teenbloog

Поради з безтурботності

Анна-Марія — Tue, 17 Apr 2012 07:13:31 +0000

Всім відомо, що люди, які відносяться з оптимізмом до всього світу і з гумором до себе, більш привабливі і приймають більше правильних рішень, ніж ті, які цими якостями не володіють. В більшості зарубіжних компаніях позитивний настрій є такою ж необхідною частиною ділової людини як, скажімо, його костюм. До того ж, в часи, коли удача нас покидає єдине, що може нас врятувати – це оптимізм і гумор. Психологи стверджують, що здатність з гумором сприймати будь-які ситуації, хвороби, власні вади не є природженою якістю. Цю рису характеру можна виробити в собі. Проте як же навчитись створювати і зберігати гарний настрій в будь-яких ситуаціях? Пропоную вам декілька вправ, які допоможуть у цьому.

Вправа 1

Ціль: навчитись створювати гарний настрій за своїм бажанням.

Інструкції з виконання: згадай епізод з життя, коли тобі було дійсно дуже весело. Постарайся згадати своє відчуття тоді, кожну приємну деталь, перенесись спогадами в ту мить. Ти побачиш, що на душі стане тепліше і усмішка ще довго не зійде з твого обличчя.

Вправа 2

Ціль: навчитись знаходити щось хороше навіть в найскладніших і найнеприємніших ситуаціях.

Інструкції з виконання: коли знаходишся в стані депресії чи суму, подивись на проблему зі всіх сторін і згадай приказку: “Не було б щастя, так нещастя допомогло.” Подумай, які позитивні моменти можна в ній знайти. Скажи собі: “Саме цього я і хотів”. Може здатися дивним, але ця фраза дійсно допомагає відпустити ситуацію і не відчаюватись, а приступити до прийняття раціональних рішень.

Численні дослідження показують, що мозкова діяльність відразу після того, як людина від душі посміється, зростає в декілька раз: різко покращується пам’ять, нормалізується артеріальний тиск і ритм серця. Виявляється, що коли людина часто усміхається і сміється, то це краще багатьох інших засобів знімає напруження та зміцнює здоров’я.

Вправа 3

Ціль: навчитись змінювати свій настрій, керувати емоціями.

Інструкції з виконання: як тільки набігають сумні думки, згадай щось веселе, ввійди в стан, коли ти був щасливий і посмійся від душі.

Виявляється, що кожна людська емоція через нервові імпульси в мозку викликає виділення нейротрансміттерів. Дотепер вчені виявили їх більше шістдесяти. Багато з них зв’язані з позитивними емоціями, наприклад, норадреналін, який підтримує гарний настрій, щастя людина відчуває завдяки серотоніну, а викликати ці гормони радості може кожен, варто тільки захотіти.

Вправа 4

Ціль: навчитись виробляти і підтримувати позитивний настрій.

Інструкції з виконання: поклади перед собою свою улюблену фотографію, з якою в тебе зв’язані приємні спогади. Сконцентруй свою увагу на спогадах, де, коли і ким вона була знята. Відтвори в пам’яті цей епізод.

Також можна спробувати завести блокнот, в який ти будеш записувати улюблені жарти і смішні випадки з життя. Як тільки в тебе буде поганий настрій або самопочуття, почитай його. Повір, ти почнеш сміятись.

До того ж, кожного дня необхідно робити одну просту вправу – усміхатись. Випрямляти спину, розправляти плечі, вдихати на повні груди повітря і відчувати себе справжнім актором, який грає роль щасливої і веселої людини. Намагайся кожною клітиною тіла відчути цей стан і запам’ятати його. Важливо зрозуміти, що гарний настрій не залежить від зовнішніх обставин.

Є ще один метод, за допомогою якого можна підтримувати гарний настрій. Він полягає в аналізі причин поганого настрою і його зміни. Тобто, коли тебе доймають негативні думки, то не варто на них зациклюватись, треба просто переключитись на щось приємне.

