Мушля самітниці

Багач, бідняк, або Чи не живемо ми в аніме

Shiroi Koneko — Wed, 28 Jul 2010 09:58:00 +0000

Автор фото: Tanki

Одного разу ми з вами побували на сеансі психоаналізу анімешного героя, який потерпав від свого невміння заробляти. Сьогодні ж поговоримо загалом про відношення анімешних героїв з грошима.

В цілому героїв можна поділити на дуже бідних, дуже багатих та нейтральних. Відразу оговорюся, що мова піде лише про позитивних та більш-менш значущих для сюжету героїв.

Бідняки

Святі голодранці

Цю категорію можна розділити на дві частини:

а) Міська та сільська біднота, яка заробляє собі на життя тяжкою щоденною працею. Головні їх риси – чесність, проста життєва мудрість, доброта (іноді схована за суворими зовнішністю та манерами); головна функція – давати героям притулок, коли їм більше нікуди подітися. Іноді протиставляються багатим можновладцям, які цих же героїв образили або переслідують.

Які у цієї категорії відносини з грошима? Такі, що багатими вони ніколи не стануть, скільки б не працювали. Крапка.

б) Окремі (дуже) бідні, але надзвичайно добрі, чесні та самовіддані герої, а найчастіше – героїні-сирітки, такі як Тору Хонда з Кошику фруктів або Харухі з Гостьового клубу школи Оран (остання хоча і не свята, але все одно добра та бідна, особливо у порівнянні з іншими персонажами). Головна функція героїнь – потрапляти у компанію нахабних, самозакоханих, пихатих мажорів (читайте нижче) та за допомогою своїх прекрасних душевних якостей завойовувати любов та повагу їх усіх, одного за одним, а також розгрібати їх значні психологічні проблеми (бо, як вчить нас художня творчість, багаті не просто плачуть, вони не можуть не плакати!) та видобувати з-під товстої черствої кірки егоїзму глибоко заховану доброту.

Ці святі сирітки, як правило, роботи не бояться, навіть якщо вона така специфічна, як… втім, дивіться Гостьовий клуб, і зрозумієте самі. А хатня робота – приготування їжі, прання, прибирання, тощо – то саме-собою. Однак багатства це їм, звісно, не приносить і не принесе, бо як ще вони тоді протиставлятимуться багатим поганцям?

Вічні бродяги

До цього класу відносяться герої, що подорожують. Їх бідність цілком природна: постійно пересуваючись із одного місця до іншого, вони не мають стабільного заробітку, а перебиваються випадковими, непевними та невеликими підробітками. Тож поки не осядуть, розбагатіти їм і мріяти годі.

Талановиті невдахи

Розмову саме такого героя з психоаналітиком ми підслухали нещодавно. У чому полягає проблема, читайте самі. Тут же я висловлю своє припущення, чому при всіх своїх талантах він не може розбагатіти.

Автор фото: Jesslee Cuizon

Логіка, на мій погляд, така: позитивний герой має бути хорошою людиною (хоча б у глибині душі) – хороша людина повинна робити добро – але хіба можна брати гроші за те, що робиш добро? – ні, бо будь-який негідник може його робити, якщо йому досить за це заплатять – тобто, хороша людина має робити добро безкоштовно. А інакше він – не хороша людина, а просто найманий робітник. Для позитивного героя подібне клеймо неприйнятно.

З іншого боку, здавалося б, злу справу можна зробити, якщо це єдиний спосіб заробити на якесь добре діло (наприклад, заплатити за чиєсь лікування). Проте чинити зло позитивним героям заборонено категорично (принаймні, у великих масштабах). Тож і у тут героям не вдається розжитися – доводиться навіть у таких умовах робити добро і не отримувати за нього гроші.

Бідні герої: куди не кинь – всюди клин. Так і бідують, стражденні.

Багачі

Мажори

Це діти багачів, яким немає потреби заробляти собі на прожиття. Однак вони частенько вигадують собі різні заняття, як, наприклад… втім, іще раз пораджу подивитися Гостьовий клуб, щоб дізнатися про все самим.

Умовно мажорів можна поділити на тих, чиї батьки володіють сучасними корпораціями, і тих, хто належить до древніх кланів, що упродовж століть володіли якимось мистецтвом – як-то потомки самураїв, ніндзя, екзорцистів, заклинателів духів, чарівників тощо.

Перші задирають носи так, наче самі заробили батьківські мільйони. Дійсно, немає нічого легшого, ніж пишатися не своїм.

Друга група не така чванькувата, але неабияк гордиться своєю майстерністю.

Як щодо грошей? Ну, в основному мажори іще тільки навчаються у школах чи ВУЗах, тож їх заробітки, якщо вони є, – то лише балощі. Однак показані нам таланти цих героїв дають можливість з упевненістю сказати, що капіталом вони розпорядяться дуже розумно і достойно продовжать традиції своїх сімей, корпоративні або кланові. Бідність – не для них.

Талановиті переможці

(Пошепки). Цей розділ я писатиму дуже тихо, бо у ньому розповідається, як можна робити добро, але при цьому заробляти непогані гроші. Але, боюся, якщо талановиті невдахи мене почують, то набіжать і…

ГУП-ГУП-ГУП!!! ТУП-ТУП-ТУП! АААААА!!!!! Та скільки ж вас тут?!…

…Нарешті, коли всі заспокоїлися та розсілися, поговоримо про заробітки.

Отже, запам’ятайте головне: щоб мати гроші, треба їх брати. Щоб заробляти добрими справами, треба брати гроші за добрі справи.

І нічого стогнати! Треба.

А як же репутація позитивного героя, спитаєте ви? А от тут і криється секрет: щоб вільно отримувати гроші за добро, треба прикидатися не дуже вже й добрим. Поганим хлопцям дозволяється отримувати плату за будь-які справи, хороші чи злі, чи не так? От вам і вихід!

Тобто схема дій така:

Коли вчиняєте щось добре, обов’язково наголошуйте, що робите це заради і виключно заради грошей.
Якщо не втрималися і зробили щось хороше без оплати, відразу ж вчиняйте якусь дрібну капость тим, хто це бачив – про ваше безкорисне добро відразу забудуть.
Беріть якомога більше! Не соромтеся множити на десять ту суму, яка першою приходить вам в голову при оцінці ваших послуг. Оточуючих це, безсумнівно, допече до живого, і вони й думати не стануть, що ви хороші, і вам негідно брати оплату взагалі.

Звісно, з репутацією хорошого хлопця доведеться розпрощатися. Але що вам до того, що думають про вас незнайомці? А близькі та дорогі вам люди все одно рано чи пізно розгадають ваше гру та знатимуть, що ви у душі – хороші.

А щоб вам було легше вжитися в роль, ось вам приклад для наслідування: Кадзума із аніме Kaze no Stigma. Учіться!

Нейтральні

До цієї категорії відносяться всі персонажі, стосовно яких неважливо, чи багаті вони, чи бідні. Тобто їх матеріальне положення може у якомусь контексті і згадуватися, але вирішальної ролі у сюжеті воно не відіграє. Тож і обговорювати нам тут нічого.

Загалом же ставлення до 金持ち (якщо вони не зовсім безнадійні поганці) у героїв аніме надзвичайно шанобливе, аж до душевного трепету. Однак і бідність таки не ганьба, головне, щоб людина була хороша. Майже як у житті, чи не так?

Та на сьогодні все. Мабуть, я когось пропустила (всіх героїв не охопиш), однак основні типи описані.

А вам я бажаю… ні, не дармових мільйонів (хто ж їх дасть, та і псують вони людей), а щоб ваші таланти (я певна, надзвичайно великі) оплачувались дуже і дуже достойно. Удачі вам!

またね！

Схожі дописи:

Низка слів. Випуск 12

Shiroi Koneko — Sun, 11 Jul 2010 18:47:00 +0000

Автор фото: pjan vandaele

Сьогоднішня низка слів буде дуже довгою… але не моєю. Я дам посилання на два списки, що містять по 100 найуживаніших анімешних слів кожний. Ці списки гуляють по Інтернету і, судячи з коментарів, радують усіх отаку, які задумуються, а чи не вивчити їм японську.

Тож хвалебні слова так і рвалися з-під моїх пальців на екран, однак погляд зачепився за один з перекладів… Після чого я більш уважно перечитала списки, і стало зрозуміло, що у бочці меду не без кількох ложок дьогтю.

Зокрема, мені здається, що їх автори дуже люблять аніме, однак японську мову знають, як би це м’якше сказати, не надто добре. Однак перш ніж аргументувати свою думку, даю адресу, за якою ви можете почитати обидва списки (як я розумію, це передруківка, а не оригінал).

А тепер зауваження:

1. Слово наказ записане як мерей, хоча насправді воно – мейрей. Справа у тому, що дифтонг ей вимовляється дуже близько до довгого ее, і на його кінці ледве чутно. Тож якщо записувати по вимові, то правильніше буде меерее, якщо по запису – то мейрей. Ну, в крайньому випаду, якщо комусь одне з і чується сильніше за іншого, то меерей. Однак мерей – однозначно невірно.

2. Ябай означає не "несчастный, жалкий (о ситуации)", а небезпечний, ризикований. Використовується, наприклад, у ситуації, коли на героїв кидається така маса ворогів, що перемогти їх неможливо – треба тікати. Можна, звісно, піднапружити уяву і заявити, що нещасні герої знаходяться у нікчемному становищі. Однак краще просто запам’ятати правильне значення ябай і розуміти, що ситуація стала дуже небезпечною, ризикованою, критичною.

3. Окашій дійсно означає "смешной, смешно", однак воно має ще кілька значень, серед яких: дивний, незвичний; підозрілий, сумнівний; недоречний, непристойний. Можливо, ми з автором списку дивимось кардинально різне аніме, але я в основному зустрічаю окашій якраз у значеннях підозріло, дивно, незвично.

4. Макасеру можна перекласти як "доверять ; доверяться кому-то", проте мова іде не про ту довіру, при якій кажуть: Я знаю, що ти мене не зрадиш, а таку, коли поручають/довіряють виконати якусь дію; залишають на чийсь розсуд вирішення деякого завдання. Для першого випадку більш підходить шінджіру, для другого – якраз макасеру.

Автор фото: miyukiutada

Аналогічна ситуація з нацукашій. Воно, звісно "дорогой, милый, хороший", але треба розуміти, що таким воно є не для всіх (як каваій чи уцукушій), а тільки для персонажа, якого охопила ностальгія. Тобто предмет, до якого відноситься нацукашій, об’єктивно може бути зовсім не милим, а старим, брудним та бридким, однак при цьому він залишиться дорогим чийомусь серцю, бо викликає у ньому ностальгічні спогади.

5. Кавайсо:(на/ні) – бідний-нещасний, сумний, нікчемний – не має жодного стосунку до каваій – милий, чудовий, гарний, малесенький, хоча звучать вони схоже.

6. За те, що понаписуване про ій та хаяй, треба забороняти перегляд аніме на півроку. За кожне слово. І це ще дуже м’яка кара за оце:

ii - хороший. Старый вариант, сейчас используется вариант "yoi". "Yoku" – глагольная форма, "yokatta" – прошлое время глагола "yoku" в разговорной речи. Как восклицание означает "Это круто!", но обычно лучше переводить как "Я так рад!"

