибирати і яка між ними різниця але насправді я зупинився першому, на RYA або Royal Yachting Association. Не зовсім міжнародна штука, це насправді британці, себто британська асоціація, але всюди в світі прокатні кантори погоджуються що британці вміють керувати і вчити керувати човнами. Чому інші ні? RYA це мабуть найстаріша школа, з 1875 здається, і в той час коли вони випускали ліцензії в багатьох країнах і мовах ще навіть поняття такого не було. Міжнародні асоціації теж власне зявилися трохи пізніше.

Частина ІІ. Де і як вчитися.

Вибрати школу на сайтику RYA нема проблеми, в більшості розвинених і не дуже країн є навчальні центри. Причому наявність моря не обов'язкова, школа є навіть в Чехії.. Правда на практичні заняття їздять в Хорватію. Довший час планував їхати вчитися до Польщі, в Ґданську є ніби не погана школа. Але холодна Балтика не дуже надихала сім'ю спраглу теплого моря, ну і хотілося ще трохи побачити того світу там де ще нас не було.

Наш вибір був простий - Португалія мала схвальні відгуки від багатьох друзів за декілька останніх років. Відгуки стосувалися різних активностей, нас там не було і шкіл там багато. Вирішено.

Кинув лист в три школи вказані на сайті RYA, в перший день відписали дві, при чому одні, http://www.rusailing.com/, підтвердили що наші плани здійсненні а другі написали що нам краще звернутися в той самий rusailing.

Ага, ще важливе зауваження, в Україні станом на 2016 рік на жаль немає навчального центру, тому доведеться таки їхати за кордон або відкривати ліцензовану школу самому. Ну але що б відкривати школу самому то варто таки мати і ліцензію тому див. вище, таки доведеться їхати за кордон на навчання.

Стосовно самого курсу, ми разом з колеґою зупинилися на Competent Crew як на мінімальному початковому рівні який вже має якесь паперове підтвердження і в той же час є халявним з точки зору власне навчання. В сім'ї що живе біля моря і катається час від часу на човні діти будуть мати ті ж навики само собою. В нас так не є.
З іншого боку навчання трошки займає часу і от наприклад нашим дітям було відверто нуднувато. Ну в сенсі не було чим занятися і нудило декого.. :) Дівчатами які не брали участі в навчання теж було не надто цікаво. Тут як раз ще один плюс починати з якогось мінімального курсу - його можна трохи змінювати чи пристусовувати по ходу. Відповідно на третій день ми залишали не-учнів на пляжі а самі ішли в море бавитися.

Частина ІІІ. Як то було в нас.

Релаксуємо в маріні.

Отже ми вибрали Competent Crew від RYA, курс займає 5 днів. Протягом курсу треба навчитися вязати морські вузли, ставити рифи, паркувати яхту в маріні (мотором), витягати людину яка випала за борт (мотором) і мити палубу.. :) Ну і ще трохи інших речей типу перевірити яхту до виходу в море, поскладати вітрила, знати де рятувальна шлюпка і запас води, як користуватися туалетом з помпою і т.д.
Тобто от цей от компетентний матрос може роби будь-яку роботу яку потрібно робити що б керувати човном і це реально досить багато всякого є. Наступний рівень, шкіпера, вимагає більше практики і знань по навігації, радіо і першій домозі. Враховуючи що навчання в RYA англійською і термінологія ні разу не знайома то перші пару днів було важко - словниковий запас поповнинися купую морських термінів і тепер я розумію чому було важко дивитися деякі фільми на морську тематику.

Матрос залишає кают-компанію.

Частиною навчання було ходити галсами (tacking) і одно з найсьніших здивувань було то наскільки маневрений є вітрильник. - При хорошому вітрі легко повертається на 90 градусів протягом якигось 5 метрів і при цьому практично не втрачаючи швидкості. І це все суто силою вітру. Додатково грузило після всяких віндсерфінгів що то ніби танкер під вітрилами хоча наш човен був всього 12 метрів довжиною.

Журнал - все по справжньому.

До речі вчилися ми на Jeanneau Sun Odyssey 37. Це французький човник і наш капітан насміхався з нього як міг а британці відомі своїм почуттям гумору і любов'ю до всього французького. :) Яхті було біля 10 років але для човна це не вік, 3 незалежні каюти на 2-ох пасажирів і кают компанія в якій ще 2-а спальних місця.
Ще непогана розвага - відпрацювати як то діставати людину яка випала за борт. Так виглядає що навик відносно корисний - насправді воно дозволяє зрозуміти що треба робити все що б люди не випадали. Бо насправді то є дуже важко дістати людину неушкодженою і достатньо швидно якщо дме сильний вітер і трохи є хвилі. Не але то такоє, наш старий і досвідчений капітан казав що головне правило - нема чого пертися в море якщо погода погана то й не треба буде діставати нікого з-за борту.. :)

Епілог.

Потихеньку подумую де і коли продовжити навчання бо кидати на пів дорозі тепер вже не хочеться. Хто би хотів тим занятися то зголошуйтеся або не кажіть що вас не кликали. Що б отримати вже повноцінну ліцензію шкіпера треба мати посвідчення competent crew і тиждень часу. Хотілося б довчитися у відносно теплу пору року і не дуже далеко чи екзотично і мабуть не океан бо з хвилями в нас була халява я так розумію. Вже у Львові показував дитині як працює погода на цій планеті і знайшов собі місце де регулярно залипаю тепер сам, там можна подивитися і вітер і хвилі і всяке інше, нереально гарна візуалізація погоди - https://www.windytv.com/. Так от, метерові хвилі і двометрві відголоски штормів (от як перекласти одним словом swells по відношенню до моря??) то явно маленькі, Португалія рідко тішить таким "спокійним" океаном.. :)

З життя на човні. Юнга вчиться прокладати маршрут.

Ще виявилося що коли ти ставиш рифи чи вішаєш буї чи витягаєш когось з води то фотоапарт трохи заважає тому ефектних фоток немає. Відійо навіть не пробував знімати бо не було ні як ні коли.
Ну і так, звісно португалили ми не тільки на човні, побачили трохи Лісабону, трохи полазили стежками по горбах і горах, покаталися старенькими електричками і в принципі більш-менш склали собі якесь таке-сяке враження про ту Португалію.

Talasnal, забукали готельчик в горах і не подивилися що туди нема як добратися громадським транспортом, то як раз гарно прогулялися для апетиту - один десь до готелю а другий день назад в цивілізацію. Два рюкзаки нести важко.

Той же Talasnal, місце вартувало того що ми 3 години повзли в гору.

Місцевий фастфуд.

Катруха не любить фотографуватися але не знає що таке фокусна відстань і як воно працює.

Тутечки всі фотографії що наклацалися.

Трохи Нью-Йорку

noreply@blogger.com (vovsad) — Tue, 26 Jul 2016 09:54:00 +0000

Фото для привертання уваги, вид з Brooklyn Bridge Park

Думав перед тим як кинути лінку на фоти трохи пописати і почати з того що немаю насправді що написати про останню поїздку в Нью-Йорк, бо багато раз вже писав, але якось то надто пафосно звучить і все таке. Тому прийшлося придумувати що б такого розказати.. :)
Цього разу трохи поїздили машиною по дільніх закапелках і то мабуть вартує коротенької розповіді.

Дороги і машини

Вже писав, і напевно не раз, що дороги в Нью-Йорку такі не дуже.. ну тобто звісно що ям на колесо там немає, але латка на латці, люки стирчать або втоплені і т.д. Це зумовлено тим що дуже важко ремонтувати дороги в місті з такою кількістю машин і мешканців. З того що бачив то до покриття міняють як правило вночі, частинами, тобто вдень вулиця проїздна а з 7 вечора закриваєтьяс на ремонт, вранці знову проїздна.
Манера їзди доволі специфічна, не скажу що агресивна, але люблять ньюйорці смугу поміняти з запасом в метр на швидкості в 80-100 км. Таке враження що таксисти зібрали свої новики зі всього всенького світу. З іншого боку якщо провтикав що треба зїзджати і пробуєш так само перестроїтися то всі без проблем пускають.
Дуже відчувається що машина то дешево і потовкти машину не страшно бо страхова розбереться. А людину завжди треба пропустити і почекати і т.д. бо якщо людина постраждає то буде дуже зле.
Паркування в два ряди рахується нормою але в тому другому ряду шофер, у всіх випадках що я бачив, був в межах метру від машини готовий відїхати як тільки виявиться що він комусь заважає.
Ціна бензини від штату до штату відрізняється так легенько на 30%, а дизель суттєво дорощий бензини.

Фот машин не маю але маю таку от ~~пику робота~~ біноклю з видом на Манхетен

Ще цікаве спостереження стосовно самих машин. Всі знають що вони трохи інші ніж в Европах, як правило великі і потужні. Самі машини, в сенсі моделі, досить не дешеві, переважають Лексуси і позашляховики від Авді, ну і всякі американські траки. І от що незвично, автопарк не дуже залежить від заможності чи респектабельності району. Тобто не дуже важливо чи це якась дзюра в Брукліні чи респектабельний район з видом на Мангетен, машини приблизно такі самі. На противагу Лондону, Мазераті з Ламборджінями тут попадаються рідко.. Ну десь як в Києві.. :) Є трохи американських заряджених, всяких там Вайперів і Камарів, але їх таке враження навіть більше в бідніших районах.

Пляжі

Лонгайленд це все таки трохи айленд і має чудесні білосніжні широчезно-довжелезні пляжі. Серфати не получалося але можливості є. Діти стрибали на хвилях і досить нормально розумілися зі своїми однолітками.

Це дійсно Jones Beach State Park

Квитки

Якщо купляти за декілька місяців і не дуже наполягати що відлітати треба саме зі Львова то можна вкластися в менше ніж 500 USD на людину за політ респектабельними Британськими Авіалініями. Звичайно то треба трохи пошукати ті квитки і подумати як добратися до аеропорту відльоту але воно того вартує, хороші авіакомпанії дбають про репутацію і виправляють проблеми які зустрічаються. Цього разу летіли з Будапешту через Лондон і так само назад. По дорозі назад запізнилися на 8 годин завдяки торнадо яке вирувало десь на півночі. Легко перетасували рейси і квитки, отримали якісь там подарунки для заспокоєння і полетіли далі.

