Там же є і 目の薬, яке відразу нагадало мені про англійське eye candy – себто щось, що радує око, дивлячись на що відпочиваєш душею. У рецензіях на фільми таке часто кажуть про вродливих акторів та актрис, нерідко із коментарем, що крім як тішити очі глядачів, той актор ніякої іншої функції у фільмі не виконує.

Але у мене все одно знайшлося доповнення, адже той старий допис аж ніяк не вміщує всі усталені вирази щодо очей. Наприклад, там немає 目の黒いうち або ж 目の玉の黒いうち. Буквально воно означає "доки очі чорні", а насправді – "доки (я) живий", зазвичай щодо недопущення чогось негативного: 「私の目の黒いうちは許さない」 — "Доки я живий, не прощу" чи щось на зразок "Доки я живу, ноги його тут не буде!" (тобто, образно, "Тільки через мій труп"), тощо.

Або ж… Втім, замість вибирати окремі вирази, краще дам-но я посилання на словник, де тих виразів – аж очі розбігаються, і не лише щодо очей, а і на будь-яку тему:

http://www.weblio.jp/phrase/%E8%BA%AB%E4%BD%93_1

Шкода тільки, що там не вказується, наскільки вживаним є певний вираз, бо те, що він є у словнику, не означає, що його розпізнають навіть японці.

Однак з цим нічого не поробиш – це звичайний недолік академічного підходу до вивчення мови. Допомогти тут може тільки зворотній процес, себто практика: треба слухати та читати японською та виловлювати фрази, які дійсно там вживаються, і уже їх шукати у словнику. Тоді буде толк.

На цьому все. またね！

The post Попалося мені на очі… first appeared on Мушля самітниці.

Ніколи не була любителем поезії взагалі, віршів Маяковського зокрема, а тим паче тих, що входили у шкільну програму. Але “якби ви знали, із якого сміття…” Коротше кажу, все що завгодно згодиться для натхнення на письмо.

Зокрема, здибавши в черговий раз оце “послухайте”, я згадала, що давно не писала про такий корисний ресурс, як подкасти. А треба б, бо відтоді я перейшла від iTunes для комп’ютера на смартфон (а саме, на програму PocketCast), і знайшла собі дещо нове.

Зокрема, я почала слухати новини. Я вже писала у “Де б послухати японською”, що хорошим матеріалом для тренування “слуху” є японське аудіо, зміст якого більш-менш відомий.

Новини якраз належать до таких матеріалів: ознайомившись зі світовим новинами на мові, яку ви знаєте, потім послухайте їх же японською — і зрозумієте, наскільки легше дається сприйняття на слух.

Особисто я використовую NHKラジオニュース, але як цей канал не подобається або не знаходиться у вашому програвачі, то пошук по ニュース має видати досить матеріалу для вибору.

Крім новин можна слухати всілякі програми на теми, які вам більше-менш знайомі. Наприклад, я слухаю 井口晃 公式チャンネル — записки з прикладної психології. Я не психолог, але теми цього подкасту повсякденні і нескладні (що робити, коли почуваєшся самотнім, як стати креативним, як знайти ідеального партнера, тощо). Чим ще цей подкаст хороший — наявністю відносно детального транскрипту, з якого можна дізнатися зміст у цілому, щоб було легше зрозуміти подробиці.

Ще один із моїх регулярних подкастів — 健康ネットワーク. Як видно з назви, він стосується здоров’я — теми, яка зачіпає нас усіх.

Втім, якщо такі подкасти ще занадто складні, завжди можна звернутися до навчальних.

“Чемпіоном” тут у мене залишається Japanese101.com — найбільш професійний та структурований. У нього є свої недоліки, але як починати слухання подкастів для японської, то це найкращий вибір.

Відео-подкаст Gaba G Style English теж все ще у моєму списку — хоч і не зовсім японський.

Крім того, є ще й інші — в основному ді-джейська балаканина, яку я слухаю фоном. Не певна, чи є з того якась користь для моєї японської, але все одно.

На цьому все. До наступних зустрічей, уже у новому році!

The post Послухайте! Якщо зірки засвічують…. first appeared on Мушля самітниці.

Але з того часу я умудрилася вляпатися у місцевий коледж, на курс English Composition, і тепер у мене голова забита написанням дурних есеїв з трьома(!) дедлайнами. For crying out loud, з трьома, Карл! Нафіга я туди полізла???

Але ближче до діла, а саме — до японської. Візьмемо ось такий абзац із книжки 川上弘美 під назвою 神様:

途端に、コスミスミコは、ひゅうと壺に吸いこまれた。出てきたときと同様。こするやいなや。

Цікавий він тим, що у ньому є аж три часові вирази: とたん, とき та や否や.

З とき все більш-менш ясно, а とたん, や否や та схожі з ними вирази давайте розглянемо докладніше.

Пункти 2-6 у нижченаведеному списку приблизно означають те ж саме, що і すると、同時に, себто “Відразу/у той же момент, як відбулося/відбувається Х, сталося/трапляється У”, причому говориться у них про реальні події, тому у реченнях з ними не можна використовувати наказ, побажання, намір, тощо.

1. たとたん (に)

У значенні “Практично у той же момент, як закінчилася одна подія, відбулася інша (часто несподівана)” ставиться після дієслів у минулому часі і відноситься до минулих подій:

擦ったとたん、コスミスミコはひゅうと壺に吸いこまれた。

2. (か) と思うと або (か) と思ったら

主人は仕事から帰ってきたかと思うと、すぐ晩御飯を食べます。

非常ベルが鳴ったかと思うと、電気が一斉に消えた。

Зверніть увагу, що воно може стосуватися як минулих подій, так і теперішніх (“Після події Х завжди відбувається У”), хоча завжди ставиться після минулої форми дієслів.

3. か… ないかのうちに

По значенню — те ж саме, що і п.2, але зверніть увагу на час дієслів. Я спеціально беру найпростішу структуру, щоб було видно, як будуються речення.

言ったか言わないかのうちに、消えた。

言ったか言わないかのうちに、消える。

言うか言わないかのうちに、消えた。

言うか言わないかのうちに、消える。

Тобто час першого дієслова неважливий, а значення усього речення визначається часом другого (головного) дієслова.

4. が早いか

Аналогічне по значенню п.2 та п.3, ставиться тільки після дієслів у словниковій формі.

電車のドアが開くが早いか、乗客は我先にと乗り込む / 乗り込んだ。

5. や або や否や

Аналогічне п.4.

6. なり

Ставиться після словникової форми дієслів, означає “Зробивши дію Х, майже відразу виконав іншу, незвичну/несподівану дію У”:

納豆を一口食べるなり、吐き出してしまった。

7. そばから

Цей вираз найкраще підходить для опису сізіфової праці, наприклад, із дітьми: “Як тільки приберу/поперу/наготую, як вони насмітять/вимажуться/все з’їдять”.

掃除をするそばから、子供が今すぐ散らかしてしまう。

Ставиться після минулого часу чи словникової форми.

8. 次第

Додається до 2-ї форми дієслова. Це єдина форма, після якої може іти наказ, прохання, бажання, план, тощо. Власне, ні для чого іншого вона і не використовується, тому минулий час, зокрема, у ній неможливий.

準備ができ次第、出発しましょう。— Як тільки закінчимо підготовку, вирушаймо

Останнє зауваження: для кількох виразів (次第, なり, うち) наведені значення — не єдині можливі, особливо якщо супроводжуються іншими частинками. Тож будьте уважні, коли зустрічаєте їх у тексті.

На сьогодні усе. またね！

The post Не встигла я опублікувати попередній допис… first appeared on Мушля самітниці.

Колись давним-давно я писала про японські ідіоми, серед яких була і про 借りてきた猫. Сьогодні якраз вона мені і згадалося, бо кілька днів тому ми взяли собі нову кицю, і вона зараз никається по темним куткам, ховається під кухнею та лише вночі вибирається на відкритий простір, і то — поїсти та попити.

Але сьогоднішній допис, звісно, не про котів, а про усталені вирази. У тому числі і про котів.

鳴く猫（は）鼠をとらぬ — Мявкучий кіт мишей не ловить

Означає, що людина лише говорить багато, а діла не робить. У чомусь перекликається з англійськими висловами barking dogs seldom bite та one’s bark is worse than one’s bite, але японський варіант стосується не лише погроз, агресії, а і інших випадків, коли слова, зокрема похвальба, розходяться з ділом.

