Не закликатиму робити це вголос (пожаліймо сусідів), а от помугикати про себе пісеньку (не мелодію, а саме пісню!) корисно. Звісно, якщо співати мовою, яку ви вчите.

У нашому випадку це пісні японською, і більш специфічно – пісні з аніме.

Перш за все слід подякувати тим, хто придумав чарівні вступні та кінцеві заставки, потім – авторам пісень, які там виконуються (та і взагалі авторам саундтреків), і нарешті (last but not least) – ентузіастам-перекладачам, які створюють субтитри не лише для епізодів, але і для заставок, причому пишуть у них японський текст пісень.

Власне, якщо мені не зраджує мій склероз, то саме так я вивчила перші знаки хірагани. І взагалі ідея вчити японську сформувалася не без впливу анімешного напів-караоке.

Тільки попереджую, що і серед анімешних пісень є такі хороші, милі та зрозумілі, як, наприклад, оця з Abenobashi Mahou Shoutengai (переклад не даю, бо текст дуже простий):

あなたの心に 風があるなら
そして それが 春の風なら
私ひとりで ふかれてみたいな
いつまでも いつまでも

А є і свої варіанти пісень про те, що ее изумрудные брови колосятся в свете Луны, чи про те, що граница потеряет контроль (завжди викликало у мене згадки про заняття з матаналізу, не уявляю, чому). Наприклад, пісня 時の糸 з Tactics (переклад не даю, бо окремі фрази цілком зрозумілі, але зліпити це у щось зв’язне не вистачає ні таланту, ні фантазії):

ざわめく森の風 見下ろす闇
重なる旋律は 天の声か
魂に絡みついている 黒い薔薇に
激しく降注げる 深紅の雨
遥かな夢…

Зауважте, що і лексика тут не проста – от же викаблучуються люди!

Втім, труднощів боятися – японської не вчити, тож навіть такі тексти з маловживаними словами та канджі стануть у пригоді, якщо ви їх розберете по кісточкам та завчите.

І наостанок – три зауваження.

Перше: будь-яке навчання найбільше ефективне тоді, коли воно приносить задоволення. Тож якщо вам просто не подобається співати, або якщо в дитинстві ваш орган слуху пережив тісний контакт з певним представником лісної фауни… то не співайте. Це не єдиний спосіб вчити мову.

Якщо ж ви періодично ловите себе на тому, що щось мугикаєте, то чому б не робити це з користю, чи не так?

Друге: якщо ви хочете вчити пісні повністю, а не лише ту частину, що виконується в аніме, то ось вам джерело: http://www.animelyrics.com/anime/.

Третє: якщо вам сподобається процес і ви захочете співати не лише анімешні пісні, а, наприклад, J-pop, то на тому ж http://www.animelyrics.com ви знайдете собі тексти на всі смаки.

Тож гарних вам пісень та гарного настрою! またね！

Схожі дописи:

• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Низка слів. Випуск 4: Солодко = смачно?
• Низка слів. Випуск 3: Всілякі дурниці
• Наймиліше у світі – …
• Низка слів. Випуск 8: Я – молодець!
• Канджі та контекст
• На захист правди

…та неважливо, що. Головне, що сьогодні ми поговоримо про порівняння.

В українській мові є два способи утворення вищого та найвищого ступенів порівняння – за допомогою суфіксів (милий, миліший, наймиліший) та за допомогою слів більш/менш, найбільш/найменш. У японській першого способу немає. Для порівняння існує спеціальна конструкція, а сам прикметник не змінюється.

1. Повна форма порівняння виглядає як 「А-より В-の方が прийменник (です)」.

А – це те, з чим порівнюють, а В – те, що порівнюють. Вирази при より та の方が можна міняти місцями, крім того, якщо і так зрозуміло, про що йдеться, то одне з них можна опускати. Наприклад:

「オレンジよりりんごの方がおいしい」/「りんごの方がオレンジよりおいしい」 – В порівнянні з апельсинами, яблука смачніші / Яблука смачніші, ніж апельсини.

「コンピューターより安い」/「コンピューターの方が高い」 – (Це) дешевше, ніж комп’ютер / Комп’ютер – дорожчий.

「火星は地球より小さい」 – Марс менший за Землю.

2. Перед より може використовуватися не лише слова, що означають предмети, а й ті, що стосуються часу:

「昨日より寒い」 – У порівнянні з учора (сьогодні) холодніше / З учора похолодало.

「これまでより別のときだ」 – У порівнянні з дотепер (настали) інші часи / Часи змінилися.

3. より також використовується після дієслів у значенні Ніж робити щось, краще…:

文句を言うより自分でしなさい！ – Ніж жалітися, краще зроби сам!

4. Сполучення よりほか + заперечення означає “немає іншого виходу, ніж робити оце“, “єдиний вихід – робити оце“:

「待っているよりほかない」 – Нічого не залишається, як чекати / Ніж чекати, іншого виходу нема.

5. 何よりも означає більше за все. Також є 誰よりも, どこよりも, тощо, наприклад:

「誰よりもあなたが好きだ」 – Я люблю тебе сильніше за всіх.

6. Перед прикметником より та もっと означають більш, більше:

「より / もっと詳しく教えてください」 – Поясніть, будь ласка, детальніше.

7. もっとも та 一番 означають най-, найбільш:

「一番怖いのは雷だ」 – Найбільше боюся грому / Найстрашніше – грім.

Ці ж слова можуть використовуватися з виразом А の中で(は/も):

「都市の中ではパリが一番美しい都市です」 – Найкрасивіше місто серед усіх – Париж.

На цьому начебто все. Усього вам найкращого!

Схожі дописи:

• У Японії немає майбутнього
• Важлива малеча
• Граматичний коментар
• Заспіваймо, друзі, пісню
• На захист правди
• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Про субтитри

Щось ми з вами розсвяткувалися: минулого разу був день народження Мушлі, а сьогодні – День святого Валентина, він же День закоханих.

Для вас, певне, уже не новина, що японці люблять запозичувати, але при цьому привносять стільки свого, що з першого погляду і не впізнаєш. Не дивно, що і з Днем Закоханих сталося те ж саме.

Тож як святкують його японці?

У нас прийнято, що першим освідчується у коханні чоловік (хоча чим далі, тим більше це правило порушується). А у японський День святого Валентина усе навпаки – це день освідчення виключно для дівчат!   

Але оскільки японки, за традицією, мають бути скромними, то процедура теж своєрідна: замість словесного признання на знак своїх почуттів жінки дарують чоловікам чорний шоколад.

А що ж чоловіки? Сподіваюсь, ви не забули, що жоден японський подарунок не обходиться без віддарунку, тож рівно через місяць – 14 березня, у так званий Білий день, настає черга жінок отримувати подарунки. Це може бути і шоколад (на цей раз – білий), але не обов’язково саме він.

В принципі, на подарунковій ноті можна було б і закінчити, щоб не псувати святковий настрій, але правда вимагає розповідати все до кінця. Отож:

• День святого Валентина не прийшов у Японію сам – його запозичили та розрекламували виробники… думаю, зрозуміло, чого саме.
• Крім так званого 本命チョコ (хоммей чоко), який закохані дівчата дарують своєму справжньому коханню, є ще і 義理チョコ (гірі чоко): той, що жінки зобов’язані подарувати своїм колегам, начальникам, тощо.
• Білій день набагато менш популярний, ніж День закоханих. Якщо з початку лютого тільки і говорять, що про чорний шоколад, а полиці у магазинах від нього ломляться, то 14 березня проходить значно тихіше і непомітніше. Тож дівчина, якій не відповіли взаємними почуттями на її шоколадний подарунок, може навіть і втішальної білої віддяки не отримати.

Втім, досить про сумне. Я вас щиро вітаю зі святом і бажаю, щоб вам було кому дарувати дарунки у цей день, і щоб ви без них теж не залишилися.

З Днем святого Валентина! おめでとう！

Схожі дописи:

• Останній допис…
• Що в імені твоєму
• Японія – історія та мистецтво
• Бійтесь японців, що дари вам підносять
• Японія в 10 числах

Що трапилось потім? Результат перед вами: 80 дописів (81 разом з цим), близько 30 постійних читачів (дякую вам усім!) та близько 102 коментарів (включаючи мої).

Що буде далі? Життя покаже. Як дасть Бог здоров’я та натхнення, то сторінки гортатимуться, мозкошкряби нещадно гнобитимуться, а низка слів ставатиме все довшою.

І я щиро сподіваюся, що ви і далі спостерігатимете за життям блогу та будете приймати участь у його розвитку, залишаючи коментарі.