А більше не дуже є що додати нового за цю поїздку, ті самі юрби людей, круті музеї і магазини, кондиціонери і поїзди.. Всі фоти на Ґуґлі і в Інстаграмі.

SUP і ко на Дністрі

noreply@blogger.com (vovsad) — Wed, 20 Jul 2016 15:08:00 +0000

Знову Дністер, знову ture.ua, знову намети і Білий Бізон. Цього разу погода не надихала і не балувала - був дощ. Точніше гроза. По прогнозу meteo.pl ми вали всі шанси встигнути прошвигнути між грозами, але хмарки про то не знали і ми смачно наїлися непогоди протягом останніх 5 км до табору.
Гроза на воді то трохи інше ніж в лісі але з іншого боку власне змокнути точно не страшно.

На сонці

В грозі

За то що першого дня так натерпілися на другий вже нікуди не поспішаючи побавилися SUP'ами. Це зовсім інший досвід, набагато уважніше ставишся до водоростей і каміння, до того що і як ти робиш. Звертаєш увагу на течії і вітер і все таке. Добре що не ризикнули піти коло Бізона зразу, 6 км було саме то що треба, може трошечки малувато. Наступного разу можна і на Коли йти.

На SUP'і

Я хочу таку штуку. Тільки де її тримати? Навіть здута вона теж трохи займає місця..

Словаччина в березні 2016 або як мій Nexus вбиває мою Sony

noreply@blogger.com (vovsad) — Fri, 25 Mar 2016 21:00:00 +0000

Сімейка на схилі, Chopok Juh, 35.

Насправді в мене дуже мало місць де я бував 4-5 разів чи більше. Словацькі лижні курорти то одна з тих локації, от тут більше про попередні візії. Здається що все знайоме і майже рідне але в той же час помічаються якісь деталі раніше ігноровані чи просто незнані. Тут я спробую скласти до купи все що передувало і те що було зараз і чому я поїду туди ще. Цього року каталися на Strbske Pleso, Jasna i Tatranska Lomnitsa, себто на всіх "головних" гірках.

Трохи про Словаччину

Приємно бачити як прогресує маленька аграрна східноєвропейська країна з найбільшою циганською національною меншиною і сумним комуністичним минулим. Наліпки на скло як ознаку оплати користування автобанами замінили електронним реєстром випередивши в цьому Австрію і Словенію. Сам автобан трохи добудували і тепер можна швидко добратися від Прешова до Високих чи не дуже високих Татр і уникнути повільного петляння селами.

А от такий от таймер додали на Ломниці.

Гірськолижні курорти не надто динамічно але таки розвиваються, кожного року додаються нові траси чи підйомники. Цього року до прикладу на Jasna відкрили синю трасу на південній стороні з вершини до самого низу, з перепадом висот більше 1000м. Раніше той Chopok Juh трохи відлякував чорним-фрірайдним верхом, зараз відповідно ця частина гори доступна і для дітей. Ну ще декілька приємних дрібниць типу таймера на Ломниці.
Той факт що на Ясній проходив етап Кубка Світу сприймається абсолютно нормально. Це ж найбільший курорт Словаччини. До речі Ясна менше Буковелю хоча сумарний перепад висот значно більший, відкрили сезон пізніше і от саме зараз на Буковелі добре сипе а на Ясній зовсім якраз ні. Я не кажу що Ясна гірше Буковелю, навпаки, інфраструктура як на мене краща, підйомники швидші і більшої пропускної здатності. Але в того ж Буковелю купа не використаного потенціалу, ґуґлокарти знають скільки трас і підйомників так і запустили. Ну але не про Бук тут мова..
Ціни за 4 роки в Словаччині наче не змінился ні на катання ні на проживання.

Трохи про клімат

Останні дві зими були малосніжні. Катастрофічно малосніжні. Для міських жителів це однозначно велечезний плюс того глобального потепління, сухі хідники, чисті дороги, економія на зимовому взутті. Для дітей трохи інше дитинство. Для індустрії зимового відпочинку це катастрофа. Більшість українських курортів практично не працювали вже два сезони, ну не рахуючи якийсь там один чи два тижні коли було трохи сніжку в перемішку з травою, листям і іншими артефактами осені. При чому це стосується всіх серйозних, не лише карпатських а і альпійських, локацій. Candide Thovex звичайно викрутився, але то не всі так можуть. Про скандал довкола Красії і їхніх змагань не хочу навіть згадувати...

Не скажу що Соваччина цього потопала в снігових заметах.

Тільки штучне осніжнення давало змогу працювати курортам протягом зими, ну і традиційно в кінці зими на початку весни в Альпах випала купа снігу. В Татрах/Карпатах трошки теж.

Трохи про кордон

Польський кордон останніми місяцями став настільки напряжним що навіть думати не хочеться про що б його перетинати. Сотні "розумників" на нерозмитнених машинах зі своїми папіросами чи що вони там ще возять, хаотичний броунівський рух на пункті перетину за сприяння і потурання прикордонників і митників, довжелезні черги і непрогнозований час очікування.
Словацький кордон показує що порядок таки може бути. Так словаки заглядають у торби і під капот і в бардачок і взагалі всюди. І в результаті дрібно-контрабантного руху на кордоні немає. 30 хвилин зайняв перетин кордону. Кажуть що пізніше, коли з’являється вільний час в тіпочків на словацьких номерах і вони їдуть "робити круг", виїхати і заїхати в Україну то буде довше. По дорозі додому потрапили на "перезмінку". То є година коли прикордонники і митники ходять один поза одного нічого не роблять. Тому потратили 1.5 години на перехід.

Трохи про фотографію

Як і всі попередні поїздки я брав з собою свою Sony. Але цього разу я її навіть не діставав з рюкзака. З нею все ок але однаково фотографувати щось хитре на лижах не вдається а для загальних широких кадрів а-ля я-с-Мухтаром-на-границе мого нексуса більше ніж достатньо. Взагалі так мені виглядає що телефони вже остаточно зруйнували індустрію цифромильничок. Я взагалі не дуже можу пригадати що б хтось останніми роками цікавився купівлею фотоапарату в принципі. Ну якщо не рахувати людей які цілеспрямовано займаються фотографією.

Змагання на Jasna. Це до речі етап Кубка Світу. Коли таке буде в Україні?

Скількись там років тому я на повному серйозі розглядав можливіть купівлі плівкового панорамного апарату і тільки космічна ціна і подальші проблеми зі скануванням панорамних кадрів зупинили мене. Програмно склеєні панорами нексуса дуже достойні. Так, ці склейки дають обмеження для динамічних сюжетів. Але вони вже є завжди зі мною.

Взагалі ці зміни в стосунках з камерою я помітив в себе давно. Зрадницька пилюка на фоторюкзаку натякала що щось йде не так як раніше.

Чи є це погано? Чи брати наступного разу Соню? Чи витягну її з рюкзака якщо візьму? Можливо. Все таки там змінні об'єктиви і все таке.. Все ще думаю що буду фотографувати щось крім панорамок чи інстаграмок. Ну і крім того я впертий, а ще мені подобається "м'який ламповий" звук мехічного затвору. Та і взагалі мені подобаються фотоапарати. От попробував порахувати, в мене їх зараз 6 чи 7, таких якими користувався ну і ще трохи мотлоху яким я особисто ніколи не користувався але він теж є і теж збирає пилюку в шафі або чекає часу коли може бути виставлений як експонат.

Трохи про відео

GoPro і всі решта дурять коли показуть свої гарні ролики як рекламу камери. Я скажу правду - все буде не так. Зовсім не так. Для того що б зробити щось наближене треба купу додаткового обладнання і знань-знань-знань. Пробую щось робити краще, таки треба десь тих знань насмикати собі.. От тут як цього разу пішло. Насправді не дуже заморочувався монтажем, з експозицією і кольором однозначно все сумно. Але принаймі відносно достойно стабілізовано. :)

Данило перший сезон за дошці, Кастуні тут вже 6 з копійками років.

P.S. Лінки і плани

Альбом з телефону на флікері
Стравотреки з фотами: день 1, день 3, день 4. Другого дня не каталися бо вітер і дощ і туман. Туман був і в інші дні, але принаймі підйомники працювали.. :)
Другого дня, поки підйомники були закриті, Оля начиталася книжки про Еверест і сказала що треба готуватися. :) В планах з’явився пунктик про то що весною/влітку треба пройтися по tatranska magistrala, як мінімум між Штребським Плесом і Ломницею.

Про 2015

noreply@blogger.com (vovsad) — Fri, 01 Jan 2016 21:06:00 +0000

Просто фото Катруськи.

Неоднозначні спогади викликає цей непростий рік. Як по записах от тут то майже нічого не відбувалося, 4 публікації за рік то є історичний мінімум. Як по спогадах то постійно ніби біжав кудись, був би товстіший то сказав би як хомяк в колесі, а то мабуть як якийсь ховрашок...
З неопублікованих підсумків:

Таки дійсно почав бігати. Не часто і мабуть тому повільно. Але почав. За рік вибігав 313 км.
Натомість про ровер ліпше не згадувати, наїздив не набагато більше ніж пробіг. Все таки ровер потребує набагато більше часу.
Два рази прогулявся на Парашку. Яке не яке а все-таки повернення. Цього року треба дітей зводити.
Дещо з планів здійснили, спробували з Даньком віндсерфінг. Тепер доведеться якось то закріпляти.

І це все що вдається згадати... Видно дійсно то був не простий рік. Загадувати не буду але якщо плани будуть більше здійснюватися то буде мабуть краще. ;)

Миру всім і гарного Нового Року.

Нетрадиційні Шацькі озера

noreply@blogger.com (vovsad) — Tue, 01 Sep 2015 20:00:00 +0000

Кастуня позує.