І на завершення декілька порад для гармонізації душі та розуму:

Спостерігай за природою, насолоджуйся нею, відчувай себе частиною світу. Це завжди дає енергію і гарний настрій.
Старайся так спланувати день, щоб залишився час для різних роздумів, афірмацій та візуалізацій.
Більше намагайся згадувати людей, з якими тобі приємно і легко спілкуватись, події, які з ними пов’язані.
Вигадуй і розповідай різні цікаві історії та анекдоти. Це завжди допомагає розвеселити, навіть, найнуднішу компанію.
Посміхайся частіше, адже завжди можна знайти привід для цього.

Схожі статті:

Чи варто прощати тих, хто нас скривдив?

Tam — Fri, 21 Oct 2011 19:05:26 +0000

photo credit: Toni Blay

У кожного з нас своє життя. Ми змушені прийняти те, що воно нам “дарує”. Іноді стається так, що хтось кине гостре слово в спину. Тоді вже не важливо хто то був ; близький друг чи рідна душа … в очах всі вони постануть зрадниками. Я хочу зазначити, що скривдити може хто завгодно, але цього ніколи не зробить людина, яка дійсно піклується про тебе. Це мені стало зрозуміло лише тепер.

Але якщо вже так сталось, то чи варта така людина прощення? “Ні”!!! Скаже хтось всередині тебе. Та не варто так гарячкувати. Всі ми люди і всі робимо помилки. Хоча гіркота образи, а то й несправедливості велика та все ж таки варто спробувати.

Звісно, на словах звучить краще аніж на ділі, це ніколи не буває легко. Мені теж доводилось із цим зустрічатись. Зокрема зі зрадою друга. От хіба можна пробачити людині , коли вона вірить не тобі, а іншому і при цьому ще й звинувачує тебе в не скоєному? Так, це образливо і доволі сильно обпікає почуття… Але, як кажуть, час лікує. Хоч на рані залишаться рубці, кривавих слідів на ній вже не буде. Навіть якщо людина так ніколи і не подивиться у твій бік, подивись ти!!! І не для того щоб звинуватити, а просто пробачити. Зробити це заради себе, щоб рухатись далі по життю. Адже образи тягнуть нас за собою в прірву!

Схожі статті:

No Related Post

Те, що дає нам надію…

teener — Thu, 08 Sep 2011 12:14:59 +0000

photo credit: Martin Gommel

А що таке надія взагалі? Вікіпедія каже, надія – це емоційне переживання, відчуття, емоція, що виникає при очікуванні суб’єктом бажаної події. Формується внаслідок пізнання суб’єктом причин, що обумовлюють очікувані події. Інше означення – це віра в позитивну, з точки зору суб’єкта, розв’язку ситуації, що склалась у його житті.

Буває, що дуже часто в житті не вистачає цієї емоції, для того, щоб зробити якийсь важливий крок чи прийняти рішення, особливо коли потрапив у якусь важку життєву ситуацію.

Людина не може жити без надії, і тому кожен шукає якесь своє особисту, індивідуальну, зрозумілу тільки йому думку, яка допомагає жити і продовжувати боротися.

В мережі є декілька англомовних сайтів, на яких люди пишуть про те, що дає їм надію. Ось декілька повідомлень звідти:

Моя подруга втратила батька в цьому місяці. На шкільному шоу талантів вона співала пісню на його честь. Коли вона почала плакати і не змогла більше продовжити співати, більша половина залу встала і співала пісню разом з нею, допомагаючи їй закінчити.

***

4 місяці назад в мене діагностували облисіння. Через місяць я втратила все волосся. Мені було страшно йти до школи, тому що я думала всі будуть глузувати з мене. Наступного ранку я почула стук у двері і відчинила, на ганку стояли десять моїх друзів с повністю поголеними головами. Двоє з них були дівчатками! Вони мої найкращі друзі назавжди. Ось що дає мені надію.

***

Мій дідусь був у лікарні і йому залишалося жити 12-14 годин. Всі приходили для того, щоб попрощатися з ним, знаючи, що він все одно не зможе відповісти. Я зайшла в палату коли прийшла моя черга. Я його єдина онучка. Коли він почув мене, він відкрив очі, посміхнувся і назвав моє ім’я. Він прожив ще два місяці. Ось що дає мені надію.

***

Сьогодні в переповнений автобус зайшла бабуся з дуже важкими сумками. Не було ні одного вільного місця, але маленька 4-річна дівчинка встала і запропонувала їй місце. Доброта, непідвласна віку, дає мені надію.

