Наприклад, на Snakku — сервіс, який щомісяця надсилатиме вам відбірні солодощі із Японії.

Як водиться у Японії, не тільки наповненя, а й зовнішній вигляд має значення. Тому і пакунок, який ви отримаєте, сам по собі виглядає мов подарунок. Хто замовлял що-небудь на Амазоні, знає, наскільки пошарпаною буває тара навіть для найкращого товару — згадаєш-здригнешся. А тут дуже гарно та ошатно.

А ось ця коробка — із Japan Crate.

У них, на відміну від Snakku, вибір більш різноманітний: окрім солодощів, у основному наборі є ще й інші види їжі, напої, а також неїстивні дрібнички.

Також вони пропонують і інші набори:

Doki Doki — “кавайні” речі. Не знаю, які саме, бо цей набір я не виписую.

Kira Kira — косметичні продукти. Японія славиться якісною косметикою, особливо тією, що для внутрішнього споживання, тож можливо, я і цей набір коли-небудь спробую.

Umai — набір “швидкої” вермішелі (рамен, соба, тощо). Чи варте воно того — виписувати напівфабрикати яж із Японії? Хто зна. Можливо, це у мені більше любов до Японії говорить, ніж любов до рамену, але субєктивно — смакота смакотою. І дочка вже питає, коли наступна партія прийде.

І навіть як щось із присланого і не сподобається, то хоча б буде нагода освіжити свою підзакинуту японську, читаючи інструкції до приготування. І то, так би мовити, вермішель.

The post Смакота з Японії first appeared on Мушля самітниці.

Там же є і 目の薬, яке відразу нагадало мені про англійське eye candy – себто щось, що радує око, дивлячись на що відпочиваєш душею. У рецензіях на фільми таке часто кажуть про вродливих акторів та актрис, нерідко із коментарем, що крім як тішити очі глядачів, той актор ніякої іншої функції у фільмі не виконує.

Але у мене все одно знайшлося доповнення, адже той старий допис аж ніяк не вміщує всі усталені вирази щодо очей. Наприклад, там немає 目の黒いうち або ж 目の玉の黒いうち. Буквально воно означає "доки очі чорні", а насправді – "доки (я) живий", зазвичай щодо недопущення чогось негативного: 「私の目の黒いうちは許さない」 — "Доки я живий, не прощу" чи щось на зразок "Доки я живу, ноги його тут не буде!" (тобто, образно, "Тільки через мій труп"), тощо.

Або ж… Втім, замість вибирати окремі вирази, краще дам-но я посилання на словник, де тих виразів – аж очі розбігаються, і не лише щодо очей, а і на будь-яку тему:

http://www.weblio.jp/phrase/%E8%BA%AB%E4%BD%93_1

Шкода тільки, що там не вказується, наскільки вживаним є певний вираз, бо те, що він є у словнику, не означає, що його розпізнають навіть японці.

Однак з цим нічого не поробиш – це звичайний недолік академічного підходу до вивчення мови. Допомогти тут може тільки зворотній процес, себто практика: треба слухати та читати японською та виловлювати фрази, які дійсно там вживаються, і уже їх шукати у словнику. Тоді буде толк.

На цьому все. またね！

The post Попалося мені на очі… first appeared on Мушля самітниці.

Попалася мені на Амазоні ось така книжка: "Неймовірно цікаві Записи справ давнини" (とんでもなく面白い古事記), і вирішила я почитати поки що її, доки руки не дійдуть до довшого та складнішого оригіналу.

"Коджікі", якщо хто не знає, – це історична хроніка, яка бере початок із міфів про створення японських островів богами та перетікає власне у реальну історію Японії. Крім того, що вона знайомить з міфологією та історією легко та невимушено, ця книжка дає ще дещо, що неможливо знайти у самих міфах: зв’язок із явищами, які прийшли у сучасну культуру із давнини.

Наприклад, автор вказує, що таке явище як 妹萌え – більш ніж родинні почуття між братом і сестрою – у манзі та аніме може бути пов’язаним з історією богів Ідзанак(ґ)і та Ідзінамі – брата і сестри, які одружилися та породили японські острови та масу інших богів. Чи так це чи ні, чи справді міфи глибоко вкоренилися у національній свідомості чи автори самі по собі фантазують як їм заманеться на дивні теми та ще й змішуючи їх (візьміть, наприклад, Angel Sanctuary (天使禁猟区) – що за збірна солянка із янголів та казна чого), але міфологія сама по собі цікава та варта уваги.

Навіть якщо переказана дещо легковажним тоном.

The post Японська міфологія манга-стайл first appeared on Мушля самітниці.

З іншого боку, якраз восени хотілося б зосередитися на японській та спробувати нарешті здати 1-й рівень Норьоку шікен, а то після 2-го уже аж чотири роки пройшло. Ну, побачимо, життя покаже. Наразі ж я планую ще раз пройтися по 耳から覚える日本語能力試験N2, а тоді перейти до N1. Навіть якщо не надумаю здавати сам іспит у цьому році, то буде про що писати у "Мушлі".

На сьогодні все. またね！

The post Ну нарешті! first appeared on Мушля самітниці.

ninacoco, Flickr (CC)

The post Щасливого вам Різдва! first appeared on Мушля самітниці.

allenran 917, Flickr (CC)

Вітаю усіх читачів з Новим роком!

Нехай він буде щасливим для вас і для ваших рідних! Здоров’я вам, удачі та здійснення всіх бажань!

James Jordan, Flickr (CC)

До речі, по китайському календарю 2016 – рік Вогняної Мавпи: 丙申（японською читається ひのえさる або へいしん). Це не до того, що назва щось означає чи щось віщує, а щоб закінчити рік на японській ноті.