Популярна літня озерна точка. Обпечені відпочивальники з дітьми, шашликами і музлом. Бабусі які розсікають старою "Україною" по піску з пампухами, варениками і кукурудзою. Не дуже нове житло яке колись було дешеве. Напіврозвалені радянські бази відпочинку. Прозора і приємна вода. Безкраї соснові ліси. Майже білі піщані береги. Гриби і чорниці. 100 метрів мілководдя. Комарі зграями. Нема що робити коли дощ. Купа людей і брудні кемпінги.

Такі ярлики в моїй голові світяться коли є мова про Шацькі озера. Картина не є однозначно негативною але і не є щастя чистому вигляді. Через дисбаланс між попитом і пропозицією влітку ця локація не надихає що б аж ух. Інша справа восени... - Комарі скінчилися, відпочивальники поїхали, сміття прибрали хоч трохи і залишилася тільки прозора вода з піщаними берегами. І спека, яка деколи трапляється восени.

Банальні покинуті рибальські човники.

Шукаючи прокат віндсерфінгу чи прокат бодай чогось пов'язаного з водою натрапив на хлопців що водять екскурсії байдарками по озерах - ozera.com.ua. В силу специфіки відпочиваючих екскурсії дуже легковагові, розраховані на не дуже досвідчених веслярів. Але брак спортивної складової хлопаки компенсують відточеною організацією, ентузіазмом і знаннями про Шацький національний парк. Маршрути пролягають не самими популярними серед "туристів" озерами і каналами між тими озерами, в основному місцями де крім рибалок і браконьєрів мало хто буває. А, ну влітку ще комарі там бувають.

Якось так плавали, тут strava track, там ще пару фото гарно розміщені по координатах, не буду дублювати.

Канал між Пулемецьким і Острів’янським. З червонокнижним лататтям.

Ціна на тур - 200 грн за людину. Звучить дорогувато але абсолютно порівнювано з орендою каяків на Дністрі, Черемоші чи в тій же Польщі в сплавах по Бугу. Тут в ціну входить трансфер і робота ~~весляра~~ інструктора.

Інший позитив, а ця поїздка була суцільний позитив, хлопаки з того Актів-Світязю намагаються пропонувати шось і на зиму. Хоча чесно зізнаються що шквалу бажаючих немає. Як хто а я, якщо будуть морози, з'їздив би на ковзани по озеру.

Висновки на майбутнє

На озері якщо не гребеш то зовсім і не пливеш, як результат відстані не такі як на річках.
Дороги трохи поремонтували, можна їздити.
Без гіда втрафити в канал було б важко, вони в хащах очерету.
Шацькі озера за межами "сезону" це дуже круто.

Пісочне озеро.

Тут фоточки в сімейному альбомі а тут в іншому сімейному альбомі.

Крок в воду. З вітром.

noreply@blogger.com (vovsad) — Wed, 26 Aug 2015 20:00:00 +0000

Playa Sotovento, частини пляжу розділенні для вінсерфінгу і кайтбоардінгу.

Початок

Крок в воду це є назва гарно зафільмованого кіна про серфінг, рекомендую. Серфінг я колись пробував і знаю наскільки то насправді непросто. Не зважайте на усміхнені пики чувачків в рекламі GoPro. Серфінгом треба жити а для того треба жити трохи ближче до океану а якщо з рідного міста навіть до найближчого моря-не-океану 800 км по прямій це стає зовсім сумною мрією. Серфінг з вітрилом доступний набагато ближче відповідно сенсу має трохи більше.

Приблизно такі думки були в мене в голові коли запланована поїздка Шотландією полетіла в тартарари і ми тихими літніми вечорами переглядали куди найдешевше летіти в дати запланованої вже відпустки. Найдешевшими були квитки з сусідньої Польщі на незрозуміло-шо-за-острів в Атлантичному океані з милозвучною і поетичною назвою Фуертевентура. Квитки з Польщі тому що обіцяне пів року тому "відкрите небо" для Львова все ще не дуже відкрите, точніше таке саме як і раніше і про нього вже давно навіть не говорять.

Lonely Planet описує Фуертевентуру як прекрасне місце для відпочинку з дітьми і для знайомства з водними розвагами а-ля (вінд)серфінг, дайвінги там всякі і т.д. Пляжі в основному гарно засипані пісочком з самої Сахари, вітер регулярно приносить тонни цього піску.
Житло на цій купі піску і вулканічного каміння теж наче дешеве. Так і відбувся от цей перший крок в воду.

Поливадло в Замосці. Не показуйте це фото бабцям.

Розвиток

Летіли з Польщі посеред тижня, відповідно мали можливість покататися і заглянути в ті містечка які завжди відкладалися на потім бо надто близько/просто/легко. Заїхали в Замосць, і так, там очікувано гарно і цукерково, єдине що спека в +37С додавала інтриги. На Ринку встановили поливалку яка зрошувала прохолодною водичкою і це дозволяло охолодитися.

Далі піднялися до рівня Полісся, глянули як виглядає Біле озеро, одне з поліських озер в Польщі, десь за 10 км від наших Шацьких озер. Можливо то рекордна спека постаралася але такої кількості людей на пляжі я давно не бачив. Реально просто пройти важко до озера. А так як запущена мізантропія прогресує, скоренько поміняли озеро на річку і пройшлися каяком (strava track) прямісінько по кордону Польщі і Білорусі, практично від точки де сходяться кордони України, Білорусі і Польщі. Такі поїздки можливі тільки зі сторони Польщі і потребують реєстрації в прикордонників з визначенням початкової і кінцевої точок. Компаній які пропонують рент каяків сила-силенна, ми брали в господарів готельчику в якому зупинилися. Дуже приємні люди і готельчик шикарнючий, до речі.

Playa Cofete, поруч село десь на 5-6 аскетичних хаток і Villa Winter.

Кульмінація

Фуертевентура виявилася дійсно такою як її показує ґуґль - вулканічні горби, піщані дюни, довжелезні безлюдні пляжі і вкраплення оазисів. Нічого не робити на пляжі як правило мені нудно ще в першу годину поки добудовуємо піщаний замок. На щастя в другу годину нудно вже всім, тому довго не засиджуємося. Крім того вітер, Фуертевентура кажуть перекладається як Сильновітер, досить боляче січе тим самим пісочком з Сахари.
І тадааам, крім медитацій на пляжі тут дійсно є чим зайнятися - в черговий раз переконався в якості путівників від Lonely Planet - десятки шкіл серфінгу, віндсерфінгу, кайтбоардінгу, прокати каяків, вітрильників для гоцання по піщаних рівнинах і всякого іншого пов'язаного і не пов'язаного з водою. В перший день повибирали школу і та й записалися з Даньком на пробне заняття в школу з не надто хитрою назвою Watersport Fuerteventura.

Перше заняття пройшло і я не скажу що пройшло воно добре чи погано, воно просто пройшло. Данік після десятка-другого падінь в воду опустив руки і вітрило і тихенько споглядав як вітер відносить його в море. Я боровся майже до кінця заняття але коли люди на пляжі перетворилися на крапочки а я перейшов уявну лінію бухти між півостровами себто вийшов вже на хвилі в відкрите море я теж здався. Хвилин за 5 інструктор на моторці забрав і мене.

Це був день розпачу, я дивився як старі дідугани легенько витягали себе вітрилом з води і ганяли до горизонту і назад і не розумів чому я так не можу.
Другий день був не надто кращим, синяки на руках і ногах, добре промитий морською водою ніс і не дуже кращий результат. Але все таки результат був кращий, відносно перейшов страх того падіння в воду бо їх сті-і-ільки вже було. А як нема страху то воно якось зразу стає вільніше. На третій день відносно вдало керував вітрилом, вибирав куди саме йти і питання як встати на дошку вже не було, було питання як поміняти курс не кидаючи вітрило. Коротше кажучи тільки на третій день з'явилася надія що я не зовсім безнадійний. Але це було за день до відльоту, тому доведеться продовжувати в іншій точці.

Даньку вистачило і першого разу, на друге заняття він не підписався і то мабуть вірно - все таки треба краще плавати для таких занять. Взагалі заняття тільки з 8 років починаючи, йому тільки 8 з копійками і як для сухопутної дитини то дійсно може заскладно було.

Трохи грали в лови, наслідуючи фразу з пісеньки діти дражнилися "Хей Міста Лова-Лова".

Не бачу що розказати поза цим кроком до води. Все решта очікувано і прогнозовано - в ресторанах смачно, вино дешеве, німців багато, росіян немає, пляжі чисті і порожні, на вулицях чисто, вітер сильний і практично постійно, температура комфортна, вологість невисока, ціни іспанські, дороги рівні, в пустелі багато грунтовок але вони теж рівні.

Той же Playa Sotovento, ближче до віндсерфінгової частини.

Епілог

Віндсерфінг затягує тому якщо не маєте де тримати дошку з вітрилом, як її тарабанити до води і певного бюджету то навіть не пробуйте. Бо буде як в мене.

Бюджет входження в віндсерфінг дуже високий, дошка з всіма складовими для вітрила і гідрокостюмом легко перевалює за 2К, не гривень звісно.

Але Фуертевентура є прекрасне місце для сімейного відпочинку з шикарними пляжами, тому є надія колись ще раз зайти в той самий океан і продовжити не таку вже і складну віндсерфінгову науку. Або враховувати вітер в плани інших морських вакацій.

Pozo Negro, одно з рибацьких селищ, якщо туристи - то іспаномовні, і то дуже мало. Ресторації шикарні і дешеві.

Висновки

Тиждень - теж нормально для морського відпочинку, не встигає приїстися чи набриднути. Але для навчання нових навичок як то віндсерфінг трохи малувато, особливо якщо розкачуватися довго.
Канарські острови незаслужено мають ауру дорогої локації, насправді дешевше Хорватії. Ну як мінімум не дорожче.
Потрібно таки трохи підівчити іспанську.
Всі слайди на екс-пікасі, деякі ніби досить цікаві. Істаграмив мало бо або мав фотоапарат з собою або навіть телефону не мав.