Я ж в честь річниці зроблю собі невелику відпустку, так що наступний допис вийде не наступного тижня, а дещо пізніше.

А поки що, бувайте здорові! またね。

Читайте ще:

• З Днем Закоханих!
• Одяг на всі часи
• Знайоме по-незнайомому
• Japanesepod101.com
• Граматичний коментар
• Бережіться каваю!
• У Японії немає майбутнього

Перші – це ті, кого створили, натренували (Кіріка з Noir) або ж створили і натренували (Gunslinger Girl) класти ворогів пачками всякими різноманітними способами. Буває, що і тренувати потреби немає, бо дівчатка і так ходячі "машини смерті" – як у Elfen Lied.

Наскільки небезпечні вони конкретно для вас, залежить від того, чи ви знаходитесь на одній з ними стороні. Якщо так – вам пощастило: виживете. Часто – завдяки їм.

Дуже небезпечні дівчатка володіють величезною надприродною силою, хоча до певного моменту можуть про це і не здогадуватися. Але не сумнівайтеся, що обов’язково знайдеться злісний дядечко, якому відомо усе достеменно, і який, давненько точачи зубки на наш світ, не упустить нагоди тими силами скористатися.

Чим дуже небезпечні відрізняються від просто небезпечних?

По-перше, масштабами. Якщо небезпечні діють в рамках знищення окремих людей чи організацій, то вплив дуже небезпечних не обмежується навіть містами – скоріше річ іде про країни або ж увесь світ.

По-друге, непередбачуваністю. Як уже було сказано, дівчатка самі не підозрюють про свою силу, і тому вам, звісно, про неї не розкажуть. Але є дехто, хто має на неї певні види, і він спробує цією дівчинкою заволодіти. А ви спробуєте її врятувати, навіть не розуміючи, у чому справа. Причому буває, що злісним дядечкам також відомо про потаємну кнопку, від натискання на яку дівчинка перестає діяти свідомо і може навіть повернутися проти вас. Так що дядечко забере її з собою, а ви залишитеся у калюжі крові зі встромленим у спину ножем.

Іншими словами, дуже небезпечна дівчинка втягне вас у такі неприємності, без яких ви розчудово обійшлися б.

Але не хвилюйтеся, ви оклигаєте, все одно підете її рятувати, врятуєте, а вона врятує вас, і разом врятуєте світ. Амінь.

Загалом же будь-яка, не обов’язково маленька та кавайна, дівчина або жінка в аніме є потенційно небезпечною. Дуже швидко після знайомства виявляється, що вона вправно володіє вогнепальною та/або холодною зброєю, а руками й ногами махає не гірше за Джекі Чана.

Або ж (у певних жанрах) носить металеві лати, наче вони не важчі за вечірню сукню, та вправляється з величезним мечем не гірше, ніж зі столовим ножем. Думаєте, вона виглядає відповідно – накачана бабеля під два метри ростом? Зовсім ні! Не знаю, звідки це походить (у голлівудській кінопродукції хоч на політкоректність звалити можна), але у анімешних войовниць м’язи не накачуються зовсім та категорично – що не заважає їм (войовницям) успішно протистояти воїнам-чоловікам. Але коли часи війни закінчуються, вони вдягають звичайні (іноді й весільні) сукні і виглядають у них пречудово. Дивина!

Не кажучи вже про те, що кожна школярка здатна так шмаркнути хлопця, що він розмажеться по підлозі, або ж дати такого штурхана, що він відлетить поза хмари.

Тож замість Бережіться каваю! сміливо можна було б сказати Бережіться жінок!

Втім, добре подумавши, я таки відшукала серед кавайних анімешних дівчаток і цілком безпечних. Щоправда, вони відіграють у аніме не першо-, а десь так –надцятирядну роль. Єдине їх призначення – показати головним героям, на яку підлість та жорстокість здатні нехороші люди, пожалкувати про недосконалість світу та надихнутися новими силами для його покращення.

Відбувається цей процес наступним чином. Живе собі така гарна-прегарна, добра-предобра, весела-превесела, ну і кавайна без усякої міри малесенька дівчинка. Живе собі з татком або старшим братом, якого надзвичайно любить (або ж з матір’ю чи старшою сестрою, але обов’язково не в повній сім’ї). І от якраз у той момент, коли герої знайомляться з цим янголятком, виявляється, що її опікун – справжній диявол, і жертвою стане якраз вона – маленька кавайна дівчинка. Що з нею зроблять, навіть промовляти не хочу – а іноді і дивитися. Причому чим кавайніша дівчинка, тим жахливіший ефект. На що, власне, сценаристи і розраховують.

Ще одне виключення з небезпечного каваю (але уже серед більш дорослих представниць прекрасної статі) – це Ямато Надешіко: ідеальна жінка, яка вміє все і робить все (в домашніх справах), та ще й має такий янгольський характер, що аж хочеться запитати, де вона поділа свій німб. Мабуть, заховала у шухляду, щоб не зносився.

Проте Виключення, як відомо з неправильного перекладу одного прислів’я, лише підтверджують правило, тож більшість жінок в аніме щонайменше уміє постояти за себе (і всі вони гарні або кавайні як на підбір).

Втім, каваю боятися – не зніматися в аніме. Це я про анімешних героїв-чоловіків. А нам з вами (глядачам) узагалі нічого не загрожує, бо у нас є найміцніший захист від анімешних страхіть – екран монітору.

Тож не убоїмося каваю та дивімося аніме без жодного страху!

На цьому побажанні прощаюся. またね。

Схожі дописи:

• Одна улюблена серія
• Дратівна правда
• Герої нашого часу
• Я розумію!
• Одного аніме достатньо
• “Катрусин кінозал”: чому я проти
• Неколюбам у подарунок

З одного боку – Доброе слово и кошке приятно, а з іншого – Доки сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить. Тож сьогодні давайте вивчимо кілька слів, якими можна себе нагородити, якщо ніхто інший не додумався це зробити.

1. 「天才だ!」, себто Я – геній! Пояснення, думаю, зайві.

2. 「やった！」 чується в аніме не рідше, ніж його аналог I did it! у голлівудській відеопродукції. Дослівний переклад – (Я) зробив це! (інші значення слова やる поки що не чіпаємо), але більш літературно – У мене вийшло! Мені вдалося (це зробити)! або ж зовсім літературно: Ну який же я у себе молодець!

3. 「私/僕の勝ちだ」 відноситься специфічно до поєдинків (будь то спір, гра чи бій). Можна фразу вимовити спокійно, і тоді це буде просто констатацією факту, а можна радісно заволати Я переміг!, ну, щоб усі дізналися і поздоровили.

Якщо ж ви таки спромоглися отримати похвалу зі сторони, а не від самого себе, то ви можете зреагувати

а) по-японськи скромно, тобто ввічливо повіднікуватися, мовляв, Ні, ні, мені ще вчитися та вчитися;

або ж

б) по-анімешному нахабно, тобто недбало кинути: 「当たり前だろう」, що означає: Саме собою! Мені це – раз плюнути!

Який варіант вибрати – ваша справа. У всякому випадку, бажаю вам давати навколишнім якомога більше приводів хвалити вас від усього серця.

がんばってね！

Схожі дописи:

• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Низка слів. Випуск 6: Страшенно-надзвичайно
• Низка слів. Випуск 5: Просто і дешево
• Низка слів. Випуск 4: Солодко = смачно?
• Заспіваймо, друзі, пісню
• Канджі та контекст
• Дратівна правда

Щодо аніме, думаю, немає потреби вас умовляти, але сьогодні я пропоную вам також погортати сторінки.

На черзі у нас Kanji in Context, яка складається із трьох частин: Reference Book та Workbook Vol.1 і Vol.2. Reference Book – то такий собі словник ієрогліфів, Workbook – для кращого запам’ятовування того, що вивчили.

Отже, особливості цього підручника:

Reference Book:

• включає в себе 1945 канджі повсякденного вжитку + ще два додаткових;
• для кожного канджі дається читання, кількість рисок та кілька слів з цим ієрогліфом;
• канджі вивчаються за певною системою: з урахуванням частоти використання, схожості форми чи значення, входження до важливих сполучень тощо;
• додатково позначаються нестандартні або спеціальні читання або значення; даються посилання на схожі за значенням чи написанням ієрогліфи; вказується також належність до термінів: історичних, природних, тощо.
• підручник містить близько 9 000 слів.

Крім того, у Workbook наведено:

• багатокомпонентні сполучення, що містять слова з Reference Book;
• приклади використання у сталих виразах;
• речення з вивченими словами (власне, обіцяний контекст).