Перше речення – хороше, я не проти. Однак ій з аніме нікуди не зникало і не збирається. Просто від нього не утворюються прислівникова форма (йоку – не дієслово!) та минулий час (так, так, японські прикметники мають форму минулого часу!). Тому у аніме ви чутимете ій, йой, йоку, йокатта, йокаттара, йокереба, йошь, тощо. Суб’єктивно може здатися, що йой, дійсно, більше.

Те ж саме зауваження щодо хаяй. Хаяку – не дієслово! Є хаямару – (занадто) поспішати, хаямеру – прискорювати, але хаяку – це прислівник зі значенням швидко або рано.

7. Найбільше, мабуть, постраждало слово яру.

yaru - у этого глагола различные значения. Обычно это почтительный вариант глагола "делать".Так же это слово может быть формой глагола "давать", причем от человека низкого ранга или младшего возраста (или даже от животных и растений) человеку более высокого ранга (более старшего возраста). Hаконец, этот термин может переводиться как глагол "пытаться".

Можливо, яру колись і було шанобливим (подібно до кісама), проте зараз воно цілком звичайне, повсякденне слово. А у деяких значеннях і грубувате. Наприклад, щодо сексу яру – це скоріше трахатися, ніж кохатися.

У значенні давати воно направлене якраз навпаки – від вищого до нижчого. Ото як собаці кісточку кидаєте, то яру, а як дитина вам щось дарує, то уже агеру (яке означає піднімати, підносити. Логіка зрозуміла?)

Звідки взялося значення намагатися, не зовсім зрозуміло. Від ятте міру? Проте намагання тут виражене дієсловом міру, яке можна додавати і до інших дієслів, не лише до яру.

З іншого боку, чим не вгодило ятта як минулий час від яру, теж не ясно. Яру – робити, ятта – Зробив!/У мене вийшло зробити! Ніякої містики.

Як бачите, зауваження серйозні, однак підкреслю, що у списках – 200 пунктів, тож кількість помилок відносно невелика. Решта слів переведена досить адекватно, хоча іноді і не повно. Тому з чистою совістю рекомендую ознайомитися – цілком імовірно, ви знайдете для себе багато корисного. А наведені помилки нехай вам нагадують, що якщо ви збираєтесь вчити японську по інформації в Інтернеті – ЗАВЖДИ перевіряйте її по словниках та підручниках.

До речі, це ж стосується і мого блогу. Як і будь-яка людина, я здатна на помилки: від простої описки до нерозуміння якихось граматичних тонкощів. Тож не забудьте перевіряти і мене!

А на цьому сьогодні все. Удачі вам!

Схожі дописи:

Про любов до далеких світів

Shiroi Koneko — Wed, 30 Jun 2010 08:19:00 +0000

Автор фото: ehnmark

Ви любите подорожувати? Особисто я не відмовилася б побачити увесь світ, якби для цього не потрібно було б витратити занадто багато сил та грошей. На жаль, ця мрія нездійсненна, якщо тільки не подорожувати… сидячі у своєму кріслі.

А от у цьому допомогти нам можуть автори манги та аніме, яким теж притаманна любов до далеких світів: вони не лише віртуально подорожують самі, але і нас запрошують із собою, переносячи дію своїх творів у різноманітні куточки світу та поза його межі.

Причому роблять вони це достатньо часто, щоб розглянути ці випадки та навіть трохи класифікувати їх.

Отже, іноземний антураж (мається на увазі не-японський) використовується наступним чином:

1. Антураж заради антуражу. Це ті випадки, коли події, в принципі, могли б відбуватися у Японії із японськими персонажами, але от чомусь авторам захотілося перенести їх в інше місце. Наприклад, сюжет Gunslinger Girls навряд чи змінився б, якби героїні були японськими, а не італійськими дівчатками.

То нащо ж було переносити дію в Італію? Висловлю припущення (лише припущення!), що справа тут не лише у любові мангаки до італійської культури, але й у потягу до косплею, який особливо популярний серед любителів аніме та манги.

Автор фото: yeowatzup

Наскільки достовірні подібні перевдягання у чужу культуру? Ну, якщо ви самі з нею знайомі мало, то може воно вам і здасться достойним: видатні пам’ятки, як-то Колізей чи Ейфелева башта будуть намальовані з усією можливою точністю; назви та імена вибрані старанно та зі смислом; найбільш відомі за кордоном страви та звичаї не будуть обійдені увагою. Однак відносини між людьми залишаться упізнаванно анімешно-японськими, як не крути. Зверніть увагу, що багато хто з героїв у таких аніме навіть いただきます каже перед тим, як почати їсти.

2. Елементи, притаманні специфічній культурі або періоду. Їх дуже цікаво використовувати у аніме і неможливо перенести у японські реалії. Зокрема:

а) Християнство, в основному – католицтво. О, яка це плідна тема! Особливо автори полюбляють:

черниць у характерному чорному одязі. Вони можуть бути різними – добрими та невинними чи бойовими, вірними чи підлими, слабкими чи духовно стійкими… Головне, щоб вони були! Причому їх умудряються втиснути навіть у фентезійні та альтернативні світи, де християнством і не пахне!
церкву як впливову організацію. Наприклад, у Trinity blood католицька церква зі штаб-квартирою у Ватикані виступає притулком для людей, що потерпають від вампірів. Замінити її якоюсь японською організацією, мабуть, можна було б, але саме католицька атрибутика та обряди таки надають аніме певної атмосфери, яку ватро було відтворити.
Втім, ця церква теж є анімешно-японізованою, та зазвичай діє у фантастичних та альтернативних світах і займається дуже дивними, як для церкви, справами, використовуючи не в міру сумнівні методи (дивіться також Chrono Crusade).
янголів та демонів. Автори обожнюють малювати крила! Тому їх надзвичайно приваблюють білокрилі янголи. А також – провинні чорнокрилі янголи, Диявол та його прибічники-демони, що воюють зі світлими та/або спокушають їх. Крім того, до цієї теми відноситься широкий пласт таких інтригуючих понять, як: гріхопадіння, прощення, душа, Рай та Пекло, вічні муки та вічне блаженство, тощо.
Оскільки янголів та демонів ніхто з нас не бачив, то судити про їх правильність чи неправильність ми не можемо, і автори вільні творити з ними, що їм заманеться. Чим вони і користуються.

Автор фото: kimdokhac

б) Європейська знать. Графи, барони, герцоги, принци та королі, які танцюють на балах, деруться на шпагах, плетуть та розгадують інтриги, вчиняють та зупиняють заговори, і, що найголовніше – елегантно п’ють червоне вино, розвалившись у зручних кріслах, та носять надзвичайно розкішні костюми. Графині, баронеси, герцогині, принцеси та королеви, які та тих же балах закривають обличчя віялами, водночас засліплюючи оточуючих розкішшю своїх декольте та діамантів. А їх вбрання, вбрання! Уже за самий одяг цього періоду його варто змальовувати у аніме. А ще додайте щипочку інтриги, сипоніть різноманітних, хай і шаблонних, персонажів, пов’яжіть їх між собою любов’ю та ненавистю – і страва готова! Подавати з червоним вином.

в) Готичний стиль. Любов та смерть… Червона кров невинної діви капає із гострих кликів на чорний камзол та білосніжні груди…

Приблизно такий готичний романтизм мангаки взяли за основу для своїх творів про вампірів. Звісно, з модифікаціями. Наприклад, діва може носити шкільну форму або взагалі бути не дівою, а юнаком (так, так, трапляється і таке!). У будь-якому випадку, глядачу доведеться продиратися крізь тонни криваво-червоних троянд, які щедрим снігопадом засипають екран… Втім, це краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати, так що ось вам канонічний приклад – Vampire Knight.

Однак історії з вампірами – не єдині, де використовується готичний антураж, хоча вони, мабуть, вписуються у нього найбільш органічно. В принципі, будь-яка "старшилка" може бути намальована з елементами готики, якщо мангака є її прихильником. Для прикладу – шьнен-аніме D-Gray-man.

г) Вестерн уже давно не є тим жанром, що описує виключно американський Дикий Захід відповідного періоду. Осучаснений стілець крокує далекими світами, як і раніше, відстоюючи справедливість за допомогою свого вірного шести- та більшезарядного друга, холодної голови, гарячого серця та всього іншого, що, згідно класичним уявленням, повинен мати даний герой. Найбільш відомі анімешні стрільці – Ваш Стампід (Trigun) та Спайк Шпігель (Cowboy Bebop).

3. The world is not enough. Коли авторам не підходить жодна з існуючих точок на земній кулі, навіть перенесена у інший час чи у альтернативний простір, вони вигадують новий світ.

Однак вигадати щось поза людським досвідом практично неможливо (так кажуть психологи), тож найчастіше у авторів виходить наступне:

а) Узагальнено-фентезійне середньовіччя. Воно мало відрізняється від його, що використовується авторами фентезі по всьому світу: королі, мечі, мужні лицарі та прекрасні (а у аніме – ще й бойові) дами; чаклуни, купці, таверни, замки, золото, луки та арбалети, розбійники, королівські стражі, вершники, кіраси та алебарди, та іноді ще й дракони, ельфи та інша нечисть. Найкраще це середовище, мабуть, описується як невідомо де і коли, бо воно є деяким усередненим уявленням про минуле для більшості авторів фентезі, що ні в біса не тямлять у історії, але дуже хочуть писати про бої на мечах з повисанням на переможці (уособленні самого автора, саме собою) напівоголених ельфійських принцес.

Крім того, специфічно у аніме цього жанру можуть з’являтися розумні та напіврозумні тварини, а також вкраплення високих технологій у вигляді меха (Vision of Escaflowne), літаючих кораблів (Escaflowne, Tales of the Abyss) та залишків космічної експансії (Utawareru mono, Scrapped princess), тощо.

б) Європа ХІХ – початку ХХ століття. Уже є залізниця, примітивні автомобілі та літаки, однак титул все ще означає значно більше, ніж гарну приставку до імені. Приблизно у такому оточенні живуть Аллісон та Лілія з однойменного аніме. Дещо схожий на нього і світ Сталевого Алхіміка, хоча знаті там немає.

в) Вигадана сучасність або майбутнє зазвичай показуються у неназваному (читай – вигаданому) великому місті, яке з однаковою ймовірністю може бути як європейським, так і американським. У його центрі розташовані бетонно-скляні хмарочоси, які і на сьогодні досить безликі. На задвірках же народ настільки різномастний, що певну національність можна приписати хіба що окремим кварталам (на зразок сучасних Chinatown та Japantown у Сан-Франциско). На відміну від пункту 1, цей антураж настільки неспецифічно-узагальнений, що ніякого інтересу не представляє.

На цьому я свою класифікацію закінчу, хоча вона і не зовсім повна. Так, події Baccano! розгортаються в Америці у часи "сухого закону"; герої Matantei Loki Ragnarok – скандинавські боки, що живуть у сучасній Японії; антураж Єви цілком японський, але сюжет зав’язаний на християнських та кабалістичних символах. Однак описати (та що там – згадати) їх усі я просто не в змозі.

Тож на цьому прощаюся. Бажаю вам цікавих подорожей, і хай все ж таки більшість із них буде реальною!