До зустрічі у 2016-му!

The post З Новим Роком! first appeared on Мушля самітниці.

Ніколи не була любителем поезії взагалі, віршів Маяковського зокрема, а тим паче тих, що входили у шкільну програму. Але “якби ви знали, із якого сміття…” Коротше кажу, все що завгодно згодиться для натхнення на письмо.

Зокрема, здибавши в черговий раз оце “послухайте”, я згадала, що давно не писала про такий корисний ресурс, як подкасти. А треба б, бо відтоді я перейшла від iTunes для комп’ютера на смартфон (а саме, на програму PocketCast), і знайшла собі дещо нове.

Зокрема, я почала слухати новини. Я вже писала у “Де б послухати японською”, що хорошим матеріалом для тренування “слуху” є японське аудіо, зміст якого більш-менш відомий.

Новини якраз належать до таких матеріалів: ознайомившись зі світовим новинами на мові, яку ви знаєте, потім послухайте їх же японською — і зрозумієте, наскільки легше дається сприйняття на слух.

Особисто я використовую NHKラジオニュース, але як цей канал не подобається або не знаходиться у вашому програвачі, то пошук по ニュース має видати досить матеріалу для вибору.

Крім новин можна слухати всілякі програми на теми, які вам більше-менш знайомі. Наприклад, я слухаю 井口晃 公式チャンネル — записки з прикладної психології. Я не психолог, але теми цього подкасту повсякденні і нескладні (що робити, коли почуваєшся самотнім, як стати креативним, як знайти ідеального партнера, тощо). Чим ще цей подкаст хороший — наявністю відносно детального транскрипту, з якого можна дізнатися зміст у цілому, щоб було легше зрозуміти подробиці.

Ще один із моїх регулярних подкастів — 健康ネットワーク. Як видно з назви, він стосується здоров’я — теми, яка зачіпає нас усіх.

Втім, якщо такі подкасти ще занадто складні, завжди можна звернутися до навчальних.

“Чемпіоном” тут у мене залишається Japanese101.com — найбільш професійний та структурований. У нього є свої недоліки, але як починати слухання подкастів для японської, то це найкращий вибір.

Відео-подкаст Gaba G Style English теж все ще у моєму списку — хоч і не зовсім японський.

Крім того, є ще й інші — в основному ді-джейська балаканина, яку я слухаю фоном. Не певна, чи є з того якась користь для моєї японської, але все одно.

На цьому все. До наступних зустрічей, уже у новому році!

The post Послухайте! Якщо зірки засвічують…. first appeared on Мушля самітниці.

Але з того часу я умудрилася вляпатися у місцевий коледж, на курс English Composition, і тепер у мене голова забита написанням дурних есеїв з трьома(!) дедлайнами. For crying out loud, з трьома, Карл! Нафіга я туди полізла???

Але ближче до діла, а саме — до японської. Візьмемо ось такий абзац із книжки 川上弘美 під назвою 神様:

途端に、コスミスミコは、ひゅうと壺に吸いこまれた。出てきたときと同様。こするやいなや。

Цікавий він тим, що у ньому є аж три часові вирази: とたん, とき та や否や.

З とき все більш-менш ясно, а とたん, や否や та схожі з ними вирази давайте розглянемо докладніше.

Пункти 2-6 у нижченаведеному списку приблизно означають те ж саме, що і すると、同時に, себто “Відразу/у той же момент, як відбулося/відбувається Х, сталося/трапляється У”, причому говориться у них про реальні події, тому у реченнях з ними не можна використовувати наказ, побажання, намір, тощо.

1. たとたん (に)

У значенні “Практично у той же момент, як закінчилася одна подія, відбулася інша (часто несподівана)” ставиться після дієслів у минулому часі і відноситься до минулих подій:

擦ったとたん、コスミスミコはひゅうと壺に吸いこまれた。

2. (か) と思うと або (か) と思ったら

主人は仕事から帰ってきたかと思うと、すぐ晩御飯を食べます。

非常ベルが鳴ったかと思うと、電気が一斉に消えた。

Зверніть увагу, що воно може стосуватися як минулих подій, так і теперішніх (“Після події Х завжди відбувається У”), хоча завжди ставиться після минулої форми дієслів.

3. か… ないかのうちに

По значенню — те ж саме, що і п.2, але зверніть увагу на час дієслів. Я спеціально беру найпростішу структуру, щоб було видно, як будуються речення.

言ったか言わないかのうちに、消えた。

言ったか言わないかのうちに、消える。

言うか言わないかのうちに、消えた。

言うか言わないかのうちに、消える。

Тобто час першого дієслова неважливий, а значення усього речення визначається часом другого (головного) дієслова.

4. が早いか

Аналогічне по значенню п.2 та п.3, ставиться тільки після дієслів у словниковій формі.

電車のドアが開くが早いか、乗客は我先にと乗り込む / 乗り込んだ。

5. や або や否や

Аналогічне п.4.

6. なり

Ставиться після словникової форми дієслів, означає “Зробивши дію Х, майже відразу виконав іншу, незвичну/несподівану дію У”:

納豆を一口食べるなり、吐き出してしまった。

7. そばから

Цей вираз найкраще підходить для опису сізіфової праці, наприклад, із дітьми: “Як тільки приберу/поперу/наготую, як вони насмітять/вимажуться/все з’їдять”.

掃除をするそばから、子供が今すぐ散らかしてしまう。

Ставиться після минулого часу чи словникової форми.