Книга призначена не для новачків у японській, а для тих, хто вже знає близько 200 ієрогліфів та володіє граматикою на рівні Intermediate.

На мій погляд, Kanji in Context має одну дуже велику перевагу над іншими книгами цього типу і один суттєвий недолік.

Про перевагу здогадатися неважко: це можливість вчити не "сферичні канджі у вакуумі", а канджі з прикладами використання, причому у достатній кількості. Бо з початковим рівнем володіння ієрогліфами можна читати хіба що дитячі казочки – як на мене, нудно і надто стимулююче. А щоб взятися за щось цікаве дорослій людині (а тим паче літературне, де кожен автор пробу викаблучитися і напхати "неповсякденних" ієрогліфів), то треба знати стільки…

Недолік же наступний: у Reference Book даються значення ієрогліфів як окремих слів, але не вказується, що може означати даний канджі у сполученні.

Наприклад, для канджі 家 дається читання іе та учі і значення дім. Однак приклади слів з цим ієрогліфом – 家族, 家庭 (де воно значить сім’я), а також 作家 (і до чого тут, питається, дім?)

Ще гірше, коли канджі не має КУН-читання, як, наприклад, 校 в 学校. В принципі, з наведених сполучень можна припустити, що воно має відношення до школи, навчання, але як, скажіть на милість, мені його ідентифікувати для кращого запам’ятовування? Отой значок з 10 рисок, що читається як ко: та має радикал дерево зліва? По-моєму, дати значення школа було б набагато простіше і корисніше.

Тобто схоже, що нам пропонують наведені канджі та слова просто-напросто візуально зазубрити. Як на мене, це нереально з кількох причин:

• Кількість:  нагадаю, що канджі близько 2 000, а слів – 9 000.
• Схожість: якби канджі сильно відрізнялися один від одного, проблема була б не такою гострою. Але ж вони складаються з однакових "будівних елементів", і схожі канджі часто путаються, навіть ті, що, здавалося б, знаєш назубок.
• Процес навчання у дорослих потребує набагато більшого ступеню аналізу та раціоналізації, ніж у дітей. Тому більшості дорослих легше запам’ятати 政治家 як людина політики, ніж вивчити його шляхом стократного прочитання.

Підсумовуючи: контекст – це дуже і дуже добре. Але він – не панацея, і книга була б набагато кориснішою, якби автори зробили усього одну річ – додали до кожного ієрогліфа його значення.

Схожі дописи:

• Заспіваймо, друзі, пісню
• Низка слів. Випуск 8: Я – молодець!
• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Низка слів. Випуск 5: Просто і дешево
• Низка слів. Випуск 4: Солодко = смачно?
• Що в імені твоєму
• Низка слів. Випуск 3: Всілякі дурниці

У одному з недавніх дописів я добряче поштурхала слово правда, і не дарма, бо в аніме його, буває, використовують по-дурному. Проте саме слово у цьому не винне (насправді воно дуже хороше), тож сьогодні давайте подивимось на нього з кращого боку.

Отже, 真 – правда, істина, реальність. 真に – насправді, дійсно, по-справжньому.

ОН-читання ШІН. КУН-читання – макото, ви напевне чули його у まことにありがとう.

真 також використовується для підсилення, наприклад

кольорів: 真っ白 – повністю білий, білосніжний; 真っ黒 – чорний, як ніч; 真っ赤 – яскраво червоний; 真っ青 – темно-синій, блідий як смерть.

І не тільки кольорів: 真っ直ぐ – прямо, строго вертикально; 真ん中 – центр, сама середина; 真夏 – середина, розпал літа.

Ну, і що стосується фрази 真の姿を現す, то вона теж не така вже й погана, тільки використовувати її треба у переносному значенні. Тоді вона означає щось на зразок нашого Показувати своє справжнє обличчя (тобто проявляти свій справжній характер, приховані риси, наміри, думки).

Та на сьогодні все. またね。

Схожі дописи:

• Заспіваймо, друзі, пісню
• Наймиліше у світі – …
• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Про субтитри
• Низка слів. Випуск 6: Страшенно-надзвичайно
• Я – останнє слово в японській мові
• У Японії немає майбутнього

… у цьому році буде присвячено, само-собою, Новому року.

Отже, вітаю читачів з приходом 2010 року. Загалом бажаю, щоб усі ви були здорові та щасливі, а кожному окремо – щоб здійснилися ваші плани та мрії, у кожного свої.

Крім того, анімешникам – плідного на хороші серіали року.

Тим, хто вивчає японську – натхнення, сили волі та хороших результатів.

І на завершення ось вам поздоровлення японською:

повне та офіційне 「新年明けておめでとうございます」 Шіннен акете омедето: годзаімас!

та дружнє, неформальне 「あけておめでとう」 Акете омедето:!

Сподіваюсь бачити вас на блозі і наступного року! 来年もよろしくね。

Схожі дописи:

• З Днем Закоханих!

Серед героїв аніме трапляються так звані хлопчики з крилами за спиною, і бувають вони двох типів: ті, у яких крила справді є (наприклад, Бан з Escaflone), і ті, у яких їх немає.

Поговоримо про останніх.

Крила – то добре. Я б не відмовилася політати небом або ж мати надзвичайний талант до чогось (а саме його і називають крилами).

Але у поданні цих "талановитих" крилець у аніме є одна проблема, а саме: їх миттєве детектування оточуючими. Відбувається це двома способами.

Спосіб перший. Уявіть собі, що повний новачок або ж недосвідчений гравець, наприклад, у шахи (навіяно Hikaru no Go) опиняється за однією гральною дошкою з професіоналом, а то й чемпіоном (так, у аніме таке трапляється, і крилатим хлопчикам особливо на це щастить). Само собою, від новачка нічого особливого не очікують.

Гра починається. Професіонал робить свій хід. Новачок теж робить хід…

Бубух! То є звук падаючих від здивування щелеп, а то і тіл. Коли ж оточуючі попіднімають з долівки усе, що у них там попадало, починається захоплене ахання: Яких розчудовий хід! Він ще зовсім хлопчак, а уже!.. Надзвичайно!, та інша лабуда, яка є лабудою з наступних причин:

а) Хід міг бути цілковитою випадковістю, і таке припущення найбільш логічне стосовно новачка.

б) Хід міг бути не випадковим, але і не талановитим: наприклад, якщо гравець побачив його по телевізору у грі професіоналів, і просто запам’ятав, що ось на такий хід треба відповідати таким.

в) Нарешті, хід міг бути обдуманим і таки свідчити про наявність таланту. Проте ступінь талановитості можна визначити лише з наступних ходів та з усієї гри у цілому. У випадку ж із крилатим хлопчиком ні в кого немає сумнівів: так, наче у нього над головою з’являється сяюча корона з надписом: Геній. Ану падайте усі ниць! І оточуючі зразу ж у це вірять та страшенно 楽しむ побачити, що з ним буде далі, або ж самим провести з ним гру.

Підсумок: не можна судити про ступінь крилатості по одному (а тим паче першому!) ходу або руху.

Другий спосіб миттєвого детектування ще гірший, ніж перший, бо там і про талановитий хід мова не йде.

Наприклад, талановитий музикант (навіяно Nodame Cantabile) чує перший звук якоїсь мелодії, і враз ціпеніє та широко розкриває очі. Думаєте, тому, що звук дуже гарний? А от і ні. Коли нам озвучують думки героя, вони виявляються приблизно такими: Грає паскудно… Техніки ніякої… Ноти читати не вміє… ЯКИЙ ЖЕ ВІН ТАЛАНОВИТИЙ!

Бубух! Це вже я гепаюсь зі стільця від такого виверту у героєвих думках. Причому трапляється він періодично у різних героїв по відношенню до різних людей, тобто Грає погано… Талант! чується не один раз. Як таке може бути?

Підсумок: НЕ ВІРЮ, що по одній, тим паче першій і тим більше – поганій ноті можна визначити, наскільки талановитий виконавець.

Підсумовуючи загалом: мені сподобалось і Hikaru no Go, і Nodame Cantabile. Це хороші аніме, які варто подивитися. Але визначення чиєїсь талановитості по одному, тим паче першому, ходу (руху, слову, удару, стрибку, закляттю, жесту) або ж по першій ноті (фразі, тощо) не тільки брехня, але і страшенний, величезний та дуже набридливий штамп. На жаль.

Схожі дописи:

• Еволюція та деградація
• Про невмирущих тарганів
• Неохайні принцеси
• Як героя ви назвете….
• Поради негативним героям
• Збірка мозкошкрябів: 1 -10
• Що спільного у анімешних героїв з кішками?

