О, Ви й досі читаєте мій блоґ? Чудово, бо я вже думав що крім купки спамерів тут вже й не залишилось нікого. Півроку я нічого сюди не писав лише тому, що не надто й хотів. Знаю, це дивно виглядає після виходу статті «успіх потребує активності» (звісно, якщо Ви ще пам’ятаєте таку), але натхнення справді не було, навіщо ж тоді пересилювати себе і вимушено народжувати тексти? Воно має линути від душі, правда ж?

Отож, спробую продовжити писати у блоґ (вже й забув як це робиться )

Протягом цієї перерви я продовжував писати у свій Twitter (це така мережа маленьких блоґів, основною фішкою яких є обмеження на 140 букв та пробілів у записі). Там, за кілька років існування, встигла сформуватись добротна українська спільнота. Наступним етапом її розвитку стали зустрічі твіттерян «наяву», спочатку у Києві, Львові, а згодом їх ініціативу підхопив і Тернопіль, який за даними «україномовного Твіттеру» посідає почесне третє місце серед міст України.

Організувати зустріч погодились @ukrainets та @werter (який на жаль не зміг прийти через проблемі зі здоров’ям). Датою проведення призначили суботу 26-го вересня.

Коли я прийшов лише другим, то стало дещо лячно — невже провал? Але невдовзі почали з’являтись й інші, тобто загалом у зустрічі взяли участь:

1. Василь @ukrainets — організатор, якому ми завдячуємо чудовим квестом «знайди пташку», а головна тернопільська площа — невеличким різнобарвним «вандалізмом» на собі
2. Руслан @MustangUA — власне я
3. Ростислав @Rostyslav
4. Роман @eXtendedZero
5. Ольга @olga_ternopil

Познайомившись ми відправились залишати слід в історії до першого дощу — різнобарвною крейдою написали на асфальті #twitternopil та свої ніки (дивно, але поки що ніхто не казав мені, що бачив мій нік на площі ), а @werter дивився у WEB-камеру, що встановлена на нашій площі, жартома кажучи нам «вище-нижче» та «хлопці, треба було «Аріалом» писати». Вийшло у нас щось приблизно таке:

Ще трохи помилувавшись написом, ми пішли до пам’ятника Шевченку, у деревах навколо якого (як по секрету розповів нам @ukrainets ) заховались п’ятеро великих пташечок (несправжніх, звісно ) і одна маленька «бонусна», і от хто знайде їх найбільше отримає великий приз, а хто «бонусну» маленьку — відповідно маленький. Переможцем у обох номінаціях виявився @Rostyslav, він і отримав усі солодкі подарунки, проте чемно вирішив поділитись ними з усіма

Після нагородження ми відправились у розташований неподалік арт-бар «Коза», де у невимушеній атмосфері провели за розмовами ще дві-три приємні годинки.

Коли зустріч підбігла кінця, всі одноголосно погодились зробити ще одну таку і з багажем позитивних емоцій попрямували додому чи на роботу. Слідкуйте за @terntwevent і Ви неодмінно дізнаєтесь про наступну зустріч (сподіваємось, вона буде більш чисельною ніж ця).

(Фото зроблені мною та @ukrainets )

Цей факт, в купі з моєї нетерплячістю, з тим що я не хочу бути прив’язаним до часу (по СТБ серіал транслюється о 18:10, не найкращий час, еге ж?) та з тим що я не люблю майже по 10 хвилин дивитись рекламу, призвів до того, що я відмовився від українського перекладу і почав скачувати російськомовний серіал з торрент-трекеру (хто не знає, це такі сайти, на яких люди обмінюються фільмами, іграми, музикою і т.д.). Російський переклад теж далеко не ідеальний, проте, як на мене, якісніший за український (хоча підбирати приємні вуху голоси для дубляжу наші північні сусіди так і не навчились). Впринципі, мій рівень знання англійської мови дозволяє дивитись мені і в оригіналі (якісь англомовного “дубляжу” на висоті ), проте маса абсолютно невідомих мені медицинських термінів псують задоволення від серіалу, тож для мене російський варіант — найоптимальніший.