猫に鰹節（をあつける） — Довірити котові кацуобуші

Кацуобуші – це сушений тунець-боніто, тобто по ідеї — смачна для кота страва. Тому ця ідіома аналогічна нашому Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці — курей стерегти. Проте сучасний кацуобуші, особливо який у стружці продають, по-моєму, навіть рибою не пахне, так що хоч би і довірити коту, нічого не трапиться.

猫に小判 — Золоті монети коту.

Аналогічне Кидати перли свиням (Метати бісер перед свинями), яке запозичене з Біблії. Проте, на відміну від оригіналу, японський вираз стосується лише матеріальних речей, яких дурний володар не цінує чи не може достойно використати (див. також ось цей допис).

猫の額（程の） — Розміром із котячий лоб

Говорять так про малюсюсінький клаптик землі або (рідше) про маленький куточок у приміщенні

猫の目のように変わる — Змінюється мов котяче око

Говорять так про щось швидкозмінне, але найчастіше вживають у негативному сенсі щодо швидкої зміни настрою, політичних переконань, поглядів на якусь проблему, тощо. Наприклад, як деякі наші політики: крутяться, мов флюгери, до будь-якої партії готові пристати, аби крісло зберегти.

猫舌 — Котячий язик

Вживається щодо людини, яка не любить гарячої їжі. Походження, думаю, зрозуміле. Але мені-от цікаво: а чи є якась приказка про любителів гарячого? А то от моя бабуся могла просто із киплячої каструлі зачерпнути і пробувати, а все, що хвилину постоїть на столі, вважала холодним.

猫なで声 — Котопестливий голос

Якщо поряд із вами є ваш домашній улюбленець, спробуйте звернутися до нього ласкаво-ласкаво: “Ах ти моя тварючечка вухата/вусата/хвостата!” Оце такий голос і мається на увазі — яким підлещуються, умовляють, випрошують собі щось хороше.

Та на сьогодні все. またね！

The post І що б я робила без котів? first appeared on Мушля самітниці.

Сьогоднішня взята із книжки さるのこしかけ письменниці さくら ももこ та стосується фуріґани.

Як правило, фуріґану використовують для транскрипції складних слів, до яких відносяться каджі, які не входять у список повсякденного вжитку, нестандартні читання ієрогліфів/слів, імена, географічні назви, транскрипція слів, написаних латиною, тощо. Причому складність залежить від рівня читачів: у дитячих книжках фуріґана використовуватиметься і у тих словах, які у тексті для дорослих “підказки” не потребують.

Але крім того, фуріґана має і стилістичну функцію. Наприклад, у вказаній книжці знаходимо фразу 触れてはならない物 (річ, до якої не можна доторкатися). Здавалося б, нащо тут фуріґана, у такому простому виразі? Тим не менш, справа від нього (у вертикальному письмі) маємо アンタツチャブル (від англійського Untouchable, недоторканий). Навіщо? Та хто його зна.

Інший приклад — слово “вампір”. Японською це 吸血鬼 — відносно складне слово. Але замість дати власне транскрипцію (きゅうけつき), часто пишуть запозичене слово ヴァンパイア. Можливо, для молодіжної аудиторії воно знайоміше, але знову ж, хто зна.

Є ще варіант, коли фуріґана використовується як… я утруднююсь навіть підібрати слово, яким можна описати даний випадок. Звернемося до прикладів.

Уявімо, що у творі ми маємо таємну чи не дуже організацію “Чорний хрест”. Так от, тоді автор може написати у тексті 組織, а вгорі/справа — ブラック・クロス. Або ж примусити якогось героя вигукнути あの野郎, а фуріґаною написати ім’я того негідника, який мається на увазі.

Тобто фуріґана може використовуватися не лише як звукова, але і як смислова підказка.

The post Фуріґанне різноманіття first appeared on Мушля самітниці.

Колись я вже писала про цікаві граматичні конструкції, які можна найти у художніх книжках, але які важко знайти у підручниках.

Сьогодні візьмемо уривок із 国境の南、太陽の西 Харукі Муракамі, якого я нарешті домучила (до чого ж він нудний, словами не передати!). Але з паршивої вівці хоч вовни жмут — і з Муракамі можна взяти якусь користь.

Наприклад:

その赤いカシミアのコートと大きなサングラスは僕に島本さんのことを思い出させた。僕が渋谷から青山まであとをつけていったときの島本さんをだ。

У першому реченні говориться “Те червоне кашемірове пальто та великі сонячні окуляри нагадали мені Шімамото” (не літературний переклад).

У другому — “(Тодішню) Шімамото-сан, за якою я йшов слідом від Шібуя до Аояма”.

За правилами, опис Шімамото (яким по суті є друге речення) мав би стояти перед словом “Шімамото” у першому реченні. Тоді ми б мали: “Те червоне кашемірове пальто та великі сонячні окуляри нагадали мені (тодішню) Шімамото, за якою я йшов слідом від Шібуя до Аояма”.

Однак автор вирішив винести опис у окреме речення для підкреслення (яку б літературну мету він при цьому не переслідував). Власне, таке і у нашій мові можна зробити — якщо автору так заманеться з якихось естетично-літературних міркувань.

Крім того, зауважте, що Муракамі не просто вирвав фразу і поставив її окремо (тоді б вона обривалася на 島本さんを), а дійсно зробив із неї речення, додавши частку だ у кінці.

На відміну від “вирваних” фраз, які зустрічаються відносно часто, от таке перетворення фрази у речення вкинулося мені у вічі вперше, тому я і вирішила ним поділитися.

На сьогодні все. またね！

lonics (Flickr, CC)

The post Полювання на паршиву вівцю first appeared on Мушля самітниці.

Коли як не влітку писати про відпочинок? Давайте-но подивимось (доки той відпочинок ще не закінчився. Не диво з моєю швидкістю написання).

休む — найуживаніше, найуніверсальніше та найзагальніше слово. Означає “відпочивати, не працювати”, а також “пропускати (роботу, навчання, тощо)”.

Похідне від нього — 休み, тобто відпочинок у широкому сенсі: і фізичний відпочинок, і відпустку, і канікули, і перерву у якомусь занятті, і пропуск чогось.

Зокрема, найбільш відомі 休み: 夏休み, 秋休み, 冬休み, 春休み (формально — 夏季休暇 і т.д.) — сезонні канікули/відпустки, а також — 昼休み (обідня перерва, денний відпочинок).

У сполученнях 休 також має значення відпочинок, перерва:

休日 — вихідний (святковий) день

定休日 — регулярний вихідний день

休息 — відпочинок, спокій

休暇 — канікули, відпустка, вихідний

休憩 — перерва, відпочинок, антракт

Також — перерва, зупинка (зазвичай тимчасова):

休業 — стосується зупинки, перерви, (тимчасового) закриття, пов’язаного з роботою підприємства/фірми, тощо; 休校 — (тимчасове) закриття школи; 休戦 — перемир’я; 休航 — (тимчасова) зупинка рейсів; 休場 — (тимчасове) закриття (театру), невиступ (на сцені); 休講 — (тимчасова) відміна лекцій; 休診 — (тимчасова) зупинка прийому хворих (у лікарні), і т.д.

Якщо ви дивитесь аніме, то напевне так чули слово 暇 (вільний час), зокрема як 暇がない — у мене немає (вільного) часу. Також 暇 означає відпустку (休暇).

憩う — відпочивати, робити перепочинок; 憩い — відпочинок, перепочинок.

На сьогодні все — щоб не відривати вас надовго від літнього відпочинку.

Charlie Stinchcomb (Flickr, CC)

The post Низка слів. Випуск 16: Відпочинок first appeared on Мушля самітниці.

Сьогодні подивимось на “Не знаю” — нерідка, я думаю, відповідь.

Отже:

知る — знати; дізнаватися; знайомитися

分かる (рідше 解る чи 判る) — розуміти; бути відомим

“Не знаю” — це 知らない чи 分からない.

知る/知らない вказує на наявність/відсутність фактичних знань, воно більше пов’язане з інтелектом та розумом.

分かる —  скоріше “розумію”, але у значенні “бути відомим” воно використовується схоже на 知る.