***

Я їхав у автобусі, коли бездомний сів на сидіння біля мене. Він побачив, що я дивлюся на букет квітів, які він тримав у руках, і сказав, що це для його дружини, тому що у неї сьогодні день народження. Коли він вийшов з автобуса, він пішов на кладовище і поклав квіти на могилу своєї дружини. Любов, яка ніколи не помирає, дає мені надію.

***

Хлопець, якого я знала в школі, завжди приносив дві дюжини троянд на День Святого Валентина. Він давав по одній троянді кожній дівчині, у котрої, як він точно знав не було свого Валентина. Він знав, що кожна дівчина, повинна відчувати себе особливою. Я була однією з цих дівчин. Ми одружені вже три роки. Він дає мені надію.

***

21 рік назад вагітна жінка Карла пішла до лікаря, котрий сказав їй, що в неї народиться розумово відстала дитина, ймовірно з синдромом Дауна. Цей лікар просив її зробити аборт, але вона відмовилася. В серпні мені буде 21, і я ідеально нормальний. Моя мама завжди дає мені надію.

***

Два дні назад мій брат загинув в автокатастрофі. Він йшов додому увечері і побачив молоду дівчину, яка йшла по дорозі, і п’яного водія, котрий їхав прямо на неї. Він підбіг і спихнув її з дороги. Вона почуває себе добре. Мій брат герой, його будуть пам’ятати завжди. Деніел ти даєш мені надію.

***

Сьогодні вранці я дізналася хто косив мій газон кожну неділю, після того як помер мій чоловік. Це була моя 12 річна сусідка Офелія. Її сім’я зараз також переживає фінансові труднощі. Вона робила це кожну неділю, за своїм бажанням. Її доброта дає мені надію.

***

Я була в депресії і хотіла покінчити життя самогубством. Я навіть зробила список, в якому написала причина жити і померти. Здається, бік з “причинами для смерті” був набагато довшим. Я завжди носила цей листок в кишені. Одного разу, я залишила його на парті. Наступного разу, коли я знайшла листок і розгорнула його, там було написано “Ти надто гарна, щоб помирати”. Вони дають мені надію.

Схожі статті:

Де знайти себе?

natalia — Wed, 25 May 2011 14:30:33 +0000

photo credit: c@rljones

Де знайти себе?

Впевнена, що це питання турбує Вас так само як і мене. Блукаючи дорогами власного життя, дуже часто шкодую про те, що не маю схематичної карти, що доводиться шукати знаки у безглуздих речах: у словах незнайомої людини, у перегляді гороскопів і т.д. Там я намагаюся знайти прихований кимось або чимось, саме для мене, зміст. Адже так не хочеться визнавати хаотичність нашого світу, відсутність в ньому місця для мене.

Розділяю Ваші почуття безсилля та безпорадності перед Всесвітом, але зовсім не збираюся віддавати цим хвилюванням всю свою душу, чого і Вам не раджу. Варто, серед усієї цієї пітьми, шукати іскру. Вона може ховатися будь-де і прийти у Ваше серце несподівано. Чи прочитана книга дасть її Вам,чи очі дорогої людини,чи почуття,які раптово прокинуться всередині. Ви обов’язково відчуєте зміни.

Дозвольте цьому вогнику розгорітися у величезне яскраве полум’я, дозвольте бути Вашим орієнтиром. Так Вашій долі та щастю буде легше знайти Вас серед навколишніх сутінок. Відпустіть свій страх із серця, як птаху із зачиненої клітки, нехай вона покине Вас. Замість неї, дозвольте там процвітати любові, щастю та душевному теплу, спокою.

Знайте, що йти до цього всього буде нелегко, але, під кінець, Ви зрозумієте – саме цей шлях зробив Вас тим, ким Ви є, він і є нагорода. Та щоб ненароком не заблукати на заплутаних стежках – слухайте себе, свій голос і, головне, вірте у свої сили, у свою значущість.

Сподіваюся, Ви якнайскоріше знайдете оті іскри і розпалите їх так,щоб Вас було видно аж із космосу!