Почавши качати з Інтернету, я вже давно перегнав тих, хто дивиться “Хауса” на СТБ. Наскільки я знаю, там зараз транслюється середина 3-го сезону, я жвже доходжу до середини 5-го. Коли ввечері маю вільний час, можу на одному подиху подивитись і п’ять серій підряд. Коли я лише починав дивитись серіал, мене насторожувала кількість сезонів. Продюсери серіалів/кінострічок після успіху перших сезонів/стрічок зазвичай, маючи велику армію прихильників, починають “тягнути резину” знімаючи нудні продовження лише з метою власної наживи. Наскільки знаю, нещодавно по Новому каналі транслювались “Солдати 15″, колись мені подобався цей серіал, зараз, коли я побачив це продовження, захотілось боляче надавати продюсеру по голові. Проте у випадку з “Доктором Хаусом” ситуацій зовсім інша. Кожен наступний сезон є цікавішим за попередній. Особливо мені сподобався четвертий, у якому Хаус набирає тридцять, хоча ні, не скажу про що там йдеться, Вам буде цікавіше дивитись Лише п’ятий сезон є виключенням з правила, мені він поки що видається гіршим за четвертий.

Ну і ще кілька реплік з приводу персонажів серіалу. Мені подобається Хаус (бородатий з палицею) за його блискуче мислення, за те що не дає оточуючим сумувати і за те що віддано відноситься до своєї справи. Проте у п’ятому сезоні він дуже по-свинськи почав відносить (це при тому що і до цього він не був білим та пухнастим) до друзів (зокрема Вілсона) і моє ставлення до Ґреґа дещо погіршилось. Мені подобається Форман (негр афро-американець) за його незворушність та активну життєву позицію (як на мене, вся команда на ньому і тримається). Мені не подобаються Чейз (білявий парубок з Австралії) та Кемерон (русява дівчина). Перший за підлабузництво та боягузливість, друга - навіть не знаю чому. Мені подобається Кадді (директорка лікарні), сподіваюсь в останньому сезоні вони з Хаусом таки одружаться Мені не подобається Вілсон (онколог, друг Хауса) за те що вічно скаржиться на своє життя і не може власноруч щось змінити. Щодо Тауба (носатий пластичний хірург) та Каттнера (індус) не можу нічого сказати, їхні характери не настільки добре розкриті. Ну а “13-та” просто подобається

А як у Вас справи з хаусоманією? Давно підсіли? Як враження?

Та основною проблемою при верстці були і залишаються самі браузери, точніше їх різноманітність. Справа в тому, що HTML-код (це такий код, яким програмується, як виглядатиме певна сторінка у браузері, щоб побачити приклад натисніть Ctrl-U, або, якщо нічого не вийшло, “Вигляд - Перегляд HTML-коду”) не завжди однаково відображається у різних браузерах, і якщо з Файрфоксом та Оперою проблем, як правило, не виникає, то з Інтернет Експлоуером, а особливо більш старою 6-ою його версією, інколи доводиться довго повозитись (існує ще багато інших браузерів, як-то Хром, Сафарі, Конкверер і т.д., проте вони не настільки розповсюджені, щоб на них зациклюватись). Тож, щоб зверстати сайт, потрібно мати встановленими у себе на комп’ютері кілька бразерів одночасно. От тут і виникає проблема. ІЕ6 (тобто Інтернет Експлоуер 6-ої версії) не може бути одночасно встановленим разом з ІЕ7, а якщо у Вас Віндовс Віста, то ІЕ6 взагалі неможливо встановити (звичайно, немає нічого неможливого, але якщо Ви захочете це зробити, Вам доведеться докласти чимало зусиль).