Наприклад, у аніме часто чується:

私の気持ちをわかってほしい — Хочу, щоб ти зрозумів мої почуття

Але також:

彼の行方が分からない — (Мені) його місцезнаходження невідоме (Я не володію фактичною інформацією щодо його перебування)

知らない, крім того, особливо у вигляді розмовного 知らねぇぇぇ, має відтінок “Не знаю і знати не хочу”, у той час як 分からない просто вказує на факт незнання чи нерозуміння.

У аніме також зустрічаються такі вислови, які корисно знати:

知るわけないだろう！ — Та звідки мені знати?! (букв. Немає причин, чому б я це знав)

(自分で) 分かるでしょう — (напівстверджувально) Ну, ти ж сам розумієш…

分かるはずなのに。。。 — Мав би знати/розуміти/здогадатися, але… (такий тупий, що і поняття не маєш)

Отака сьогодні коротенька низка. Але про знання і розуміння загалом, не лише як відповідь на питання, ще поговоримо у наступному випуску.

The post Низка слів. Випуск 15: Не знаю і знати не хочу! first appeared on Мушля самітниці.

Щось мені, правда, не віриться, що у японській всього два слова, яких не можна вимовляти у культурному товаристві, але про залежність “лайливості” слів від тональності знати варто.

The post Про Японську лайку first appeared on Мушля самітниці.

Оскільки зараз я нічого японською не пишу і ні з ким не розмовляю, то добірка, звісно, перекошена у сторону ієрогліфів + дещо для слухання.

Крім того, важливою умовою для мене є наявність версії для смартфону, щоб можна було вчитися поза домівкою, доки дочка на кружках.

1. iKnow — мій давній фаворит для вивчення лексики, на жаль, платний. Але якість у ресурсу відмінна: всі слова проілюстровані озвученими реченнями, є різноманітні режими вивчення і повтору — і традиційне значення-написання-читання, і гра на швидке згадування слів, і диктант. Офіційний курс японської мови (також  є англійська та китайська) включає 6000 слів — тобто 2-й рівень JLPT.
2. Yarxi — словник ієрогліфів. Мені траплялося звертатися до Yahoo!辞書 за тим, чого немає у Ярксі, але пошук по штрихам у Ярксі відмінний. До того ж, у ньому тепер є розпізнавання намальованих (мишею чи стилусом) канджі, а також навчальний модуль. Тож я щиро рекомендую його у якості словника та для навчання. На жаль, версія для смартфону платна, і недешева (близько 10 доларів). Для комп’ютерів та онлайн-версія безкоштовні.
3. Memrise — ресурс із великим набором різноманітних навчальних курсів (не лише мовних). З першої спроби він мені не дуже сподобався, але зараз у них з’явилася версія для смартфонів, у якій не потрібно переключати розкладку для введення японських символів, тож я знову почала ним користуватися. Правда, розробники ввели платну версію, з певним обмеженням безкоштовного варіанту (по кількості слів, які можна вивчити за тиждень). Але я щось не помітила, щоб мене це якось зачіпало — мабуть, вчуся занадто повільно.
4. Duolingo — безкоштовна програма для вивчення мов. Щоправда, я у ній вчу не японську, а голландську, але навряд чи сам принцип відрізняється. Що мені подобається, так те, що вони будують навчання не тільки на словах, а і на цілих реченнях — їх треба писати повністю.
5. Pocket Cast — програма для слухання подкастів. Не пам’ятаю, чому я вибрала саме її, але я цілком задоволена. Що стосується самих подкастів, то це новини NHK, Gaba Style English та ще кілька ток-шоу на різні теми.

The post Перебираючи інструменти first appeared on Мушля самітниці.

Взагалі-то, у Інтернеті зараз стільки інформації, у тому числі і про японську мову та культуру, що у якийсь момент я перестала шукати щось нове, і навіть дещо зі старого закинула.

Але нещодавно один із відвідувачів підкинув жменю нових посилань, я їх передивилася і подумала: а чом би й ні? У людей різні смаки, люди вибирають різні ресурси для однієї й тієї ж задачі (наприклад, для граматики чи канджі), тож чим більше різноманітних посилань, тим краще.

Тож загляньте про всяк випадок у “Посилання”, можливо, там знайдеться якраз те, що вам треба.

The post Куди б послати читачів? first appeared on Мушля самітниці.

Один із методів боротьби з цією поширеною недугою — вироблення звичок, так, щоб навіть не задумуватися: робити чи ні, а просто робити, так само, як каву вранці заварювати чи вмиватися.

Не знаю, як нашенською, а англійською про вироблення звичок написано надзвичайно багато.

Зокрема, є така хороша книжка Mini Habits: Smaller Habits, Bigger Results by Stephen Guise. Хороша вона тим, що не лише розказує, як це добре і корисно — виробляти звички, а ще й підказує, як же виробити звичку до вироблення звичок.

Адже навіть у цей процес може втрутитися прокрастинація: “Почну з понеділка”, “Сьогодні ну ніяк”, “Щось я зовсім змучився сьогодні, може, завтра”, і нарешті — “Та чого ви до мене причепилися з тими звичками?”

Вихід — зробити звички дійсно міні, настільки, щоб не виконати їх було практично неможливо. Наприклад, якщо треба виробити звичку до фізичних вправ, то міні-звичка — це всього лише одне присідання, віджимання чи один прес.

Звичайно, можна робити і більше (зазвичай людина, якщо вже пересилила себе і щось почала, не лінується займатися цією справою певний час), але мінімум, який треба виконати кожного дня має бути дійсно маленьким.

А от коли вже звичка виробиться, то тоді вже можна міняти її на більш суттєву.

Для психологічної підмоги у цьому занятті можна використати метод “Не розривайте ланцюжок” Джеррі Сайнфелда. Беремо календар, вішаємо на видному місці і кожного дня, якщо виконали заплановану дію, закреслюємо у ньому день.

Через деякий час у нас виходить ланцюжок із хрестиків. От його-то і не можна розривати.

У наш електронний час, звісно, можна обійтися і без паперового календаря. Наприклад, зареєструватися тут, завести собі ланцюжка (а то і не одного) та милуватися тим, як він не розривається.

Або поставити на смартфон програму для вироблення звичок (MyChain, Habit Streak Plan, Rewire, HabitBull, etc), та завжди мати того ланцюжка з собою.

Зокрема, якщо ми говоримо про японську, то міні-звичка, яку можна взяти за основу — це, наприклад, щодня вчити одне японське слово або японське граматичне правило. Або ж прослуховувати один короткий подкаст японською (3-5 хв), або проходити одну навчальну сесію (5-10 слів) на iKnow, Memrise чи Duolingo, або ж прочитувати одну сторінку (а то і один параграф, якщо сторінка поки що занадто багато) у японській книжці, тощо.

Вивчення мови, до речі, є одним із тих занять, де неперервність дуже важлива. Бо нове слово, якщо його не повторити, з легкістю вилетить з пам’яті уже наступного дня, і його доведеться вчити заново.

Тож якщо ви відчуваєте, що робите щось потрібне вам вряди-годи, замість робити регулярно — приєднуйтесь до мене у виробленні звичок, не пожалкуєте.

The post Продуктивність звичок first appeared on Мушля самітниці.

У одному з підручників з англійської граматики для англомовних, у розділі про найбільш часті помилки, зустрілося мені таке речення:

If you’re going to Antarctica, don’t forget to bring your camera.

і поправка до нього:

Should be take—transport away from where one is currently located. Bring means to transport towards where one is currently located.

Ого, подумалось мені, навіть у носіїв мови виникають труднощі з такими простими речами, як принести та віднести.

Втім, мені, як учню, від того не легше. Однак цей випадок нагадав мені про くる та いく у японській мові, а також, якщо брати ширше, — про допоміжні слова, що додаються до て форми дієслова:

— слова напрямку дії (やる/あげる, くれる/くださる, もらう/いただく);

— слова наближення/віддалення (くる/いく);

— слова стану/умислу (いる/ある);

— інші (おく, みる, しまう).

Про деякі я вже писала, зараз подивімося на решту.

1. てくる та ていく

Означають відповідно наближення та віддалення дії у часі чи просторі від точки, де знаходиться мовець.