Схожі статті:

Цінності життя

Іола — Fri, 13 May 2011 13:27:53 +0000

photo credit: St Stev

Нещодавно я прочитала оповідання одного не досить відомого письменника Анатолія Шавкути під назвою “Зачем человеку хрустальний унитаз?” Дивна назва, не правда ж?

Я теж спочатку задумалася і все-таки вирішила прочитати це оповідання. Хочу вам привести вступний абзац до нього, який я хочу сьогодні з вами обговорити:

-Вот все шумят: “Джоконду” в Москву привезли! Джинсы в Пассаже выбросили! Кипят! Рвутся туда через цепь милицейскую. Очередь выстаивают по пять тысяч человек – за”Джокондой” ли за джинсами. До обмороков дело доходит. А я до сих пор никак не пойму, всерьез ли все эти игры? Как пена какая-то глаза застилает, стряхиваю ее, понимаю: мешает мне что-то, связывает, а смысла никак не найду. А ведь рождаешься на белый свет всего один только раз. Тысяча…мильон лет пройдет, а не родишся больше. И поневоле размышляешь: а не перепутал ли ты чего-то в земной иерархии ценностей, не ошыбся ли как-нибудь?

Ось такий невеличкий уривок дає змогу задуматися над життям, ще раз поставити собі запитання: чи живу я зараз так як велить моє сердце,чи займаюся справою життя чи просто пливу за течією, не бачачи свого майбутнього?

Дійсно, дуже важливо правильно розставляти цінності у своєму житті-від цього залежить наше подальше майбутнє і яким воно буде вирішувати тільки тобі, нікому другому! Тож бажаю вам мати правильні і потрібні цінності в житті!

Схожі статті:

Майбутня професія

Tam — Fri, 22 Apr 2011 17:09:20 +0000

На мою думку, життя можна порівняти із днем. Так, із звичайнісіньким днем сьогодення; “світанок” схожий на народження, новий погляд на світ, “ранок” – на дитинство та юнацтво, “день” – доросле життя, “вечір” – старість.

Зараз ми переживаємо лише ранок нашого життя і ніхто з нас не знає , що буде далі , яку погоду приготує безхмарне небо і який вітер скуйовдить тобі волосся. Звісно, з тим, що приготувала кожному із нас авантюристка – доля сперечатись складно і хай неможливо та можна примусити власними зусиллями цю «примхливу даму» змінити своє рішення на свою користь.

І тут важливо зрозуміти, що перший крок в доросле життя ти робиш із вибором професії; це повинно бути власне рішення. Батьків треба прислухатися, адже вони рідні люди , які бажають найкращого, але головний вибір повинен стояти за тобою.

Тому що життя за тебе ніхто інший не проживе! В ньому є і будуть дорогі рідні люди, кохані, прості перехожі …. Так, вони є частинкою твоєї душі й думок, але про свої вподобання краще не забувати, бо без цього життя приноситиме багато протиріч та ненависті.

У вирі сучасного життя дуже легко: загубитися в прагненнях, просто хотіти і нічого не робити, знаходитись в постійних пошуках свого захоплення. І якщо це з вами сталось , то треба сказати собі «СТОП! Досить з мене цієї каші!!»

Щоб з цим впоратись потрібно розібратись у собі. Більшість психологів та книжок вчать писати на папірцю з однієї сторони недоліки, а з іншої переваги хвилюючого питання стосовно себе; пильно проаналізувати ситуацію, що виникла всередині. Та мені здається, що не треба все так ускладнювати. Досить просто сісти і на самоті обдумати своє положення.

Було б добре, щоб це було улюблене місце, яке заспокоює думки. Наприклад, донедавна я губилась у власному житті: сьогодні мені хотілось серйозно співати, завтра – я думаю над кар’єрою архітектора, а післязавтра мені взагалі нічого не хочеться і весь світ набрид.

Такий настрій переслідував мене декілька років. Я, навіть, помилково обрала не ту професію. Не хочу сказати, що мені вона зовсім не до вподоби….просто не для мене. Так от, одного вечора, сидячи на підвіконні і вдивляючись у зоряні лабіринти, я збагнула, що за все хапатись одразу неможливо. Дійсно чудовий спеціаліст своєї справи повинен цікавитись нею глибоко до найменших дрібничок і лиш тоді професійне майбутнє може стати успішним.

