Ландшафтна архітектура Черкащини

Класифікація Черкаських парків

Fedir Gontsa — Wed, 23 Nov 2011 21:05:35 +0200

Класифікація Черкаських парків

Черкаський виконавчий комітет затвердив «Концепцію розвитку парків та скверів міста». За цією стратегією усі 15 зелених зон Черкас матимуть окремий статус, призначення, аудиторію.

Навожу прямий текст публікації:

Відтепер кожен парк і сквер Черкас стане унікальним і розвиватиметься за правилами. Черкаський виконавчий комітет затвердив «Концепцію розвитку парків та скверів міста». За цією стратегією усі 15 зелених зон Черкас матимуть окремий статус, призначення, аудиторію.

– Усі парки і сквери будуть поділені на чотири види: культури та відпочинку, меморіальні, дендропарки, лісопарки та інші парки, – говорить ініціатор концепції, директор КП «Дирекція парків» Олександр Радуцький. – Такий поділ допоможе визначити роль зелених зон у просвітницькій роботі та організації культурного дозвілля, а відтак – реальні перспективи їхнього розвитку.До того ж, це дасть змогу «Дирекції парків» через деякий час перейти на самоокупність підприємства за рахунок залучення приватних структур. Тобто взагалі відмовитись від коштів з міського бюджету.

Для такого розвитку парків та скверів міста слід остаточно визначити межі парків та скверів, оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, завершити інвентаризацію матеріальних цінностей та зелених насаджень, розробити проекти реконструкції парків та скверів з урахуванням задоволення соціальних потреб мешканців міста.

– Для кожного парку та скверу ми розробимо індивідуальну програму, за якою визначимо окреме переобладнання споруд та атракціонів, літніх концертних майданчиків, елементів благоустрою тощо. І за цим планом визначимо які масові заходи там проводити, як організовувати дозвілля містян, туристів, – каже Олександр Радуцький. – Таким чином «Дирекція парків» хоче позиціонування Черкаси як унікальну культурно-рекреаційну територію України, одиніз центрів індустрії розваг і туризму Черкащини. Зацікавити туристів і підвищити зайнятість місцевого населення шляхом створення нових робочих місць.

Ще одним головним аспектом є удосконалення ландшафтної складової парків та скверів. Акцент робитиметься на збереженні природних багатств, висадженні нових культур дерев, кущів.

Невже Черкаські парки нарешті оживуть?

Мерія також зробила класифікацію парків міста Черкаси, це такі визначення:

Розподіл парків

Парк «50-річчя Жовтня» – лісопарк; парк культури та відпочинку
Парк «Перемога» – меморіальний; парк культури та відпочинку
Парк «Казка» – парк культури та відпочинку
Дитячий парк – парк культури та відпочинку
Парк «Сквер Хіміків» – парк культури та відпочинку
Парк ім. Б.Хмельницького – меморіальний
Парк «Долина троянд» – дендропарк; парк культури та відпочинку
Набережна («Митниця» – І черга) – парк культури та відпочинку
Сквер «Юність» – дендропарк; парк культури та відпочинку
Сквер по вул. Хрещатик – парк культури та відпочинку
Сквер «Надії» – дендропарк
Парк «Соснівський» – лісопарк
Сквер ім. Сержанта Смірнова – парк культури та відпочинку
Сквер «Козацький» – парк культури та відпочинку
Сквер «Дніпровський» – парк культури та відпочинку

Цікава класифікація, але вже хай буде хоч яка, але буде.

Пряме посилання на новину У Черкасах парки «житимуть» по-новому

новини

random:24:index

Fedir Gontsa — Mon, 24 Oct 2011 18:41:45 +0200

Нова платформа - нове життя - створено

Fedir Gontsa — Mon, 24 Oct 2011 17:36:23 +0200

Нова платформа - нове життя

Нарешті сайт переїхав на новий хостінг від svai.net тож незабаром розпочнеться широкомасштабна реконструкція. За час існування сайту назбиралось багато інформації, яку важко було розмістити, але зараз я маю надію, що цей ресурс заживе новим життям. Добавляться нові об’єкти садово-паркового мистецтва Черкащини, буде змінений дизайн, структура статей та оновленні самі статті. Буде я надіюсь багато змін!