またね！

Схожі дописи:

Нездійсненні обіцянки

Shiroi Koneko — Sun, 13 Jun 2010 17:58:00 +0000

Автор фото: syvwlch

Анімешні герої стараються 守る свої 約束, навіть якщо заради цього треба пожертвувати життям. Однак при цьому є кілька обіцянок, які, схоже, з самого початку даються не для того, щоб виконати, а просто щоб пообіцяти. Наприклад:

1. またあおう/あいましょう. Подорожують собі герої з точки А в точку якусь-то там: чи щось шукають, чи за кимось женуться, чи то просто у них такий modus operandi. Дорогою, звісно, вони зустрічають різних людей, і з деякими ненадовго здружуються (тобто зустрічаються на початку серії, добре проводять час всередині та прощаються у кінці). Так от, при розставанні якраз ці новоспечені друзі і заявляють: またあおう. На що отримують впевнену та радісну відповідь: ああ або うん！

Дійсно, світ тісний, тим паче, що герої, можливо, повертатимуться додому тим же шляхом і таким чином знову побачаться зі своїми новими знайомими.

Проте дивно чути таку відповідь у випадку, коли персонажі – це пришельці з іншого світу або виміру, і мета їх подорожі – знайти спосіб повернутися у свою реальність, а то і назавжди знищити можливість подібних пересувань. У цьому випадку またあおう звучить скоріше як знущання, адже повторна зустріч означатиме, що герої не досягли своєї мети і більше ніколи не побачать своїх рідних та друзів.

І тим не менш, герої радісно відповідають Так! Що ж, ввічливість – ноша тяжка.

2. 必ず – слово, з яким треба поводитись обережно (так само, як і з ніколи чи завжди), бо воно натякає на деякий абсолют, якого у реальному житті не буває. Зокрема, не в людських силах гарантувати, що якась подія 必ず відбудеться або ж, навпаки, 決して не відбудеться.

Проте героїв аніме подібні роздуми не хвилюють. Особливо відзначаються Звичайні Японські Школярі (назва умовна, бо це може бути не японський і не школяр, головне, щоб він був звичайним хлопцем, що раптом вскочив у незвичайну халепу). Так от, цей персонаж полюбляє заявити зустрічній дівчині 必ず守るから, хоча сам тільки-но опинився на місці подій і не має уявлення, від кого її взагалі треба захищати, а дівчина до того ж оперує гігантським роботом та трощить ворогів, мов сірники ламає.

На щастя, подібна самовпевненість не обходиться безкарно (так, так, я злорадісна, бо занадто вже противними бувають окремі ЗЯШі зі своїм бажанням усіх позахищати), і дуже скоро після обіцянки герою доводиться падати на коліна та плакати, причитаючи: 守れなかった або 何もできなかった！

Ближче до кінця школяр реабілітується і таки захищає свою зазнобу (герой все-таки, інакше не можна), але це доводить, що зловживати словом 必ず не варто – виконати цю обіцянку вдасться далеко не завжди навіть головному герою.

Є ще й інші випадки, у який 必ず використовується досить дивно (наприклад, いつか必ず (побачимось) перед чиєюсь смертю), але приклад з 守る – найбільш частий, по-моєму.

3. 必ず戻る – ずっと待ってる(から) Теж цікава парочка: він неодмінно повернеться – вона буде завжди чекати. Не буду повторювати про 必ず (читайте вище), а як щодо дівочих обіцянок?

Що насправді трапляється з тими, хто готовий чекати вічно, добре показано у фільмі Такеші Кітано ドールズ. Хто дивився, той знає, що добре то не закінчилось.

Але закохані героїні продовжують палко обіцяти, що вони ずっと待ってる свого коханого. Причому роблять це у двох випадках:

а) перед тим, як він відправляється на вирішальну битву. Таким чином вони ніби просять коханого обов’язково повернутися назад, бо ж вона його так чекає! Дійсно, чому б не почекати, адже це ずっと триватиме не так уже й довго. А от обіцянки героя повернутися у даному випадку – не більше ніж заспокійлива брехня.

б) після того, як герой (увага!) загинув у вирішальній битві. Принаймні, його робот вибухнув, чи корабель затонув, чи будівля, у якій він бився з ворогом, впала і перетворилася на купу палаючих руїн. Тіла не знайшли, тож героїня вірить, що герой не загинув, і на співчутливі зауваження безтурботно усміхається і заявляє, що він неодмінно повернеться, бо вона його завжди чекатиме.

І як не дивно, зазвичай герой таки повертається! Іноді досить швидко, а іноді, коли героїня вже встигла прожити ціле життя, причому протягом його обзавелася чоловіком, дітьми, внуками та домашніми тваринами. Але вона його ЧЕКАЛА!!! Тільки спробуйте засумніватися! (Втім, як казала наша викладачка: Ну хіба можна вірити обіцянкам жінки?)

Підсумок: вищенаведені фрази, хоч і звучать як обіцянки, не завжди ними є: у певних ситуаціях це скоріше висловлені сподівання – на зустріч, на чиєсь повернення, тощо; або бажання – захистити дівчину, яка подобається; або ж просто… ну, дівочі обіцянки, які обіцянками не є за визначенням.

Принаймні так я пояснюю те, що їх використовують досить відповідальні щодо своїх обіцянок анімешні герої.

Схожі дописи:

Низка слів. Випуск 11: Друзі та вороги

Shiroi Koneko — Sun, 30 May 2010 14:39:00 +0000

У аніме життя б’є ключем: весь час хтось із кимось здружується або ж, навпаки, дереться. Тож непогано було б знати, хто кому та ким при цих дійствах приходиться, а саме – як називають друзів та ворогів.

Для дружби найчастіше, на мій погляд, використовують 友達, що означає хорошого, задушевного друга у класичному розумінні цього слова. Його більш формальний синонім 友人 використовується рідше.

Серед 友達 можна виділити одного або кількох 親友 – тобто найкращих, вірних друзів, з якими ви не розлий вода.

Дещо інше значення має 仲間 – це не обов’язково друг, а скоріше приятель, товариш по чомусь. Наприклад, якщо група героїв вирушає разом у якусь місію, то для оточуючих вони між собою 仲間 (навіть якщо заперечують це), а от чи є вони 友達, чи в печінках один у одного сидять – то вже їх особисті справи.

Схоже значення і у 味方 – це союзник, тобто той, хто знаходиться на вашій стороні. При цьому, знову ж таки, ви можете цього 味方 як любити всією душею, так і ненавидіти, якщо союз із ним нав’язаний вам силою. Головне, що 味方 у даний момент діє "за наших".

Зі специфічних слів можна відзначити パートナー – від англійського партнер. Думаю, пояснень особливих не потребує.

З ворогами (супротивниками/суперниками) трохи простіше: в основному використовують слово 敵 та його похідні (наприклад, 敵手) або ж його кун-варіант かたき.

Слово 相手 має дуже широке значення: це той, з ким ви в даний момент маєте справу, будь то поєдинок, співпраця дружба чи кохання. Не сумніваюсь, що ви неодноразово чули фразу 「お前の相手は僕/俺/ここだ！」, тобто Твоїм супротивником буду я!

І, нарешті, 知り合い (の人) – просто знайомий, який пізніше може стати як другом, так і ворогом.

На цьому сьогодні все. Побільше вам друзів, а ворогів – навпаки!

またね！

Схожі дописи:

Вуха – радари, очі – рентгени…

Shiroi Koneko — Tue, 18 May 2010 09:47:00 +0000

Автор фото: tibchris

…чи ж телепатія і ясновидіння? – нерідко запитую я себе, дивлячись черговий серіал.

Бо герої аніме часто спілкуються між собою на величезних відстанях і здатні (перед)бачити події, що розгортаються на іншому кінці світу. І я говорю зовсім не про героїв, які прямо заявлені у якості телепатів чи ясновидців, бо тобі усе було б зрозуміло і легко пояснювалось би.

Наприклад, припустімо, що трапився у анімешній реальності якийсь здоровезний Бубух! Під здоровезним я маю на увазі будь-який масштаб, аж до загибелі цілого Всесвіту – автори аніме на руйнування не скупляться.

Так от, завжди знайдеться спостерігач, який вигукне: 「これは тут іде гарна, але беззмістовна назва だ？」 А інший, що обов’язково знаходиться від першого на чорт зна якій відстані (але точно на такій, що голос туди не долітає), йому відповідає: 「いいえ/ちがう。。。」 і пояснює, що ж то насправді трапилось. Або ж діалог у них такий 「これは？。。 – Ота сама назва だ。+ пояснення, що під нею розуміється」 (це якщо пощастить. Іноді за увесь серіал автори так і не спроможуться нічого пояснити, сподіваючись, що глядачі проковтнуть красиву назву і не придиратимууться). У будь-якому разі, цей обмін фразами свідчить, що люди, розділені кілометрами, а то й світовими роками, можуть чудово один одного чути без будь-яких пристроїв. Дивина, та й годі.

Інша дивина – це те, що більшість героїв здатна безпомилково визначити момент, коли важливі події はじまった. Ну, знаєте, це та точка у серіалі (десь на відстані 2/3 від початку), з якої починається фінішна пряма: усі персонажі представлені (нових, навіть другорядних, не буде); їх характери (тобто дитячі травми та інші таргани) і відносини (тобто хто кого любить, а хто кого тапками б’є) описані; головний ворог нарешті з’явився або відкрив свою приховану личину.

Автор фото: JapanDave

Так от, варто у цей період чомусь десь стукнути-грюкнути, блиснути або затрястися, як герої тут же заявляють: Ну, почалося!, себто 「はじまった！」 Найбільш розсудливим (слід віддати їм належне) стачає розуму додавати частинку か, тобто сумніватися. Менш розумним не потрібні навіть знаки – вони промовляють はじまった просто так… Єдине, що їх вибачає, так це те, що вони теж використовують か.

А от найбільш самовпевнені без усяких сумнівів заявляють 「すべては始まったよ！」 і, як не дивно, завжди вгадують! Ну як тут не думати про ясновидіння?

Втім, щодо останніх у мене є й інша теорія: що вони несповна розуму і чарівне слово проголошують при будь-якій нагоді. А коли випадково угадують, то починають вважати, що це вони ЗНАЛИ.

На цю думку наводить той факт, що вони не задовольняються лише はじまった, а ще й починають щось там пророкувати загальними фразами, причому говорять самі до себе, благоговійно вдивляючись у далину.

Тобто уявіть собі: герой, що за умовами задачі НЕ наділений даром ясновидіння та передбачення, вірить, що знає про події, які відбуваються поза полем його зору і слуху; пророкує, що трапиться у майбутньому; вголос говорить сам до себе. Висновок: без гамівної сорочки не обійтись.

Втім, навіть якщо списати таку поведінку на божевілля, це все одно не пояснить інші випадки, коли рознесені на величезну відстань герої ведуть діалог без засобів зв’язку та бачать віддалені події без оптичних приладів.

От і думай собі – що то таке?

Ну а якщо говорити серйозніше, то все описане, звісно – то анімешні прийоми, які використовуються з певною метою. Але і у цьому ракурсі вони викликають певне невдоволення.

1. Після Бубух! з першого прикладу різні групи героїв обговорюють подію, і шматочки їх розмов складаються для глядача у загальну картину. Крім того, ми дізнаємося про ставлення героїв до події, її наслідки для них (чи вони отримали якісь пошкодження, травми або ж навпаки, щось здобули чи дізналися) та подальші плани. З цієї точки зору така клаптикова розповідь є непоганим прийомом, і навіть надмірна злагодженість її учасників, якої, звісно, не може бути у дійсності, не надто напружує.

А от діалоги героїв, що знаходяться зовсім у різних місцях, не чуючи, не бачачи, а то і не знаючи про існування один одного, виглядають як повнісінька ДУРНЯ.