Найпростіше для розуміння — це те ж bring та take, тобто стосовно просторового переміщення:

持ってくる — принести (звідкись сюди)

持っていく — взяти з собою, віднести (звідси кудись)

Або про людей:

連れていく — взяти з собою (кудись)

連れてくる — привести (сюди)

買ってきます — Піду куплю (піду і повернуся з покупками)

Однак вони можуть стосуватися і інших дій:

話しかけてきた — звернувся (до мене)

Сюди ж відноситься і фраза, яку японці говорять, коли йдуть із дому. При цьому розуміється, що людина іде, щоб повернутися, тобто її не можна використати, йдучи з гостей, наприклад:

いってきます！— Ну, я пішов (але походивши, повернусь назад)

Що стосується часу, то тут концепція дещо складніша. Загалом можна сказати, що вони відображають зміну, але дещо по-різному по відношенню до “тепер” (або іншої точки відліку).

てくる стосується або несподіваного настання якогось стану/початку якоїсь дії:

雨が降ってきた — Пішов дощ (і зараз іде)

або поступового наближення стану/події з минулого до теперішнього моменту:

この国の人口はだんだん減ってきた。 — Населення цієї країни зменшилось (поступово зменшувалось у минулому і дотепер, і на даний момент ми маємо ось такий стан)

Його можна використовувати і щодо майбутніх подій, маючи на увазі “дія виконається/стан встановиться до певного моменту у майбутньому”:

すぐ暖かくなってくるでしょう。 — Скоро (на певний момент у майбутньому) потеплішає

OiMax (Flickr, CC)

ていく, з іншого боку, вказує на дію/стан, які продовжуватимуться від тепер (або від певної часової точки) у майбутнє (по відношенню до початкової точки):

この国の人口はだんだん減っていくでしょう。 — Населення цієї країни продовжить зменшуватися

これから暖かくなっていくでしょう — Скоро потеплішає (відтепер все теплішатиме і теплішатиме). У цьому прикладі проглядає і відтінок накопичення, посилення, який також характерний для ていく.

На цьому, мабуть, завершимо на сьогодні. Решту (みる, おく, しまう) розберемо у іншому дописі.

またね！

The post Піди та принеси first appeared on Мушля самітниці.

Здибалося мені нещодавно цікаве слово 木漏れ日 (або 木洩れ陽), себто просочування сонячного світла крізь листя (ось як на фотографії), і страшенно захотілося, щоб уже прийшла весна, навколо зазеленіло та сонечко засяяло яскраво та тепло.

Справа у тому, що цьогорічна зима виявилася у нас ще більш сніжною, ніж минула. І під сніжною я маю на увазі “не встигне одна буря пройти, як інша суне”. Тож весну я, повірте, чекаю з нетерпінням.

Але тут я відірвала погляд від заметів та подивилася на календар… О-то-той, та ж уже весна! Ну, хоча б формально.

А потім на ті замети полився дощ… І так буває. Але після того вже дійсно потепліло, все стало розтавати, запахло багнюкою та приповз туман.

Не сказати, щоб зовсім весняно-оптимістично, але хоча б вже є надія, що сніжні бурі у нас позаду.

До чого це все? А щоб поділитися з вами настроєм, цікавим словом, а ще — лексиконом про дощ, який став вісником, що завірюшний сезон ми благополучно пережили.

Ось вам стаття зі списком дощових слів. І не питайте, чому їх так багато — японці відомі своєю здатністю придумувати слова про найдрібніші деталі природних явищ.

Хорошої вам погоди та またね！

The post Про весняний дощик first appeared on Мушля самітниці.

Щоправда, деякі неполічені дописи теж мали справу з набором слів на певну тематику, але нехай. Будемо вважати для зручності, що саме сьогодні — продовження серії.

Отже, подивімося, як японці виражають згоду та незгоду.

はい — найвідоміше “так”. Використовується всіма, і чоловіками і жінками, і старими і малими, і офіційно і не дуже (хоча скоріше офіційно).

Однак слід пам’ятати, що はい — це скоріше “Я почув вас і зрозумів вашу думку”, ніж “Ви праві, я з вами згоден”.

Також, як і решта “так”, використовується у розмовах у якості підтакувань (相づち): коли один співрозмовник щось розповідає, а інший киває головою та все はい、はい, чи そう、そう, чи うん-кає, чи ще якось виражає згоду.

いいえ — негативний аналог はい — універсальне заперечення.

Зверніть увагу, що у японській мові відповідь дається на суть питання, а не на форму:

わかりませんか？ — Не розумієш?

— はい、分かりません — Так, не розумію; або ж

— いいえ、わかります — Ні, розумію.

あ、元気そうじゃないか — О, (вже) здоровий/бадьорий (позитивне твердження, незважаючи на заперечну форму)

— はい、元気です — Так, здоровий

— いいえ、元気ではありません — Ні, не здоровий

ええ — сказане нейтральним тоном, означає згоду — “так”. Загалом же використовується для вираження сильних почуттів — здивування, недовіри, радості, гніву, тощо. У такому випадку часто “витягується” голосом у довге, емоційне ええぇぇぇ！ (Не плутати з へぇ！, яке має відтінок недовіри).

うん — неформальне “так”. Втім, воно хоч і записується як うん, але більше схоже на мугикання — подібно до нашого “Угу”, яке вимовляється із закритим ротом.

ううん — заперечний аналог うん. Так само “промугикується”, а не вимовляється чітко.

そう (だ/です) — “Так (є)”, “Саме так”. そう саме по собі означає “так, таким чином”, тобто це вже більш чітке підтвердження саме згоди чи визнання правоти співбесідника, ніж はい.

いや — неформальне, розмовне, в основному чоловіче “ні”. Не плутати з прикметником 嫌(-な), який означає “неприємний, бридкий”.

違う — буквально: Відрізнятися; Бути помилковим, неправильним. У відповідь на питання чи твердження означає “Ні”.

Крім, власне, підтверджень чи заперечень, є ще слова, які виражають невпевненість у відповіді чи небажання давати відповідь, ухиляння від прямої відповіді, тощо.

Наприклад, у таких значеннях можуть використовуватися さあ та まあ.

На сьогодні все, またね。

The post Низка слів. Випуск 14: Так чи ні first appeared on Мушля самітниці.

Відповідаючи на питання однієї з читачок, я несподівано для себе виявила, що пропустила доволі важливу тему: каузатив, або ж спонукання (якщо я не помиляюся у переведенні японської термінології на українську).

Що ж, доки “Мушля” жива, не пізно виправитися, чи не так?

Як утворюється

1-ша група дієслів: 1-ша основа + せる

行かせる, 飲ませる

2-га група дієслів: 1-ша основа + させる

止めさせる, 食べさせる

Винятки:

する — させる

来る — 来させる

Утворене спонукальне слово відмінюється як дієслово 2-ї групи: 行かせない, 飲ませたい.

Як вживається (частинки)

1. (Спонукач) は/が + (спонукуваний) を + (спонукальне дієслово)

お母さんは子供を勉強させている — Мати примушує дитину вчитися

父は私を映画館に行かせた* — Батько дозволив мені піти на стадіон

Але якщо у реченні зустрічаються і інші を, то тоді біля спонукуваного ставиться частка に:

父は私に映画を見に行かせた* — Батько дозволив мені піти подивитися кіно

2. (Спонукач) は/が + (спонукуваний) に + (об’єкт дії) を + (спонукальне дієслово)

お母さんは子供に野菜を食べさせました — Мати примусила дитину з’їсти овочі

Значення

Спонукання вживається у 4 основних значеннях.

1. Примус, доручення, завдання

Два класичні приклади (коли батьки примушують дітей вчитися та їсти овочі) наведені вище. Ще один — з робочих моментів:

上司は私に仕事をさせました — Бос примусив мене працювати/доручив мені роботу (Ах, як він міг!)

2. Дозвіл, послуга

Сюди відносяться вищенаведені приклади, відмічені зірочкою. Справа у тому, що дозвіл чи послуга — це позитивні направлені дії, а з ними часто (коли дія якимось чином стосується того, хто говорить) використовуються слова направленості: くれる/くださる, やる/あげる, もらう/いただく**.