Є в японській мові таке хороше слово 気. У книзі Kodansha’s Dictionary of Basic Japanese Idioms, про яку я вже писала, йому відводиться близько 100 сторінок (і це тільки на вислови, які на нього починаються, а взагалі-то більше). Додати обкладинку, зміст – і вийде ціла книжка (у мене і тонші є).

Розглянемо кілька корисних прикладів.

• 元気 – бадьорість, енергія, гарний настрій

Хрестоматійний діалог:

「お元気ですか。」

「おかげさまで。元気です。」

який означає приблизно Як ся маєте? – Добре, дякую/Вашими молитвами.

Ще один приклад – 「元気を出して/出せ」 – Ану збадьорся, розвеселись; Давай живіше/енергійніше! Покажи, на що здатен!

• 気分 – самопочуття; настрій

Корисні вирази з ним: 「気分がいい」та 「気分が悪い」.

Вони мають по два значення:

а) Почуватися добре (фізично) або ж Бути хворим, погано почуватися; Маятися животом відповідно.

б) У якості опису – Бути приємним, гарним та Бути бридким, неприємним відповідно.

• 気持ち – почуття; самопочуття; настрій

У наведених виразах 気分 може замінятися на 気持ち – 気持ちがいい/悪い з тим же значенням.

Окремо ж 気持ち більше використовується у значенні Почуття:

「(・・・の)気持ちを分かってほしい」 – Хочу, щоб (мої) почуття зрозуміли

або ж

「だけど男の子はやっぱり少し馬鹿でぜんぜん女の子の気持ちなんてほら分からないみたい」 – Але хлопці насправді трошки дурники, і чомусь зовсім, схоже, не розуміють дівочих почуттів (це фраза із заключної пісні School Rumble, на мене чур не ображатися).

На цьому сьогодні усе. 気をつけて。

Схожі дописи:

• Низка слів. Випуск 8: Я – молодець!
• Низка слів. Випуск 6: Страшенно-надзвичайно
• Низка слів. Випуск 4: Солодко = смачно?
• Заспіваймо, друзі, пісню
• Низка слів. Випуск 5: Просто і дешево
• Низка слів. Випуск 3: Всілякі дурниці
• Наймиліше у світі – …

Отже, сьогодні – про окремі улюблені серії.

Тільки не сприймайте мої слова так, ніби наведені нижче серіали погані чи то зовсім мені не подобаються. Принаймні, Noir та Kare Kano стоять вище середнього рівня аніме. Але усе-таки я люблю в них лише по одній серії.

• Noir, серія 1

  Якщо режисер хоче присадити глядачів на своє аніме, то ось йому взірець: початок Noir. Серіал цей із розряду бігалок та стрілялок (і непоганих стрілялок), проте перший епізод радує також постановкою: тут вам і цікаві ракурси, і майстерна робота з деталями, і чудова музика. Власне, саундтрек Noir – це те, за що можна подивитися серіал і до кінця… або до того моменту, як набриднуть основні мелодії.

• Kare Kano, серія 10

  Сама точно не знаю, за що люблю цей епізод. Припускаю, за те, що він є деякої квінтесенцією серіалу: він вміщає сюжет, гумор, розвиток відносин між героями та дещицю психології. Такий собі збірничок усього, що ви зустрінете у цьому аніме, і за що його, можливо, полюбите.

• AD Police, серія 8

  Серія типу Зробимо перерву: це коли герої забувають на деякий час про свої повсякденні справи (якими б вони не були – чи то шкільні веселощі, чи полювання на монстрів) та займаються чимось зовсім іншим (і, як правило, безтурботним). Перервою часто буває поїздка до 温泉, іноді гра (у футбол, бейсбол, тощо), а у AD Police – це сидіння у барі. Не певна, чим мені таке проведення часу приглянулось, але тим не менш – серію передивляюсь із задоволенням.

А які у вас улюблені серії?

Схожі дописи:

• Бережіться каваю!
• Дратівна правда
• Герої нашого часу
• Я розумію!
• Одного аніме достатньо
• “Катрусин кінозал”: чому я проти
• Неколюбам у подарунок

– Професійна хвороба: шукають субтитри.

Коментар пана (пані?) Mavisson на допис Я розумію! нагадав мені про часи, коли моє захоплення аніме тільки почалося. Японської я, само собою, не знала ні слова, зате непогано читала англійською. Тому вбудовані субтитри мене, в принципі, не лякали.

Проте виявилося, що хоч із граматикою проблем не виникає, та лексика дещо відрізняється від тої, до якої я звикла. Тож мені доводилося частенько зупиняти програвач та заглядати у словник.

Як результат – мої знання англійської значно покращилися.

Тому мене іноді дивує, що люди плачуться: Ну коли ж вийдуть російські субтитри?

Прошу зрозуміти мене правильно – я не закликаю кожного анімешника вчити англійську або ж спеціально шукати англійські субтитри, якщо ви вже маєте російські чи українські.

Але чекати "рідних", коли вже є англійські, мені здається нерозумним.

Про користь я вже писала – все-таки англійська більшості із нас треба, якщо не для роботи, то як ключ до широчееееенного поля буржуйнету, де зібрано багато цікавого, а іноді й недоступного у нашомовному сегменті.

Крім того, є ще один аспект, про який варто пам’ятати: на російську в основному перекладають саме з англійської, а не з японської (з якою в кращому випадку звіряються у неоднозначних місцях). Це й зрозуміло: англійську знає (або думає, що знає) набагато більше людей, ніж японську.

Наслідків з цього два:

Англомовні субтитри з’являються раніше, ніж більшість нашомовних. Тому волання Коли, коли, коли нарешті буде переклад??? при тому, що серіал насправді уже перекладено, дратують і смішать. Дуже хочеться написати: САМ СОБІ ЗЛІСНИЙ БУРАТІНО, уже давно міг би дивитися.

По-друге, будь-який художній переклад є насправді інтерпретацією перекладачем оригіналу. Російські ж субтитри – то взагалі інтерпретація інтерпретації, і шанси на помилку зростають удвічі.

Так, намалюємо табличку.

Плюсами та мінусами відмічено хороший та поганий переклад відповідно. Як бачимо, кінцевий результат буде хорошим, тільки якщо обидва переклади не підведуть.

Я зовсім не хочу тут лаяти перекладачів – честь їм і хвала за їх труди, тим паче, що формулювати переклад у щось зв’язне важче, ніж просто розуміти прочитане. Проте аніме зазвичай перекладають не професіонали, а любителі, і від помилок вони не застраховані.

Так, я зареклася дивитися з нашими субтитрами після того, як побачила, що Looks that way переклали як Дивись туди чи якось так. Зваживши, що закінчення s та наказовий спосіб викладаються на першому році вивчення англійської (He goes to school, Sit down!, Stand up!), я вирішила, що для таких помилок у мене вистачає своїх провалів у знаннях, і чужих мені не треба. Адже свої я можу виправити і таким чином чомусь навчитися, а чужі? Тільки нерви попсують.

Крім того, англійські субтитри видаються мені (це моє цілком суб’єктивне враження) більш дослівними і ближчими до оригіналу. Наші перекладачі люблять давати волю фантазії і перетворювати фрази типу Що ти (з  ним) робиш? на Забери від нього руки! Це не завжди погано – навіть добре, якщо відповідає ситуації на екрані. Але оскільки таке фантазування відбувається на основі не оригіналу, а перекладу (який у свою чергу може бути "нафантазованим" або ж помилковим), то відхід від оригіналу виявляється досить далеким, що вже добрим ніяк не назвеш.

І це я ще не згадую субтитри, отримані просто машинним перекладом, без усілякої редакторської правки – а мені доводилося бачити і такі. Воно вам треба?

Отже, що я хочу сказати: якщо ви хоч трохи знаєте англійську, і вона вам хоч у якійсь мірі треба – не шукайте російські субтитри, читайте англійські. Повірте, ви від того лише виграєте.

Схожі дописи:

• Я розумію!
• Ви розумієте чи… розумієте?
• Як вивчити японську мову?
• Заспіваймо, друзі, пісню
• Наймиліше у світі – …
• Бережіться каваю!
• На захист правди

Втім, не у всіх випадках, треба признатися. До того ж, не буду розписуватися за всіх глядачів, можливо, комусь вони не здаються занадто пафосними та недоречними. Судіть самі.

Ось ці фрази: 「真の姿を現す」 та 「真に目覚める」.

Вони досить тісно між собою пов’язані: після того, як особа чи об’єкт 真に目覚める, вона чи він може також 真の姿を現す.