2. Принаймні у половині випадків я не розумію, нащо нам показали персонажа, що промовляє はじまった. Ні, якщо це герой, що відіграє певну роль у розв’язці, то деякий сенс є: він припустив, що події почалися, і рушив до їх центру. Саме тому він вчасно опинився на полі бою і в останню мить урятував головного героя від неминучої смерті (наприклад). Логіка, погодьтеся, присутня.

Але дуже часто はじまった говорить герой, ніяким боком до вирішальних подій не причетний. Іноді після はじまった він пропадає аж до фінальних титрів, де нам показують, що з ним усе добре. То навіщо його взагалі було вводити? Щоб пояснити глядачу, що ось воно, наближаємось до кінця? Та невже ми настільки дурні, що самі цього не побачимо???

3. Що стосується пророцтв та говоріння до себе, то тут є аж три проблеми:

По-перше, виголошуються вони дуже пафосно та пишномовно, а цього добра у аніме і так забагато. От не можуть герої просто сказати: Зараз той-то поб’ється з тим-то, і в залежності від того, хто переможе, нас чекає або мир во всем мире, або ж повний капець. Ні, ні, ні! Віщати треба обов’язково у дусі: Квітка світу розкриє свої пелюстки і подарує своє серце душі космосу… Пробачте, моя блякла фантазія не може передати усього абсурду та ідіотизму тих пророцтв.

По-друге, нащо вони взагалі? Глядачу цікаво, що конкретно станеться з героями, а до всяких душ світу та інших абстракцій, зрозумілих (якщо зрозумілих) виключно їх авторам, йому діла мало. У аніме і так занадто часто говорять, не пояснюючи, тож не варто додавати сюди ще й пишномовні нісенітниці – достатньо одного はじまった (якщо без нього ніяк) або ж не менш набридлих, але лаконічних これからだ та 動き出した.

По-третє, говоріння вголос до самого себе є ознакою певного душевного розладу. А от заради цікавості зверніть увагу, як часто герої це роблять протягом аніме? Ви здивуєтесь, бо навіть наймовчазнішим із них не завадило б відвідати психіатра. А якщо герой проголошує до себе пафосні, пишномовні та нікому не потрібні нісенітниці? Та однозначно йому дорога у кімнату з м’якими стінами.

А нас примушують це дивитися й слухати! Недовго і самим з розуму зійти.

На щастя, пора, коли кажуть はじまった, триває в аніме недовго, не більше однієї серії, так що перетерпіти її можна. Та й що нам залишається робити? Не кидати ж із-за цього дивитися аніме! І радіти за героїв, які поголовно наділені такими корисними здібностями, як читати думки та передбачати події.

На цій оптимістичній ноті закінчую сьогоднішні роздуми. Усього вам найкращого!

До побачення!

Схожі дописи:

Серйозно про ввічливість. Частина 1

Shiroi Koneko — Fri, 07 May 2010 20:55:00 +0000

Автор фото: miyukiutada

Категорії ввічливості у японській мові – то широка та досить складна тема. Я довго не наважувалася приступити до неї, проте і відкладати її назовсім неможливо. Тож закотимо рукава і приступимо.

Я вже трохи писала про секрети японської ввічливості, але то були тільки часткові випадки. Сьогодні ж поговоримо про ввічливість більш серйозно, і перш за все розглянемо стилі японської мови.

Глобально їх можна поділити на два класи: інформаційний стиль та стилі, що використовуються при міжособистісному спілкуванні.

До інформаційного стилю відносяться наукова література, преса, офіційні документи, тощо.

До другого класу – бесіди, листи, публічні виступи тощо.

Інакше можна сказати, що один клас не потребує адресату (інформаційний стиль), а другий – потребує (міжособистісне спілкування).

Неважко зрозуміти, що поняття ввічливості може існувати лише там, де адресат є. Тож спочатку давайте розглянемо особливості, притаманні міжособистісному спілкуванню узагалі, а потім перейдемо конкретно до вираження ввічливості.

Перш за все, спілкування означає, що в ньому беруть участь щонайменше дві особи:

Я – автор вислову (той, хто говорить).

Ти – адресат (той, до кого говорять).

Крім того, може ще бути Він – особа, яка не приймає безпосередньої участі у спілкуванні, але є його темою (той, про кого говорять).

Так от, у японській мові існує поняття направленості дії, яка виражається спеціальними граматичними формами. Так, у японських висловах Я подарував Тобі (направленість від першої особи до другої) і Ти подарував Мені (направленість від другої особи до першої) подарував трохи відрізняється між собою – до слова дарувати додається відповідне допоміжне дієслово.

Думаю, сама ідея направленості не така і складна. Однак у японській мові направленість використовується дуже часто, що для нас дещо незвично. Ще одна особливість – це те, що майже завжди направленість виражає сприятливість дії, тобто адресат має з тої дії якусь вигоду. Виняток – груба погроза зі словом яру. Наприклад, Корошьте куре означає Зроби мені послугу, убий (мене) (як би дивно це не звучало), а Буккорошьте яру зо! – Та я тебе/його/їх уб’ю!

При цьому треба враховувати ще два поняття, а саме:

1. Свій – чужий.

2. Нижчий, рівний, вищий.

Свій – чужий

Коли ви говорите про свої дії, то визначити, що є своє-чуже легко. Однак у інших випадках не все так просто. Наприклад, ви промовляєте фразу: Бабуся дала дитині цукерку. Яка буде направленість?

Якщо це ваша бабуся дає цукерку чужій дитині (або ж ви якимось чином пов’язуєте себе зі стороною, що дає), то направленість буде від Я до Він. Якщо ж це ваша дитина отримує цукерку від чужої бабусі, то направленість – від Він до Я. А що, коли мова йде про бабусю і дитину, що яких ви не маєте ніякого відношення? У такому випадку направленість не використовується взагалі.

Розмежування на свій-чужий не обов’язково пов’язане з родинними зв’язками. Найбільш загально можна сказати так: Я – це коло осіб, до яких ви себе в даному випадку відносите. У сім’ї це може бути просто я; у розмові з сусідами – я і члени моєї родини; у школі та університеті – мій клас чи група; у бізнесі – моя фірма, на противагу їхній.

Тобто Я змінюється в залежності від того, з ким і про кого ви говорите.

Нижчий, рівний, вищий

Нехай ви уже розібралися, хто у вашій розмові Я, Ти та Він. Тепер пора визначити взаємну ієрархію. Для цього треба врахувати вік, соціальне та службове положення учасників бесіди. Діти нижчі по відношенню до дорослих, однокласники – рівні між собою та нижчі за вчителя, начальник вищий за підлеглого, тощо.

Такий поділ впливає на дві речі:

По-перше, кожний напрямок (наприклад, від Я до Він), має два варіанти в залежності від того, чи є Він вище чи нижче за Я (див. рисунок).

По-друге, це визначає ступінь ввічливості: з приятелем ви говорите неформально, з начальником – ввічливо або дуже ввічливо. Однак докладніше про ступені ввічливості поговоримо пізніше, а зараз трохи підсумуємо те, що було сказано.

Підсумок

Щоб краще зрозуміти усе вищесказане, давайте розглянемо приклад: ви студент, і у розмові зі своїм приятелем кажете фразу: Вчора викладач дав мені таку корисну книжку!

Розбираємо по-порядку:

1. Дія направлена від Він (викладач) до Я (я).

2. Згори (викладач) донизу (студент).

3. Стиль неформальний, бо розмова з рівним (приятель).

Врахувавши ці три пункти, можна визначити, який ступінь ввічливості та які граматичні форми направленості слід використовувати. Але докладніше – у інших випусках.

А на сьогодні завершимо, щоб відпочити та обдумати отриману інформацію. がんばってね！

До наступних випусків!

Схожі дописи:

Старість – не радість, або "Скучная история" по-сучасному

Shiroi Koneko — Wed, 28 Apr 2010 14:10:00 +0000

Автор фото: enggul

Почала я дивитися аніме Soul Eater, і стало мені якось сумно.

Взагалі кажучи, я вперше почула про цей серіал ще тоді, коли він тільки почав виходити. Відгуки в цілому були вкрай позитивні, проте, знаючи дивну звичку деяких глядачів заявляти Це шедевр! (або навіть ШЕДЕВР!!!) відразу після перегляду першої серії (а то і трейлера!), я вирішила почекати, доки серіал закінчиться, а страсті уляжуться, як то кажуть.

На сьогодні рейтинг у серіалу залишається височеньким, тож я взялася до перегляду.

Ну що сказати. З одного боку, я розумію, чому перші глядачі були у захваті. Готично-божевільний антураж (жирне сонце та нахабного місяця цілком можна віднести до повноправних героїв серіалу), добра прорисовка, приємний саундтрек та бадьорий розвиток подій. Але…

Але… Але…

Але чому ж мене не покидає відчуття дежавю? Ну скільки разів ми вже бачили цих тонконогих (і пласкогрудих заодно) дівчаток, які вправно розмахують здоровезною зброєю і плигають вище дахів? А нарутоподібних (а може клонованих з нього?) коротунів, его яких аж на клавіатуру з екрану вилазить? А тендітних, акуратних, на вигляд дуже стриманих та холоднокровних хлопчиків, всередині у яких урагани рівня Катаріни ганяють тарганів розміром з корову?

Не вражає оригінальністю і татусь однієї з героїнь, який хоч і займає видне положення в організації шінігамі, та повністю дуріє, коли мова заходить про його любу донечку (а якщо на її горизонті з’являється представник протилежної статі, то мізки татуся взагалі виходять погуляти). Зовсім не дивно, так-так, абсолютно передбачувано, що дочка не у захваті від такого ставлення, і періодично посилає татуся подалі.

І звісно, ну хто б ще сумнівався, що ці талановиті, сміливі, круті герої провалюють свої місії або ж своїми діями приносять більше шкоди, ніж користі.

Інакше кажучи, стає трохи сумно, коли досить розхвалений серіал починається настільки знайомо. Що, вам так не здається? Тоді вас можна або поздоровити, бо ви новачок, і у вас попереду багато хорошого, або ж вам можна поспівчувати, бо у вас амнезія, що активується появою на екрані слів 完, おわり або Fin.

Втім, чому дивуватися? Як я вже говорила, ничто не ново под Луной, і все вже написане до нас.

Автор фото: Satoru Kikuchi

Що найцікавіше, навіть мій плач за оригінальністю не вражає своєю новизною. Ось переді мною Скучная история, написана Антоном Павловичем Чеховим аж у 1889 році. У ній змальовані дві смердючі жаби, які жаліються на занепад науки, стверджують, що її час пройшов і що за останні десять років у ній (та й не тільки у ній) не з’явилося жодної видатної людини.

Хіба не так само бурчу я про те, що куди не ткни – скрізь мозкошкряби та Ба! Знакомые все лица…

Втім, тут же, на сусідніх сторінках, є і відповідь на подібні плачі та скарги. І полягає вона у тому, що, звісно, усе міняється, цього не можна заперечувати. Але зміни ті поверхові та скороминущі, а суть залишається одна і та ж.

Чи справедливо це по відношенню до аніме? Абсолютно! Бо якщо я припиню бурчати і суворо спитаю себе: Ану признавайся як на духу: якби ти вперше побачила аніме-серіал (ну хоч би той же Soul Eater) зараз, чи стала б ти таким же фанатом?, то відповідь, безперечно, буде Так.