Порівняймо:

お母さんは子供にアイスクリームを食べさせた — Мати дозволила дитині поїсти морозива (ні мати, на дитина не мають до нас жодного відношення)

母は (私に) アイスクリームを食べさせてくれた — Моя мати дозволила мені поїсти морозива

** Зверніть увагу, що підметом з もらう/いただく має бути Я:

彼はわたし を/に 行かせてくれました — Він дозволив мені піти (спонукання, позитивна для мене дія)

私は彼に行かせてもらいました — букв. Я отримала від нього дозвіл піти (спонукання, позитивна для мене дія)

Вираз із もらう/いただく дуже схожий на пасив, тільки, на відміну від пасиву, має позитивну конотацію:

私は彼に行かせられた — букв. Я була примушена ним піти (спонукальний пасив, негативна дія)

(Для повноти картини:

私は彼に行かれた — Він від мене пішов (пасив потерпілого, негативна дія))

3. Прохання

Спонукальне дієслово + くれる/くださる чи もらう/いただく в питальному реченні використовуються для ввічливих прохань. Зверніть увагу на виконавця дії:

読んでください — (Ви) почитайте мені, будь ласка

読んでくださいませんか — Чи не почитаєте ви мені (більш ввічливо)

読ませてください — Дозвольте (мені) почитати, будь ласка (спонукання)

読ませてくださいませんか — Чи не дозволите мені почитати? (дуже ввічливо, спонукання)

読ませてもらえますか — букв. Чи можу я отримати дозвіл почитати? (спонукання, дивіться вище про もらう та いただく)

もらう та いただく використовуються у вигляді もらえる та いただける (букв. Чи можу я отримати?…)

4. Збудження почуттів

Використовується, щоб показати, що одна людина викликала певні почуття або емоційну реакцію своїми діями.

До слів, з якими може використовується ця спонука, відносяться: веселити, смішити, дивувати, сердити, засмучувати, доводити до сліз, хвилювати, нервувати, тощо. Об’єкт спонукання позначається часткою о:

妹を泣かせないでよ！ — Не доводь свою сестру до сліз!

クラウンは子供を笑わせるものだ — Клоун — це той, хто смішить дітей

Крім того, говорячи про спонукання, треба згадати і про спонукальний пасив. Я про нього писала у другій частині серії дописів про пасив.

На сьогодні досить (щиро сподіваюсь, я сама не заплуталась у всіх цих спонуканнях та напрямках дії. Якщо знайдете помилку, пишіть).

またね！

The post Що спонукало мене на цей допис first appeared on Мушля самітниці.

Власне, це воно і є: продовжимо допису про вирази “виглядати як”, “схоже на”, “дійсно як”, “здається, що”, тощо.

До них, нагадаю, відносяться: суфікси そう, よう, а також слова みたい, らしい.

Про そう я вже писала раніше, сьогодні розберу решту.

1. らしい має два основних значення:

а) з іменниками — “виглядає якраз як…”, “виглядає як типовий…”

先生らしいです — Виглядає як типовий вчитель (при цьому справді будучи вчителем)

母親らしくやさしい — Добра, як і має бути мати (при цьому справді будучи матір’ю)

らしい також використовують у значенні, близькому до “справжній”, зокрема, коли хочуть пожалітися, що “справжнього” чогось уже немає:

今は、昔の先生らしい先生がもういないよ。— Тепер уже таких (справжніх) вчителів немає, як колись були

母親らしい母親になれなかったわ。 — Не змогла стати справжньою матір’ю, такою, якою має бути матір

Зверніть увагу, що в цьому випадку один і той же іменник повторюється двічі.

б) з іменниками, прикметниками та дієсловами — припущення: “схоже, що…”, “виглядає, наче…”.

Особливість らしい (на відміну від よう та みたい) у тому, що для нашого припущення є певні об’єктивні підстави: щось почуте, прочитане чи побачене.

先生らしいです。 — Схоже, він — учитель (у мене є інформація, з якої я виводжу, що це правда).

Але, на відміну від частки (не суфіксу!) そう, мова не обов’язково йде про пряме цитування отриманої інформації.

Порівняймо:

事故があったそうです。 — Я чув/мені казали, що стався нещасний випадок (“стався нещасний випадок” — це зміст почутого/прочитаного)

事故があったらしいです。 — а) Те ж саме, що і попередній приклад;

б) Мені розказали щось, із чого я зробив обґрунтований висновок, що стався нещасний випадок;

б) Із побаченого на власні очі я зробив обґрунтований висновок, що стався нещасний випадок. Наприклад, їхав по дорозі та бачив на обочині покоцану машину, а поряд з нею — міліціонерів.

2. よう та більш розмовне みたい теж вказують на припущення, але, на противагу らしい — чисто суб’єктивні, нічим особливим не підкріплені.

先生のようです、先生見たいです — Може, вчитель; Виглядає як вчитель/схожий на вчителя

При цьому ми або не маємо уявлення, ким він є по професії (може, і вчитель, а може і ні), або точно знаємо, що він НЕ Є вчителем, тільки виглядає (на наш суб’єктивний погляд) схожим на нього.

Крайнім випадком останнього значення є метафора. Наприклад:

オレンジは小さな太陽のようです。 — Апельсин — мов маленьке сонце.

ゴーストを見たようにびっくりした。 — Злякався, наче привида побачив.

Приклади:

風邪をひいたようです。 — Здається, я підхопив нежить (Висновок робиться лише на основі самопочуття)

いい香りですね。シナモンが入っているようです。 — Смачно пахне. Здається, там є кориця (Тут висновок робиться на основі запаху, але, можливо, ми помиляємося з його джерелом)

よう також може означати, що хтось упевнений у своїх словах, але із ввічливості хоче їх “пом’якшити”, зробити не такими прямолінійними (не рідкість у японській мові).

もう時間のようです。— Та чи ви совість маєте — так довго засиджуватися? Здається, вже час (розходитися)

На цьому в основному все. Тільки нагадаю, що よう має і інші значення. Наприклад:

いい母親になれるように頑張ります。— З усіх сил намагаюся стати хорошою матір’ю

またね！

The post Виглядає, наче продовження first appeared on Мушля самітниці.

Сьогодні давайте поговоримо про такі вирази як “виглядати як”, “схоже на”, “дійсно як”, “здається, що”, тощо.

До них відносяться: суфікс そう, よう, а також слова みたい, らしい.

1. Суфікс そう додається до прикметників та дієслів, але не до іменників. Означає враження, припущення, передбачення на основі баченого, тощо.

Цей суфікс не використовується щодо об’єктивних подій чи твердо знаних фактів.

Наприклад, у сполученні з прикметниками:

美味しそう — “виглядає смачним”, але ми його ще не пробували; 美味しい！ — “Смачно!”, це вже наше судження після куштування

元気そう — “здоровий, бадьорий на вигляд”, але ми точно не знаємо стан здоров’я того, про кого говоримо

悲しそう, 嬉しそう, 懐かしそう, 寒そう — це все про почуття і враження іншої людини, яку ми можемо оцінити лише суб’єктивно, ззовні

食べたそう — “здається/виглядає так, наче хоче з’їсти”. Знову ж, ми не знаємо, чи людина справді цього хоче, чи нам то здається

Зверніть увагу на останній приклад. 食べたそう в даному випадку — це 食べたい (бажання) + そう, і його не варто плутати з 食べた (минулий час) + そう (вказівник цитати). У другому випадку (食べたそうです) це означає: “Я чув/кажуть, що … з’їв”, а не: “Мені здається, що … хоче з’їсти”.

При цьому суфікс そう не може додаватися до чистих іменників (学生そう — неправильно) та до прикметників, які вказують на об’єктивні характеристики, які відразу видно, як подивишся: не можна сказати 明るそう чи 大きそう.

(Зверніть увагу, що слова いい та ない у сполученні з  суфіксом そう стають よさそう та なさそう).

2. У сполученні з дієсловами そう також може вказувати не на те, що ми бачимо прямо зараз, а на передбачення, що щось має статися у майбутньому.

Наприклад, дивлячись на чорну хмару, що нависла над головою, можна сказати:

雨が降りそうだ。— Схоже, от-от піде дощ

Або:

赤ちゃんが泣きそうですね。— Дитина, здається, зараз заплаче

Або ж коли ми говоримо більш загально про наші припущення:

これからは寒くなりそうだ。 — Скоро стане холодно, мабуть

会議はもう一時間ぐらい続きそうです。 — Здається, збори продовжаться ще з годину

При цьому ми говоримо не про те, що от-от станеться, мало не на наших очах, але припущення наше — не чисте гадання на кавовій гущі, а базується на тому, що ми бачимо, спостерігаємо: “(Ситуація) виглядає так, наче (станеться ось таке)”.