Здивований Люблінський замок на задньому плані.

P.S. Кухня

Тому хто дочитав сюди - кумедна історія про незнання мови і зупу. В останній день по дорозі до аеропорту заїхали в рибацьке село посмакувати на дорогу місцевим колоритом. Багато раз замовляли якісь страви які готуються на двох і Caldo de Pescado на двох не обіцяло ніяких сюрпризів, зупа та й зупа. Чекали замовлення довго і вуаля -"зупою" виявився банячок Sancocho літрів на 6 з бобовими добавками і всякими іншими mojo. Бульоном з тої зупи розводиться і перемішується мука нуту і ще чогось і отримана субстанція використовується як соус-добавка до того що лишилося в зупі. Все це люб'язна пані намагалася пояснити матолкам які в іспанській десь біля нуля і їй таки якимось дивом вдалося.

Як і все інше - дуже смачно але подужати то за 3 години до літака було неможливо.

Трохи зупи.

Взагалі це не дуже заслужено світ тішиться з італійської кухні, сміється з британської, молиться на французьку але відносно ігнорує іспанську.

Дністер по-дорослому

noreply@blogger.com (vovsad) — Tue, 30 Jun 2015 12:21:00 +0000

На Дністрі

Традиційно вже катнулися трохи Дністром на день Конституції, цього разу без дітей - випробовували каяки на довгі походи. Човни орендували в ture.com.ua, пройшли успішно 72 км за два дні. Фотоапарат не брав взагалі тому тут тільки телефоннофото.

Дітям в двохмісному каяку буде нудно а дорослому з дитиною буде важко. Тому для дитячого сплаву таки каноє. Підліткам мабуть буде ок в каяку.

Бачили яхту яку тестували два роки тому. Зараз вона в комерційному використанні, туристи ніби є. Конкурентів наразі немає і близько.
Взагалі цього року дуже багато людей на Дністрі, в основному катамарани, декілька шалених плотиків з матрасами, мангалами і п’яними пиками.

Нарешті вдалося дійти до Заліщиків і переконатися що вони дійсно такі як на фото.

Статистика і висновки

72 км за два дні і це важко
7.5 км/год середня швидкість якщо не дуже веслувати
брати з собою карту з джерелами, потічок не завжди означає джерело
каяк це кльово
~400 грн прокат на одну людину
3.5 години дорога зі Львова до Білого Бізона
Маршрут: Лука-Литячі-Заліщики
Добре було б скласти таблицю відстаней між стоянками на Дністрі або в ідеалі зробити мапу яка дозволяє міряти ті відстані по річка

NY Слайди

noreply@blogger.com (vovsad) — Fri, 29 May 2015 10:15:00 +0000

Трохи часу вже перейшло як повернулися з NYC, фоточки по звичці залив на екс-пікасу і залишив що потім переглянути і поскладати. І забув. А тут Ґуґль вирішив поскладати мені мої знимки. І от що мене трохи лякає що це вдається краще і краще, наївні спроби двоїрічної давності були недолугі а тепер історії відносно цікаво дивитися. Хто там ще не боїться приходу штучного інтелекту? :)

За цим посиланням ця автоісторія

Єдиний але дуже вагомий мінус який я зараз бучу з тими автоісторіями - нема можливості додати щось що робот не вважав за потрібне додавати. Не розумію чому не кинути ще пару слайдів з Natural History museum..

Про сам NYC немає що особливо розповідати, місто розвивається, відновлюються втрачені хмарочоси і створюються нові парки, крутезні парки до речі. Але однаково чомусь після нього Львів такий зеленіший виглядає. Буде прикро якщо навіть ця перевага зникне, я про скверик який хочуть зліквідувати..

Коротше кажучи от тут повна жменя слайдів аля сімейний альбом.

Велкам ту Юнайтед Кіндом

noreply@blogger.com (vovsad) — Fri, 03 Oct 2014 20:30:00 +0000

Чергова річна доза картоплі фрі, гарні краєвиди і трохи свіжої роботи це є результати поїздки в країну смачного пива і англійської англійської. Це вже третя поїздка до британців і мені здається що певне враження про країну починає вимальовуватися. Деякі особливості що вражали першого разу згладилися, деякі почали проявлятися сильніше а деякі тільки по з'явилися.
Перший раз тягнув фотоапарат але зрозумів що за пів вікенду адекватно поклацати не вдастся і наступні рази фотографував в основному пиво в пабах. І ще зрозумів що ця країна однозначно вартує того щоб подивитися її дедально - в відрядженнях на правду кажучи я не залишав графство Дорсет. Тому до планів і була додана Шотландія як протилежна частина Острова.

Замок Корф і прокат велосипедів

В третій поїздці нарешті вдалося взяти ровер і трохи покататися. The Bicycle Co в якій не вдалося взяти роверки в перший раз закрилася, надіюся то не пов’язано з травмою в того чувака. Цього разу доля посміхнулася в The Watersports Academy. Початковий план був повчитися на вінсерфінгу кататися але якось було надто похмуро і в воду лізти не хотілося, кінець вересня все таки а Ла-Манш чи то пак English channel і влітку не надто теплий.. Роверки були гібриди від Trek, гарно відрегульовані і доглянуті.
От так і підписав співробітника на 40 км з декількома підйомами 4-ї категорії. Дім, я не знав шо там буде так горбисто. Я думав та Англія плитка як тарілка. :)

Кавалок дороги in-the-middle-of-nowhere, асфальт без ям і де не де решітки водоприймачів. На цій дорозі за 12км всього 3 ферми, більше нічого.

Цікавий момент з прокатом на противагу італійським автопрокатчикам. За велосипеди хлопці не взяли ніякої застави, не дивилися ніяких документів - ми просто оплатили вартість прокату, сіли і поїхали. А, ні, ще перед тим запиталися чи не мають якоїсь детальної мапи на випадок як телефон з навігацією сяде. Хлопака взяв з вітрини карту і простягнув нам зі словами - "Тримайте, але відайте її як будете ровери повертати, вона 5 фунтів насправді коштує". Згадався бородатий анекдот про то що джентельмен джентельмену вірить на слово..
Трек поїздки звісно ж залогував Strava’ю, з сюрпризів - не те що б ми розраховували з Дімою бути в топі на сегментах, але номери в рейтингу що починаються з 1400 це вже якось занадто.. :) Хоча насправді ми просто не знали дорогу і не знали нас чекає попереду. Тепер звісно ж проїхали б краще. Десь напевно з 1300 починалися б. :)

Так просто для ілюстрації як люди цікавляться спортом, фітнесом і власне роверками. Розкладка в магазинчику з пресою, тут не все помістилося про ровери.

Залізниця і транспорт в загальному

Добиралися по країні в основному поїздами, які їздять досить часто і швидко. Єдиний виняток - неділя, кількість поїздів в неділю вранці обмежена і я двічі наступав на ці граблі. Для пошуку варіантів добирання майже завжди достатньо Гуглмапсів але в критичних вападках - як от добирання до аеропорту - варто перевірити на сайті залізниці. В моєму випадку Гугл казав що поїзд є але купити квиток на нього було неможливо. Тому на гуглі надіємося але самі не гальмуємо.

Їжа і її наслідки

На диво на третю поїздку мені почала подобатися жахливо-нездорова англійська кухня. І фритки смачні попадалися і фішинендчіп їстівні були і навіть бутерброди були добрі. Це мене лякає. Бо наслідки від зловживання їжею в Британії помітні, може не так багато таких огрядних людей як в Штатах але і з пересічним европейським містом є різниця. Україна ще по іншому відрізняється, в нас теж багато повних людей але вони повні якось по іншому.
Знайомий британець жартував що англійська кухня вміє зробити некорисне з будь-чого. Наприклад цибуля. Як її споживати? - обсмажити кільцями в клярі в фритюрі до хрусткого стану і подавати до пива! :)

Традиційна їжа. Виявляється буває смачною. Або то я вже звик.

Пиво міряється пінтами і чомусь смачне і без лівуватих присмаків. Власне ще в першу поїздку для мене відкриттям було те що трядиційне для нас пиво британці називають lager. Beer це є тільки про ale, себто ель, деколи його ще скромно називають English beer.
Ціна практично однакова що на пляшкове в супермаркеті що на розливне в пабі.

Теж традиційна їжа. Завше смачна.

Погода і ставлення до неї

Я так розумію що британці нарікають на погоду з двох причин - по перше що б у всіх решта була думка що жити на Острові важко а по друге тому що більше нема на що жалітися. За три рази що їздив в UK я бачив дощ два рази і тривалістю 30 хв. Опсіля того світило якскраве і тепле сонечко. В той час як у Львові був іній вранці ми каталися роверками в шортах і футболках.
Так, там рідко буває ду-у-уже спекотно, але і з морозами так собі - пальмочки ростуть у відкритому грунті, не мерзнуть. Середня температура мабуть як у Львові але немає екстремів типу -25 чи +35. Відповідно люди до низких температур ставляться спокійніше, діти в школу можуть йти в сорочках з короткими рукавами і шортиках коли на вулиці вранці менше 10. Це нормально.

Ну і традиційно ровер для добирання в магазин - то якийсь практично металобрухт який не шкода, а якщо кататися по серйозному то і роверки верйозні.

Канікули в Італії

noreply@blogger.com (vovsad) — Tue, 16 Sep 2014 19:07:00 +0000

Катрунька підросла і дуже любить позувати, настільки любить що стало важко зловити момент коли вона не дивиться в об’єктив з якоюсь награною позою чи міною.

Інтро

Чесно кажучи не думав нічого писати про ту поїздку, нічого видатного, прилетіли, поматрасили, ровери в прокат нам не дали, до школи вінсерфінгу не доїхали, Рим не обійшли.. Коротше нічогісінько цікавого, сімейна поїздка до моря. Але сьогодні, насправді вже 1,5 тижні тому - я довго це писав, шахраї з прокатної кантори Locauto вкрали в мене з картки 400 Євро і якось захотілося попередити друзів, знайомих і просто співвітчизників про певні особливості подорожей Італією. Сухі букви трохи робавлю фотографіями. Отже по порядку.