8. 次第

Додається до 2-ї форми дієслова. Це єдина форма, після якої може іти наказ, прохання, бажання, план, тощо. Власне, ні для чого іншого вона і не використовується, тому минулий час, зокрема, у ній неможливий.

準備ができ次第、出発しましょう。— Як тільки закінчимо підготовку, вирушаймо

Останнє зауваження: для кількох виразів (次第, なり, うち) наведені значення — не єдині можливі, особливо якщо супроводжуються іншими частинками. Тож будьте уважні, коли зустрічаєте їх у тексті.

На сьогодні усе. またね！

The post Не встигла я опублікувати попередній допис… first appeared on Мушля самітниці.

Колись давним-давно я писала про японські ідіоми, серед яких була і про 借りてきた猫. Сьогодні якраз вона мені і згадалося, бо кілька днів тому ми взяли собі нову кицю, і вона зараз никається по темним куткам, ховається під кухнею та лише вночі вибирається на відкритий простір, і то — поїсти та попити.

Але сьогоднішній допис, звісно, не про котів, а про усталені вирази. У тому числі і про котів.

鳴く猫（は）鼠をとらぬ — Мявкучий кіт мишей не ловить

Означає, що людина лише говорить багато, а діла не робить. У чомусь перекликається з англійськими висловами barking dogs seldom bite та one’s bark is worse than one’s bite, але японський варіант стосується не лише погроз, агресії, а і інших випадків, коли слова, зокрема похвальба, розходяться з ділом.

猫に鰹節（をあつける） — Довірити котові кацуобуші

Кацуобуші – це сушений тунець-боніто, тобто по ідеї — смачна для кота страва. Тому ця ідіома аналогічна нашому Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці — курей стерегти. Проте сучасний кацуобуші, особливо який у стружці продають, по-моєму, навіть рибою не пахне, так що хоч би і довірити коту, нічого не трапиться.

猫に小判 — Золоті монети коту.

Аналогічне Кидати перли свиням (Метати бісер перед свинями), яке запозичене з Біблії. Проте, на відміну від оригіналу, японський вираз стосується лише матеріальних речей, яких дурний володар не цінує чи не може достойно використати (див. також ось цей допис).

猫の額（程の） — Розміром із котячий лоб

Говорять так про малюсюсінький клаптик землі або (рідше) про маленький куточок у приміщенні

猫の目のように変わる — Змінюється мов котяче око

Говорять так про щось швидкозмінне, але найчастіше вживають у негативному сенсі щодо швидкої зміни настрою, політичних переконань, поглядів на якусь проблему, тощо. Наприклад, як деякі наші політики: крутяться, мов флюгери, до будь-якої партії готові пристати, аби крісло зберегти.

猫舌 — Котячий язик

Вживається щодо людини, яка не любить гарячої їжі. Походження, думаю, зрозуміле. Але мені-от цікаво: а чи є якась приказка про любителів гарячого? А то от моя бабуся могла просто із киплячої каструлі зачерпнути і пробувати, а все, що хвилину постоїть на столі, вважала холодним.

猫なで声 — Котопестливий голос

Якщо поряд із вами є ваш домашній улюбленець, спробуйте звернутися до нього ласкаво-ласкаво: “Ах ти моя тварючечка вухата/вусата/хвостата!” Оце такий голос і мається на увазі — яким підлещуються, умовляють, випрошують собі щось хороше.

Та на сьогодні все. またね！

The post І що б я робила без котів? first appeared on Мушля самітниці.

Сьогоднішня взята із книжки さるのこしかけ письменниці さくら ももこ та стосується фуріґани.

Як правило, фуріґану використовують для транскрипції складних слів, до яких відносяться каджі, які не входять у список повсякденного вжитку, нестандартні читання ієрогліфів/слів, імена, географічні назви, транскрипція слів, написаних латиною, тощо. Причому складність залежить від рівня читачів: у дитячих книжках фуріґана використовуватиметься і у тих словах, які у тексті для дорослих “підказки” не потребують.

Але крім того, фуріґана має і стилістичну функцію. Наприклад, у вказаній книжці знаходимо фразу 触れてはならない物 (річ, до якої не можна доторкатися). Здавалося б, нащо тут фуріґана, у такому простому виразі? Тим не менш, справа від нього (у вертикальному письмі) маємо アンタツチャブル (від англійського Untouchable, недоторканий). Навіщо? Та хто його зна.

Інший приклад — слово “вампір”. Японською це 吸血鬼 — відносно складне слово. Але замість дати власне транскрипцію (きゅうけつき), часто пишуть запозичене слово ヴァンパイア. Можливо, для молодіжної аудиторії воно знайоміше, але знову ж, хто зна.

Є ще варіант, коли фуріґана використовується як… я утруднююсь навіть підібрати слово, яким можна описати даний випадок. Звернемося до прикладів.

Уявімо, що у творі ми маємо таємну чи не дуже організацію “Чорний хрест”. Так от, тоді автор може написати у тексті 組織, а вгорі/справа — ブラック・クロス. Або ж примусити якогось героя вигукнути あの野郎, а фуріґаною написати ім’я того негідника, який мається на увазі.

Тобто фуріґана може використовуватися не лише як звукова, але і як смислова підказка.

The post Фуріґанне різноманіття first appeared on Мушля самітниці.

Колись я вже писала про цікаві граматичні конструкції, які можна найти у художніх книжках, але які важко знайти у підручниках.

Сьогодні візьмемо уривок із 国境の南、太陽の西 Харукі Муракамі, якого я нарешті домучила (до чого ж він нудний, словами не передати!). Але з паршивої вівці хоч вовни жмут — і з Муракамі можна взяти якусь користь.