Ну і нарешті ми дійшли до основної теми запису. Недавно я натрапив на сайт, на якому якась добра душа (хоча, скоріше, кілька добрих душ) опублікували автономні версії усіх найпопулярніших браузерів. Автономні - тобто Ви можете запускати їх без інсталяції, ніяких змін у реєстр вони не вносять і ніяких проблем з сумісністю з різими операційними системами не мають. Ось лінк на сайт. А ось лінки на пряму закачку браузерів:

IE6, IE7, IE8

Firefox 2, Firefox 3

Google Chrome

Opera

Apple Safari

Ну і насамкінець, якщо Ви хочете щоб певний рядок CSS відображався лише в IE усіх версій, додайте перед ним “//” (без лапок), якщо щоб лише у ІЕ7 - “*+”, ІЕ6 - “-”

Тобто:

html {
width: 400px;
//width: 500px;
*+width: 600px;
-width: 700px;
}

Звісно, цей код не відповідає стандартам WC3, проте кому ті стандарти потрібні?

Вслід за дворіччям блоґу і купівлею ноутбуку мені “стукнуло” п’ятнадцять. Навіть не знаю що ще сказати… Ну, додам ще, що сьогоднішній день народження - один з найприємніших у моєму житті.

Ось такий-от запис

При виборі ноутбуку керувався трьома факторами – хорошим монітором, тривалістю роботи та ціною. Тож тепер маю у своєму розпорядженні машинку з 17-ма дюймами, яка може протриматись на плаву до трьох-чотирьох годин (в залежності від активності використання), хорошою повнорозмірною клавіатурою та невибагливою відеокартою (власне ноутбук, чи то пак лептоп і не брався для ігор) і, вілповідно, не маю на рахунку $891 (хоча номінальна ціна ноутбуку - $834, виявилось, що інтернет-магазин приймає WebMoney за курсом 1,06, тобто до ціни потрібно додати ще 6%). Не буду втомлювати вас сухими технічними характеристиками машини – все одно, вам це не цікаво (хоча, якщо все-таки цікаво, можете поглянути на нього на HotLine.UA).

Знаю по собі, що перед купівлею шукав відгуки про інтернет-магазин. Тож, не вважайте за рекламу, але купляв у «Розетці» і, впринципі, задоволений ним. Хоча є й маленький осад: у відгуках до мого товару один з покупців сказав, що його ноутбук скриготить при великому навантаженні. Я при замовленні попросив продавців, щоб перед відправкою вони перевірили ноутбук на наявність цього скреготу, оскільки він працюватиме в одній кімнаті з маленькою дитиною (ну, звісно, ніяка маленька дитина не передбачається, сказав щоб вони не махнули рукою, мовляв «той скрегіт не заважає»), проте після купівлі виявив, що ноутбук навіть не розпаковували (про це свідчили «нерозривні» наклейки від HP) і, відповідно, не вмикали.

Сама процедура купівлі і доставки така: Ви замовляєте товар на сайті (в такому випадку через декілька хвилин на Ваш контактний телефон перетелефонують з інтернет-магазину і уточнять всі деталі) або у чаті магазину (тоді всі деталі там і уточнюються). Там, де замовляв я, товар доставлять Вам вже на наступний день (якщо Ви подали замовлення до 16 години) або через день. В обласні центри (крім кількох великих) доставка здійснюється через службу автоперевезень («Автолюкс», «Нічний експрес», «Євроекспрес» чи будь-яку іншу). У день доставки Вам зателефонують з Інтернет-магазину і повідомлять номер декларації. Потім Вам потрібно взяти свій паспорт, цей номер декларації і поїхати на склад фірми, яка привезла Вам товар (мені назву повідомили по телефону, а адресу довелось шукати самому в Інтернеті). Як правило, ці склади розміщені далеко не в центрі, тож, можливо, Вам доведеться замовити таксі (щоб не стукнути покупку десь у громадському транспорті). У мому випадку, доставку здійснював «Нічний експрес», його офіс у Тернополі знаходить на Бродівській, 44 (хто не знає, це біля будівельного гіпермаркету «АРС», на «Старій Ватрі»). Після того, як зійдете на зупинці «АРС», проходьте у непримітну фірточку і склад Ви побачите відразу.