Хлопці жили в якомусь з своїх химерних видуманих світів, зрозуміти що в ньому відбувається було важко.

Данько деколи починав наслідувати дорослих і клацати наліво і направо і взагалі всюди. В нього фотографій набагато більше ніж в мене.

Де і як

Були в декількох регіонах Італії - Емілія-Романа, Тоскана і П’емонт. Себто північний захід. Регіони схожі і відмінності важко вловити якщо не знати на що звертати увагу, в основному стосуються їжі і історії, речей які в Італії є дійсно особливими. А чи варто їхати до Італії суто на морський відпочинок? - я сумніваюся, довелося побачити багато цікавіших і дешевших місцин.

П’ємонт зі своїми озерами і горами надто фотогенічний, дуже важко розслаблено споглядати а не клацати.

Знайти адекватне житло за прийнятні гроші, читай порівнювані з тими ж Іспанією, Хорватією і т.д., досить непросто. За два тижні пошуків таки підібрали житло в цікавих локаціях, в Тоскані то була ферма з виноградниками, в інших місцинах всякі арартаменти.
Взагалі особливість італійської економічної кризи в досить високому рівні життя, високими цінами і схильністю до дорогих чи навіть розкішних речей. Іншими словами нам би таку кризу.
Спочатку розглядали варіант їздити громадським транспортом але потім побачивши наш коротенький план з не-знати-скільки-їх-там-було пенктів зрозуміли що без машини ніяк. Багато пунктів так і зилишился в планах - діти трохи хворіли, дорослі трохи лінувалися або просто щось не складалося. Але однаково було цікавіше ніж на роботі.

Юні натуралісти вивчають місцеву фауну.

Отже стосовно доріг і машинних особливостей.

Дороги в Італії, як і все решта, є дорогі, автобан коштує близько 10 центів за кілометер. Хочете намотати 500 км по Італії? - готуйте 50 евро на оплату автобанів. Про то що прокат машин і бензин також дорогі - навіть говорити не буду, це ж зрозуміло, це ж Італія. Тут не буває дешево. :)

Угу, це знак який забороняє даунхіл, спуск з Mottarone; планували спускатися роверами, ввечері знайшли прокат повний нових Specialized, пів 10 ранку їх в прокаті вже як не було, довелося спускатися пішки.

Машину замовляли маленьку, Fiat Panda. Звісно ж дали ще меншу, Fiat 500. Скептично ставився спочатку до машинки але насправді залишилися приємні враження - як та на такого пупзделя доволі вмістимо в середині і навіть всі валізки помістилися.
Звичайно ж традиційно відмовилися від чудової пропозиції взяти КАСКО без франчизи за "смішні" 25 Євро на день. Ніби всі попередні рази вдавалося проїхати без пригод і тут теж нічого ніби не обіцяло проблем. Але сувора кризова ситуація в економіці змушує "сумлінних і працьовитих" прокатчиків шукати додаткові зарібки. По поверненню в Україну кантора "нічтоже сумняшися" зняла з картки ще трохи грошенят. Причиною послужило те що вони вважать що одні дверцята отримали нову царапину. Наразі ще пробую воювати але забирати гроші в шахраїв ніколи не було легкою спроваю і на жаль ше рідше це є успішною справою.
Телефонні розмови з агенцією виявили що всі адекватні люди машини в Італії фотографють зі всіх боків зразу після того як беруть і перед тим як віддають. Тому наша агенція такої рекомендації і не дає нікому, всім це само мобою зрозуміло, ви ж знаєте куди їдете. Ми не знали і тому я вам даю таку рекомендацію. Так виглядає що це чи не єдиний спосіб убезпечити себе від додаткових, потенційно немалих, витрат.

Приємна несподіванка і не одна

Наше суспільство мабуть таки міняється - за співвітчизників не було соромно, в обдертому аеропорту Берґамо люди самі просили пасажирів з дітьми проходити без черги.

Берґамо.

Саме Берґамо виявилося найбільшою несподіванкою - високі очікування були від Пізи чи там якогось Лаго Маджіоре а от від Берґамо нічого не чакали. А воно здивувало на всі 200% - гарні краєвиди, своєрідна архітектура, не так той багато туристів.

Озера в Італії залишили набагато більше візульних приємностей в пам’яті ані ж море. Lago Maggiore.

Статистика і різне

Квитки Wizzair - біля 1000 грн на людину; діти теж люди якщо хто не в курсі
Прокат машини - біля 300 Євро
Температурний максимум в полудень 27
Температура в ночі біля 19, по відчуттям - заледве 12
54 фотографії заслужили бути "проявленими" з raw’ів
7 видів Chianti продегустовано в Тоскані

Три капітани.

P.S.

Ця штука транслюється на fb але я там після відпустки буваю рідко, якось попустило. Тому якщо є що сказати то краще тут.

Дунаєць

noreply@blogger.com (vovsad) — Tue, 29 Jul 2014 19:37:00 +0000

Нічого спільного з Дунаєм

Середина літа минула і це давить на мозок. В списку планів мало що викреслюється але все щось дописується. Слідкувати за новинами якось все важче, хочеться втекти хоч на пару днів туди де немає ніяких новин, фейсбуків і всього подібного. Також бажано що б не було асфальту, дітям треба вміти виживати в природі. :)

Після перегляду наших планів на мандри зрозуміли що нам нічого не підходить - всі ідеї якісь дуже монументальні і часоємні. Додали новий пункт, вже традиційно він пов’язаний з водою. Для вибору точки згодився чеський ресурс яким вже користувалися, www.raft.cz. Там є класифікація річок, інформація про актуальну ситуацію і купа допоміжної інформації як то кемпи, прокати і все таке. Список покритих країн правда не дуже великий, в основному центрально-східна Европа.

Не гребемо

Дуже навіть гребемо

Планування як такого не було - домовилися з друзями їхати і на місці дивитися по обставинах - прогнози погоди були трохи суперечливі і не дуже оптимістичні.

Поїхали на обрізані 3 дні і отримали повноводну ріку вражень і задоволення. Дунаєць в районі Червеного Кляштору має хоч якусь мінімальну категорію білої води (першу, найнижчу, ту яка не потребує жодних навичок насправді :) ) і після сонного Дністра то було файно. Рясні дощі напередодні додали потужності. Хоч це і найпростіша "біла вода" я бачив як людям вдавалося випасти з рафту там. В нас пройшло все без ексцесів якщо не рахувати легенького зіткнення з плотом-коритом яким досвідчені місцеві лемки сплавляють пенсіонерів, дітей і слимаків.

З цікавого ще один момент з дороги. В Словаччині досить багато ромів і на відміну від наших вони живуть також і в горах, збирають гриби і продають їх вздовж дороги. Деякі реально темненкі і то створює такий собі сюр - їдеш через село з милозвучною назвою Руська Вода, написаним до речі кирилицею - тут живуть етнічні українці, а вдовж дороги кучеряві африканчики продають білі гриби в кошиках.

Засвоєний досвід

Незаперечний плюс кемпінгу - дощ не завада прогулянці з дитиною

Якщо всі-всі прогнози обіцяють дощі а meteo.pl каже що дощу може і не буде - треба їхати.
Перехід в Грушеві все ще найшвидший - 20 хв і ми в Польщі. Але див. далі.
Перехід в Грушеві додає 40-60 до часу в дорозі через "петлю" третьорядними і не самими рівними дорогами.
Через Краковець пізно в неділю можна потрапити в Україну за 40 хв
Документи на велосипеди варто брати з собою. Проблем не було, звісно я зміг дати відповіді на всі запитання прискіпливого польського офіцера типу коли і де куплений, яка вартість, якого року це модель і все таке, але серійний номер рами він вивчав дуже натхненно, очевидно шукав чи не затертий він часом. Може то я просто попав на чувака в якого недавно поцупили ровера але документи на свої наступного разу візьму про всяк випадок.
Ліхтарики треба уважно пакувати і не забувати. Навіть в европейських кемпах бувають в нагоді.
Варто в решті-решт додати до спорядження GoLite парасольку і якісь модні і компактні столові прибори на всю сім’ю.
Деколи варто поґуґлати історію місцини більш уважно - вже після того повернулися натрапив на цікавий звіт з подорожі - Іван Нечуй-Левицький В Карпатах. З мандрівки в горах. Шкода що без фотографій.
Кемпи рулять, от це наразі найкращіший ресурс для пошуку по европах - www.eurocampings.co.uk. України наразі немає.

Як же без ковбасок

Занудні статистичні дані

750 км автом, ~10 км човном, ~30 км ровером
5-6 годин займає дорога в одну сторону не враховуючи кордону
Загальний бюджет ~130 Євро і 1 бак бензини
12 Євро за одну ніч в кемпі на сім’ю з машиною і наметом
~20 Євро середній рахунок в ресторації на сім’ю
45 Євро прокат рафта на 6-8 людей; нас було 3 дорослих і 3 дітей; каноє на 2-3 людини буде 25 Євро; на більший маршрут прокат буде трохи дорощий - от тут є решта цін

Морозиво дорожче пива, 1.5-1.8 проти 1.5 Євро
Швидкість течії ~9 км/год
Strava трек сплаву
Рівень відпочинку виміряти не вдалося але ще тримає

Решта слайдів

Для щастя треба не багато, словаки теж знають що шини і майданчики пов’язані потаємним змістом

Нові окуляри, вони дожили до кінця сплаву і, здається, ще досі тримаються купи

Реклама пивної заправки на ріці, до речі знаки парковки теж є на ріці але шось не встиг сфотографувати

Вздовж Дунайця також можна покататися роверками, в принципі прокатчики рафтів рекомендують повертатися назад або автобусом або ровером; прірва від 2 до 10 метрів в купі зі скелею з другого боку додають адреналіну


Три Коруни (Trzy Korony), найвідоміша гора П’єнінського масиву

Всі фото в сімейному альбомі

P.S. Миру вам і цікавих подорожей.