Якщо це герой, то скоріше за все у нього відкрилися потаємні чакри і він враз став крутим-прекрутим – ворогам пора тікати; ніжна дівчинка-чарівниця в процесі пробудження починає літати і світитися, а очі в нею стають суцільно зафарбовані ну, знаєте, такі порожні, без жодних слідів розумової діяльності; усілякі ж махіни (типу Нірвашу з Eureka 7) яскраво блимають лицьовими фарами, випромінюють потужні промені світла, а потім починають під переможну музику трощити усе навколо.

Глядачі, що завчасно відступили на безпечну відстань, сприймають 目覚める та あらわす по різному: хто радіє аж до сцяння окропом, хто лякається, хто просто дивується. При цьому у більшості з них трапляється напад телепатії, ясновидіння та говоріння з самим собою (але про це – іншим разом).

Сцена пробудження та демонстрації пронизується таким пафосом та награною урочистістю, що стачило б і на десяток голлівудських блокбастерів. І хоча зазвичай мені у аніме навіть штампи подобаються більше, ніж голлівудські, та у даному випадку я не на стороні аніме.

Чому? Та тому що американський пафос простий і зрозумілий: треба цінувати сімейні цінності (пробачте за каламбур), любити Америку та розносити демократію по всьому світу (або Всесвіту). І якими б наївними не здавалися ці послання, у них криються дійсно важливі речі, достойні урочистості (хіба що Любити Америку треба замінити на Любити Батьківщину).

Інакше у аніме. Слово 真 у наведених фразах вимовляється дуже пафосно і піднесено. Наче те, що ми нарешті побачимо 真の姿, дозволить нам пізнати ВЕЛИКУ ІСТИНУ (або хоча б зрозуміти, що в біса творилося у даному аніме).

Але це – обман. 真の姿 не лише нічого не пояснює, але, буває, й заплутує справу все більше. У глядача виникають нові запитання: що це, навіщо, звідки взялося і чому воно саме таке, або чому у одних героїв воно є і таке, а у інших нема або не таке. Автори ж аніме, замість того, щоб усе розкласти по полицях(припускаючи, що вони самі розбираються у тому, що малюють), вигадують якісь хитрі назви, що звучать дуже розумно або дуже загадково, та примушують героїв промовляти їх таким тоном, ніби від цього все стає ясно від А до Я.

Що це? これは бла-бла-бла だ.

Навіщо? これは бла-бла-бла だ.

Звідки? これは… і так далі. Або просто бла-бла-бла та бла-бла-бла…

А щоб глядачі не прискіпалися, бла-бла-бла-кання відбувається на фоні відчайдушного екшену або сильної сюжетної напруги. Ну справді, кого там цікавить Істина, якщо герой нарешті уколошкав головного негідника або ж сказав героїні 好きだ.

І, зітхнувши з полегшенням, що все добре закінчилось (бо всі ми в душі любимо хеппі-енди, хоча вголос і лаємось на них), ми забуваємо про те, що замість 真 нам підсунули 嘘; замість Істини – дулю без маку.

Підсумовуючи: урочистість, з якою вимовляється слово 真, цілком відповідає його значенню. Проте у наведених анімешних фразах воно повністю дискредитоване – бо за його допомогою нас скоріше дурять, ніж розказують правду.

Схожі дописи:

• Одного аніме достатньо
• Бережіться каваю!
• Одна улюблена серія
• Еволюція та деградація
• Герої нашого часу
• Я розумію!
• Нащо людям очі?

Для прикладу візьмемо Eureka 7 (ну ви ж не думали насправді, що я з нею вже покінчила?).

Що ми маємо на початку:

Рентон чманіє від здоровезної махіни, що приземлилася у них на дворі, а ще більше – від гарненької дівчинки, що вилізла з кабіни (ну ви ж помітили, яка у неї спідничка?). Він червоніє, аки красна дівиця, стікає сопляками та заїкається. Загалом нагадує місцями кумедне, проте незграбне і дурне щеня.

Еврика, з іншого боку, не щедра на емоції. Ну хіба що іноді пробивається здивування: що це за дурник біля мене ушивається?

Якщо ж пропустити середину, і подивитися відразу останні серії, то нас чекає сюрприз.

Ні, ми не здивуємось тому, що цуценя, хоч і не виросло у дорослого пса, та все ж перестало гризти тапочки та щасливого скавчати, побачивши улюблену іграшку.

А от із Еврикою справи набагато гірші. Тепер уже вона червоніє, ніяковіє та вигукує замість того, щоб говорити. До того ж постійно плачеться: Ой, я вбивала людей (пізнувато спохватилася. Якби сто жирафів поставити один на одного, то до верхнього доходило б із такою ж швидкістю, як до Еврики); Ой, я не людина, і Рентон мене не любитиме! Потоки сліз, що при цьому проливаються, породжують у підсвідомості думку, що не завадило б десь розжитися надувним човном – ну так, про всяк випадок.

Тобто регрес характеру очевидний.

Проте не слід думати, що збільшення емоційності – то завжди погано. Розглянемо наступний загальний приклад.

Деякий загартований у боях і стриманий у почуттях воїн (або ж войовниця) обзаводиться, буває і проти своєї волі, супутником: чи то ніжною квіточкою, яку або якого треба охороняти, чи надокучливим компаньйоном, якому хочеться зашити рота, чи то ж просто більш емоційно відкритим напарником. У будь-якому випадку, з’ївши з цим своїм камрадом не один пуд солі, герой виявляє, що прив’язався до нього, і у критичній ситуації готовий пожертвувати заради нього грошима, честю або навіть життям.

Подібна ситуація розвивається добре протоптаним шляхом, до якого приклали ноги не лише анімешні герої. Але яким би штампом вона не була, у її основі лежить закон людської природи – ми звикаємо до тих, хто поряд з нами.

Проте. Старый солдат, не знающий слов любви їх так і не вивчить. Тобто які б добрі почуття у нього не виникли до свого супутника, він їх або приховуватиме (про них можна буде здогадатися тільки з його дій), або ж виражатиме у властивій йому грубувато-стриманій манері.

Тому розм’якшення Еврики до стану сльозливо-сопливого желе неприродне і очевидно деградаційне.

І не варто заперечувати, що Еврика нібито не людина, і до неї наші закони не застосовні. Аянамі Рей з Євангеліону теж була створена "замороженою" лялькою, яка виконує накази свого творця. Проте її становлення як людини аж ніяк не перетворило її  у копію верескливої Аски.

Тобто еволюція від повної беземоційності до більшої людяності цілком можлива. Але Евриці (і багатьом іншим героїням) вона, на жаль, не вдалася.

Для повноти картини слід додати, що шлях, який пройшов Рентон, теж може виявитися регресивним. Адже дорослішання включає в себе втрату (до деякої міри) дитячої безпосередності та безтурботності, а також частини мрій та ілюзій. Якщо процес виявиться занадто різким та болючим, то дитина перетвориться на озлобленого маніяка, який мститься всьому світу.

Підсумовуючи: обидва процеси – від більшої емоційності до стриманості (дорослішання) та від беземоційності до почуттів (олюднення, соціалізація) – можуть бути як еволюційними, так і деградаційними. Кінцевий результат залежить від уміння авторів показати зміни, не зруйнувавши при цьому початкового характеру.

Якщо їм це вдається, то ми із задоволенням констатуємо розвиток персонажу (і з цієї точки зору навіть регрес є позитивним процесом). У протилежному випадку, як це трапилось із Eureka 7, у аніме заводиться противнючий, сопливий, деградований мозкошкряб.

Схожі дописи:

• Дратівна правда
• Одного аніме достатньо
• Нащо людям очі?
• Бережіться каваю!
• Про неіснуючі крила
• Одна улюблена серія
• Про субтитри

Тому замість двох окремих мозкошкрябів будемо мати одного – про ворогів.

З ворогами у аніме є дві проблеми: їх всюдисущість і невмиручість.

Наприклад, у аніме Нащадки пітьми (闇の末裔, Descendants of Darkness) головний злодій – доктор Муракі – є також і єдиним злодієм у всьому серіалі, бо у тій сюжетній арці, де він не з’являвся, ворогом виступала надприродна сила – Диявол. Там же, де злодіяння були результатом людських дій, без Муракі не обходилося.

І, само собою, його живучість аж зашкалювала. Він навіть помер в одній з історій… тільки щоб благополучно пережити фінал усього аніме.