Ну і кілька порад для тих, хто ще не наважувався купляти в Інтернеті. По-перше, не варто думати що це обов’язково лохотрон і Ви залишитесь і без грошей, і без покупки. На мою думку, ризик придбати неякісну річ у більш-менш відомому інтернет-магазині рівно такий самий, як і у звичайному магазині. Просто, теоретично, більше проблем буде з поверненням товару, адже доведеться (не дай Бог, звісно) відправляти його до Києва. По-друге, якщо остаточно не впевнені, яку модель хочете придбати, йдіть на сайт HotLine.UA, на якому діє ледь не ідеальна система підбору за Вашими параметрами. По-третє, не женіться за ціною. Якщо у маловідомому магазині ціна менша ніж у вже відомому на ринку, я б радив купляти у магазині, який має репутацію; краще ж переплатити за покупку, ніж зовсім не отримати її, чи не так? І по-четверте, перегляньте всі сторінки інтернет-магазину, які можуть Вас стосуватись. У «Розетці» те, що WebMoney приймають за курсом 1,06 було непомітно вказано лише у розділі «FAQ».
Цей запис створений вже на ноутбуці. Велике дякую Hewlett-Packard (хто не знав, саме так розшифровується HP) за якісну і зручну клавіатуру

Тоді я, побачивши блоґ FireON’а (з самим ФайрОНом я познайомився раніше, на котромусь з форумів, присвячених Гаррі Поттеру ), захопився ідеєю і за кілька днів зробив і собі онлайн-щоденничок. Перед створенням навіть не думав про що писатиму, тому перші записи мого блоґу доволі примітивні і переважно поцуплені з інших сайтів/блоґів. Українська блоґосфера, як цілісне явище, тоді лише вилуплювалась з яйця, і зараз я дуже радий, що створив блоґ на зорі цієї епохи.

Зараз на лічильнику у мене 45 читачів. Багато це чи мало? Як сказати… За рамками англо- чи російськомовної блоґосфер це мізер, якщо ж порівнювати з іншими україномовними блоґами - це посередній показник. Цікаво, скільки читачів мій блоґ набере за третій рік свого існування?

Я ось що подумав, а давайте напишемо якогось листа в майбутнє? Напишемо кожен про себе, про свої сподівання, задамо нам майбутнім кілька питань. А потім, років через п’ять-десять зі сміхом прочитаємо і згадаємо якими молодими та наївними ми були. Спробуймо?

Поштовхом для цієї моєї статті став занепад мого блоґу. Я почав доволі рідко сюди писати. Добившись певного успіху, не скажу що значного, проте якого б там не було, успіху, місцями почала зникати мотивація, а місцями почала пробиратись лінь. Записи з’являються рідко, всі потроху мене забувають і потроху видаляють з RSS-рідерів.

Отож, лінь призводить до занепаду. А що потрібно зробити, щоб відновити розвиток вгору? Правильно, побороти лінь, продовжити писати до блоґу і зацікавлювати нових читачів.

Успіх завжди приходить лише до тих, хто щось робить. Успіх любить активних і якщо ви сидітимете, нічого не роблячи, нічого й не зміниться. Тож завжди, всіма можливими способами, намагайтесь добитись того, що бажаєте і успіх обов’язково завітає до вас.

Суть мобу полягає в тому, що блоґери задають одне одному питання, на які бажають отримати відповідь. Все геніальне - просто, чи не так?

Першою мене запросила LetrOdectUS, тому спочатку відповім на її питання:

Що тебе як учня найбільше бісить у школі?