Дністер розливний

noreply@blogger.com (vovsad) — Thu, 12 Jun 2014 18:21:00 +0000

Йохоу! Були-були-були на Дністрі. Всі три дні.

Літо почалося по справжньому і якось не хочеться змарнувати його в асфальтовій цивілізаційній пастці. А матрацні "сплави" то явно наш формат і на Трійцю зібралася сурйозна компанія - їдемо на Дністер. Чому такі "матраци" то є наше? - просто з дітваками, спорядження не треба тягнути на спині як от то в горах і в принципі навичок від дітей ніяких не треба, хіба вміти не знудитися за 4-6 годин в човні.

От ці шикарні окуляри втонуть через 22 години. Дівчинка не постраждала, тільки розстроїлась.

Класика сплаву - культова байдарка Таймєнь.

Водяні пістолі згодилися бо було тепліше ніж заповідали прогнози.

Наше каное, з товстого камненепробивного пластику, саме "то" для сімейного матрацу. Не перестаю дивуватися скільки всякого спорядження продукує маленька Чехія.

Ще минулого року запримітив ture.ua, організовують "дітей міста" до активнішого руху огортаючи цілковитою опікою а заодно дають в прокат водне спорядження більш самостійним. Організовувати нас не дуже треба було - ми відносно розуміли що нам потрібно і потребували лише човнів та трансферу від точки фінішу до автомобілів. Хлопці спрацювали гарно, все підготували як потрібно, проінструктували і відпустили на всю одну сторону вниз по течії. Одна з сімей була змушена зійти з маршруту після першого дня і хлопці самі запропонували повернути частину грошей в зв'язку з тим.
Перед сплавом трохи пошукав інтренетами що там з картами зараз робиться але знайшов власне вже після сплаву і то на якомусь лівуватому піратському сховищі. Карта цікава, заточена як раз на водний туризм але де купити оригінал так і не знайшов, навіть знаючи хто видрукував і хто замовляв карту. Взагалі ніяких офіційних згадок про це видання Ґуґль не знає. Тільки піратство врятує нас.

Білі Бізони

Хлопці з ture.ua будують кемпінг, Білий Бізон, на Дністрі, наразі ще не готовий але задумка гарна. Ми власне ночували одну ніч на його території, як буде вода буде круто.

Просто чапля

Циферки статистики

Дорога автомобілем біля 360 км сумарно в обидва боки
Маршрут Дністром за 3 неповні дні 74км (день 1, день 2 і день 3)
Максимальний денний перехід 38 км
Середня швидкість течії 4 км на годину, середня швидкість каное 9 км на годину
5 укусів комарів за весь час на нас 4; як не дивно але комарів практично не було, таке враження що вони всі зараз у Львові
Бюджет: біля 1100 грн на нашу сім'ю плюс продукти плюс бензина
Побачили більше 50 білих лелек і сірих чапель, одного чорного лелеку, людей бачили суттєво менше, з плавзасобів всього 3 катамарани, два плоти і один дерев'яний човен

Занудні висновки

Дороги в Україні все менш схожі на дороги, перше ніж їхати в кінець географії треба подумати
Продуктів буває забагато. Особливо якщо кожен бере на себе і на всяк випадок
Запасний газовий балон варто мати особливо якщо готувати борщі
Від злагодженості роботи команди на човні залежть більше ніж від сили
Чистота Дністра викликає певні сумніви
Звичайно з мегадовгим сплавом від Галича до Хотина як то хотілося б наразі не склалося але все попереду

Додаткові матеріали для самостійного опрацювання

Всі знимки на Пікасі
Якшо хто не в курсі то бавлюся Інстаґрамом. Так-так, я пересилив себе і деколи фотографую телефоном.
Оригінальний маршрут від ture.ua на основі якого ми будували свій

P.S. До кінця літа залишилося 80 днів, не сидіть вдома.

Нова вода

noreply@blogger.com (vovsad) — Sat, 17 May 2014 21:42:00 +0000

Повернулися ми от це з невеличного "туру" країнами Европейської Унії, давайте законсервуємо спогади. Власне ніякий то був не тур а поїздка до Відня. А так як до Відня трохи далеко то поїздка обросла різними додатковими пунктами.

Гребемо.

Було багато кілометрів, декілька міст і різні діяльності. Були в Відні і маленьких чеських містечках а також два рази пролетіли Польщу. Почнемо з середини бо то мабуть найбільш цікаве мені було. Діло відбувалося в Чехії. А про Відень напишу окремо. Колись.

Все ще гребемо.

Традиційно вже зкооперувалися з друзями - поціновувачами сплавів. Плавати Влтавою вже не цікаво бо не раз вже плавали там. Вселенський розум доволі легко показав нам альтернативи і цього разу ми запланували пройтися Диєю, відповідно позичали човни в іншої компанії, http://www.nafukovacicluny.cz. Сплави на Диє не є такі популярні як на Влтаві, в основному через те що стали доступними тільки після вступу Чехії до Шенгену - частково по Диє проходить кордон між Австрією і Чехію та Австрією і Словаччиною і плавати тут було заборонено, де-не-де досі є попереджувальні таблички. Як наслідок немає такої розвиненої інфраструктури, такої кількості кемпів, такої кількості людей і т.д.

Наше каное, гарна річ - відносно швидке і дуже стабільне.

Диє більш рівнинна ріка, не має особливо порогів, скатів і швидкої течії тому цього разу пливли не рафтом а каноє. Каноє однозначно є швидше і маневреніше. Тут є Strava track сплаву, був тільки один день - довелося вкоротити маршрут бо на другий день прогнози обіцяли +10 і сильний дощ.

Чехи є реально схиблені, в хорошому сенсі, на різних розвагах на природі, ровери-пиво-човни-кемпи, все змішалося, все бурлить і булькає...

Через урізання сплаву до одного дня на другий поїхали плавати підземною річкою - там хоч і холодно, +8 постійна температура повітря і 7 - води, але без дощу. Печерною річкою возять спеціально навчені боцмани в спеціальних човниках, глибина річечки буває до 40м а склепіння печери деколи так низько що потрібно пригинатися що б не набити ґулю.. :)

Десь тут починається "підземна" чи правильніше печерна ріка. Ущелина Мацоха.

Висновки:

Неодмінно треба і по Дністру покататися влітку..
Треба частіше їздити - втрачається кваліфікація - то на GPS занадто надієшся, то речей набереш яких зовсім не треба було.
Грушів - самий швидкий перехід, 10 хв на кордон - це кльово. Польська прикордониця випитувалася звідки ми знаємо про цей перехід і чому то ми ним їдемо. Спати їй заважали чи що..

Бельгійська ферма і сироварня біля Львова

noreply@blogger.com (vovsad) — Sun, 27 Apr 2014 19:27:00 +0000

Як людина що доста бувала в селі я досить скептично ставався до екскурсій на ферми якими розважаються час од часу заокеанські друзі. Сьогодні випала нагода подивитися що то таке є от то "Екскурсія на ферму".

Ферма Fromages d'Elise створена бельгійцем і трохи відрізняється від картинки яку малює мій мозок при слові "ферма", чисто і охайно. Власник, Бернард, приємний дядечко, багато розповідає про ферму.

Деякі сири з сироварні вже були знайомі нам, ще більше незнайомих. Загалом сподобалося, цікаво і смачно, рекомендую.

Агрономи вивчають підопічних.

Молоко теж дегустуємо.

Хліб зі спельти. Смачнющий.

Екскурсанти.

Сири.

Дегустатори ознайомлюються з картою сирів.

Випас.

Такими краєвидами милуються кози під час трапези.

Що робити коли на вулиці дощ

noreply@blogger.com (vovsad) — Sun, 06 Apr 2014 11:19:00 +0000

От таку мультяшку відзняв Данько согодні, з моєю технічною підтримкою звичайно. Найскладніше було з сюжетом і Даньковим натхенням через 15 хв після початку зйомок.

От так виглядало.

P.S. От і дощ ніби закінчився.

про Італію або продовжуємо наш keep calm and carry on

noreply@blogger.com (vovsad) — Fri, 28 Mar 2014 21:30:00 +0000

Поїздка в Італію виявилася мега простою в організації і реалізації. Друзі друзів вже це робили, нам залишалося змавпувати позитивний досвід і намагатися уникнути негативного. Якщо вдало підгадати з квитками і датами поїздки вийде досить бюджетно, якщо для лиж в принципі можна застосовувати слово "бюджетно". Варто мати на увазі що літачки до Італії доволі таки наповнені відповідно в маленьких аеропортах типу Берґамо легко можна простояти 30-60 хвилин в черзі на паспортний контроль. В нашому випадку це було важливо бо поселення в готель було можливе лише до 22:00. Багато готелів які довелося відкинути допускали поселення тільки до 19:00.

Ланцюгів прокатчики нам не дали, а універсал форд фокус трансформувався в фіат 500L. Але ланцюги ми і не просили бо прогноз обіцяв суху сонячну погоду з плюсовою температурою. Реально виявилося що їздити на лижний курорт на літній ґумі дуже навіть можливо, парковка нашого маленького приватного готельчику в маленькому селі була завжди суха і чиста, про дороги і мови немає. Це при тому що 4 дні тому тут випало 50 (п’ятдесят) см снігу.

При поверненні прокатна кантора вимагає повний бак пального, ми намагалися як могли але вони не дорахувалися 4 літрів дизеля і зняли за це додатково 35Є. Вперше стикнувся з такою скрупульозністю.

Традиційний італійський вид з вікна. Південний Тіроль звичайно трошки відносна така Італія але відділятися свого часу ніби передумали і мають радість зараз.. :)

З вибором готелю\курорту були певні проблеми - в Доломітах ду-у-у-у-уже багато курортів. Дуже багато. Деякі з них об'єднані в мега-резорти як от то Skirama чи Dolomiti Superski. Відповідно вибір дуже великий, а якщо розглядати не тільки Доломіти а і північно-західні італійські Альпи стає зовсім тяжко. Ми каталися на Marilleva.