Щоб допис не вийшов занадто довгим, на цьому сьогодні зупинюся, і решту “подібних” суфіксів та слів відкладу до наступного разу.

またね！

The post Виглядає, наче… first appeared on Мушля самітниці.

У форми на ている є кілька значень, але сьогодні мені хотілося б співставити одне з них з іншою формою, бо вони дійсно начебто утворюють граматичну пару.

Мова йде про ている vs てある. いる та ある як окремі слова також є парою, бо вони означають “бути”, але перше — щодо живих істот, друге — щодо предметів.

友達がいる — (У мене) є друзі

学校がある — (Там) є школа

Але у сполученні з て формою дієслів вони втрачають це значення і грають чисто допоміжну роль, яку ми зараз і розглянемо.

ている у сполучені з неперехідними дієсловами вказує на стан, який бачить спостерігач, і про який нам розповідає. При цьому неважливо, чи той стан — результат зумисної дії, чи не зумисної, чи само так сталося, головне — ми відмічаємо, констатуємо факт, що зараз отаке є перед нашими очима.

Наприклад, якщо нам треба сказати комусь: “Ой, у вас ширінка розстебнулася!” або “Ой, у вас спина білим вимазана!” — ото якраз і використовується формаている.

Це ж саме значення ている має і у сполученні з перехідними дієсловами, які означають вдягання одягу, головних уборів, окулярів, прикрас, тощо, наприклад, для опису людей:

眼鏡をかけている男, 帽子をかぶっている女

І це не дивно. На відміну від багатьох інших процесів, які можуть відбуватися самі, випадково, ненавмисне, по забудькуватості, тощо, процес вдягання однозначно вказує наявність свідомого наміру (принаймні, у дорослих). Тому, мабуть, навіть ухильна та ввічлива японська мова не старається евфемізувати “Та що це ти на себе нап’яла, сліпа корово?!” у “І як це на тобі опинилося таке екстравагантне вбрання?”

З іншого боку, てある вказує на зумисну дію. При цьому цю форму можна використовувати і щодо своїх дій, і щодо чужих.

Наприклад:

寒い！あ、窓が開いています。 — Як холодно! Не дивно, вікно відкрите.

暑い！あ、窓が開けてあります。いいね！ — Як жарко! О, добре, що хтось докумекав відкрити вікно.

暑いとき、いつも窓を開けてある。 — В жарку погоду завжди відкриваю вікно.

Зверніть увагу, що коли ми спостерігаємо якусь картину перед очима (створену з наміром чи без наміру), то використовуємо частинку が. Коли ж чітко вказано на навмисність дії, підготовку, то можемо взяти і частинку を.

На цьому сьогодні прощаюсь. またね！

The post Навмисне чи ні? first appeared on Мушля самітниці.

Щоб остаточно закрити питання прикметників, то треба згадати ще два їх види (в добавок до вже описаних предикативних на い та відіменникових на –な/の): віддієслівні та незмінні.

Віддієслівні

Як очевидно з назви, походять від дієслів, іноді і таких, що вже вийшли з ужитку. По суті представляють собою в основному дієслова на –た (минулий час) або, рідше, на –ている (подовжений час), у словарній формі та деяких інших формах. Наприклад, 変わった, 変わっている — незвичний, дивний, чудний, 見上げた — чудовий, неймовірний, 異なった — різний, відмінний, 閉じられた — закритий (наприклад, закрите акціонерне товариство), 治る (治る病気 — виліковна хвороба, 治らない病気 — невиліковна хвороба.

Сюди ж відносяться і деякі прикметники на –した, наприклад, 安定した — стабільний, надійний; 自立した — незалежний.

На відміну від минулої форми дієслів, віддієслівні прикметники на –た не вказують час дії, на наявність діяча, на цілеспрямованість дії, тощо. Єдина їх функція — означення, вони відповідають на питання: “Який?”

Наприклад, 最近変わった法則 — правило, що недавно змінилося, але 変わった人 — дивак, дивна людина (вказує позачасову властивість, не має виконувача).

Незмінні

До незмінних відносять певну групу слів, які можуть виражати тільки означення, і ніяких більше форм і значень у них немає. Наприклад: ある日 — деякий день, 去る四月 — минулий квітень, あらゆる国 — всі країни, いわゆる病気 — так звана хвороба, а також この, その, あの і どの — цей, той, отой, який/котрий.

На цьому, мабуть, і закінчимо про прикметники.

またね。

The post Решта прикметників first appeared on Мушля самітниці.

Продовжимо розмову про прийменники, яка почалася у минулому дописі.

1. Предикативні прикметники (на –い) можна поділити на два види: об’єктивні та суб’єктивні (чуттєві).

Перші описують реальні властивості предметів: форму (丸い), колір (青い), розмір (狭い), просторові відносини (近い), тощо.

Другі можуть описувати як об’єктивні властивості, так і суб’єктивні відчуття (寒い, 痛い) та почуття (嬉しい, 悲しい, 怖い).

З першими начебто і так все ясно, а до других приглянемося пильніше.

Для прикладу:

夏は暑い — Літо жарке (це об’єктивна характеристика літа, яка вимірюється температурою)

私は暑い — Мені жарко (це моє суб’єктивне враження, моє сприйняття, яке може не відповідати дійсності)

Тобто для цих прийменників існує не лише предмет, який вони описують, але і сприймач, оцінювач його якостей.

この映画は悲しい — Цей фільм сумний (映画 — описуваний предмет. Можливо, це трагедія, в якій хтось помирає, тобто “сумний” — об’єктивна характеристика)

私は悲しい — Мені сумно (я — сприймач, і це моє суб’єктивне почуття)

При цьому слід звернути увагу на наступні речі:

а. З точки зору структури ці речення однакові: іменник + は/が + предикативний прикметник другого типу (+ です, якщо треба ввічливість). Дивитися треба на контекст.

б. Такі прийменники можуть мати при собі об’єкт:

私は彼の死が悲しかった — Мене засмутила його смерть

(僕は) 彼女に会ったのが嬉しい — Я радий, що зустрівся з нею

в. Якщо такий прикметник стоїть у кінці речення (є кінцевим присудком) у словарній формі, то він може стосуватися лише першої особи, у противному випадку — треба сприймати його як об’єктивну характеристику або як об’єкт при прикметнику (див. вище):

私は怖い — Я боюсь

私は雷が怖い — Я боюсь грому

雷は/が怖い — Грім страшний або Я боюсь грому (припускаючи, що 私は опущене)

怖い — Я боюсь (і ніяк інакше)

彼は/が怖い — Я його боюсь, можна уявити ситуацію, коли Він страшний, але ні в якому разі не Він боїться!

Щоб сказати Він боїться, треба до 彼は怖い додати в кінці щось, що вказує, що йдеться про третю особу: додати そう (だ/です), らしい, と思う, と言った, ん/の だ/です або замінити прикметник на дієслово: 悲しむ, 悲しがる.

До речі, про це я вже згадувала у дописі про бажання. І не дивно, адже 欲しい та слова на –たい за граматичними властивостями — справжнісінькі предикативні прикметники.

2. Непредикативні прикметники теж не без сюрпризів.

Зокрема, деякі з них можуть мати при собі прямі додатки. Наприклад, добре всім відоме слово 好き:

私はコーヒーが好きです — Я люблю каву

Тут 私 — підмет, コーヒー — прямий додаток, 好きです — кінцевий присудок.

私は (як і у багатьох інших випадках) можна опустити, тоді отримаємо:

コーヒーが好きです — (Я) люблю каву

Тобто значення те ж саме.

Однак якщо сказати 私が好き, то тут починаються цікавості, бо в загальному випадку воно може означати як “я люблю”, так і “(хтось) мене любить”*.

*私が好きだ як окреме речення може означати тільки “я люблю”, бо для третьої особи, знову ж таки, треба додавати відповідні кінцівки: らしい, と思う, тощо.