Наприклад:

その赤いカシミアのコートと大きなサングラスは僕に島本さんのことを思い出させた。僕が渋谷から青山まであとをつけていったときの島本さんをだ。

У першому реченні говориться “Те червоне кашемірове пальто та великі сонячні окуляри нагадали мені Шімамото” (не літературний переклад).

У другому — “(Тодішню) Шімамото-сан, за якою я йшов слідом від Шібуя до Аояма”.

За правилами, опис Шімамото (яким по суті є друге речення) мав би стояти перед словом “Шімамото” у першому реченні. Тоді ми б мали: “Те червоне кашемірове пальто та великі сонячні окуляри нагадали мені (тодішню) Шімамото, за якою я йшов слідом від Шібуя до Аояма”.

Однак автор вирішив винести опис у окреме речення для підкреслення (яку б літературну мету він при цьому не переслідував). Власне, таке і у нашій мові можна зробити — якщо автору так заманеться з якихось естетично-літературних міркувань.

Крім того, зауважте, що Муракамі не просто вирвав фразу і поставив її окремо (тоді б вона обривалася на 島本さんを), а дійсно зробив із неї речення, додавши частку だ у кінці.

На відміну від “вирваних” фраз, які зустрічаються відносно часто, от таке перетворення фрази у речення вкинулося мені у вічі вперше, тому я і вирішила ним поділитися.

На сьогодні все. またね！

lonics (Flickr, CC)

The post Полювання на паршиву вівцю first appeared on Мушля самітниці.

Коли як не влітку писати про відпочинок? Давайте-но подивимось (доки той відпочинок ще не закінчився. Не диво з моєю швидкістю написання).

休む — найуживаніше, найуніверсальніше та найзагальніше слово. Означає “відпочивати, не працювати”, а також “пропускати (роботу, навчання, тощо)”.

Похідне від нього — 休み, тобто відпочинок у широкому сенсі: і фізичний відпочинок, і відпустку, і канікули, і перерву у якомусь занятті, і пропуск чогось.

Зокрема, найбільш відомі 休み: 夏休み, 秋休み, 冬休み, 春休み (формально — 夏季休暇 і т.д.) — сезонні канікули/відпустки, а також — 昼休み (обідня перерва, денний відпочинок).

У сполученнях 休 також має значення відпочинок, перерва:

休日 — вихідний (святковий) день

定休日 — регулярний вихідний день

休息 — відпочинок, спокій

休暇 — канікули, відпустка, вихідний

休憩 — перерва, відпочинок, антракт

Також — перерва, зупинка (зазвичай тимчасова):

休業 — стосується зупинки, перерви, (тимчасового) закриття, пов’язаного з роботою підприємства/фірми, тощо; 休校 — (тимчасове) закриття школи; 休戦 — перемир’я; 休航 — (тимчасова) зупинка рейсів; 休場 — (тимчасове) закриття (театру), невиступ (на сцені); 休講 — (тимчасова) відміна лекцій; 休診 — (тимчасова) зупинка прийому хворих (у лікарні), і т.д.

Якщо ви дивитесь аніме, то напевне так чули слово 暇 (вільний час), зокрема як 暇がない — у мене немає (вільного) часу. Також 暇 означає відпустку (休暇).

憩う — відпочивати, робити перепочинок; 憩い — відпочинок, перепочинок.

На сьогодні все — щоб не відривати вас надовго від літнього відпочинку.

Charlie Stinchcomb (Flickr, CC)

The post Низка слів. Випуск 16: Відпочинок first appeared on Мушля самітниці.

Звісно, то не означає, що я закинула японську, зокрема, читання, бо для мене читання — то і є відпочинок.

До читання відносяться не лише книжки, а і всяка інша всячина. Зокрема, стрічка оновлень у соцмережах, яка принесла мені наступне посилання:

http://krakozyabr.ru/

Як виявилося, це непоганий сайт про японську мову, хоча останній випуск — півтора роки тому. Але там є цікаві матеріали, наприклад, про японську пунктуацію (про що чомусь рідко пишуть у підручниках), тематичні розділи (про назви планет, кольори, тощо).

Крім того, до корисного читання можна віднести японські блоги. Якщо крім вивчення японської у вас є іще якесь хобі, то можна поєднати приємне з корисним та читати про нього японською. Наприклад, я любою дописи про Англію (чимось вона мені романтична):

イギリス毒舌日記

та

演劇人•山中結莉 (ゆうり) のイギリス三昧

Про Японію (в основному подивитися фото):

どんぐりの大江戸ブログ

І, звичайно, — КОТИ!!!

MONOTONE ねこネコ猫な毎日

Отака-то читанка відволікає мене від писання (соцмережі – зло).

А що читаєте на канікулах ви?

The post Повернення блудної блогині first appeared on Мушля самітниці.

Сьогодні подивимось на “Не знаю” — нерідка, я думаю, відповідь.

Отже:

知る — знати; дізнаватися; знайомитися

分かる (рідше 解る чи 判る) — розуміти; бути відомим

“Не знаю” — це 知らない чи 分からない.

知る/知らない вказує на наявність/відсутність фактичних знань, воно більше пов’язане з інтелектом та розумом.

分かる —  скоріше “розумію”, але у значенні “бути відомим” воно використовується схоже на 知る.

Наприклад, у аніме часто чується:

私の気持ちをわかってほしい — Хочу, щоб ти зрозумів мої почуття

Але також:

彼の行方が分からない — (Мені) його місцезнаходження невідоме (Я не володію фактичною інформацією щодо його перебування)

知らない, крім того, особливо у вигляді розмовного 知らねぇぇぇ, має відтінок “Не знаю і знати не хочу”, у той час як 分からない просто вказує на факт незнання чи нерозуміння.