До речі більшіть курортів мають Google Street View трас, можна побровзати траси, оцінити складніть. 21 століття все-таки.

Схили доглянуті, широкі і в основному малолюдні. Мабуть найкращі умови для навчання. Багато людей було тільки на одній трасі яка вела в початкову точку і то тільки ввечері коли всі поверталися зі схилів.

Дивувала і тішила кількість дідусів і бабусь на лижах, італійці на власному прикладі демонструють що пенсійний вік чи протез ноги то не є причина відмовлятися від улюбленої розваги.

Спочатку ми думали що будемо кататися по черзі а Кастуську можливо віддамо в школу. З школою не склалося - то ми припізнилися, то на вихідних її просто немає. В результаті вчили її самі як вміли. Виявилося що вміли - на другий день Катька з’їзджала простеньку 900 метрову синю трасу, тільки потребувала допомоги на одному стрімкому кавалку. На третій день 15 раз проїхала 1100 метрову і в деяких частинах доволі стрімку синю трасу. Зігнали з гори тільки тим що скоро останній ski bus. Так, по рекомендації власника готелю ми користувалися лижними автобусами - парковки біля вихідної точки мало і вона дорога, автобус безплатний і їздить доволі точно по графіку, один раз запізнився хвилин на 10.

Відповідно раз всі катаються не було потреби якось ділитися, гуляти знизу і т.д., брали квитки на цілий день і цілий день разом були на горі. Погода сприяла, тепло, сонячно і сухо. Сніг не танув, залишався сухим і легким, не зважаючи на плюсову температуру.

Діти до 8 років при умові що ви берете дорослий квиток на день отримують квиток безкоштовно. Завдяки такій політиці для нас катання виходило дешевше ніж в Словаччині чи тому ж Буковелі.

Один день мали перерву від лиж позаяк першого дня дорвалися як з голодного краю і м'язики дещо припухли від такої несподіванки.

Для прогулянок поруч виявився цікавий замок, Castello del Buonconsiglio. Діти сперечалися хто там живе, Принцеса чи Дракула. Думаю не треба пояснювати в кого яка версія була? :)

Насправді це було йменням єпископа, але діти не настільки добре володіють мовами та і не цікавило то їх насправді, шукали сліди принцес і дракул..

Після цілоденної прогулянки спалося дуже добре.

Резюмуючи, сподобалося-дуже-хочу-ще. Час від часу починаю подивлятися як там ціни на літачок формуються на наступний сезон. Часу на добирання йде менше ніж машиною до Словаччини а катання мабуть таки трохи краще.

Ну і ще раз фото героя поїздки. Вона змогла - зможете і ви.

"Як перестати хвилюватися і таки почати працювати"

noreply@blogger.com (vovsad) — Fri, 21 Mar 2014 18:00:00 +0000

Події останніх місяців некисло розхитали і так не надто стабільну психіку. Довелося задуматися як би то перемкнутися на якийсь інший канал. Взагалі кльово тим хто думає мало.. :)
Зими в нас практично не було, а як і була то не до неї було, але душа час від часу просила трошки білого безумства. В момент коли виглядало що все вже повертає до кращого купили квиточки на літак із рожевим крилом в країну зими і снігу. Несподівано нею стала Італія.
За три дні Кастуська почала кататися. Зима вдалася, хоч і навесні та все ж.

Wonderful Dolomities with 4 years old skier from Volodymyr Sadovyy on Vimeo.
P.S. Про деталі поїздки мабуть напишу згодом, може навіть знимки якісь проявлю.. В загальному - рекомендую, повернувся новою людиною.

Трохи жовтого, його багато цього року

noreply@blogger.com (vovsad) — Fri, 01 Nov 2013 21:38:00 +0000

Якось назбиралося трохи картинок з осінню. Як завжи гуляємо Стрийським парком, ходимо довкола фонтану і все таке..

Міжсезоння з ҐоПро або Чим заняти дітей

noreply@blogger.com (vovsad) — Sat, 28 Sep 2013 20:44:00 +0000

Угу, GoPro то не лише ~~висококалорійне дієтичне~~ відійо але ще і трохи фото. Не знаю чи вже десь є записаний термін ґопрографії, з іншого боку то можна віднести і до звичайної ломографії, але такі картинки трохи своєрідні і легко впізнаються. Тішуся далі.

Про іспансько-нордичні канікули

noreply@blogger.com (vovsad) — Tue, 10 Sep 2013 19:13:00 +0000

Писати насправді не дуже є про що, звична поїздка до теплого моря. В Іспанію. Ловкастами з Польщі. Через Данію і Норвегію. Бо так виходило суттєво дешевше, квиток коштував біля 140Є на людину без великих валіз. В Данії - Леґоленд, Норвегія це просто Норвегія. Поїздка як поїздка.

Отже,

Слайди з коментарями.

Завдяки абсолютній непередбачуваності черг на кордоні простояли 5 годин і в Краків припленталися вже як вечоріло. За то побачили такі от міські панорамки.

На другий день зраненька Ryanair докотив нас до Білунда, манюсінького містечка посеред датського хто-його-знає-де. В містечка є дві основні будівлі - аеропорт та Леґоленд і в нас було 8 годин між літаками і відповідно не було що робити в аеропорту.

Особливих надій на Леґоленд не було - по перше обіцяли дощ на весь день, по друге всі хто бували в Леґоленді пророкували кілометрові черги на атракціони. Атракціони до речі мають обмеження по зросту а не по віку.

Датський дощ цілий день - це виявилося 5 хвилин вранці, 5 в обід і 5 ввечері, решту часу вітряно, сонячно і малолюдно. Ех.. не знаєте ви що таке дощ цілий день.. :)
Багато атракціонів виглядають млявими дитячими гойдалками але виявляються несподівано динамічними.

Будувати Леґоленд - от це мабуть була робота для спокійних і врівноважених людей з довгими зимовими вечорами. Для цих містечок використовувалися сотні тисяч елементів. І воно все там рухається, їздить, плаває, літає, ходить...

Коротше гарно потусили і полетіли до моря.

Що чекали від Іспанії? Ще одна середземноморська країна з кризою і емігрантами. А, ні, ще вони колись відкрили Америку і володіли поливиною світу. Але монголи теж володіли половиною світу, правда іншою, і Европу відкрили для себе свого часу, так що це не показник..

Мабуть тому що не чекали багато Іспанія вразила. Навіть не так, приємно здивувала і сильно вразила. Чи навіть так - докорінно змінила нашу стереотипну думку про себе, приємно здивувала і надзвичайно сильно вразила своєї особливістю і оригінальністю. Можливо це стосується лише Андалусії, ми з цієї провінції не виїзжали, але тим не менше було файно. Що ж нас вразило?

Доглянуті вільнодоступні пляжі, з човниками що прибирають водорослі і піну після шторму і попільничками для курців, якими мабуть ніхто не користується - пляжі бачили і чистіші. До речі завдяки компанії і дошці для бодісерфінгу Данько навчився плавати.

Приємні гостинні місцеві жителі, як правило нібельмеса в англійській але посміхаються і шось собі там бурмотять. Тим що їх не розуміють не переймаються і по складах і голосніше не починають повторювати. Десь ось так виглядють.

Їздили дивитися китів. В, мабуть, найпівденнішу точку Іспанії, Таріфа, містечко на самій Гібралтарській протоці, знане через вінсерфінг, китів і переправу в Марокко. Нашарування культур, мавританське змішане з іспанським і приправлене британським, подекуди з німецьким акцентом. Черги на переправу як в нас в Краковці, не менші. Дельфінів бачили, з китами не повезло.

На човні хитало як має бути, під кінець поїздки мало хто дивився за китами, більше за пакетиками для блювотиння. Діти, на щастя, поснули від такого колисання і пакетики не знадобилися. Я зрозумів що плавати на таких може можу але сім'ю мордувати немає сенсу, доше як півтора години в хвилях не протягнуть.

От там на горизонті - Африка. Шось ніколи не задумався що в в Гібральтарській протоці видно протележні береги і то так добре видно.

Іспанська кухня - це окрема пісня. Я знав що вона мала б бути цікава, але що б настільки.. Не пригадую як називалися всякі мушлі що подавалися але Bear Grylls в Ultimate Survival певно зацінив би. Андалузці реально багато поїдають всякої морської ~~гидоти~~ смакоти - мушлі, кальмари, восьминоги, краби ну і всякі риби..

Крім того всякі незвичні поєднання типу дині з хамоном. З виноробством теж все добре.. От тут готування найсмачнішої паелії на 1,5 метровій пательнії. Якщо не наївся можна прийти за ще одною тарілкою, 1,5 метри вистачить всім.

Архітектурно теж цікава країна, звичайно Андалусія не може похвалитися всякими гаудями, в основному все дуже класично-традиційне але теж досить так нічогенько.

Панорама Ґранади, мабуть найцікавіша точка в історичному плані з того де бували за цю поїздку. Але переписувати вікіпедію тут не буду. Подивитися однозначно варто.

Консервативна Римокатолицька церква в Іспанії подекуди вже відмовляється від паління свічок, офірки зроблені діодами - кинув монетку і "свічечка" запалилася. Звичайно контраверсійна штука але на роздуми наштовхує.

Якщо коротко ніби от так.. Ще ніби багато всякого цікавого було але шось нема слайдів відповідних.. :)

По дорозі назад зупинилися в Норвегії. Були тільки в маленькому містечку на побережжі - вирішили що декілька годин для Осло малувато а так щоб суто зачекінитися то не цікаво їхати. За неповний день чітко зрозуміли що Норвегія знаходиться на іншій планеті і потребує бути побаченою.
Фота для тих хто каже що в нас "клімат не підходить" для роверів. Очевидно в Норвегії з кліматом все ок.