Бо аніме як стояло окремо від іншої кінематографічної продукції, так і стоїть. Пам’ятаю, років з двадцять тому я побачила серіал Кенді-Кенді. Тоді я ще не знала нічого ні про аніме, ні про Японію, але добре пам’ятаю своє враження, що той мультик відрізняється від усіх бачених мною, як від радянських, так і від усіляких мішок Гаммі та Чіпів з Дейлами. Інакше, не таке – ось що можна було сказати про аніме як двадцять років тому, так і сьогодні. І ця різниця (для мене – в кращу сторону) нікуди не ділася і, сподіваюсь, не дінеться ще досить довго.

То що ж, даремно я сумую, коли бачу уже сто разів бачене? Та не зовсім. Бо, хоча аніме і не міняється (по суті), але ж міняюся я, щонайменше – як глядач. Ніколи вже мені не дивитися аніме очима початківця-отаку, для якого все нове, незвичне та гарне. А все більше бачиться мені старого та знайомого… Просто варто усвідомлювати і нагадувати собі, що "винувате" у цьому, звісно, не аніме.

Тож таки додивлюся я Soul Eater, і постараюся бути об’єктивною та цінувати те хороше, що у ньому все-таки є.

Тим паче, що у тій же Скучной истории висловлена мудра думка, яку можна перефразувати так, щоб вона відносилася до бажання глядачів отримувати лише оригінальні аніме-шедеври: Таить в себе злое чувство против обыкновеных серіалів за то, что они не ШЕДЕВРИ, может только стара, нудна та зажерлива жаба (можете потикати у мене пальцем, якщо хочете).

Тобто нових та оригінальних шедеврів, звісно, хочеться (кому ж ні?), але хіба не шедевральний, проте чимось цікавий серіал – це так вже погано? Думаю, ні.

(Пошепки. А все одно бажаю вам якомога більше шедеврів!)

Схожі дописи:

Низка слів. Перший десяток

Shiroi Koneko — Sat, 17 Apr 2010 11:07:00 +0000

Автор фото: *yasuhiro

От і назбиралось нарешті десять бусинок на нашій словесній низці. Перерахуймо їх іще раз.

Перший випуск вчить, як не поплутати такі популярні у аніме слова як うるさい та 許さない.
Другий випуск знайомить зі словом まで, яке означає просто до, але у аніме використовується досить цікаво.
Випуск третій наповнений усілякими дурницями. Але це корисні дурниці, тож не пропустіть!
Якщо ви полюбляєте солодке, то четвертий випуск вам обов’язково сподобається, навіть не сумнівайтеся!
Випуск п’ятий – простий, але, сподіваюся, не настільки, щоб вас розчарувати.
Шостий випуск присвячений надзвичайно популярним словам у аніме… Яким? Читайте самі.
Сьомий випуск наповнений особливим духом…
Хочете похвалити себе, та не знаєте як? Восьмий випуск вам допоможе!
Я завжди бажаю, щоб у вас усе було добре. І підтвердження цьому – випуск дев’ятий.
Десятий випуск – просто неймовірний. Не може такого бути? Ха!

На цьому сьогодні все. Приємного навчання!

Схожі дописи:

Низка слів. Випуск 10: Не може бути!

Shiroi Koneko — Tue, 13 Apr 2010 16:09:00 +0000

У одній з попередніх Низок слів ми розібралися з усілякими дурницями. А сьогодні поговоримо про такі дурниці, що їх аж на світі не буває.

1. 馬鹿な – неможливий, абсурдний. Часто використовується з розтягуванням або повторенням першого складу:

- насмішкувате або презирливе ばあかな – Та що ти верзеш/Не буває такого/Такого не може статися. ばあかな використовує, наприклад, негативний герой, коли один з його приспішників несміливо припускає, що позитивний герой може вижити, якщо на нього впаде хмарочос.

- злякане ばーばかな！ – коли виявляється, що те, що ну ніяк не могло трапитися, таки трапилося або ж трапляється просто перед очима. Так реагує вищезгаданий негативний герой, коли бачить позитивного, який цілісіньким та неушкодженим вибирається з-під уламків хмарочоса.

2. ばかばかしい – безглуздий, недоречний, абсурдний – походить від того ж слова, що і 馬鹿な, і схожий за використанням до ばあかな.

3. まさか – дуже популярне слово у аніме, яке означає Не може бути! Та що ви! або ж, із запереченнями, Навряд, хіба.

У реченні стоїть на початку і означає деякий скепсис по відношенню до висловленого, наприклад Та не може бути, щоб він у неї закохався! Ха-ха-ха! Ото б була оказія!

Окремо може використовуватися по-різному:

- недовірливо-здивоване, у відповідь на чиїсь слова: Та що ви говорите?/Невже? Наприклад: (Що ви кажете? Той скромний ввічливий хлопчик, який завжди підносив мені сумку, виявився затятим отаку, що збирав хентайні іграшки?) Не можу повірити!

- недбале まあさか означає Не вірю, (що вони на це наважаться)/Сумніваюся, (що у нього вистачить мізків)/Та навряд, щоб…, тощо.

- злякане, підозріле або задумливе まさか означає деякий здогад щодо ситуації, яка розвилася не у тому напрямі, у якому передбачалося. Наприклад, деруться двоє. Один заявляє:

- Ну, тобі кінець! Зараз я знищу тебе своєю мегасекретною супертехнікою, проти якої немає захисту (тут він її детально описує, незважаючи на надсекретність)! Начувайся!

Слідує удар, герой задоволено шкіриться… коли ж бачить, що супротивник, якого мало розвезти по асфальту, спокійнісінько піднімається на ноги. У цьому місці героя охоплюють наступні думки:

"Він живий! Як таке могло трапитися? まさか?!.. Невже він розгадав мою методу? Знайшов протидію? Передбачив мої рухи і ухилився? …"

Будь-який здогад може бути як вірним, так і помилковим. Тож і у цьому випадку герой або отримує удар, що утрамбовує його у стіну, і йому залишається тільки здивовано бурмотіти ばーばかな; або ж він сам зрозуміє, що "いいえ/違う. Тут справа у чомусь іншому…", і битва продовжується собі далі, як собі й мала.

4. ありえない – власне, неможливий: друга основа від 有る бути + 得る суфікс можливості + заперечення ない. Зауважте, що стверджувальна форма 有り得る читається як аріуру.

5. 嘘 – це брехня, неправда, обман. А окремий вигук うそ！ можна перекласти як Не може бути!/Не вірю очам своїм!

На сьогодні усе. І пам’ятайте, що коли хтось заявляє вам: Не займайся дурницями, бо японську мову вивчити неможливо!, то це чистісінька брехня.

Удачі вам! またね。

Схожі дописи:

Христос воскрес!

Shiroi Koneko — Sun, 04 Apr 2010 08:40:00 +0000

Відволічемося натрохи від японської культури, і повернемося до нашої. А сьогодні у нас – свято Воскресіння Ісуса Христа, воно ж Пасха або Великдень.

З чим я вас і вітаю. Бажаю вам здоров’я, благополуччя, злагоди, і нехай береже вас Бог!

З Воскресінням Христовим!

Читайте ще:

Подайте героям на прожиття…

Shiroi Koneko — Sat, 27 Mar 2010 23:47:00 +0000

Уявіть собі: приходить до психоаналітика анімешний персонаж і заявляє:

- Лікарю, справа така: у мене є своє діло, я – приватний детектив/мисливець за головами чи скарбами/убивець драконів чи винищувач демонів/або ж просто Герой. Я вмію все: швидко бігаю, вправно стріляю/майстерно володію зброєю, характерною для моїх обставин та епохи, дам прочухана негіднику будь-якої комплекції та підготовки; я помічаю те, на що інші не звертають уваги, і розгадую загадки, над якими люди безуспішно билися поколіннями; знання мої не вмістила б і державна бібліотека, якби я їх записав, або ж я знаю людей з подібним об’ємом знань, і вмію їх використовувати у своїх цілях.

Іншими словами, я – супермен (у нормальному розумінні, а не в тому, що я шугаю вночі над містом, вдягнений у трико).

Але є у мене одна проблема: я не заробляю.

- Як?! – вражається психоаналітик, на мить забувши про терапевтичні принципи. – Ви все вмієте, все знаєте, але не заробляєте?

- Саме так, – сумно підтверджує герой. – Я постійно комусь винний, а живіть у мене урчить частіше, ніж я сам говорю.

- Гм, – дивується лікар, який зовсім не супермен, але винний лише банку: має іпотеку на будинок вартістю десяток мільйонів доларів.

- Втім, я сам знаю, у чому моя проблема, – продовжує пацієнт. – Я занадто добрий. Ось слухайте:

По-перше, часто до мене приходять клієнти, які просто-напросто не здатні заплатити. Наприклад, протягує мені маленька кавайна дівчинка кілька монет, що вона витрусила із своєї рожевенької копилочки, і слізно просить: "Знайдіть мого татуся (або ж старшого брата. Саме вони мають схильність вскакувати у халепу і пропадати)! Ну хіба я можу не виконати це прохання? А виконавши, хіба я можу брати гроші з такого клієнта? (Не кажучи вже про те, що зиску з того все одно було б нуль – ну яка сума може бути у тій копилці?) А у знайдених родичів грошей теж, само-собою, не знаходиться.

По-друге, у протилежній ситуації (коли дорослі родичі просять знайти їх пропалу малечу) я теж оплату не беру (навіть у небідних людей). Адже це святе діло – повернути батькам малятко, хіба можна на цьому можна заробляти?

По-третє, у мене є конкуренти, і досить вправні. Буває, прокладу я дорогу аж до якогось скарбу, чи от-от схоплю якогось негідника, чи… коротше, ось-ось завершу завдання, за яке мені заплатять, аж тут і виявиться, що той клятий конкурент слідував за мною по п’ятам, і в останній момент він ставить мені підніжку і краде мій успіх просто у мене з під носа. То, думаєте, я, користуючись усіма своїми талантами, наступного разу розчавлюю його як таргана? Ні! Бо виясняється, що у нього є якийсь там малий (часто ще й хворий) родич (ну ви ж знаєте, що анімешним дітям тільки дай підчепити якусь важко- або ж невиліковну напасть), і звісно, щоб його лікувати, потрібні величезні гроші. Що ж мені залишається, як не простити свого ворога у таких скрутних обставинах? Більше того, з деякими я такими конкурентами я досі у дружніх стосунках, а інші навіть стали моїми партнерами!

Тут пацієнт замовкає, щоб перевести дух, а зацікавлений лікар розмірковує:

- Так, зрозуміло. Ви безкоштовно допомагаєте хорошим людям у біді. А з негідниками ви не працюєте…

- Та ні, працюю – це ж моя робота (а по секрету – я такий добрий, що і їм не можу сказати "Ні"!). Але уже в процесі виконання я розумію, що все-таки довести до кінця їх паскудне завдання совість не дозволяє, і повертаю так, що замовник залишається у прольоті, і оплати я не отримую, або ж гроші відходять на допомогу тих, кого замовник образив. В результаті – в кишені у мене нічогісінько.

По-четверте, замовники у мене – ворогу не побажаєш. Наприклад, якщо завдання треба виконати до певного, строго визначеного часу, то будьте певні, що я спізнюся рівно на хвилину… і капосний клієнт скаже, що поїзд уже пішов, і грошей не дасть. Або якщо викрадена людина хоч разок стукне свого викрадача, то клієнт тут же заявить, що я не маю ніякого відношення до врятування, хоча і розчистив шлях до втечі, поклавши сотню охоронців. То думаєте, я заношу таких замовників у чорний список? Навпаки – вони стають моїми постійними клієнтами і завжди поводяться таким же чином!