У аніме також зустрічаються такі вислови, які корисно знати:

知るわけないだろう！ — Та звідки мені знати?! (букв. Немає причин, чому б я це знав)

(自分で) 分かるでしょう — (напівстверджувально) Ну, ти ж сам розумієш…

分かるはずなのに。。。 — Мав би знати/розуміти/здогадатися, але… (такий тупий, що і поняття не маєш)

Отака сьогодні коротенька низка. Але про знання і розуміння загалом, не лише як відповідь на питання, ще поговоримо у наступному випуску.

The post Низка слів. Випуск 15: Не знаю і знати не хочу! first appeared on Мушля самітниці.

Щось мені, правда, не віриться, що у японській всього два слова, яких не можна вимовляти у культурному товаристві, але про залежність “лайливості” слів від тональності знати варто.

The post Про Японську лайку first appeared on Мушля самітниці.

Оскільки зараз я нічого японською не пишу і ні з ким не розмовляю, то добірка, звісно, перекошена у сторону ієрогліфів + дещо для слухання.

Крім того, важливою умовою для мене є наявність версії для смартфону, щоб можна було вчитися поза домівкою, доки дочка на кружках.

1. iKnow — мій давній фаворит для вивчення лексики, на жаль, платний. Але якість у ресурсу відмінна: всі слова проілюстровані озвученими реченнями, є різноманітні режими вивчення і повтору — і традиційне значення-написання-читання, і гра на швидке згадування слів, і диктант. Офіційний курс японської мови (також  є англійська та китайська) включає 6000 слів — тобто 2-й рівень JLPT.
2. Yarxi — словник ієрогліфів. Мені траплялося звертатися до Yahoo!辞書 за тим, чого немає у Ярксі, але пошук по штрихам у Ярксі відмінний. До того ж, у ньому тепер є розпізнавання намальованих (мишею чи стилусом) канджі, а також навчальний модуль. Тож я щиро рекомендую його у якості словника та для навчання. На жаль, версія для смартфону платна, і недешева (близько 10 доларів). Для комп’ютерів та онлайн-версія безкоштовні.
3. Memrise — ресурс із великим набором різноманітних навчальних курсів (не лише мовних). З першої спроби він мені не дуже сподобався, але зараз у них з’явилася версія для смартфонів, у якій не потрібно переключати розкладку для введення японських символів, тож я знову почала ним користуватися. Правда, розробники ввели платну версію, з певним обмеженням безкоштовного варіанту (по кількості слів, які можна вивчити за тиждень). Але я щось не помітила, щоб мене це якось зачіпало — мабуть, вчуся занадто повільно.
4. Duolingo — безкоштовна програма для вивчення мов. Щоправда, я у ній вчу не японську, а голландську, але навряд чи сам принцип відрізняється. Що мені подобається, так те, що вони будують навчання не тільки на словах, а і на цілих реченнях — їх треба писати повністю.
5. Pocket Cast — програма для слухання подкастів. Не пам’ятаю, чому я вибрала саме її, але я цілком задоволена. Що стосується самих подкастів, то це новини NHK, Gaba Style English та ще кілька ток-шоу на різні теми.

The post Перебираючи інструменти first appeared on Мушля самітниці.

Взагалі-то, у Інтернеті зараз стільки інформації, у тому числі і про японську мову та культуру, що у якийсь момент я перестала шукати щось нове, і навіть дещо зі старого закинула.

Але нещодавно один із відвідувачів підкинув жменю нових посилань, я їх передивилася і подумала: а чом би й ні? У людей різні смаки, люди вибирають різні ресурси для однієї й тієї ж задачі (наприклад, для граматики чи канджі), тож чим більше різноманітних посилань, тим краще.

Тож загляньте про всяк випадок у “Посилання”, можливо, там знайдеться якраз те, що вам треба.

The post Куди б послати читачів? first appeared on Мушля самітниці.

Один із методів боротьби з цією поширеною недугою — вироблення звичок, так, щоб навіть не задумуватися: робити чи ні, а просто робити, так само, як каву вранці заварювати чи вмиватися.

Не знаю, як нашенською, а англійською про вироблення звичок написано надзвичайно багато.

Зокрема, є така хороша книжка Mini Habits: Smaller Habits, Bigger Results by Stephen Guise. Хороша вона тим, що не лише розказує, як це добре і корисно — виробляти звички, а ще й підказує, як же виробити звичку до вироблення звичок.

Адже навіть у цей процес може втрутитися прокрастинація: “Почну з понеділка”, “Сьогодні ну ніяк”, “Щось я зовсім змучився сьогодні, може, завтра”, і нарешті — “Та чого ви до мене причепилися з тими звичками?”

Вихід — зробити звички дійсно міні, настільки, щоб не виконати їх було практично неможливо. Наприклад, якщо треба виробити звичку до фізичних вправ, то міні-звичка — це всього лише одне присідання, віджимання чи один прес.

Звичайно, можна робити і більше (зазвичай людина, якщо вже пересилила себе і щось почала, не лінується займатися цією справою певний час), але мінімум, який треба виконати кожного дня має бути дійсно маленьким.

А от коли вже звичка виробиться, то тоді вже можна міняти її на більш суттєву.

Для психологічної підмоги у цьому занятті можна використати метод “Не розривайте ланцюжок” Джеррі Сайнфелда. Беремо календар, вішаємо на видному місці і кожного дня, якщо виконали заплановану дію, закреслюємо у ньому день.

Через деякий час у нас виходить ланцюжок із хрестиків. От його-то і не можна розривати.