Подивимося на приклади:

私が好きな料理は卵焼きです。— Їжа, яку я люблю — це яєчня

卵焼きが好きな私は上手です。— Я, яка любить яєчню — вправна (у її готуванні)

На вигляд структура у речень однакова (X が好きな Y は Z です), але у першому випадку X означає підмет (X любить), а у другому — прямий додаток (хтось любить X).

У цьому випадку, на щастя, контекст говорить сам до себе: зрозуміло, що в обох випадках я люблю яєчню, а не яєчня мене.

Однак 私が好きな人はだれ？ викликає цікаві питання про те, хто на кому стояв хто кого любив. Проблему можна обійти (і її найчастіше і обходять), сказавши 私のことが好きな, але граматична пастка, сподіваюсь, зрозуміла.

На цьому хотілося б уже закінчити з прийменниками, але для повноти картини треба б ще хоч два слова сказати про віддієслівні та незмінні. Але це вже пізніше.

またね。

The post Прийменникові секрети first appeared on Мушля самітниці.

…прикметники. Поговоримо сьогодні про них.

Десь я читала, що поки іноземні японісти не підійшли до японської мови з лінійкою та вагами, самі японці мало задумувались, як вони говорять, і з яких частин речень складаються їх вислови.

Тож коли іноземні лінгвісти нарешті добралися до японської мови, вони покласифікували японські слова як їм заманеться, точніше, так, щоб було схоже на їх рідну мову.

Тож не дивно, що учені досі розходяться у думках щодо деяких граматичних форм та конструкцій.

Втім, вина не лише на лінгвістах. Бо японська мова об’єктивно підкидає сюрпризи.

Для прикладу візьмемо прикметники. Вони бувають чотирьох типів: предикативні (закінчуються на –い), напівпредикативні (відіменникові, утворюються за допомогою –な та -の), незмінні та віддієслівні (утворюються від дієслів).

Сьогодні звернемо увагу лише на два основних види: предикативні та відіменникові.

Справа в тому, що вони якби самі на себе не схожі.

Прикметники на –い дуже багато у чому подібні до дієслів:

1. Предикативність

З практичної точки зору це означає, що вони можуть бути не лише означеннями, а і присудком без допоміжної частинки だ/です.

リンゴは美味しい

空が青い

です після них додається лише для підсиленні рівня ввічливості. Тобто у 「ああ、美味しい！」 — це неформально, розмовно, а 「美味しいです」 — це вже нейтрально-ввічливо, хоча граматично обидва варіанта вірні.

2. Основи

Як і у дієслів, у цих прикметників є 5 основ. Деякі з них самостійні (1-ша, 3-тя та 5-та), інші служать для утворення певних форм.

Так, без усяких допоміжних слів предикативні прийменники можуть набувати минулого часу (暖かった, 青かった. Для порівняння — дієслово 戦った), припущення (暑かろう або 暑いだろう/でしょう, порівняймо з 読もう та 読むだろう/でしょう), умовних форм (赤ければ, 寒かったら, 安くても), тощо.

З іншого боку, певні форми дієслів поводитися точнісінько як предикативні прикметники: 行かない, 食べたい; 行かなかった, 食べたかった; 行かなければ, 食べたければ, і т.д.

3. Ієрогліфічний зв’язок

Якщо подивитися на ієрогліфи, якими пишуться прикметники, то виявиться, що у них, крім прикметникового значення, є ще й дієслівне (або навпаки).

Наприклад, 暖かい – 暖まる/暖める、広い – 広がる/広げる、狭い – 狭まる/狭める та інші.

Прикметники на –な (-の) іноді важко відрізнити від іменників. Власне, деякі з них і є іменниками.

Наприклад, слово щастя: 幸せ. З одного боку, чистий іменник, не придерешся.

Але додавши до нього –な, отримаємо прикметник:

幸せな生活  — щасливе життя

Однак цей трюк не можна зробити з будь-яким іменником. Наприклад, немає прикметників 人な або 学生な, щоб утворити “людський” та “студентський”, використовують частку належності の (人/学生の生活, при цьому вони можуть переводитися і як “життя людини/студента”, тобто якраз у значенні приналежності) або суфікс 的, до якого може додаватися な: 人的な, 学生的な.

Також розглянемо наступні вирази:

私は学生だ。Я — студент.

学生は人だ。Студент — людина.

学生は幸せだ。Студент – це щастя. Студент щасливий.

幸せは幸福だ。Щастя — це щастя/везіння (пробачте за недолугий приклад, це лише для демонстрації граматики).

学生は幸せな生活を送っている。(букв.) Студент провадить щасливе життя.

Як бачимо, граматично відрізнити речення “Студент — людина” (іменник = іменник) від “Студент щасливий” (іменник має ознаку) неможливо, а слово “щастя” може ставати підметом (іменник), означенням (прикметник), частиною складного присудку (тут я не берусь казати, у якій якості).

З іншого боку, є прикметники на –な/の, які рідко (якщо взагалі) використовуються в якості іменників, самі по собі.  Наприклад, 豊かな — багатий, плідний, さまざまな/の — різний, різноманітний, 静かな — тихий, спокійний, 特別な/の — особливий, спеціальний, та інші.

От їх-то можна назвати справжніми непредикативними (бо підметом вони можуть стати лише за допомогою частки だ/です) прикметниками , на відміну від тих, що дійсно утворюються від іменників, наприклад: 自由 — 自由な, 自然 — 自然な/の, 国民 — 国民的な, тощо.

На цьому цікавості щодо прикметників не закінчуються, але на сьогодні досить, продовжимо у наступному дописі.

またね！

The post Цікаві, незвичні, інтригуючі… first appeared on Мушля самітниці.

У минулому дописі ми розглядали, як виражати японською мовою свої та чужі бажання.

Сьогодні ж поговоримо про наслідки цих бажань – наші та чужі плани.

1. Форма на おう та よう (5-та основа дієслів)

Означає вона бажання/намір щось зробити, такі собі внутрішні роздуми, що треба б/пора/варто вже щось робить:

もう遅い。そろそろ寝よう — Уже пізно. Піду я, мабуть, спати.

Якщо людина не певна у намірі, то можна додати か або задумливе かな

行こうかな？ — Піти чи ні?

2. 5-та основа + と思う

Це вже більш сформований намір/план щось робити/не робити, ніж прості роздуми, як у п.1.

と思う може використовуватися і у формі と思っている. У першому випадку мається на увазі рішення, прийняте у момент розмови, на ходу. У другому — означає, що намір сформувався раніше, тобто людина все певний час щось планує/збирається робити.

美味しそうだ！食べようと思う — Смачно виглядає. З’їм-но я його

医者になろうと思っています — Я збираюся стати лікарем

Цю форму використовують і коли говорять про плани/наміри інших людей, не лише свої, але треба в кінці вказувати, що це про когось іншого: додавати «…каже, що хоче», «Я чув/кажуть, що Х хоче/планує…», тощо.

3. Дієслово + つもり(です)

つもり вказує на досить твердий намір щось зробити, з більш конкретними планами, ніж у п.2.

«Не планую щось робити» можна сказати і як ーないつもりです, і як するつもりはありません, причому останні доволі сильно підкреслює намір: «Цього я ні в якому разі робити не збираюся!»

つもり можна використовувати і щодо чужих планів, але, знову ж, в кінці речення потрібні відповідні вставки (らしい, そうだ, ようだ, といいます).

来年、アメリカに行くつもりです — Наступного року я збираюся поїхати у Америку

4. 5-та форма дієслова + とする

Спроба щось зробити, намір, намагання. Найчастіше ідеться про те, що спробу або намір виконати не вдалося:

出ようとしたとき、電話が鳴った。 — Якраз коли я збирався вийти, подзвонили

今朝、早く起きようとしたが、出来なかった。 — Сьогодні збирався встати рано, але не зміг

5. Дієслово + ようにする

Ця конструкція означає намагання привчити себе робити/не робити щось, виробити звичку до чогось:

健康的に食べるようにしていますが、ピザが大好きで、時々食べてしまいます。 — Намагаюся (виробляю звичку) їсти здорову їжу, але дуже люблю піцу, тому іноді їм її

毎日三十分あるくようにしている — Стараюся кожного для ходити по 30 хвилин

6. Дієслово + ことにする — тверде рішення щось зробити

酒をやめることにした — Я вирішив кинути пити

する у цьому виразі можна замінити на なる, тоді це означатиме, що зміни відбулися не за рішенням людини, а за якихось зовнішніх обставин:

引っ越すことにした — вирішив переїхати

引っ越すことになった — так трапилось/склалися обставини, що я переїхав

На сьогодні все. またね。

The post Які у вас плани на?… first appeared on Мушля самітниці.