Досить цікаве питання. Думаю відповідь варто поділити на дві частини: школу в загальному та шкільні дрібниці. У школі мені найбільше не подобається одноманітність. Все завжди проходить за одним і тим же сценарієм: “Добрий день, сідайте, число-класна робота, конспект в зошиті, вчитель скорочено бубонить параграф з книжки, російська рулетка (”хоч би мене не спитали, хоч би мене не спитали…”), домашнє завдання, всі вільні”. Після кожних 5-10 уроків зажди йде контрольна-тест, після написання якої всі крихти того, що вдалось запам’ятати, назавжди покидають голову. Чи ефективна така освіта? Думаю ні. Адже виходить, що учні вчаться виключно заради хорошого балу за контрольну, семестр та рік. Бажання вчитись немає ні в кого, про якість такої освіти теж говорити не доводиться. Якби уроки потребували більше творчості, а не хисту зубрити підручник, то на них хотілось би йти, а це б підвищило рівень освіти, а це, в свою чергу, значно зміцнило б нашу державу (”молодь - майбутнє держави”, чи як там?).

Що ж до дрібниць, то їх дуже і дуже багато. Мене бісить що після уроку фізкультури немає де помитись і, у випадку якщо фіз-ра не останній урок, доводиться сидіти і нюхати піт усього класу (ну чи принаймні тієї частини, яка не “сачканула” фізкультуру); бісить що більш ніж половину великої перерви я мушу стояти у нелюдській черзі в їдальні, де мені у 99% випадків відтопчуть ноги і добряче поштовхають (хто їздив у маршрутці в годину пік зрозуміє) (хоча, в загальному, їдальня у нас чудова, з низькими цінами, смачною їжею та нормальним ставленням продавців); бісить що в одному з шкільних туалетів немає шпинґалетів і доводиться однією рукою двері тримати (до речі, туалетного паперу у нас також немає)… Ну і ще багато подібних речей.

А мій двоюрідний брат Sidirom запитує:

Який на твою думку більш перспективний спосіб заробітку в інтернеті?

Найперспективним способом заробітку в Інтернеті вважаю піти працювати у Ґуґл

Але якщо серйозно, то навіть не знаю що сказати. Важко назвати найперспективніший, а от найменш перспективний - будь ласка, це клікання по чужих лінках, фальшиві реєстрації на сайтах знайомств, перегляд чужої реклами, словом, все те що приносить прибуток винятково за умови запрошення кількох десятків друзів, які приноситимуть тобі відсотки. А ще, в будь-який момент, біржі що займаються таким можуть просто зупинити виплати (пригадуєте пів року назад була така собі bux.to, дехто навіть стверджував, що йому вдалось вивести звідти гроші).

Малоперспективним способом заробітку вважаю і SEO, оскільки рекламодавцям потрібні реальні відвідувачі, а не втіха, що на них посилається сайт з PR5. Тому я вважаю, що в найближчому майбутньому відбудеться перехід з оплати за лінки на оплату за реальних людей, які принесуть рекламодавцю прибуток.

Обов’язково варто запам’ятати одну річ: ніхто просто так Вам платити не буде.

Тепер, мої питання:

LordPro.teus, яку CMS ти вважаєш найкращою на даний момент і чому?

Psiho, як ти ставишся до Тернополя? Чи хотів би переїхати у якесь інше місто?

У США:

18 грудня 2008 — Обама пообіцяв протягом двох років закрити Гуантанамо
20 січня 2009 — Барак Обама став 44-м президентом США
22 січня 2009 — Обама підписав указ про закриття в’язниці Гуантанамо

У нас:

15 жовтня 2007 — Оголошено офіційні результати виборів ВР: регіонали на 3,66% випередили БЮТ
17 жовтня 2007 — БЮТ і НУ-НС оприлюднили текст коаліційної угоди

…
Крім того, до угоди додаються перелік законопроектів, які коаліція зобов’язується прийняти в першу чергу (…про скасування депутатської недоторканності й пільг…)
…

11 грудня 2008 — Ющенко вимагає від Ради скасувати депутатську недоторканність

P.S. Хто не зрозумів — зверніть увагу на дати.