У наш електронний час, звісно, можна обійтися і без паперового календаря. Наприклад, зареєструватися тут, завести собі ланцюжка (а то і не одного) та милуватися тим, як він не розривається.

Або поставити на смартфон програму для вироблення звичок (MyChain, Habit Streak Plan, Rewire, HabitBull, etc), та завжди мати того ланцюжка з собою.

Зокрема, якщо ми говоримо про японську, то міні-звичка, яку можна взяти за основу — це, наприклад, щодня вчити одне японське слово або японське граматичне правило. Або ж прослуховувати один короткий подкаст японською (3-5 хв), або проходити одну навчальну сесію (5-10 слів) на iKnow, Memrise чи Duolingo, або ж прочитувати одну сторінку (а то і один параграф, якщо сторінка поки що занадто багато) у японській книжці, тощо.

Вивчення мови, до речі, є одним із тих занять, де неперервність дуже важлива. Бо нове слово, якщо його не повторити, з легкістю вилетить з пам’яті уже наступного дня, і його доведеться вчити заново.

Тож якщо ви відчуваєте, що робите щось потрібне вам вряди-годи, замість робити регулярно — приєднуйтесь до мене у виробленні звичок, не пожалкуєте.

The post Продуктивність звичок first appeared on Мушля самітниці.

У одному з підручників з англійської граматики для англомовних, у розділі про найбільш часті помилки, зустрілося мені таке речення:

If you’re going to Antarctica, don’t forget to bring your camera.

і поправка до нього:

Should be take—transport away from where one is currently located. Bring means to transport towards where one is currently located.

Ого, подумалось мені, навіть у носіїв мови виникають труднощі з такими простими речами, як принести та віднести.

Втім, мені, як учню, від того не легше. Однак цей випадок нагадав мені про くる та いく у японській мові, а також, якщо брати ширше, — про допоміжні слова, що додаються до て форми дієслова:

— слова напрямку дії (やる/あげる, くれる/くださる, もらう/いただく);

— слова наближення/віддалення (くる/いく);

— слова стану/умислу (いる/ある);

— інші (おく, みる, しまう).

Про деякі я вже писала, зараз подивімося на решту.

1. てくる та ていく

Означають відповідно наближення та віддалення дії у часі чи просторі від точки, де знаходиться мовець.

Найпростіше для розуміння — це те ж bring та take, тобто стосовно просторового переміщення:

持ってくる — принести (звідкись сюди)

持っていく — взяти з собою, віднести (звідси кудись)

Або про людей:

連れていく — взяти з собою (кудись)

連れてくる — привести (сюди)

買ってきます — Піду куплю (піду і повернуся з покупками)

Однак вони можуть стосуватися і інших дій:

話しかけてきた — звернувся (до мене)

Сюди ж відноситься і фраза, яку японці говорять, коли йдуть із дому. При цьому розуміється, що людина іде, щоб повернутися, тобто її не можна використати, йдучи з гостей, наприклад:

いってきます！— Ну, я пішов (але походивши, повернусь назад)

Що стосується часу, то тут концепція дещо складніша. Загалом можна сказати, що вони відображають зміну, але дещо по-різному по відношенню до “тепер” (або іншої точки відліку).

てくる стосується або несподіваного настання якогось стану/початку якоїсь дії:

雨が降ってきた — Пішов дощ (і зараз іде)

або поступового наближення стану/події з минулого до теперішнього моменту:

この国の人口はだんだん減ってきた。 — Населення цієї країни зменшилось (поступово зменшувалось у минулому і дотепер, і на даний момент ми маємо ось такий стан)

Його можна використовувати і щодо майбутніх подій, маючи на увазі “дія виконається/стан встановиться до певного моменту у майбутньому”:

すぐ暖かくなってくるでしょう。 — Скоро (на певний момент у майбутньому) потеплішає

OiMax (Flickr, CC)

ていく, з іншого боку, вказує на дію/стан, які продовжуватимуться від тепер (або від певної часової точки) у майбутнє (по відношенню до початкової точки):

この国の人口はだんだん減っていくでしょう。 — Населення цієї країни продовжить зменшуватися

これから暖かくなっていくでしょう — Скоро потеплішає (відтепер все теплішатиме і теплішатиме). У цьому прикладі проглядає і відтінок накопичення, посилення, який також характерний для ていく.

На цьому, мабуть, завершимо на сьогодні. Решту (みる, おく, しまう) розберемо у іншому дописі.

またね！

The post Піди та принеси first appeared on Мушля самітниці.

Здибалося мені нещодавно цікаве слово 木漏れ日 (або 木洩れ陽), себто просочування сонячного світла крізь листя (ось як на фотографії), і страшенно захотілося, щоб уже прийшла весна, навколо зазеленіло та сонечко засяяло яскраво та тепло.

Справа у тому, що цьогорічна зима виявилася у нас ще більш сніжною, ніж минула. І під сніжною я маю на увазі “не встигне одна буря пройти, як інша суне”. Тож весну я, повірте, чекаю з нетерпінням.

Але тут я відірвала погляд від заметів та подивилася на календар… О-то-той, та ж уже весна! Ну, хоча б формально.

А потім на ті замети полився дощ… І так буває. Але після того вже дійсно потепліло, все стало розтавати, запахло багнюкою та приповз туман.

Не сказати, щоб зовсім весняно-оптимістично, але хоча б вже є надія, що сніжні бурі у нас позаду.

До чого це все? А щоб поділитися з вами настроєм, цікавим словом, а ще — лексиконом про дощ, який став вісником, що завірюшний сезон ми благополучно пережили.

Ось вам стаття зі списком дощових слів. І не питайте, чому їх так багато — японці відомі своєю здатністю придумувати слова про найдрібніші деталі природних явищ.