- Ну і нарешті, – продовжує пацієнт, – нерідко мене підводить удача. Наприклад, я виконую замовлення пречудово, але при цьому умудряюся розтрощити стільки свого і чужого майна, що весь гонорар іде на ремонт та відшкодування збитків. І знову я на нулі! Що ви про це думаєте, лікарю?

У психоаналітика вертілося на язиці кілька слів, якими можна називати людину, що з усіх сил старається, аби їй було погано (найм’якішими з яких були бовдур та мазохіст). Однак він вирішив повернути розмову у дещо інше русло:

- В цілому я зрозумів вашу ситуацію. Але поясніть же мені, на що ви живете?

- О, ну трапляються ж випадки, які не підпадають під жодну наведену категорію, і тоді у мене з’являється трохи грошей. Я їх віддаю на борги, на ремонт обладнання чи зброї, тощо… і все починається спочатку. Лікарю, я у відчаї. Допоможіть!

Але, на жаль, психоаналітик нашому герою не допоміг, тому що був людиною практичною і не бажав бути одним з тих, кому герой постійно винен. Навіть Нобелівка за зцілення такого надзвичайного психічного розладу, що журавлиним крилом звабливо помахувала йому, здалася лікарю занадто далекою і непевною.

Тож герої, схожі на даного пацієнта, і далі з’являються на наших екранах, і ми продовжуємо дивитися на їх марні старання заробити копієчку та слухаємо голодне бурчання їх животів.

І краю цьому не видно.

Наостанок слід зауважити, що даний випадок – це лише один аспект досить складних відносин анімешних персонажів із грішми. Але докладніше ми поговоримо про це іншим разом, і тоді ж спробуємо розібратися, а чому ж усе-таки талановиті, розумні, вправні герої, які пробують заробляти собі на життя своїми здібностями, завжди катастрофічно бідні.

Схожі дописи:

Дивні звички

Shiroi Koneko — Thu, 18 Mar 2010 03:05:00 +0000

На задньому сидінні таксі розмовляють два інтелігента:

- Знаєте, недавно в гостях мені до рибної страви подали ніж.

- Так, бувають ще такі некультурні люди. Мені також якось запропонували коньяк у келиху для шампанського.

Таксист не витримує, обертається і каже:

- Вибачте, а це нічого, що я до вас спиною сиджу?

Пробачте, що починаю розмову з анекдоту, проте деякі звички загалом ввічливих анімешних персонажів дійсно анекдотичні.

Наприклад, звичка розмовляти із заплющеними очима. При цьому я говорю не про персонажів, яким очі взагалі не потрібні, а про тих, хто зазвичай користується ними за призначенням. Але от буває, що находить на цих нормальних людей якась дивина, і починають вони балакати, не дивлячись, куди.

Проте не забуваймо, що очі дані нам не дарма, тож розбалакавшись із заплющеними очима, не дивуйтеся, якщо втрапите у халепу. Наприклад, виявите, що за час вашого недивіння ваш співрозмовник перетворився на кота, що радісно уплітає ваш спільний обід. Або (це стосується дівчат), якщо ви з закритими очима відкриваєте на стук двері, думаючи, що прийшов ваш 好きな人, і починаєте натхненно признаватися у коханні, може виявитися, що ваш розлив почуттів припав зовсім не тому. А саме – злісному ворогу вашого коханого, який саме заявився, щоб узяти вас у заручниці і шантажувати вашу любов. Тож якщо з вами таке трапилось, хай буде вам наука: є очі – КОРИСТУЙТЕСЯ НИМИ!

(У недосвідченого анімешника може виникнути питання: а чому той негідник не перервав словесний потік, що явно призначався не йому? Відповідь – отут).

Інша звичка, що дивує мене безмірно – розмовляти, стоячи спиною один до одного. От чому б не зробити як усі нормальні люди – підійди, подивися їй у обличчя і так і говорити? Та ні, персонажу треба пройти мимо, зупинитися, і уже там починати балакати. Що найцікавіше, співбесідник теж не вважає за потрібне повернутися. Так собі і говорять у різні боку. А здавалося б – не хочете бачити одне одного, то може не треба було б починати розмову узагалі, не?

Однак чужа культура, як і чужа душа – то глупа ніч, і шукати там розумний зміст так само важко, як і ловити чорну кішку в темній кімнаті… Втім, не буду розвивати думку до того, що ніякого смислу у подібних звичках немає.

Скажу інакше: мені він – не зрозумілий.

Схожі дописи:

Низка слів. Випуск 9: Усе добре

Shiroi Koneko — Thu, 11 Mar 2010 04:21:00 +0000

Автор фото: miyukiutada

У минулому випуску Низки слів ми говорили про те, як себе похвалити. Сьогоднішній випуск теж позитивний, бо присвячений хорошим словам.

1. 良い, 好い, 善い, 佳い – так, так, це все – слово ій, воно ж йой: хороший, добрий. Йой – більш формальне, тому ій ви, мабуть, частіше чули в аніме та і взагалі: 「いい人」, 「いい天気ですね」, 「聞いてもいい？」. Однак зверніть увагу, що різноманітні форми прикметника утворюються лише від йой: йоку, йокатта, йокереба, тощо.

Окремо ій та йой використовуються у значенні згоди, схвалення: (Так) добре/(Це мені) підходить/Погодимося на цьому/Хай буде так.

2. よろしい – добрий, підходящий синонім ій/йой.

3. 結構 означає гарний, чудовий, а також досить, доволі. Тому радісне Кекко: дес! у відповідь на Як ся маєте? означає Усе розчудово!. А от незадоволене Іє, кекко: дес! на якусь пропозицію – то Ні, дякую/(Більше) не треба/Досить.

3. Якщо з героєм голлівудського фільму трапиться якесь лихо (наприклад, він упаде з десятого поверху і лежатиме собі на асфальті у калюжі крові, не подаючи ознак життя), то його товариші обов’язково крикнуть йому Are you okay? (наче і так не зрозуміло, що не okay). Слово 大丈夫 – (все) в порядку, (все) нормально – використовується в аніме у подібних ситуація, тільки трохи краще (слава здоровому глузду!): питання Дайджьо:бу дес ка? задається людині, по якій видно, що вона принаймні настільки в порядку, що здатна відповісти (у протилежному випадку в хід ідуть Шіккарі шьте та відчайдушне волання імен).

4. 最高 – найвищий, максимальний – використовується також як вигук і означає, як неважко здогадатися, Кльово! Круто! Прекрасно! Краще не буває!

5. 元気 означає бадьорість, живість, гарний настрій. Проте хрестоматійний діалог 「お元気ですか。」「おかげさまで。元気です。」 можна інтерпретувати також як Чи все у вас добре? – Дякую, все в порядку.

На цьому поки що все. Хорошого вам настрою!

Схожі дописи:

Заспіваймо, друзі, пісню

Shiroi Koneko — Tue, 02 Mar 2010 19:40:00 +0000

Автор фото: skyseeker

Не закликатиму робити це вголос (пожаліймо сусідів), а от помугикати про себе пісеньку (не мелодію, а саме пісню!) корисно. Звісно, якщо співати мовою, яку ви вчите.

У нашому випадку це пісні японською, і більш специфічно – пісні з аніме.

Перш за все слід подякувати тим, хто придумав чарівні вступні та кінцеві заставки, потім – авторам пісень, які там виконуються (та і взагалі авторам саундтреків), і нарешті (last but not least) – ентузіастам-перекладачам, які створюють субтитри не лише для епізодів, але і для заставок, причому пишуть у них японський текст пісень.

Власне, якщо мені не зраджує мій склероз, то саме так я вивчила перші знаки хірагани. І взагалі ідея вчити японську сформувалася не без впливу анімешного напів-караоке.

Тільки попереджую, що і серед анімешних пісень є такі хороші, милі та зрозумілі, як, наприклад, оця з Abenobashi Mahou Shoutengai (переклад не даю, бо текст дуже простий):

あなたの心に風があるなら
そしてそれが春の風なら
私ひとりでふかれてみたいな
いつまでもいつまでも

А є і свої варіанти пісень про те, що ее изумрудные брови колосятся в свете Луны, чи про те, що граница потеряет контроль (завжди викликало у мене згадки про заняття з матаналізу, не уявляю, чому). Наприклад, пісня 時の糸 з Tactics (переклад не даю, бо окремі фрази цілком зрозумілі, але зліпити це у щось зв’язне не вистачає ні таланту, ні фантазії):

ざわめく森の風見下ろす闇
重なる旋律は天の声か
魂に絡みついている黒い薔薇に
激しく降注げる深紅の雨
遥かな夢…

Зауважте, що і лексика тут не проста – от же викаблучуються люди!

Втім, труднощів боятися – японської не вчити, тож навіть такі тексти з маловживаними словами та канджі стануть у пригоді, якщо ви їх розберете по кісточкам та завчите.

І наостанок – три зауваження.

Перше: будь-яке навчання найбільше ефективне тоді, коли воно приносить задоволення. Тож якщо вам просто не подобається співати, або якщо в дитинстві ваш орган слуху пережив тісний контакт з певним представником лісної фауни… то не співайте. Це не єдиний спосіб вчити мову.

Якщо ж ви періодично ловите себе на тому, що щось мугикаєте, то чому б не робити це з користю, чи не так?

Друге: якщо ви хочете вчити пісні повністю, а не лише ту частину, що виконується в аніме, то ось вам джерело: http://www.animelyrics.com/anime/.

Третє: якщо вам сподобається процес і ви захочете співати не лише анімешні пісні, а, наприклад, J-pop, то на тому ж http://www.animelyrics.com ви знайдете собі тексти на всі смаки.

Тож гарних вам пісень та гарного настрою! またね！

Схожі дописи:

Наймиліше у світі – …

Shiroi Koneko — Sun, 21 Feb 2010 23:49:00 +0000

Автор фото: OiMax

…та неважливо, що. Головне, що сьогодні ми поговоримо про порівняння.

В українській мові є два способи утворення вищого та найвищого ступенів порівняння – за допомогою суфіксів (милий, миліший, наймиліший) та за допомогою слів більш/менш, найбільш/найменш. У японській першого способу немає. Для порівняння існує спеціальна конструкція, а сам прикметник не змінюється.

1. Повна форма порівняння виглядає як 「А-より В-の方が прийменник (です)」.

А – це те, з чим порівнюють, а В – те, що порівнюють. Вирази при より та の方が можна міняти місцями, крім того, якщо і так зрозуміло, про що йдеться, то одне з них можна опускати. Наприклад:

「オレンジよりりんごの方がおいしい」/「りんごの方がオレンジよりおいしい」 – В порівнянні з апельсинами, яблука смачніші / Яблука смачніші, ніж апельсини.

「コンピューターより安い」/「コンピューターの方が高い」 – (Це) дешевше, ніж комп’ютер / Комп’ютер – дорожчий.

「火星は地球より小さい」 – Марс менший за Землю.

2. Перед より може використовуватися не лише слова, що означають предмети, а й ті, що стосуються часу:

「昨日より寒い」 – У порівнянні з учора (сьогодні) холодніше / З учора похолодало.

「これまでより別のときだ」 – У порівнянні з дотепер (настали) інші часи / Часи змінилися.