І тому стало ясно, професію доведеться міняти. Тепер сиджу і виправляю свої ж помилки, готуюсь вступати до омріяного вузу. Головне в цьому вчасно зрозуміти чого ти хочеш, бо потім буде важко все виправити. Не треба лінуватись, робити поспішних висновків. Жодна професія в світі не буває легкою! Зажди на дорозі будуть зустрічатись перешкоди, але якщо є нестримне бажання чогось досягти , то в кінці чекатиме перемога.

Головне не опускати руки і прагнути стати кращим, навчитись чомусь і бути ЛЮДИНОЮ. “Лінощі визнання не принесуть!” – простий вислів, але сильний стимул. То ж уперед!

Схожі статті:

Як боротися з людьми які крадуть наш час?

Іола — Thu, 07 Apr 2011 10:57:57 +0000

photo credit: Βethan

Мабуть, кожному з нас знайома ситуація: робиш сконцентровано якусь справу і раптом дзвонить телефон.

- Привіт! Що робиш!?
“О Боже! Знову телефонує моя набридлива знайома і так невчасно! Як завжди!” – знову з розчаруванням подумала я. Якраз з’явилося натхнення, тільки сиди і пиши – а тут тобі дзвонить телефон і тебе вже збили з настрою! Знаєш, що саме образливе в цій ситуації? А те, що, по суті говоримо – то ми ні про що, а час іде, натхнення зникає, а відмовити дівчині якось негарно з мого боку…

Після тридцятихвилинної розмови “про все і ні про що” починаєш гніватися на себе і на весь світ. Караєш себе за те, що вчасно не могла сказати ”ні”, покласти слухавку, дописати статтю, за те, що згаяла дарма дорогоцінний час, який вже не повернути… А все тільки через те, що комусь не було куди згаяти час і обов’язково потрібно було подзвонити саме мені!

Ну що, я думаю, мої дорогі читачі, у цій ситуації кожен (а можливо і ні) впізнав себе. Таке, дійсно, з кожним буває. Але можна зробити і так, щоб час взяти під свій мудрий контроль і нікому не дозволяти втручатися і заважати вам в певний момент часу. Про це поговоримо трішки пізніше, а зараз коротко розповім вам про “Пожирачів часу “або “Вампірів часу”, людей, які крадуть ваш дорогоцінний час.

Вже досить давненько я прочитала в одному журналі про таких осіб і зараз хотіла б привести вам декілька головних пунктів з неї.

Ось приклади або по-іншому, класифікація “пожирачів часу”:

1. “Агресори”. Це люди, які завжди когось критикують, підозрюють, сунуть ніс не у свої справи, занадто активні помічники. Вони дуже вміло володіють твоїм часом і увагою і, як наслідок, заставляють відволікатися від справ.

2.”Нещасні” або “Жертви”. До цього типу відносятьсялюди, які є повною протилежністю “агресорам”: люди, які чимось ображені, а також жертви власної доброти і порядності. Жінки, які відносяться до цього типу, приходять на роботу в сльозах і розповідають про те, хто їх образив. Дуже часто такі люди люблять перемити всім кісточки.

Такі особи мало того, що забирають час, вони ще й володіють талантом вговорити когось зробити за них якусь роботу, дати щось в борг або зробити якусь послугу(звичайно, не рахуючись з вашими важливими справами).

А зараз я розповім вам детальніше про методи боротьби з “пожирачами часу”:

1. Завжди, коли ви робите якусь важливу справу, яка потребує повної уваги, старайтеся вимикати пристрої зв’язку. Бажано навіть повідомити своїх домочадців про те, щоб вас не турбували в певний момент часу;

2. Якщо вже ви підняли слухавку, то старайтеся давати якомога короткі відповіді на запитання;

3. Уміти сказати “ні”, якщо діло цього сильно потребує. І не соромитися так сказати, наче ви когось ображаєте цим. Більше детально можна прочитати у статті: Це нормально сказати «Ні». Можна сказати, щоб передзвонили в інший час;

4. Коли маєте роботу в інтернеті, то постарайтесь не заходити до соціальних мереж, тому що в будь-який момент можут потурбувати віртуальні друзі.