Хорошої вам погоди та またね！

The post Про весняний дощик first appeared on Мушля самітниці.

У швидкочитання є свої переваги: коли треба хутко виловити інформацію з тексту. Але є і недоліки, бо інформація — то не все, що ми отримуємо від читання, і плигаючи по сторінках, навряд чи можливо насолоджуватися мовою та стилем письма.

Один із корисних прийомів швидкочитання — це пропускання непотрібних частин. До яких, як правило, відносяться і слова автора у діалогах: “він сказав”, “вона відповіла”, тощо.

Як правило, бо невмілі письменники люблять повикаблучуватися, і видають ось такі діалоги:

— Це правда? — вчепилася у нього А.

— Ні! — заволав у відповідь Б.

— От брехло, — пхиркнула А.

— Я не брехло, — відборонився Б.

— Ага-ага, — розреготалася А.

— Курва, — заскреготів зубами Б.

Не зачіпаючи літературного убозства наведеного фрагменту, хотілося б відмітити дещо стосовно лексики.

Вмілий читач швидко наловчиться пропускати цей словесний непотріб (припускаючи, що не шпурне книжкою у стіну після такого діалогу), навіть якщо не володіє швидкочитанням.

Однак якщо текст написаний іноземною мовою, ситуація ускладнюється.

У бажанні випендритися автор перебирає всякі екзотичні слова, які начебто мають підкреслити його письменницьку оригінальність.

З одного боку, це плюс для читача, який отримує зайвий стимул, щоб зазирнути у словник та вивчити нове слово.

Однак з іншого боку — користь екзотичного, рідкого та стилістично недоречного слова сумнівна. Адже, читаючи іноземною мовою, ми, у тому числі, вчимося використовувати її правильно. А про яку правильність може йти у книзі, яку навіть носій мови хоче пожбурити у стіну і більше ніколи не відкривати?

Тобто не до місця чи без смаку використане слово спотворює “почуття мови”, яке мало б вироблятися у учня при читанні. І, набравшись такого, ми ризикуємо сприймати як належне щось на зразок:

「人殺しのは俺だ！」従者が爆発した。 — Убивця — я! — вибухнув шафар.

Отже, пропускання слів автора у діалогах має свої переваги навіть при читанні іноземною мовою.

Можливо, втім, що книжку з такими діалогами не варто читати взагалі, ні швидко, ні повільно. Навіть (а то і тим паче) заради вивчення іноземної мови.

The post Розкоші та злидні швидкочитання first appeared on Мушля самітниці.

За турботами непомітно пролетів рік — “Мушлі” виповнюється 6 років.

Що зроблено? Менше, ніж хотілося (в середньому по 2 дописи на місяць), але більше, ніж минулого року, який за весь час заледве нарахував 12 статей.

Що у планах?

Перше: Продовжити хоча б на цьогорічному рівні.

Друге: Чомусь мені забажалося зібрати із “Мушлі” електронну книгу, присвячену японській мові. Перш за все, для себе: побачити, які теми висвітлені, а які залишилися поза увагою та мають бути внесені у чергу на написання. Як усі розділи заповняться, то можна вважати, що справа зроблена, і життя прожите не даремно. (Жарт)

У будь-якому разі, через рік подивимось, що з того вийде.

А на сьогодні все. またね！

The post 6-та річниця first appeared on Мушля самітниці.

Щоправда, деякі неполічені дописи теж мали справу з набором слів на певну тематику, але нехай. Будемо вважати для зручності, що саме сьогодні — продовження серії.

Отже, подивімося, як японці виражають згоду та незгоду.

はい — найвідоміше “так”. Використовується всіма, і чоловіками і жінками, і старими і малими, і офіційно і не дуже (хоча скоріше офіційно).

Однак слід пам’ятати, що はい — це скоріше “Я почув вас і зрозумів вашу думку”, ніж “Ви праві, я з вами згоден”.

Також, як і решта “так”, використовується у розмовах у якості підтакувань (相づち): коли один співрозмовник щось розповідає, а інший киває головою та все はい、はい, чи そう、そう, чи うん-кає, чи ще якось виражає згоду.

いいえ — негативний аналог はい — універсальне заперечення.

Зверніть увагу, що у японській мові відповідь дається на суть питання, а не на форму:

わかりませんか？ — Не розумієш?

— はい、分かりません — Так, не розумію; або ж

— いいえ、わかります — Ні, розумію.

あ、元気そうじゃないか — О, (вже) здоровий/бадьорий (позитивне твердження, незважаючи на заперечну форму)

— はい、元気です — Так, здоровий

— いいえ、元気ではありません — Ні, не здоровий

ええ — сказане нейтральним тоном, означає згоду — “так”. Загалом же використовується для вираження сильних почуттів — здивування, недовіри, радості, гніву, тощо. У такому випадку часто “витягується” голосом у довге, емоційне ええぇぇぇ！ (Не плутати з へぇ！, яке має відтінок недовіри).

うん — неформальне “так”. Втім, воно хоч і записується як うん, але більше схоже на мугикання — подібно до нашого “Угу”, яке вимовляється із закритим ротом.

ううん — заперечний аналог うん. Так само “промугикується”, а не вимовляється чітко.

そう (だ/です) — “Так (є)”, “Саме так”. そう саме по собі означає “так, таким чином”, тобто це вже більш чітке підтвердження саме згоди чи визнання правоти співбесідника, ніж はい.

いや — неформальне, розмовне, в основному чоловіче “ні”. Не плутати з прикметником 嫌(-な), який означає “неприємний, бридкий”.