Наприклад, про те, як у японській мові говорять про свої та чужі бажання.

1. «Хочу якусь річ» виражається словом 欲しい（です）, причому застосовуватись воно може і щодо живих істот:

スマホが欲しい（です） — Хочу смартфон

友達が欲しい（です）— Хочу, щоб у мене були друзі

猫が欲しい（です） — Хочу (завести) кота

欲しい по граматичній суті — предикативний прикметник, і утворює такі ж форми, як і вони: 欲しくない, 欲しかった, 欲しかったら, 欲しければ, тощо.

欲しい використовують в основному для власних бажань. Коли треба говорити про чужі, то або використовують 欲しがる, або додають у кінці речення фрази, які вказують, що мова йде про третю особу (そうです, と言います, тощо).

gags9999 (Flickr, CC)

2. Щоб сказати «Я хочу щось зробити», у японській мові є спеціальна форма дієслів з суфіксом –たい（です）:

アムステルダムに行きたいです — Хочу поїхати в Амстердам

水を/が飲みたい — Хочу (попити) води

До форм на –たい відносяться ті ж зауваження, що і до 欲しい — це прикметники, і стосуються вони бажань першої особи.

3. Коли говоримо не про свої бажання, використовуємо суфікс -がる:

彼は Хに行きたがっています — Він хоче піти/поїхати в Х

Втім, -がる додають не лише до слів, що виражають бажання, а і до почуттів, наприклад:

嬉しがって笑い、悲しがって泣きます  — Коли весело — сміється, сумно — плаче

Зверніть увагу, що з -がる, на відміну від 欲しい та -たい, використовується частинка を:

子供は犬を欲しがっています — Дитина хоче собаку

kevin dooley (Flickr, CC)

4. -て欲しい（です）та -ないで欲しいです означають «Я хочу, щоб хтось робив/не робив щось»

(彼に（は）) 約束を守ってほしい — Хотілося б, щоб він виконав обіцянку

秘密を他の人に言わないで欲しい（です） — Хочу, щоб (ти) не розповідав мої секрети іншим

5. Загальне побажання «а от добре було б, якби…» щодо речей, які від нашої волі не залежать, утворюється за допомогою умовних форм (と, -たら, -ば) + いい (です):

晴れたらいいです — Було б добре, якби небо проясніло

明日、雨が降らないといい（です） — Було б добре, якби завтра не було дощу

У ситуації, коли очевидно, що бажання, скоріш за все, не здійсниться, в кінці можна додати のに、けど、が, тощо («хотілось би, щоб трапилось/не трапилось оце, але…»).

На сьогодні все. またね。

The post Хочете, я вам щось розкажу? first appeared on Мушля самітниці.

Тож замість детальної критики Remembering the Kanji Vol. 1 буде стисла – пробачте, але переписувати все заново у мене не стачить душевних сил.

1. Японці так не вчать

Так, їм у школі (а потім вони самі іншим) рекомендують вчити канджі як картинки – одним цілим.

Відповідь: ми не японці, причому з багатьох точок зору. Ми не живемо з самого народження у япономовному середовищі, ми не починаємо вчити японську з дитинства, у нас немає строго відведеного часу на мову (як у японській школі), тощо.

Тому і вчитися нам слід не обов’язково як японцям. Можна, але їх методи можуть бути для нас не найкращими, і навпаки – якщо метод не використовується японцями, це не говорить про його неякість.

2. Remembering the Kanji присвячений тільки ієрогліфам

А словник – тільки словам, а граматичний довідник – тільки граматиці, проте від такої вузької спеціалізації вони не стають поганими самі по собі. Про якість треба судити по тому, наскільки добре підручник виконує поставлене перед ним завдання, а зі своїм завданням – полегшити вивчення великого об’єму канджі дана – книга справляється дуже добре.

Якщо ж хтось взявся за книжку з назвою Remembering the Kanji, думаючи, що то універсальний самовчитель, то чия то проблема – книжки чи читача?

3. Remembering the Kanji не дає читань

Це було б відносно серйозним недоліком, якби не подавалось у вигляді "А от я на курсах за рік вивчив аж 300 канджі, зате з усіма читаннями".

Знову ж, ми (дорослі іноземці) – не японські дітки, які вчаться поступово: оволоділи абетками – і читають написані ними прості дитячі книжечки. Взялися з ієрогліфи – і от вам дещо складніші за змістом та написанням тексти.

Однак дорослому хочеться читати щось свого рівня, і для цього треба знати багато канджі, причому їх значення, не обов’язково з усіма читаннями. А оскільки читання і написання ієрогліфів між собою зв’язані мало, якщо не сказати – ніяк, то цілком доцільно спробувати спочатку вивчити написання-значення, а потім уже доповнювати його вимовою.

Важливості якої (вимови) ніхто не заперечує. Той же пан Heisig написав і іншу гкнижку – Remembering the Kanji Vol. II A systematic guide to reading Japanese characters, яка присвячена вимові. Просто задача вивчення ієрогліфів розбита на дві частини – спочатку написання-значення, потім – читання. І якраз із ієрогліфами такий підхід себе, на мій погляд, цілком виправдовує.

Бо освоєння канджі дозволяє братися за відносно складні автентичні тексти, а це – стимулює вивчення і канджі, і слів, і граматики, і навіть вимови (коли шукаєш незнайоме слово у словнику, бачиш і його читання).

Тож Remembering the Kanji дає хороший поштовх не тільки для знання канджі, а в цілому для мови.

4. "Я вчу не окремі канджі, а цілі слова"

З однієї сторони це звучить як найсерйозніший аргумент, адже ми справді користуємось у мові саме словами, а не якимись меншими одиницями, з яких ці слова складаються.

Однак при ближчому розгляді я перестаю це розуміти ну абсолютно.

Ні, якщо людина в основному говорить-слухає, а канджі вчить вряди-годи, то їй дійсно потрібно вчити цілі слова, без складових. Наприклад, запам’ятовуючи _на слух_ слова бьо:кі, бьо:ін, бьо:шіцу, бьо:доку, бьо:рекі, бьо:кін, бьо:нін, бьо:ші, тощо, треба, щоб певне сполучення звуків (у певному контексті) викликало у свідомості однозначну картинку-значення, без думки "А як воно пишеться".

Однак як тільки заходить до читання-писання, так зразу виникають заперечення.

По-перше, дуже багато ієрогліфів і є словами – вони використовуються або самі по собі (іменники, займенники, числівники), або з окуріганою та –суру (дієслова), але все одно як окремі одиниці. То як це взагалі можливо – "вчити слова, але не вчити ієрогліфи"?

По-друге, як, наприклад, пропонується вчити слово 発電所? Як один суцільний ієрогліф з 30 штрихів, який не має жодного відношення до 発, 電 та 所? Не знаю, може у тих, хто таке каже, фотографічна пам’ять, але я точно його так не запам’ятаю, а якщо і спроможуся запам’ятати, то напевне час від часу помилятимуся у мілких елементах.

А от якщо я вивчу окремі елементи, то я фактично тренуватимусь писати це слово кожного разу, як пишу складові ієрогліфи. І шанси на помилку стануть значно менші.

А подумаємо, наприклад, про 原子力発電所. Щоб його вивчити як "окреме слово" мені що, треба забути не лише складові ієрогліфи, а і те, що я уже знаю 原子 та 発電所 і вчити як один величезний канджі з… ні, я відмовляюся навіть рахувати, скільки там штрихів.

Коротше кажучи, коли мова йде про письмо, то я взагалі не розумію, що значить "вчити слова", не знаючи окремих канджі. Усна мова – інша справа, але для усної мови Remembering the Kanji і не призначений, чи не так?

Підсумок: якщо ви серйозно зацікавлені в канджі, обов’язково спробуйте цей метод – від дійсно працює.

またね！

The post Критика Remembering the Kanji first appeared on Мушля самітниці.