3. より також використовується після дієслів у значенні Ніж робити щось, краще…:

文句を言うより自分でしなさい！ – Ніж жалітися, краще зроби сам!

4. Сполучення よりほか + заперечення означає “немає іншого виходу, ніж робити оце“, “єдиний вихід – робити оце“:

「待っているよりほかない」 – Нічого не залишається, як чекати / Ніж чекати, іншого виходу нема.

5. 何よりも означає більше за все. Також є 誰よりも, どこよりも, тощо, наприклад:

「誰よりもあなたが好きだ」 – Я люблю тебе сильніше за всіх.

6. Перед прикметником より та もっと означають більш, більше:

「より / もっと詳しく教えてください」 – Поясніть, будь ласка, детальніше.

7. もっとも та 一番 означають най-, найбільш:

「一番怖いのは雷だ」 – Найбільше боюся грому / Найстрашніше – грім.

Ці ж слова можуть використовуватися з виразом А の中で(は/も):

「都市の中ではパリが一番美しい都市です」 – Найкрасивіше місто серед усіх – Париж.

На цьому начебто все. Усього вам найкращого!

Схожі дописи:

З Днем Закоханих!

Shiroi Koneko — Sun, 14 Feb 2010 04:06:00 +0000

Автор фото: kenleewrites

Щось ми з вами розсвяткувалися: минулого разу був день народження Мушлі, а сьогодні – День святого Валентина, він же День закоханих.

Для вас, певне, уже не новина, що японці люблять запозичувати, але при цьому привносять стільки свого, що з першого погляду і не впізнаєш. Не дивно, що і з Днем Закоханих сталося те ж саме.

Тож як святкують його японці?

У нас прийнято, що першим освідчується у коханні чоловік (хоча чим далі, тим більше це правило порушується). А у японський День святого Валентина усе навпаки – це день освідчення виключно для дівчат!

Але оскільки японки, за традицією, мають бути скромними, то процедура теж своєрідна: замість словесного признання на знак своїх почуттів жінки дарують чоловікам чорний шоколад.

А що ж чоловіки? Сподіваюсь, ви не забули, що жоден японський подарунок не обходиться без віддарунку, тож рівно через місяць – 14 березня, у так званий Білий день, настає черга жінок отримувати подарунки. Це може бути і шоколад (на цей раз – білий), але не обов’язково саме він.

В принципі, на подарунковій ноті можна було б і закінчити, щоб не псувати святковий настрій, але правда вимагає розповідати все до кінця. Отож:

День святого Валентина не прийшов у Японію сам – його запозичили та розрекламували виробники… думаю, зрозуміло, чого саме.
Крім так званого 本命チョコ (хоммей чоко), який закохані дівчата дарують своєму справжньому коханню, є ще і 義理チョコ (гірі чоко): той, що жінки зобов’язані подарувати своїм колегам, начальникам, тощо.
Білій день набагато менш популярний, ніж День закоханих. Якщо з початку лютого тільки і говорять, що про чорний шоколад, а полиці у магазинах від нього ломляться, то 14 березня проходить значно тихіше і непомітніше. Тож дівчина, якій не відповіли взаємними почуттями на її шоколадний подарунок, може навіть і втішальної білої віддяки не отримати.

Втім, досить про сумне. Я вас щиро вітаю зі святом і бажаю, щоб вам було кому дарувати дарунки у цей день, і щоб ви без них теж не залишилися.

З Днем святого Валентина! おめでとう！

Схожі дописи:

Вітання приймаються

Shiroi Koneko — Mon, 01 Feb 2010 18:23:00 +0000

Ну от і настав цей довгожданий день… Щоб ви дарма не ламали голови, що за подія на носі, скажу відразу: у "Мушлі" – день народження! Рік тому, 1-го лютого 2009 року, побачив світ перший допис цього блогу.

Що трапилось потім? Результат перед вами: 80 дописів (81 разом з цим), близько 30 постійних читачів (дякую вам усім!) та близько 102 коментарів (включаючи мої).

Що буде далі? Життя покаже. Як дасть Бог здоров’я та натхнення, то сторінки гортатимуться, мозкошкряби нещадно гнобитимуться, а низка слів ставатиме все довшою.

І я щиро сподіваюся, що ви і далі спостерігатимете за життям блогу та будете приймати участь у його розвитку, залишаючи коментарі.

Я ж в честь річниці зроблю собі невелику відпустку, так що наступний допис вийде не наступного тижня, а дещо пізніше.

А поки що, бувайте здорові! またね。

Читайте ще:

Бережіться каваю!

Shiroi Koneko — Tue, 26 Jan 2010 19:49:00 +0000

Кавайні дівчатка в аніме бувають двох типів: небезпечні та дуже небезпечні.

Перші – це ті, кого створили, натренували (Кіріка з Noir) або ж створили і натренували (Gunslinger Girl) класти ворогів пачками всякими різноманітними способами. Буває, що і тренувати потреби немає, бо дівчатка і так ходячі "машини смерті" – як у Elfen Lied.

Наскільки небезпечні вони конкретно для вас, залежить від того, чи ви знаходитесь на одній з ними стороні. Якщо так – вам пощастило: виживете. Часто – завдяки їм.

Дуже небезпечні дівчатка володіють величезною надприродною силою, хоча до певного моменту можуть про це і не здогадуватися. Але не сумнівайтеся, що обов’язково знайдеться злісний дядечко, якому відомо усе достеменно, і який, давненько точачи зубки на наш світ, не упустить нагоди тими силами скористатися.

Чим дуже небезпечні відрізняються від просто небезпечних?

По-перше, масштабами. Якщо небезпечні діють в рамках знищення окремих людей чи організацій, то вплив дуже небезпечних не обмежується навіть містами – скоріше річ іде про країни або ж увесь світ.

По-друге, непередбачуваністю. Як уже було сказано, дівчатка самі не підозрюють про свою силу, і тому вам, звісно, про неї не розкажуть. Але є дехто, хто має на неї певні види, і він спробує цією дівчинкою заволодіти. А ви спробуєте її врятувати, навіть не розуміючи, у чому справа. Причому буває, що злісним дядечкам також відомо про потаємну кнопку, від натискання на яку дівчинка перестає діяти свідомо і може навіть повернутися проти вас. Так що дядечко забере її з собою, а ви залишитеся у калюжі крові зі встромленим у спину ножем.

Іншими словами, дуже небезпечна дівчинка втягне вас у такі неприємності, без яких ви розчудово обійшлися б.

Але не хвилюйтеся, ви оклигаєте, все одно підете її рятувати, врятуєте, а вона врятує вас, і разом врятуєте світ. Амінь.

Загалом же будь-яка, не обов’язково маленька та кавайна, дівчина або жінка в аніме є потенційно небезпечною. Дуже швидко після знайомства виявляється, що вона вправно володіє вогнепальною та/або холодною зброєю, а руками й ногами махає не гірше за Джекі Чана.

Або ж (у певних жанрах) носить металеві лати, наче вони не важчі за вечірню сукню, та вправляється з величезним мечем не гірше, ніж зі столовим ножем. Думаєте, вона виглядає відповідно – накачана бабеля під два метри ростом? Зовсім ні! Не знаю, звідки це походить (у голлівудській кінопродукції хоч на політкоректність звалити можна), але у анімешних войовниць м’язи не накачуються зовсім та категорично – що не заважає їм (войовницям) успішно протистояти воїнам-чоловікам. Але коли часи війни закінчуються, вони вдягають звичайні (іноді й весільні) сукні і виглядають у них пречудово. Дивина!

Не кажучи вже про те, що кожна школярка здатна так шмаркнути хлопця, що він розмажеться по підлозі, або ж дати такого штурхана, що він відлетить поза хмари.

Тож замість Бережіться каваю! сміливо можна було б сказати Бережіться жінок!

Втім, добре подумавши, я таки відшукала серед кавайних анімешних дівчаток і цілком безпечних. Щоправда, вони відіграють у аніме не першо-, а десь так –надцятирядну роль. Єдине їх призначення – показати головним героям, на яку підлість та жорстокість здатні нехороші люди, пожалкувати про недосконалість світу та надихнутися новими силами для його покращення.

Відбувається цей процес наступним чином. Живе собі така гарна-прегарна, добра-предобра, весела-превесела, ну і кавайна без усякої міри малесенька дівчинка. Живе собі з татком або старшим братом, якого надзвичайно любить (або ж з матір’ю чи старшою сестрою, але обов’язково не в повній сім’ї). І от якраз у той момент, коли герої знайомляться з цим янголятком, виявляється, що її опікун – справжній диявол, і жертвою стане якраз вона – маленька кавайна дівчинка. Що з нею зроблять, навіть промовляти не хочу – а іноді і дивитися. Причому чим кавайніша дівчинка, тим жахливіший ефект. На що, власне, сценаристи і розраховують.

Ще одне виключення з небезпечного каваю (але уже серед більш дорослих представниць прекрасної статі) – це Ямато Надешіко: ідеальна жінка, яка вміє все і робить все (в домашніх справах), та ще й має такий янгольський характер, що аж хочеться запитати, де вона поділа свій німб. Мабуть, заховала у шухляду, щоб не зносився.

Проте Виключення, як відомо з неправильного перекладу одного прислів’я, лише підтверджують правило, тож більшість жінок в аніме щонайменше уміє постояти за себе (і всі вони гарні або кавайні як на підбір).

Втім, каваю боятися – не зніматися в аніме. Це я про анімешних героїв-чоловіків. А нам з вами (глядачам) узагалі нічого не загрожує, бо у нас є найміцніший захист від анімешних страхіть – екран монітору.

Тож не убоїмося каваю та дивімося аніме без жодного страху!

На цьому побажанні прощаюся. またね。

Схожі дописи:

Низка слів. Випуск 8: Я – молодець!

Shiroi Koneko — Tue, 19 Jan 2010 01:38:00 +0000

Автор фото: Nizam Uddin

З одного боку – Доброе слово и кошке приятно, а з іншого – Доки сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить. Тож сьогодні давайте вивчимо кілька слів, якими можна себе нагородити, якщо ніхто інший не додумався це зробити.

1. 「天才だ!」, себто Я – геній! Пояснення, думаю, зайві.

2. 「やった！」 чується в аніме не рідше, ніж його аналог I did it! у голлівудській відеопродукції. Дослівний переклад – (Я) зробив це! (інші значення слова やる поки що не чіпаємо), але більш літературно – У мене вийшло! Мені вдалося (це зробити)! або ж зовсім літературно: Ну який же я у себе молодець!

3. 「私/僕の勝ちだ」 відноситься специфічно до поєдинків (будь то спір, гра чи бій). Можна фразу вимовити спокійно, і тоді це буде просто констатацією факту, а можна радісно заволати Я переміг!, ну, щоб усі дізналися і поздоровили.

Якщо ж ви таки спромоглися отримати похвалу зі сторони, а не від самого себе, то ви можете зреагувати

а) по-японськи скромно, тобто ввічливо повіднікуватися, мовляв, Ні, ні, мені ще вчитися та вчитися;

або ж

б) по-анімешному нахабно, тобто недбало кинути: 「当たり前だろう」, що означає: Саме собою! Мені це – раз плюнути!

Який варіант вибрати – ваша справа. У всякому випадку, бажаю вам давати навколишнім якомога більше приводів хвалити вас від усього серця.