P.P.S. „Iniqua nunquam imperia retinentur diu” (з лат.) — Несправедлива влада недовговічна (Сенека)

Була змінена адреса електронної пошти, на яку приймались заявки. Відтепер заявки на додавання, редагування або видалення домену у зоні .org.ua потрібно надсилати не на auto-query@org.ua, а на register_query@org.ua

Більше жодних змін немає, більш детальні правила реєстрації описані тут

досягнення року - перший достойний заробіток, вдалий виступ на конкурсі FLEX
подія року - почав грати у молодіжному театрі “Пяте Колесо”
настрій року - якийсь сіруватий
зустріч року - познайомився з багатьма класними людьми, нема сенсу виділяти когось одного
геморой року - Амурні справи
країна року - Україна
місто року - Тернопіль, Коломия
слово року - сайт (багато разів доводилось пояснювати, чим я займаюсь в Інтернеті )
подорож року - Умань
веб-сервіс року - vkontakte.ru
колір року - чорний хай-тек
запах року - знову новий одеколон
новина року - “ОГО” вдвічі збільшує швидкість Інтернету
ржач року - як п’яні трактористи міліцію по полі возили
книга року - “Лицарський Хрест” Богдана Сушинського
фільм року - House M.D.
група року - Н.Три
пісня року - Плач Єремії - Вона
жах року - немає, якийсь нестрашний рік був
кафе року - шкільна їдальня
напій року - сік “Садочок”
їжа року - кефір з булкою
кохання року - тут все складно…
транспорт року - маршрутка
бренд року - Nokia
антилюдина року - немає такої
покупка року - новий комп’ютер
Мрія на наступний рік - закохатись сильно-сильно

Хочете прийняти естафету? Будь ласка! Я ж хотів би почути про підсумки 2008 року від Сіда, Ведмедя, Вертера, Тівасика та Ґеда

Всіх з Новим Роком та Різдвом Христовим!

Нагальної потреби у новій машині не було, але трапилось так, що родичі з села захотіли придбати комп’ютер (щоб вложити кудись свої кошти), на новий грошей не вистарчало, тому мені запропонували продати свій. Я погодився, оскільки рано чи пізно потрібно було б робити апґрейд, а тут ще й така можливість

Хоч комп’ютер в більшості часу використовується для Інтернету, проте вечорами я люблю відпочити за якоюсь хорошою грою, тож при виборі комплектуючих керувався вимогами сучасних ігор (зокрема, GTA IV, реліз якої відбувся кілька днів тому). Отож, вибір впав на таку конфігурацію:

1. Процесор - AMD Phenom 64 x3 8450 AM2+ BOX 2.1 GHz (розраховув на чотироядерний Intel Quad, але з таким процесором загальна ціна не вписувалась у мої рамки $1000) - $112
2. Материнська плата - Gigabyte GA-MA78G-DS3H - $94
3. Оперативна пам’ять - DDRII SDRAM 2GB - 2шт. - $68
4. Відеокарта - Gigabyte GeForce 9600GT 512MB PCIe Tray - $185
5. Жорсткий диск - HDD 750Gb Samsung SATAII 32Mb - $100
6. Монітор - 21,6″ Samsung SyncMaster 2253LW - $254
7. Колонки, дисковод, клавіатура, мишка, корпус - $167

Всього: $980

Покупкою повністю задоволений, особливо зважаючи на різницю курсу долара тоді і зараз (якби купляв зараз, вийшло б на 1500 гривень дорожче). От-тільки не можу використовувати його на повну потужність, оскільки сиджу на 32-бітній Вісті (до речі, межею для якої є 3,25гб оперативної пам’яті), оскільки мій принтер відмовляється працювати з 64-бітними ОС.

Вчора абсолютно випадково натрапив на кліп Modo - Eins, zwei Polizei, і аж в грудях защеміло. Ця пісня найбільше асоціюється мені з власним невинним дитинством.

А пам’ятаєте ще “Електричку” Альони Апіної або “Вєтєр с моря дул” Наталі? Не пам’ятаєте? Нате ось, пригадайте:

Помітив, що майже всім найбільше подобаються саме пісні з дитинства. Хіба Ви бачили людину 40+ років, яка б захоплювалась сучасною музикою і ненавиділа радянські російськомовні пісні? (хоча, згоден, бувають виключення, але вони лише підкреслюють правила).