Схожі статті:

У пошуках справжнього кохання

Іола — Sat, 19 Mar 2011 15:11:14 +0000

photo credit: Shereen M

Любов… Таке зрозуміле всім почуття. Але чи завжди воно справжнє? Інколи люди під сліпою захопленістю бачать вічне кохання. Насправді це не так.

Подумай, чи людина, яка хоче задовольнити лише свої потреби буде кохати тебе по-справжньому? Я думаю, що ні. Результати опитування молодих осіб віком від 18 до 24 років показують, що більшість з них закохувались близько семи раз і щоразу вони стверджували, що закохалися по-справжньому, що знайшли справжнє кохання…

Думаю, що кожній людині в певний момент потрібно переглянути своє життя: задуматись над цілями, мріями і людьми, які її оточують. На перший погляд твій бойфренд(подруга) тебе любить, у вас все прекрасно. Але інколи з плином часу ти розумієш, що біля тебе зовсім чужа людина: агресивна, егоїстична і корислива. Ти розчаровуєшся. Запитуєш себе: “Чому все так трапилося?”

Інколи відповіді навіть не знаходиш… У такі хвилини варто проаналізувати свої початкові почуття до нього(неї): чому саме він(вона), що мені в ньому(ній) сподобалося і так далі. Дуже часто відповіть у всіх та сама: “Він(вона) гарний(-на). В нього(неї) гарна посмішка, обличчя, він(вона) гарно танцює”. Але чи це є критерієм для справжнього кохання?

Часто за красивою обгорткою ховається зовсім інша, чужа і пуста людина. Ось тобі приклад. Уяви, що тобі подарували подарунок у великій гарній коробці. Ззовні він дійсно просто прекрасний – різнокольорова обгортка, з великим бантом. Ти думаеш собі: “Якщо така гарна упаковка, то всередині має лежати такий самий подарунок”. Ти розв’язуєш бант, здираєш обгортку і бачиш… пустоту. Не очікувано, правда? Розчарувався, напевне.

Ось такий тобі урок на майбутнє: дивитися не тільки на обличчя людини, а придивлятися до внутрішнього світу.Інколи зовнішня оболонка може не відповідати внутрішній.

Скептики говорять, що справжньго кохання не існує. Сподіваюсь, ти себе не відносиш до цієї категорії людей. Вір у кохання і воно обов’язково прийде до тебе. Не розчаровуйся і завжди пам’ятай, що все у світі робиться на краще. Можливо, це до кращого, що ви розійшлися. Можливо, доля підготувала для тебе цінніший скарб.

Схожі статті:

Віра в самого себе

Іола — Sat, 19 Mar 2011 14:37:43 +0000

photo credit: Rik C.

Віра. Слово знайоме всім. Мабуть, не один раз вона тебе рятувала – коли хотілося здатися, впасти, кинути все напризволяще і забути, ця Добра Пані все ж знаходила відгук у твоєму серці. І ти раптом змінювався: нові ідеї, нові люди, нове натхнення…

Авраам Лінкольн колись сказав слова, які згадує тепер весь світ. Ці слова стали натхненними для багатьох людей: “Якщо хочеш досягти успіху, ти повинен вірити в себе навіть тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить”. Золоті слова! Але інколи буває дуже тяжко слухати розмови людей про те, який ти “безталанний” чи про те, що у тебе ніколи нічого не виходить. В душі починають рости сумніви, гасне вогонь життя…

Але СТОП!СТОП! Чи все має так погано закінчуватись. Абсолютно ні. Доведено, що коли людина у щось вірить – вона обов’язково цього досягне! Тож вперед! Не опускай руки! А розмови щодо твоєї буцімто”непридатності”- це тільки витівки людей, які тобі заздрять або хочуть, щоб ти покинув свою справу. Але нам не потрібно йти на компроміс лише тому, що комусь це не до вподоби. Якщо ти відчуваєш, що це твоє, що кожен раз серце палає і ноги летять, коли ти займаєшся своєю справою – ти на вірному шляху. І хай не мають місця у твоєму житті люди, які сумніваються в тобі! Варто лиш вірити в себе і незважаючи ні на що йти. Вперед, до мрії!