Втім, тут ви з повним правом можете потиснути плечима і заперечити: яой (а саме до нього належать Нащадки) за визначенням не товаришує з логікою, тож чому б ворогам і не помирати-оживати стільки разів, скільки їм заманеться.

Тож звернімося до ще одного аніме – Білий хрест (Weiss Kreuz). Головні антагоністи – сімейка Такаторі – займаються всім: від торгівлі живим товаром до генетичних експериментів, які перетворюють людей у монстрів. Більше того, один Такаторі пробрався навіть до головних героїв! (А якщо брати усіх позитивних героїв, то навіть і не один).  Тож яку б справу герої не розслідували, відповідь одна: винуватий хтось із цієї тарганоподібної сімейки.

Чи варто додавати, що принаймні один Такаторі пережив усі сезони Білого Хреста (що вдалося не всім головним героям, між іншим)?

Але скептики знову заперечать: ну що можна чекати від аніме з чотирма бішьо:ненами (себто молодими красунчиками) на головних ролях? Звідси ж до яою рукою подати!

Ну добре, тоді як останній аргумент візьмемо цілком хлопчаче аніме (меха, пригоди, наукова фантастика), де логіка має правити бал: Сталева тривога (Full Metal Panic).

Що ж ми тут маємо? Ххха!

Найтерористіший терорист Гаул переслідує сержанта Сагару крізь увесь серіал і навіть (СПОЙЛЕР!) доживає до другого сезону. Там його, правда, Сагара нарешті добиває (хоча сам серіал так і напрошується на продовження), та це остаточно доводить:

ЖИВУЧІСТЮ ТА ВСЮДИСУЩІСТЬЮ ГОЛОВНІ АНТАГОНІСТИ ПОСТУПАЮТЬСЯ ЛИШЕ ГОЛОВНИМ ГЕРОЯМ

… живучість яких настільки велика, що їм і атомна бомба не страшна.

А про їх всюдисущість я напишу трохи згодом. Не пропустіть!

Схожі дописи:

• Де вони ховають зброю?
• Про неіснуючі крила
• Еволюція та деградація
• Неохайні принцеси
• Як героя ви назвете….
• Поради негативним героям
• Збірка мозкошкрябів: 1 -10

Тому те, що автори аніме витворяють з героями (а тим паче з героїнями), частенько дивує.

Наприклад, що відбувається з героїнею, яку покинули душевні та тілесні сили? Правильно, у неї підгинаються ноги, і вона падає на землю.

Теоретично відбуватися це може по-різному. Проте усі анімешні героїні падають однаково: їх коліна сходяться докупи, а ступні роз’їжджаються в  сторони так, що попа приземляється якраз між ними.

І хай би це відбувалося у чистенькому японському місті, де опуститися на асфальт хоч і не добре, та не катастрофічно. Проте автори аніме саджають героїнь де тільки їм заманеться, і навіть не соромляться робити це у дощ. Враховуючи, що спіднички героїнь іноді більше схожі на оборку до кофтини, ніж на повноцінну частину одягу, то (відкинемо зайві сентименти і назвемо речі своїми іменами)Жопою у калюжу – то є найкраще визначення даного процесу. Брррррр!

У хлопців є свій варіант безсилого падіння – це ставання рачки. Теж не надто гігієнічно (і не естетично), та все ж краще, ніж у дівчат.

Тут маю оговоритися: вище я написала, що всі анімешні героїні падають однаково, проте це не зовсім вірно. Справа у тому, що героїні грубо поділяються на три категорії: ніжні школярки або принцеси-чарівниці; войовничі, але все ж таки жіночні бойові подруги; і такі собі Ксени, які хоч і не позбавлені зовсім жіночих почуттів, проте основна функція яких – бій.

Так от, першим двом таки доводиться неохайно бухатися сідницями у що попадеться. А от третім пощастило більше: автори дозволяють їм падати чоловічим способом (мабуть, щоб підкреслити особливість їхнього характеру).

По-моєму, несправедливо по відношенню до принцес.

Схожі дописи:

• Поради негативним героям
• Секунди надії
• Як вони добре ладнають між собою….
• Улюблені слова анімешних злочинників
• Нащо людям очі?
• Бережіться каваю!
• Про неіснуючі крила

Тому мене, в принципі, не дивує і не дратує, коли герой гордо заявляє (наприклад, перед боєм): 「俺は黒崎イチゴです。」 

Однак є моменти, пов’язані з іменами, до яких я ставлюся менш терпимо.

1. Коли слідом за ім’ям іде вік, зріст, група крові та інша лабуда.

Ні, назвати ім’я і звання (наприклад, Командир підрозділу Шінсенгумі) перед боєм – то є нормальна вимога бойового етикету, з цим я не сперечаюся.

А от решта звучить приблизно так: Не дивуйтеся, що я такий придуркуватий, бо ж мені всього …надцять рочків, і мої мізки ще не дозріли. Та і як їм дозріти, коли всі вітаміни пішли мені на зріст – дивіться, який я вимахав. Та і група крові мене підвела (японці вірять, що група крові визначає характер, приблизно як знаки Зодіаку).

Нащо воно то все? Ще б розмір трусів називали, чесне слово.

2. Іноземні імена. ОООООООООООООО!!!!!!!

Пробачте, не змогла стриматися. Але будь-яке іноземне ім’я (принаймні анімешне) – то є клінічний випадок за визначенням. Проблеми у нього три: саме ім’я, тон вимови та додатки.

Ім’я. Мені подобається, як звучить японська мова – вона мелодійна (хоча канго-лексика занадто шипить і спотикається, як на мене). Проте іноземні імена дуже часто перетворюються на щось зовсім дике: так, брати Едуард та Альфонс Елрік стають Едоарудо то Аруфонсо Еруріку. ООООО!

І хай би герої називали себе та один одного коротко – як-то Едо та Еру. Та ж ні, авторам необхідно придумати якомога довше ім’я: Адоруфу фон дер Варуцубундерушяфуто-даншяку, а персонажів просто хлібом не годуй, а дай вимовити його повністю – від першого складу до останнього.

Втім, коли це їх власне ім’я, то звучить воно ще у межах терпимого.

А от чуже треба обов’язково вимовити так глибоко-глибоко-глибоко-глибоко…(бух. Вперлися у дно Маріанської западини)-думно, наче у ньому (кожному з них!) містяться відповіді на вічні запитання (тільки не на ті, на які люди вже відповіли: Дурні та Дороги, а справжні, філософські, як-то Що таке дух та матерія? та Нащо люди живуть?).

І того ще мало! Не тільки треба вимовити ім’я дуже глибоко-глибоко-глибоко-глибоко…(щось потеплішало. Наближаємось до ядра Землі?!)-думно, а ще й добавити до нього посаду чи титул, чи звання, чи щось на кшталт такого:

Перший-заступник-другого-помічника-головного-начальника-надсекретного-відділу-в-установі-яка-займається-розслідуванням-усієї-тієї-фігні-що-у-цьому-аніме-відбувається.

Звісно, я перебільшую. Але ненабагато – частина посади до слова яка дійсно може називатися – а від повного абсурду рятує лише те, що у записі ієрогліфами (а значить і у вимові) вона може виглядати не настільки довгою, як у перекладі. Але довгою.

А тепер давайте зберемо все докупи:

Невимовно-кострубате ім’я +

Глибоко-глибоко-глибоко…(та нема вже куди!)-думний тон +

Доооооооооооооооооооооооооооовжелезний додаток.

= ?

Тут я маю вибачитися перед читачами. Бо складати то усе разом у мене немає ні сил, на бажання: досить того, що доводиться чути то все в аніме. Тож результат я не записуватиму (і вам не раджу робити цього навіть подумки).

Краще ідіть та подивіться аніме про героїв-японців, що живуть у Японії та мають японські імена. Повірте, ваші вуха будуть вам вдячні.

Схожі дописи:

• Про неіснуючі крила
• Еволюція та деградація
• Про невмирущих тарганів
• Неохайні принцеси
• Поради негативним героям
• Збірка мозкошкрябів: 1 -10
• Що спільного у анімешних героїв з кішками?

Сьогодні додамо до нашої низки ще два слова: 大変 та 凄い.

たいへん та すごい можуть використовуватись трьома способами: для підсилення, як означення та самі по собі.

Підсилення:

大変難しい, 大変忙しい

すごくおいしい, すごくうれしい (або すっごく для більшої емоційності)

Означення:

大変な美人; 大変なことになった. Ви також, мабуть, зустрічали 「大変な目に遭った」 – (Зі мною) сталося лихо, Я вскочив у халепу.