違う — буквально: Відрізнятися; Бути помилковим, неправильним. У відповідь на питання чи твердження означає “Ні”.

Крім, власне, підтверджень чи заперечень, є ще слова, які виражають невпевненість у відповіді чи небажання давати відповідь, ухиляння від прямої відповіді, тощо.

Наприклад, у таких значеннях можуть використовуватися さあ та まあ.

На сьогодні все, またね。

The post Низка слів. Випуск 14: Так чи ні first appeared on Мушля самітниці.

Ну от і ще один рік позаду, непростий, прямо скажемо, рік для українців.

Попереду… Що ж, мабуть, не легший.

Chris Jones, (Flickr, CC)

Але так само невідворотно, як відходить старий та настає новий рік, темна полоса має рано чи пізно змінитися на світлу.

Понадіємось же, що для України тяжка година закінчиться уже у наступному році, і справи підуть на краще.

Як і у кожного з нас окремо — що б не приніс нам 2014-й рік, а 2015-й нехай буде кращим — у особистому житті, у роботі чи навчанні, у поточних та майбутніх проектах.

І, звісно, не забуваймо про японську мову (не буду казати про мангу та аніме. Особисто у мене 2014-й рік видався дуже бідним на них – не той настрій).

Зокрема, нумо вивчимо або освіжимо у пам’яті новорічний лексикон, який стане у нагоді, якщо є кого поздоровити японською.

Втім, припиняю відволікати вас від новорічних святкувань, і прощаюся до нового року:

新年、おめでとうございます！

Gary Robertson, (Flickr, CC)

The post З Новим роком! first appeared on Мушля самітниці.

Звісно, вона не має ніякого відношення до аніме та манги. Але у ній, крім всього іншого, є ще й таке цікаве спостереження.

Довгий час, мало не до самого кінця минулого тисячоліття (а вам відомо, коли саме жінки в західній Європі отримали право голосувати або працювати без дозволу чоловіка?) жінки не могли навіть подумати, щоб увійти у коло можновладців (в залежності від місця та часу до них належали знать, політики, багатії, торговці, воїни, видатні письменники, громадські діячі, тощо). Ці заняття не вважалося достойним, підходящим та природнім заняттям для жінки.

Однак якщо почитати книжки цих періодів, то виявиться, що жінок там — повна чаша, та ще й яких жінок!

Візьміть для приладу Шекспіра: які у нього розумні, бідові, яскраві героїні! Флобер пише про пані Боварі, Ібсен – про Нору, Діккенс — про крихітку Дорріт, Толстой — про Анну Кареніну…

Звісно, не всі з героїнь — розумні, бідові та яскраві. Але справа не тільки у їх якості, каже нам пані Вульф, а й у кількості. У літературі (яка писалася в основному чоловіками) жінок — не перелічити. Історія ж, як вона до нас доходить, на диво бідна жіночими персонажами.

Звичайно, були всілякі там королеви — куди ж від них подітися, якщо у королів народжуються не лише хлопчики. А от якась self-made Жанна Д’Арк — радше виняток.

Японська культура, попри свою самобутність, не обійшлася без “Ієрогліфи занадто складні для жінок, хай он хіраґаною пишуть”.

Втім, нащо згадувати минуле, якщо сучасність дає досить матеріалу для роздумів.

Причому для цього не треба навіть особливо знати японське життя. Просто анімешно-мангові героїні настільки видатні (крім як розумні, бідові та яскраві, вони ще й неперевершені воїни, вчені, магічки, поліцейські, пілоти космічних кораблів), що жодна реальна жінка з ними не зрівняється — за визначенням.

Заради справедливості, чоловіків це теж стосується — куди їм до анімешних всі-як-один-супергероїв — але все ж у них є більше простору для реальних видатних діянь: у політиці, на війні, у науці, творчості, тощо.

Японська ж жінка зовсім донедавна мала після заміжжя звільнитися з роботи та сидіти вдома, господарюючи та виховуючи дітей*. Зараз ситуація дещо змінилася, але все одно — значна частина заміжніх жінок не робить повноцінну кар’єру, а в кращому випадку займається підробітками на アルバイト.

А це означає, що більшість тих прекрасних героїнь, які на раз-два дають фору своїм мангово-анімешним побратимам, створена саме чоловіками — так само, як і героїні інших літератур.

Причому кількість героїнь, якщо так подумати, загалом природна — ну, про що ж іще чоловікам думати, як не про жінок?

Цікаво інше: чому ідеальна мальована жінка настільки відрізняється від ідеальної реальної? Чому у анімешних героїнях ціняться впевненість, сила (в тому числі і фізична), розум, розкутість та інші “бідові” якості, зате реальна жінка має дріботіти позаду, кланятися, завжди бути ввічливою та слухняною, і не лізти у чоловічі справи? Чому гноблячи реальну жінку, підносять вигадану?

У пані Вульф є кілька цікавих думок щодо такого положення справ — раджу їх почитати: як не дивно, далеко не всі з них застаріли за пройдене століття.

У мене теж є ідеї, але виказувати їх я не буду — занадто велика тема, та і не у дусі “Мушлі” (і так я з цим дописом ходжу по краю оффтопу).

Але все ж, цей феномен, на мій погляд, вартий уваги.

А ви що думаєте?

*Японський патріархат мав свої особливості, як-то: оскільки господарством повністю займалася жінка, то і заробленими чоловіком грошима розпоряджалася вона — зокрема, тримаючи у себе його зарплатну картку та видаючи чоловікові з неї “кишенькові гроші”. Отакі-то пригнічені японські жінки.

The post Ода героїням first appeared on Мушля самітниці.