Схожі статті:

Як «навчитися» креативності або правило 10 000 годин

teener — Tue, 08 Mar 2011 09:30:58 +0000

photo credit: Frederic della Faille

Нерідко можна почути про когось: «Він досяг успіху, тому що він креативно мислить або він завжди знаходить нестандартні вдалі рішення».

Креативність в наші дні нерідко є синонімом успіху і попит на неї дуже великий. Так чи можна дізнатися чому хтось досить легко придумує оригінальні рішення, а хтось завжди мислить в дуже обмежених рамках і чи є якийсь спосіб «навчитися» цьому?

Давайте для початку дамо визначення цього терміну. Креативність – творчі здібності індивіда, які характеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, які відрізняються від традиційних схем мислення.

В експерименті австрійського психолога Андреаса Фінка брали участь дві групи добровольців. В першу групу входили досвідчені хореографи, іншу складали люди, які нічого не знали про танці. Обидві групи попросили придумати якийсь незвичайний танець. Перша група впоралася з завданням без складнощів. Вони спокійно обдумували рухи танцівників, в той час, як інша група не змогла придумати щось дійсно оригінальне.

З цього випливає, що висувати творчі ідеї – це справа перед усім професіоналів. Вони досконально знають свою справу і тому легко можуть знаходити оригінальні рішення.

Треба відмітити, що серед творчих натур не часто зустрічаються люди з IQ більше 120. Це означає, що креативність це не щось, що прямо пропорційно залежить від інтелекту.

Висновок простий: одних природних здібностей недостатньо. Але, що ще потрібно? Як не зарити свій талант у землю?

Відповідь може показатися банальною, але її істинність підтверджують досліди. Потрібно вчитися! Візьмемо, для прикладу, Біла Гейтса. Історія про те, як він кинув університет, так і не отримавши диплома, відома багатьом. І часто надихає молодих людей нехтувати навчанням, тому що «мільярдером можна стати і без цього».

Але насправді це не так. В школі Гейтс був найкращим на уроках математики, а в 13 років захопився програмуванням. Батьки підтримали захоплення сина і в сьомому класі віддали його на навчання до приватної школи, де він заснував комп’ютерний клуб. Через деякий час він почав підробляти програмістом в компанії, якою керувала мама одного із учнів – і в обчислювальному центрі місцевого університету. Накопивши знань Білл вирішив піти своїм шляхом, розроблючи нову технологію.

При більш детальному вивченні біографія Біла Гейтса вже не є аргументом на користь тези: «Знання не потрібні, потрібні лише пробивні якості і підприємливість», а підтверджує іншу думку: «Потрібно як раніше розкрити свій талант і працювати над ним, щоб досягти успіху».

Американський журналіст Малкольм Гладуел в своєму бестселері «Генії і аутсайдери. Чому одним все, а іншим нічого?», звернув увагу на те, що на людей, які досягли успіху в науці чи творчості поширюється правило «10 000 годин».

Це правило відноситься до роботи шведського психолога Андреаса Еріксона. В 1990-х роках він тестував молодих скрипачів, в результаті він розділив їх на три групи: майбутні зірки(їх чекала видатна кар’єра), музиканти, які будуть виступати в симфонічному оркестрі, і ті чиї амбіції обмежаться викладанням музики.

Що ж стало критерієм успіху? Невже тільки талант? Виявилось, що долю молодих людей визначила праця. Найкращі до двадцяти років встигли провести зі скрипкою в руках більше 10 000 годин, накопичивши величезний досвід, в тому віці коли більшість тільки починає вибирати чим зайнятися у житті. У своїй книзі Гладуел показав, що правило «10 000 годин» поширюється на всі види творчості. Без системної наполегливої праці нічого не досягти.

Отже, щоб досягти успіху не обов’язково бути генієм, потрібно бути особистістю, яка знає чого хоче і готова працювати заради мети.

Не можна давати собі поблажки, в той час як інші можуть лежати на дивані, дивитися телевізор. Ні! Тільки праця. Кожен день, кожен тиждень, кожен рік. Лише сувора самодисципліна дозволить дійти до поставлених цілей.