「すごいやつだなあ」; すごい目つきで

Самі по собі:

「大変 (だ)」 означає Біда! Лихо! Жах! О, Господи!, тобто свідчить, що щось погане сталося або ось-ось має статися.

Ну і яке ж аніме обійдеться без 「すごい！」: Вау! Здорово! Кльово! Класно! Надзвичайно! Часто вимовляється як すげえ або навіть すっげえ, особливо хлопцями.

На цьому все на сьогодні. До побачення!

Схожі дописи:

• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Низка слів. Випуск 8: Я – молодець!
• Низка слів. Випуск 4: Солодко = смачно?
• Заспіваймо, друзі, пісню
• Наймиліше у світі – …
• На захист правди
• Про субтитри

В японській мові багато особових займенників: わたし, わたくし, ぼく, おれ, あたし, われ, こちら. Я перерахувала тільки ті, що означають я, та й то не всі.

Який з них використовувати, залежить від статі (あたし – суто жіноче, おれ – чоловіче), від віку (ぼく – більш хлопчаче, わし використовують похилі чоловіки), від ступеню ввічливості (こちら – ввічливе, його розмовний, неформальний варіант – こっち).

Не забувайте, що це тільки я, а іще ж є ти, він, вона…

Здавалося б, при такій кількості займенників вони мають бути дуже уживаними. Але в дійсності це не так.

По-перше, в японській не прийнято Я-кати – це нескромно і неввічливо. Тому я зазвичай просто опускається з речення, при цьому розуміється, що людина говорить про себе. У ввічливій мові, крім того, є методи розділення на я-не я, моє-не моє: наприклад, використання різних слів для позначення своїх та чужих родичів, "ввічливі" дієслова, що заміняють звичайні, "ввічливі" форми дієслів.

По-друге, Ти-кати у японській також не заведено. У аніме ви почуєте あなた, おまえ, きみ, тощо, проте з ними треба обходитися дуже обережно. Замість ти/ви варто звертатися до людини на прізвище або ім’я з відповідним суфіксом: さん (формально-ввічливо) чи くん (по-приятельськи).

Фактично це означає, що ви говорити про свого співбесідника у третій особі. Тобто 「田中さんも行きますか」 може означати:

а) Ви також ідете/підете? – якщо ви задаєте це питання безпосередньо пану Танака.

б) Пан Танака також іде/піде? – якщо ваш співбесідник – хто завгодно крім пана Танака.

З іншого боку, у аніме особові займенники можуть використовуватися незвичним для нас способом (на відміну від опускання, яке для нашої мови не дивина). А саме: замість повного речення вимовляється лише займенник-підмет. Решту треба додумувати самим.

Наприклад:

а) Я. ぼくは… або わたしは… без продовження вимовляються, коли герой/героїня хоче освідчитися у коханні, але не наважується; збирається признатися у чомусь лихому, але йому/їй не стачає духу; коли персонаж і сам не знає, що він хоче чи має зробити.

б) Ти. おまえは…, наприклад, може означати дуже багато. Насправді, все, що завгодно: запитання, припущення, твердження; здивування (приємне чи ні), радість, сум, співчуття, гнів (якщо сильний, то おまえ може замінятися на きさま або このやろう), роздратування, докір, непевність тощо. Іншими словами, візьміть будь-яке речення, що починається з ти, відріжте смислову частину… і отримаєте якраз те, що треба (анімешний варіант).

Як робити "розшифровку назад", тобто переклад? А хто його зна. Бідні перекладачі.

Приклади усього цього – і використання, і невикористання – ви без проблем знайдете у будь-якому аніме. Звертайте увагу, хто говорить і до кого – до старшого, рівного, до дитини, тощо, і наскільки ввічливо. Гендернозалежність (о!) займенників можна добре зрозуміти через аніме, де є перевдягання або перетворення хлопців у дівчат або навпаки. Я особливо жанром не цікавлюся, так що можу порадити хіба що стареньке I, my, me.

Звісно, це не все, що можна розповісти про японські займенники, і я ще про них говоритиму. Проте на сьогодні давайте закруглимося тут і попрощаємось до наступних дописів.

またね。

Схожі дописи:

• Заспіваймо, друзі, пісню
• Наймиліше у світі – …
• На захист правди
• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Про субтитри
• Низка слів. Випуск 6: Страшенно-надзвичайно
• У Японії немає майбутнього

Що з ними не так? З чоловічої точки зору – все добре, і не дивно, бо малювали їх чоловіки для чоловіків.

А з жіночої? Тут є проблеми, які, втім, мають спільну основу, а саме:

Хлопці, запам’ятайте раз і назавжди: на відміну від вашої… гм… вільнозвисаючої частини тіла, жіночі груди – важкі. І це має наступні наслідки.

1. Розмір. Не скажу, що величезних грудей не буває – силікон робить дива – але вони, по-перше, викликають серйозний біль у спині, а по-друге, утруднюють дихання, якщо лежати на спині. Тобто героїня з такими буферами швиденько скрутилася б у знак питання, хоча і не надовго – груди, що викликали її страждання, убили б її уві сні.
2. Само собою, груди не коливаються так, як їх малюють (і тим паче не з таким звуком) – для цього вони мали б бути резиновими. Але якби вони і мали пружність резини, вони б усе одно так не колихалися.

   Чому? Та тому що жодна жінка їм би цього не дозволила! Ви думаєте, бюстгальтери – це просто так? Зовсім ні, бо:

   а) Під дією своєї ваги пружні речі схильні робити що? Вірно, розтягуватися і провисати. Тож величезні анімешні бульбахи обвисли б до самого пупа, і закон збереження об’єму не втішив би ні глядачів, ні героїню.

   б) Коли груди ходять ходуном – ЦЕ БОЛЯЧЕ! Якби реальна жінка таки надумала пострибати без підтримуючої частини гардеробу (щоб привести груди у коливальний рух), то вона може і відбулася б лише неприємними відчуттями; буфераста анімешна героїня точно не зробила б такої помилки вдруге – їй вистачило б одного болючого експерименту.

Підсумовуючи: в принципі, я не проти величезних грудей – врешті-решт жінки самі над собою знущаються, щоб сподобатись чоловікам: не лише збільшують груди, але й брови щипають, голодом себе морять, і каблуки такі носять, що як спіткнешся, то шию звернути можна.

Проте не можу промовчати щодо одного: будь ласка, ЗАЛИШТЕ ГРУДИ У СПОКОЇ! Ну хоча б щодо вертикальної площини – ну не резинові вони, не резинові!

Схожі дописи:

• Бережіться каваю!
• Одна улюблена серія
• Про субтитри
• Дратівна правда
• Еволюція та деградація
• Герої нашого часу
• Я розумію!

Ні, я говорю не про світову фінансову кризу, яка хоча і добряче вдарила по Японії, та все ж не настільки.

Заголовок стосується тільки японської мови – у якій немає майбутнього часу.

Саме так: майбутній час дієслів "злитий" з теперішнім.

То як же визначити, що означає, наприклад, 六時に起きる?

По-перше, за словами, що явно вказують на час дії:

• Із 毎日 це буде теперішній: Кожного дня прокидаюсь о шостій;
• Із 明日 – майбутній: Завтра встану о шостій.

По-друге, з контексту.

Взагалі-то відсутність майбутнього часу – то не єдина нестача, за якою ви будете сумувати: у японській бракує багато чого корисного. Тому контекст у ній – всьому голова. Без нього не варто братися за переклад навіть найпростіших (на перший погляд) речень – як то кажуть, можна попасти пальцем у небо.

Але про те, чого ще немає у японській мові – у наступних дописах.

А на сьогодні усе. またね。

Схожі дописи:

• Наймиліше у світі – …
• Важлива малеча
• Граматичний коментар
• Заспіваймо, друзі, пісню
• На захист правди
• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Про субтитри

Продовжимо знайомитися із багатозначними словами.

1. Ясуй означає

   а) дешевий, недорогий, якщо записується 安い або (рідше) 廉い;

   б) спокійний (安い). Не пам’ятаю, щоб чула його у цьому значенні в аніме, а ось сполучення 安心 (де 安 читається по ОНу) зустрічається досить часто: 安心してください, 安心した.

   в) простий, легкий, нескладний. Таке значення має ієрогліф 易い, який також може читатися як ясашій.

2. У той же час ясашій – 優しい – це добрий, ласкавий, ніжний. 「優しい人ですね」 – нерідка фраза у аніме.
3. Протилежне до ясуй-дешевий є такай – 高い. Воно також означає високий. Зауважте, що про людей треба казати 背が/の高い人.
4. Антонім "простих" ясуй та ясашій – мудзукашій 難しい: 「日本語は大変難しいです！」.
5. А от протилежне до спокійний слово, яке варто знати – це 心配: 「心配しないでください」 вам напевне зустрічалося не один раз.