За сюжетом, троє друзів колись разом “провернули” одну справу, але сталося так, що одному з них довелося за це сісти у в’язницю. Врешті друзі про нього забувають, займаються меблевим бізнесом, грають на акціях, але минають роки, і герой виходить на волю. Від друзів - ні слуху, ні духу…

- Ми хочемо докорінно зруйнувати пріоритети й ідеали, які нині вибирає молодь під впливом вулиці, американських фільмів, Інтернету, — розповідає режисер. — Люди мають зрозуміти, що в житті, як в біблійній притчі: “Що посієш, те й пожнеш”. Тобто за зло колись доведеться розполачуватися.

Основною відмінністю стрічки (через яку я власне і пишу про неї) стало місце зйомок. Цілком і повністю “Взяти своє” знято у Тернополі та Тернопільській області.

Та є у цій бочці меду і ложка дьогтю — стрічка знімалась російською мовою, а до українських кінотеатрів поступить з українським дубляжем.

“Взяти своє” поступить у прокат 7 листопада. Перший показ відбудеться у Тернополі і лише після цього стрічку побачуть глядачі України та Росії.

За матеріалами газети “20 хвилин”

P.S. Користуючись випадком хотів би запитати — в когось є стрічка “Іван та кобила”, також знята у Тернополі у 1992 році?

З моменту старту проекту випущено дві демоверсії. Фінальний реліз був запланований на літо 2008р., проте, не так сталося, як гадалося — поки що фінальної версії нема і невідомо коли буде. На офіційному сайті ми можемо лише любуватись трейлером, який крім знайомих львівських пейзажів показує ще й що роботи залишилось багато.

Проте віритимемо у краще, надіюсь, команда, зробивши так багато, не зупиниться і доведе свій проект до кінця. Краще ж пізно, аніж ніколи.

Сьогодні представляю Вашій увазі шість найпопулярніших і найзручніших способів скачування з відеохостингу YouTube.

Цілком можливо що ця стаття не пригодиться Вам вже зараз, проте рекомендую зберегти її у закладках. Потреба скачати відео може виникнути у будь-який момент. Отож:

Спосіб перший. Напевне найзручніший. Існують сотні сайтів, які пропонують скачати ролик з Ютубу (чи багатьох інших відеохостингів). З усієї маси сайтів такого виду я б виділив Vixy.NET та Videosaver.RU. Виділяю саме їх, бо вони дозволяють одразу ж зберегти відео у зрозумілому для відеоплеєрів форматі (.AVI чи .MP4).

Спосіб другий. Якщо Ви користуєтесь Firefox‘ом Вам пригодиться плаґін Video DownloadHelper, який дозволяє скачати відео буквально за кілька кліків мишкою.

Спосіб третій. Не найзручніший. Вам потрібно зайти у C:\Documents and Settings\Ваше ім’я\Application Data\Mozilla\Firefox\Profiles для Файрфоксу або C:\Documents and Settings\Ваше ім’я\Application Data\Opera\Opera\profile для Опери і знайти там файл .flv, переглянути який можна за допомогою безкоштовного відеопрогравача Riva FLV Player.

Спосіб четвертий. Скачати спеціальну програму — YouTube Downloader.

Спосіб п’ятий. Програма USDownloader, яка дозволяє перенести обране відео на файловий обмінник і вже звідти скачати його. Корисно тим, що можна роздати лінк на скачування багатьом друзям.

Спосіб шостий. (дякую за цей спосіб ASUS’у) В адресному рядку сторінки з відео вводимо

javascript:document.location.replace(”get_video?video_id=”+swfArgs.video_id+”&t=”+swfArgs.t+”&fmt=18″);

І качаємо відео хорошої якості у форматі MP4

У номінації „Найкращий приватний блоґ” одним з конкурсантів виступає і мій блоґ.

Тож якщо Вам подобаються мої записи, дизайн блоґу, я чи, можливо, у Вас є власна причина — Ви маєте унікальну можливість проголосувати за мене.