Інше транспортне спостереження в Норвегії - електромобілі. Так. В північній країні великими покладами нафти люди купують елетромобілі. З баченого мною - Nissan Leaf, Citroen C1 ev' ie i Tesla Roadster. Звернув увагу на них бо один зараджався на парковці біля офісу, на другому поїхала пані з туристичної інформації а на Теслу просто не можливо не звернути увагу. Що їздить по дорозі не дуже придивлявся тому не можу сказати щось про відсотки, можливі їх тільки три і є в тому містечку. Як би там не було це, нагадаю, містечко з населенням біля 30К і де один з кращих ресторанів виглядає десь ось так.

P.S. Ну і пара корисних, я надіюся, нотаток.

Літак

Не розумію як заробляє skypicker.com але сайтик в них мегазручний, на порядок кращий ніж рідні сайти ловкастерів.

В нашому випадку було біля 8-10 годин між літаками і то було так зумисне що б гарно потусити в точці пересадки. Єдине що варто враховувати що далеко не у всіх аеропортах є камери зберігання багажу. Точніше як правило такого немає. Тому літати треба через скандинавські країни - люди там помічні і придумають якісь способи залишити десь вашу валізу на день. Принаймі в нас було так.

Оренда машини і дороги

Про рент машини - не думав що 8 днів в курортному місті, Малаґа до речі, може коштувати всього 138Є. А от Economy Car Rentals так подумали і домовилися з Avis що таки може. Нам дісталася практично нова Corsa від Opel'я. Не розумію чого з тих опелів приколюються, машина як машина.. :)

Дороги дуже хороші, з 800 км проїханих в Іспанії бачив 2 світлофори і жодного перехрестя без кільця. Їздять спокійно і акуратно. Здивувала тільки кількість машин з відкритими капотами і ввімкненими аварійками на перевалі, так і не зрозумів чи то вони перегрілися чи то перехвилювалися..

Деякі дороги платні і не так що б дешеві, 200км вийде легенько так в 15Є. Бензин - акуратно 1.5Є за літру.

Житло

Влітку треба шукати зазделегідь. Якщо занятися пошуками за 2-3 тижні як ми то буде дуже багато часу потрачено на вже заброньовані пропозиції. Більшіть приватного житла що здається в оренду належить британцям - наслідки докризового буму нерухомості.

Ціни

Звісно ж продукти в супермаркеті дешевші ніж в Україні. Ціни в ресторанах порівнювані - на сім'ю з 2 дорослих і 2 дітей залежно від апетиту і класу ресторану буде десь від 25-50Є за повноцінний обід чи вечерю.

Резюме - мільони лемінгів не помиляються і Іспанія дуже і дуже.

Покаталися і повернулися

noreply@blogger.com (vovsad) — Thu, 29 Aug 2013 20:18:00 +0000

Львів- Краків - Білунд - Нерха - Таріфа - Гранада - Мосс - Краків - Львів. В сумі 1500 км машинами і десь 7000 км літаками. Дякуємо skypicker.com за чудовий пошук лоукастами і economycarrentals.com за пошук по прокатах машин.

Слайди згодом. Мабуть.

P.S. 10 днів практично без Інтернету, не рахуючи 10-15 хв в аеропортах для перевірки пошти і погоди. Почитав сьогодні новини і ейфорія від подорожі пройшла повністю. Це маніакально-депресивний психоз чи то так і має бути?

Про Дністер матрацний

noreply@blogger.com (vovsad) — Wed, 14 Aug 2013 18:41:00 +0000

Після сплаву Влтавою шило-яке-не-дає-сидіти-перед-телевізором залишилося сильно подразненим і просило нових пригод. Українські альтернативи нажаль відрізняються досить високими цінами і певними нюансами з логістикою. Ні, ну то не так що б українські ціни непідйомні але платити за людину стільки ж скільки було потрачено на сім'ю з 4-ох якось дивно. Пиляти десь далеко теж щось не хотілося. Та і з компанією не складалося..

Відповідно коли кум, за що йому окреме "дякую", запропонував потестувати плоскодонну яхту на Дністрі погодилися зразу. Кораблик на моторному ходу і задуманий як туристична розвага, з каютами, гальюном, камбузом і капітаном.

Трафік туристів-водників на Дністрі за грубою оцінкою десь в сто-тисяч-раз менший ніж на Влтаві і за останні 7-8 років суттево не зріс. - Колись, коли світ був великий, ми плавали Дністром катамаранами. - Суботнього дня я нарахував 8 катамаранів і декілька байдарок. Рибалок на моторизованих човнах не рахував абе їх було менше.
Цікаво чому в нас плавають на катамаранах а не на рафтах?

Загалом було цікаво, недостачу активності капітан компенсовував байками і бувальщинами з свого немалого досвіду. Поплавати далеко не дуже виходило бо Дністер зараз дуже обмілів і проступили пороги які як правило приховані.

Катрунька посиділа на капітанському містку і покаталася в гамаку, хлопці мірялися спортивними досягненнями в залізанні до верхньої палуби по трубі і засіли за планшети, коротше кажучи спокійний магаматрац на вихідні.

А я в список ідей які варто здійснити додав спуск байдарками від Галича до Кам'янця. Тільки коли ті ідеї втілювати не знаю.. :)

Другий раз на ту саму ріку

noreply@blogger.com (vovsad) — Sun, 11 Aug 2013 18:49:00 +0000

Або Четверо дітей в човнах не рахуючи дорослих ІІ

Для того що б в вересні могти написати гарний твір на тему "як-я-провів-літо" влітку треба таки трохи рухатися. А коли прогноз обіцяє +36 С рухатися хочеться в основному біля води. Хо-хо, а для того є вже відпрацьований план. Цього року домовилися пропливти ту частину Влтави до якої не догребли минулого. Все плюс-мінус організовувалося так само, той самий Ingetour для прокату човнів, те саме пиво,ті самі діти тільки на рік старші, та сама річка тільки на 10 градусів тепліша... Не бачу сенсу описувати це знову але по відмінностях пройтися хочеться.

Цього разу було набагато тепліше і як наслідок набагато більше люду як на річці так і в кемпінгах, на стільки більше що було вже не комфортно - намети ставили на відстані 50 см, на "скатах", таких собі гірках в обхід загати, черги, на дорогохах біля Крумлова - корки.

Звичайно це також позначилося на якості сну - чехи добряче хляють пивце, відповідно до світанку тиняються кемпінгом в пошуках своїх речей, друзів і пива. Дітям це не заважало.

Запорукою хорошого сну в дітей були були помірні фізичні навантаження на свіжому повітрі.

В перервах між веслуванням можна милуватися чеськими пейзажами і час від часу охолоджуватися у Влтаві.

Ті хто не хотіли охолоджуватися в річці мали справу з суворочолими річковими піхотинцями.

Пощади не було нікому. Втім ніхто і не просив тої пощади, +36 С все таки.. Пізніше якісь британці просили на річці що б їх полили з тих пушок. Тішилися обидві сторони.

Краєвиди були не тільки урбаністичні а і досить навіть дикоприродні.

Коротше кажучи досить гарна розвага на цілий день, і то навіть не один.

Ще трохи стосовно кемпів, закон великих чисел проявився і кемперське життя вже не було таким ідилічним як минулого року - траплялися не в міру піддаті мандрівники які вже були не в стані дотримуватися чистоти і тишини.. :)
Суттева відмінність від кемпів з окола Балатону - немає персональних кавалків землі, став намет там де більше подобається і є місце. В загальному кемпи дешевші, біля 10Є за сім'ю але за воду в душі тре платити окремо, приблизно 1Є за 4 хв. Також не було газових плит для готування їжі, балон з газом дуже згодився - через ту навалу відвідувачів в ресторацію постійно були довжелезні черги. Хоча в кінці кінців по пиво таки довелося йти до ресторації.. :)

Підсумки

За два дні пройшли біля 40 км, трек за перший день ось тут http://www.strava.com/activities/72582659, далі телефон розрядився а розетку в кемпі не знайшов. Мабуть погано шукав.
В трете на Влтаву їхати буде не цікаво. Які альтернативи такому матрацу?
Вартість такої розваги - 2,5 баки бензини, 60Є за прокат рафтів і кемпінги, їдло на два дні.
Гідромішок - дуже корисна річ, варто мати в господарці. Також прекрасно вкладається в велопричепку.
Модель черг на кордоні ускладнюється і на далі, в четвер ввечері простояли 5,5 години, по дорозі назад черги не було. За тиждень раніше в п'ятницю, черги не було. Взагалі тепер не розумію від чого то залежить.
Наступний раз де б він не був хотілося б піти на байдарці, рафт все таки дуже повільна штука.
В Україні якось наразі не вдалося наразі знайти альтернитиви, є Манівці і тернопільський турклуб, але там так виглядає або зовсім матрац або екстім куда з дітьми вже не попхаєшся. Купувати човника наразі бажання немає бо ровер ще не зносив а просто прокату немає..
Люди які рекомендують вкладати гроші в враження знають що говорять, дослухайтесь до них.

Fail of the day

noreply@blogger.com (vovsad) — Sat, 20 Jul 2013 15:49:00 +0000

Fail of the ~~day~~ week це коли...

Все було сплановано - пункти прокату, зупинки, маршрут, ну просто все-все-все. І тут на тобі, в прокаті чувак лежить на підлозі і каже шо пошкодив спину і не може встати з підлоги і дати нам ровери. Ну ми ж вперті і затяті і знаємо що безвихідних ситуацій не буває, інший прокат в іншому місті але хіба ж це проблема? Поки добралися туди залишилися тільки гламурні одношвидкісні Electra Townie і тандем. Тандем нам не підходив бо нас троє а крім того його як раз забирали. На одношвидкісних і трохи іржавих електрах 50 км з категорійними підйомами якось не той-во-во.. Так, все вірно, був ще третій пункт але день був приречений - в третьому були тільки серфи а я в велосипедних шортах і плавок не мав.

От що буває коли плану 'D' немає - знову прийдеться йти в паб...