На сьогодні усе. До наступних дописів!

Схожі дописи:

• Низка слів. Випуск 8: Я – молодець!
• Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….
• Низка слів. Випуск 4: Солодко = смачно?
• Заспіваймо, друзі, пісню
• Канджі та контекст
• Низка слів. Випуск 6: Страшенно-надзвичайно
• Низка слів. Випуск 3: Всілякі дурниці

На сайтах, присвячених Neon Genesis Evangelion, Шінджі честять на всі лади: нюня, сопля, плакса, тюхтій, слабак, боягуз, ганчірка, і так далі, далі, аж поки стане лексичного запасу.

Я до Шінджі ставлюся цілком добре. (Свисть. Мимо). Я меланхолік, і мене набагато більше дратують нахабні, егоїстичні, самозакохані та спочатку-роблю-і-навіть-потім-не-утруднюю-себе-думанням герої. Саме тому в найнеулюбленіших персонажах Єви у мене ходить Аска, а не Шінджі. (Свисть, свисть, свисть. Ха, знов промазали!)

Але якби хтось складав список героїв, які не мали б з’являтися на світ, я таки віддала б свій голос за молодшого Ікарі.

Бо через якийсь просторово-часово-ноосферний вивих сталося так, що в 1995 році привид Ікарі Шінджі опинився в нашій реальності і став бродити анімешними студіями, заглядати сценаристам через плече та нашіптувати їм щось про дилему їжаків. Але сценаристи його не бачили і не чули. Їм просто ставало лячно, сумно та холодно, а в голову лізли чудернацькі думки. Пензлі ж їх виводили героїв із тяжким дитинством, мінусовою самооцінкою та надмірною саморефлексією.

До того ж, вони підхоплювали від Шінджі якусь заразу, яка дуже легко передавалася іншим: коли мангаки приносили на студії свої манускрипти, вони, нічого не підозрюючи, заражалися страшним вірусом, перехворівали і розносили його далі… Аж до тих пір, доки страшна пандемія не викосила нормальних, без страху та докору, героїв.

Саме тому герой нашого часу, тобто герой сучасного аніме, найбільше схожий на гордого птаха їжака: доки не пхнеш, не полетить. Його треба пів-аніме тягати за шкірку і втовкмачувати Ти можеш! Він же скиглить: Ні, я – не можу! У когось іншого вийде, а я бідний, слабенький і нічого не вмію. Будь-які прояви своїх здібностей він ігнорує, перемоги доказом не слугують.

Єдине, що на нього впливає, так це те, що хтось жертвує своїм життям, щоб його, горе-героя, урятувати (а оскільки жодне добро не залишається непокараним, то і помирає в основному той, хто тягав і втовкмачував). Отоді у героя в голові щось починає ворушитися, і через деякий час до нього доходить: 俺は俺だ. Взагалі-то нормальні люди усвідомлюють це років у три (саме тоді дитина відокремлює себе як особистість від інших), але для анімешних героїв, як бачите, Шінджі встановив новий стандарт.

На щастя, деякі творці виявилися імунними (так завжди бувало навіть у найстрашнішу чуму). Тож сильні герої пережили розгул шінджідемії – але не без втрат.

Вони залишилися впевненими у собі і деякою мірою безрозсудними. Вони не довго думають перед тим, як кулаками пояснити комусь, что такое хорошо и что такое плохо, і не особливо переймаються докорами совісті опісля.

Однак тепер жоден герой не може прибити ворога без того, щоб не перебрати подумки всі свої душевні рани, залишені тяжким дитинством. А вже яких тільки ран бідним героям не понапридумували – аж страх бере:

Мама померла, коли мені було (дуже мало) років…  (безсмертна класика!);

Тато нас кинув, коли мені було …, а потім померла мама (трохи відстає, але теж популярне);

Братик/сестричка були дуже веселі і щасливі, доки теж не померли (хлюп-хлюп)…

А які вже страждання уготовані улюбленими Мурками та Жучками героїв, не хочу навіть згадувати, бо клавіатура розкисне від сліз.

А ще герої були не такими, як всі, і їх ніхто не любив: діти з ними не гралися, дорослі перешіптувалися поза спиною, родичі перекидали один одному мов гарячу картоплину. І наче усього цього було мало, так іще всілякі 妖怪& та привиди так і пхалися поперед очі та не давали нормально жити.

От скільки лиха наробив один непоганий в принципі хлопець – Ікарі Шінджі. Але прошу – не будьте до нього дуже суворі: він не навмисне. Якби він знав, що він наробив, він би злякався того, що наробив, і не робив би того, що наробив.

Втім, думати про це вже пізно: ріки забруднені, ліси вирублені, аніме заражене вірусом Ікарі Шінджі. Чи зможемо ми його “вилікувати”? Мабуть, не більше, ніж очистити річки або відновити ліси.

Але пора, мабуть, закінчувати допис, бо щось мені холодно, сумно, і дописалась я до чогось дивного.

НЕВЖЕ???…

Примітка редактора: На цьому манускрипт несподівано обривається. Подальша доля автора невідома.

P.S. Попереджуючи питання, відповідаю: я не знаю,  чому до Ікарі я ставлюся добре, а інших героїв, що проявляють ознаки шінджіподібності, не люблю.

Можливо, причина в тому, що у Шінджі вкладені реальні сильні емоції. Не секрет, що Єва є результатом чотирирічної депресії її режисера, Хідеакі Анно. Тобто Шінджі такий як є не тому, що головному герою належить бути нерішучим і рефлексуючим, а просто тому, що його таким побачив собі режисер.

А от у сучасних героїв, на жаль, немає вибору – їхній шаблон уже заданий. Аж поки хтось не придумає щось нове і несподіване – і тоді саме воно стане новим шаблоном для героїв інших часів…

Господи, ну чому я такий песиміст?…

Схожі дописи:

• Бережіться каваю!
• Одна улюблена серія
• Дратівна правда
• Вчена ковбаса
• Я розумію!
• Ділова ковбаса
• Одного аніме достатньо

Вчені ковбаси бувають трьох видів:

Подруга

Здавна дружить із діловою ковбасою, і постачає її науковою інформацією. Завжди вислухає у скрутній ситуації і дасть добру пораду, проте самостійної ролі у аніме не відіграє.

Часто її порада звучить як Розслабся, а то зморшки з’являться. (Вельми слушно для ділової ковбаси, до речі).

Зазвичай вчена ковбаса-подруга є привабливою і досить легковажною молодою жінкою, що не переймається проблемами світового масштабу: про це вона залишає думати діловій ковбасі.

Типова представниця: Канамі Ішідзакі з "Темніше чорного" (Darker than Black, 黒の契約者).

Суперниця

Персонаж, який відіграє може і не головну, але немалу роль у сюжеті.

Спочатку -  добра подруга, яка підтримує і дає поради; але ближче до фіналу, коли все приховане починає ставати явним, виявляється, що вчена ковбаса має своє бачення ситуації і цілі, протилежні тим, що є у ділової ковбаси. Тож у кінці аніме їх дороги розходяться, щоб ніколи не перетнутися знову.

Представники: Акагі Ріцко з Neon Genesis Evangelion, Дедал Юмено з Ergo Proxy.

Сама по собі

Ділова та вчена ковбаси часто з’являються у аніме разом, але не завжди: наприклад, у El Cazador de la Bruja є ділова ковбаса, але немає вченої; у Texhnolyze є вчена, але немає ділової.

Самостійна вчена ковбаса – це талановита жінка-вчений, яка спочатку працює на якусь організацію. Проте з часом стає настільки одержимою своїми дослідженнями, а точніше, їх результатами, що цілі організації відходять для неї на другий план – вона починає працювати заради власної цікавості або вигоди.

Врешті-решт вона пробує здійснити свої власні амбіційні прагнення, але нічого доброго з того не виходить: вона гине, часто від свого ж власного творіння.

Чоловічим аналогом самостійної ковбаси є божевільний вчений. Втім, цей типаж настільки часто використовується в аніме і не тільки, що про нього говорити я не буду.

Представник самостійної вченої ковбаси: Док із Texhnolyze.

На цьому все. До нових типажів!

Схожі дописи:

• Ділова ковбаса
• Герої нашого часу
• Неколюбам у подарунок
• “Заморожений” та “Відморожений”. Частина 2
• “Заморожений” та “відморожений”. Частина 1
• Бережіться каваю!
• Одна улюблена серія