Наперед вдячний усім, хто відгукнеться

>> ЛІНК НА ГОЛОСУВАННЯ <<

Поки що апаратом цілком задоволений, 8 мегапікселів дають добротне і якісне зображення. Ергономіка теж хороша — все розміщене саме там, де на якомусь підсвідомому рівні його шукаєш. Про надійність казати не берусь, все таки лише другий день користуюсь.

І ще одна топ-новина: сьогодні телефонували з Києва — виявляється, я пройшов у третій тур FLEX‘у (хто не знає що це — сюди) і досить-таки здивований з цього факту. Питання „USA or not USA” знову повернулось у моє життя, ну в будь-якому випадку піддаватись не буду, якщо не захочу їхати — відмовитись зможу у будь-який момент. Це радує.

А ще настрій паскудний

Я підписаний на розсилку від internetseer.com (чого і Вам раджу) і щотижня мені на пошту приходить звіт про аптайм (це англійське слово “uptime” означає “час безперебійної роботи”) мого блоґу (ну, щоправда, листи підкріплені масою реклами, але то таке). У листі вказана щоденна статистика за тиждень з кількістю і тривалістю „вильотів”, власне, відсотком аптайму і часом підключення до сервера (як правило 0,2-0,5 секунд).

Чесно кажу, здивований, адже не очікував побачити такої якості від українського хостингу. Та що там казати, погляньте самі:

Я чомусь був переконаний що справді якісний хостинг існує лише за кордоном, проте результати тестів по-доброму мене шокували. Як бачите, за 3 тижні часу, мій блоґ був недоступний лише протягом 45 секунд хвилин. Тож хочу подякувати компанії tuthost.com за якісну роботу (компанія регулярно проводить різноманітні акції, у службі підтримки прекрасне ставлення до клієнтів). Незадоволений лише одним — максимальна кількість запитів до бази даних від одного користувача за певний час нижчі ніж на інших хостингах, що може викликати 15-ти хвилинне блокування запитів від користувача при імпортуванні бекапів. Тож раджу до кожної бази даних створювати окремого користувача.

Теж хочете такий хостинг? Можете зареєструватись за моїм реферальним лінком (в мене, напевне, найкрутіший рефлінк на цілому хостингу ), а можете не повідомляти про моє посередництво (я не ображусь ) і напряму зареєструватись на tuthost.com (для Вас різниці немає, але у першому варіанті 20% від оплаченої Вами суми надходитиме мені).

Оновлено 20.08 — дякуючи уважності мого читача Петра (і моїй неуважності), виявилось що хостинг лежав не 45 секунд а 45 хвилин, тож результати не такі вжей вражаючі.

Чи не чудо?

Ні, зовсім не чудо, це звичайна українська розкладка, яка, на мою думку, мала б поставлятись разом з усіма базовими операційними системами. Проте, не склалося і всі ми змушені були користуватись некоректною розкладкою. Я ж хочу це виправити.

Ця розкладка дозволить Вам друкувати такі символи:

Коректні лапки („”), тире (—), дефіс (-), малу та велику букву Ґ (ґ, Ґ) та апостроф (’).

Зміни, порівняно з стандартною розкладкою:

Щоб надрукувати апостроф потрібно натиснути на „тильду” (ліворуч від одиниці на основній клавіатурі) (раніше на ній знаходився мало кому потрібний знак приблизності „~”)

Відкривальні лапки друкуються натисненням на ту ж таки „тильду” лише з Shift-ом. Закривальні лапки традиційно — Shift+2.

Тире знаходиться на кнопці, де колись знаходився дефіс (праворуч від нуля), сам же дефіс тепер викликається натисканням Shift+8 (*, яка знаходилась там, Ви можете знайти на додатковій клавіатурі)

Мала буква ґ друкується комбінацією Ctrl+Alt+Г, Велика — Ctrl+Shift+Alt+Г (згоден, досить незручно, проте не знаю як зробити по-іншому).

Скачати Українську типографічну розкладку Ви можете тут (13 кБ)

Обов’язково до завантаження усім редакторам, письменникам, блоґерам та всім іншим, хто багато друкує українською