がんばってね！

Схожі дописи:

Канджі та контекст

Shiroi Koneko — Tue, 12 Jan 2010 02:10:00 +0000

У погану погоду немає бажання потикатися на вулицю, а хочеться погрітися вдома та зайнятися чимось приємним. Наприклад, подивитися аніме або ж почитати книжку.

Щодо аніме, думаю, немає потреби вас умовляти, але сьогодні я пропоную вам також погортати сторінки.

На черзі у нас Kanji in Context, яка складається із трьох частин: Reference Book та Workbook Vol.1 і Vol.2. Reference Book – то такий собі словник ієрогліфів, Workbook – для кращого запам’ятовування того, що вивчили.

Отже, особливості цього підручника:

Reference Book:

включає в себе 1945 канджі повсякденного вжитку + ще два додаткових;
для кожного канджі дається читання, кількість рисок та кілька слів з цим ієрогліфом;
канджі вивчаються за певною системою: з урахуванням частоти використання, схожості форми чи значення, входження до важливих сполучень тощо;
додатково позначаються нестандартні або спеціальні читання або значення; даються посилання на схожі за значенням чи написанням ієрогліфи; вказується також належність до термінів: історичних, природних, тощо.
підручник містить близько 9 000 слів.

Крім того, у Workbook наведено:

багатокомпонентні сполучення, що містять слова з Reference Book;
приклади використання у сталих виразах;
речення з вивченими словами (власне, обіцяний контекст).

Книга призначена не для новачків у японській, а для тих, хто вже знає близько 200 ієрогліфів та володіє граматикою на рівні Intermediate.

На мій погляд, Kanji in Context має одну дуже велику перевагу над іншими книгами цього типу і один суттєвий недолік.

Про перевагу здогадатися неважко: це можливість вчити не "сферичні канджі у вакуумі", а канджі з прикладами використання, причому у достатній кількості. Бо з початковим рівнем володіння ієрогліфами можна читати хіба що дитячі казочки – як на мене, нудно і надто стимулююче. А щоб взятися за щось цікаве дорослій людині (а тим паче літературне, де кожен автор пробу викаблучитися і напхати "неповсякденних" ієрогліфів), то треба знати стільки…

Недолік же наступний: у Reference Book даються значення ієрогліфів як окремих слів, але не вказується, що може означати даний канджі у сполученні.

Наприклад, для канджі 家 дається читання іе та учі і значення дім. Однак приклади слів з цим ієрогліфом – 家族, 家庭 (де воно значить сім’я), а також 作家 (і до чого тут, питається, дім?)

Ще гірше, коли канджі не має КУН-читання, як, наприклад, 校 в 学校. В принципі, з наведених сполучень можна припустити, що воно має відношення до школи, навчання, але як, скажіть на милість, мені його ідентифікувати для кращого запам’ятовування? Отой значок з 10 рисок, що читається як ко: та має радикал дерево зліва? По-моєму, дати значення школа було б набагато простіше і корисніше.

Тобто схоже, що нам пропонують наведені канджі та слова просто-напросто візуально зазубрити. Як на мене, це нереально з кількох причин:

Кількість: нагадаю, що канджі близько 2 000, а слів – 9 000.
Схожість: якби канджі сильно відрізнялися один від одного, проблема була б не такою гострою. Але ж вони складаються з однакових "будівних елементів", і схожі канджі часто путаються, навіть ті, що, здавалося б, знаєш назубок.
Процес навчання у дорослих потребує набагато більшого ступеню аналізу та раціоналізації, ніж у дітей. Тому більшості дорослих легше запам’ятати 政治家 як людина політики, ніж вивчити його шляхом стократного прочитання.

Підсумовуючи: контекст – це дуже і дуже добре. Але він – не панацея, і книга була б набагато кориснішою, якби автори зробили усього одну річ – додали до кожного ієрогліфа його значення.

Схожі дописи:

На захист правди

Shiroi Koneko — Tue, 05 Jan 2010 03:58:00 +0000

Автор фото: Paul Davidson

У одному з недавніх дописів я добряче поштурхала слово правда, і не дарма, бо в аніме його, буває, використовують по-дурному. Проте саме слово у цьому не винне (насправді воно дуже хороше), тож сьогодні давайте подивимось на нього з кращого боку.

Отже, 真 – правда, істина, реальність. 真に – насправді, дійсно, по-справжньому.

ОН-читання ШІН. КУН-читання – макото, ви напевне чули його у まことにありがとう.

真 також використовується для підсилення, наприклад

кольорів: 真っ白 – повністю білий, білосніжний; 真っ黒 – чорний, як ніч; 真っ赤 – яскраво червоний; 真っ青 – темно-синій, блідий як смерть.

І не тільки кольорів: 真っ直ぐ – прямо, строго вертикально; 真ん中 – центр, сама середина; 真夏 – середина, розпал літа.

Ну, і що стосується фрази 真の姿を現す, то вона теж не така вже й погана, тільки використовувати її треба у переносному значенні. Тоді вона означає щось на зразок нашого Показувати своє справжнє обличчя (тобто проявляти свій справжній характер, приховані риси, наміри, думки).

Та на сьогодні все. またね。

Схожі дописи:

Останній допис…

Shiroi Koneko — Wed, 30 Dec 2009 07:06:00 +0000

Автор фото: Paul Davidson

… у цьому році буде присвячено, само-собою, Новому року.

Отже, вітаю читачів з приходом 2010 року. Загалом бажаю, щоб усі ви були здорові та щасливі, а кожному окремо – щоб здійснилися ваші плани та мрії, у кожного свої.

Крім того, анімешникам – плідного на хороші серіали року.

Тим, хто вивчає японську – натхнення, сили волі та хороших результатів.

І на завершення ось вам поздоровлення японською:

повне та офіційне 「新年明けておめでとうございます」 Шіннен акете омедето: годзаімас!

та дружнє, неформальне 「あけておめでとう」 Акете омедето:!

Сподіваюсь бачити вас на блозі і наступного року! 来年もよろしくね。

Схожі дописи:

З Днем Закоханих!

Про неіснуючі крила

Shiroi Koneko — Wed, 23 Dec 2009 06:37:00 +0000

Автор фото: yoppy

Серед героїв аніме трапляються так звані хлопчики з крилами за спиною, і бувають вони двох типів: ті, у яких крила справді є (наприклад, Бан з Escaflone), і ті, у яких їх немає.

Поговоримо про останніх.

Крила – то добре. Я б не відмовилася політати небом або ж мати надзвичайний талант до чогось (а саме його і називають крилами).

Але у поданні цих "талановитих" крилець у аніме є одна проблема, а саме: їх миттєве детектування оточуючими. Відбувається це двома способами.

Спосіб перший. Уявіть собі, що повний новачок або ж недосвідчений гравець, наприклад, у шахи (навіяно Hikaru no Go) опиняється за однією гральною дошкою з професіоналом, а то й чемпіоном (так, у аніме таке трапляється, і крилатим хлопчикам особливо на це щастить). Само собою, від новачка нічого особливого не очікують.

Гра починається. Професіонал робить свій хід. Новачок теж робить хід…

Бубух! То є звук падаючих від здивування щелеп, а то і тіл. Коли ж оточуючі попіднімають з долівки усе, що у них там попадало, починається захоплене ахання: Яких розчудовий хід! Він ще зовсім хлопчак, а уже!.. Надзвичайно!, та інша лабуда, яка є лабудою з наступних причин:

а) Хід міг бути цілковитою випадковістю, і таке припущення найбільш логічне стосовно новачка.

б) Хід міг бути не випадковим, але і не талановитим: наприклад, якщо гравець побачив його по телевізору у грі професіоналів, і просто запам’ятав, що ось на такий хід треба відповідати таким.

в) Нарешті, хід міг бути обдуманим і таки свідчити про наявність таланту. Проте ступінь талановитості можна визначити лише з наступних ходів та з усієї гри у цілому. У випадку ж із крилатим хлопчиком ні в кого немає сумнівів: так, наче у нього над головою з’являється сяюча корона з надписом: Геній. Ану падайте усі ниць! І оточуючі зразу ж у це вірять та страшенно 楽しむ побачити, що з ним буде далі, або ж самим провести з ним гру.

Підсумок: не можна судити про ступінь крилатості по одному (а тим паче першому!) ходу або руху.

Другий спосіб миттєвого детектування ще гірший, ніж перший, бо там і про талановитий хід мова не йде.

Наприклад, талановитий музикант (навіяно Nodame Cantabile) чує перший звук якоїсь мелодії, і враз ціпеніє та широко розкриває очі. Думаєте, тому, що звук дуже гарний? А от і ні. Коли нам озвучують думки героя, вони виявляються приблизно такими: Грає паскудно… Техніки ніякої… Ноти читати не вміє… ЯКИЙ ЖЕ ВІН ТАЛАНОВИТИЙ!

Бубух! Це вже я гепаюсь зі стільця від такого виверту у героєвих думках. Причому трапляється він періодично у різних героїв по відношенню до різних людей, тобто Грає погано… Талант! чується не один раз. Як таке може бути?

Підсумок: НЕ ВІРЮ, що по одній, тим паче першій і тим більше – поганій ноті можна визначити, наскільки талановитий виконавець.

Підсумовуючи загалом: мені сподобалось і Hikaru no Go, і Nodame Cantabile. Це хороші аніме, які варто подивитися. Але визначення чиєїсь талановитості по одному, тим паче першому, ходу (руху, слову, удару, стрибку, закляттю, жесту) або ж по першій ноті (фразі, тощо) не тільки брехня, але і страшенний, величезний та дуже набридливий штамп. На жаль.

Схожі дописи:

Низка слів. Випуск 7: Людським духом пахне….

Shiroi Koneko — Fri, 18 Dec 2009 04:59:00 +0000

Автор фото: laszlo-photo

Є в японській мові таке хороше слово 気. У книзі Kodansha’s Dictionary of Basic Japanese Idioms, про яку я вже писала, йому відводиться близько 100 сторінок (і це тільки на вислови, які на нього починаються, а взагалі-то більше). Додати обкладинку, зміст – і вийде ціла книжка (у мене і тонші є).

Розглянемо кілька корисних прикладів.

元気 – бадьорість, енергія, гарний настрій

Хрестоматійний діалог:

「お元気ですか。」

「おかげさまで。元気です。」

який означає приблизно Як ся маєте? – Добре, дякую/Вашими молитвами.

Ще один приклад – 「元気を出して/出せ」 – Ану збадьорся, розвеселись; Давай живіше/енергійніше! Покажи, на що здатен!

気分 – самопочуття; настрій

Корисні вирази з ним: 「気分がいい」та 「気分が悪い」.

Вони мають по два значення:

а) Почуватися добре (фізично) або ж Бути хворим, погано почуватися; Маятися животом відповідно.

б) У якості опису – Бути приємним, гарним та Бути бридким, неприємним відповідно.

気持ち – почуття; самопочуття; настрій

У наведених виразах 気分 може замінятися на 気持ち – 気持ちがいい/悪い з тим же значенням.

Окремо ж 気持ち більше використовується у значенні Почуття:

「(・・・の)気持ちを分かってほしい」 – Хочу, щоб (мої) почуття зрозуміли

або ж

「だけど男の子はやっぱり少し馬鹿でぜんぜん女の子の気持ちなんてほら分からないみたい」 – Але хлопці насправді трошки дурники, і чомусь зовсім, схоже, не розуміють дівочих почуттів (це фраза із заключної пісні School Rumble, на мене чур не ображатися).

На цьому сьогодні усе. 気をつけて。