новини

contact - Зовнішнє редагування

Thu, 09 Jul 2009 09:16:38 +0200

Автор проекту:
Гонца Федір Анатолійович
- архітектор, науковець.
Більше інформації доступно тут

Для швидкого internet-зв'язку використайте Skype

телефон

+380 50 538 24 89 (MTC)

+380 93 654 22 24 (Life)

Gtalk fedir.gontsa

curent-day-park

Fedir Gontsa — Fri, 16 Apr 2010 22:11:02 +0200

Пруд, озеро, река вид делают прекрасным.
Используйте же их! Они обогатят
Гармонией, душой, поэзией ваш сад!

Жак Делиль.Сады, Песнь Первая. 1782.

~~DISCUSSION:off~~

Нова стаття - створено

Fedir Gontsa — Mon, 08 Feb 2010 02:22:09 +0200

Нова стаття

Для журналу “Добридень” написав статтю про садово-паркові об'єкти Лисянки.

новини

ПАМ'ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА М. ЛИСЯНКА.

Fedir Gontsa — Mon, 08 Feb 2010 02:17:41 +0200

ПАМ'ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА М. ЛИСЯНКА.

У цій статті буде окреслено певне коло пам'яток садово-паркового мистецтва м. Лисянки, які б могли стати об'єктами подальших досліджень.

Типологія

Об'єкти садово-паркового мистецтва Лисянки є малодосліджені на цей час. І на мій погляд основних причин у цьому декілька, а саме:

по перше більша частина пам'яток, а мова йде не про один чи два парки, а про цілу низку пам'яток розділених хронологічно та за типологією, зруйновані повністю або знаходяться на один крок від цього;

значний об'єм історичного матеріалу розпорошений по архівам різних держав та установ і не має систематизованого цілісного характеру;

період розквіту садово-паркового мистецтва на Черкащині (друга половина XVIII ст. - початок ХХ ст.) є чомусь мало цікавий для краєзнавчих та історичних досліджень. Певної міри, як відгомони радянського минулого та не сприйняття або краще замовчування частини подій пов'язаних з польськими чи російськими землевласниками. Так, це не “славетний час” для українського народу, з поневоленням та гнобленням, але ж “вороги” вже пішли, а пласт культури, якої вони були носіями залишились тут, це стало надбанням українського народу і нехтування цим фактом веде до негативних моментів розвитку нації у цілому. Все ж не “пани” садили ці парки, доглядали їх та плекали. Це така ж частина аграрної культури, як хліборобство чи садівництво. І дуже шкода, коли онуки рубають дерева які садили їх діди не розуміючи значення цих насаджень.

Але все ж за деякими згадками у історичній, художній літературі, спогадах можливо визначити кількість пам'яток садово-паркового мистецтва м. Лисянки. Їх композиційні принципи та елементи можливо визначити за методом аналогій до типових на певний історичний період рішень, чи стилістичних вподобань власників спираючись на загальноєвропейський контекст розвитку ландшафтної архітектури.

Перед усім слід визначити такі типологічні групи об'єктів, які представлені у Лисянці:

за часом створення - хронологічні межі складно визначити через брак інформації, але перші згадки про “доглянуті сади” та парки сягає приблизно середини XVII ст. (Павло Халебський), що збігається з розвитком парків доби бароко з характерними для них рисами. Наступним етапом який згадується в історичних джерелах є розвиток пейзажного (“натурального”) напрямку у садово-парковому будівництві. Третім етапом розвитку стали парки другої половини XIX ст.;

за характером функціонального використання - перед усім це садибні та монастирські сади. До садибних слід віднести репрезентативні садиби, заміські сезонні садиби, міські садиби. Монастирські парки за своїм плануванням та символізмом хоча і схожі між собою, але все ж існує відмінність між православними та католицькими монастирськими парками;

Iнші типологічні групи (за місцем розташування чи розміром) не будуть такими репрезентативними, в зв'язку з уривчастим характером розвиткУ садово-паркового мистецтва в м. Лисянка.

Тож розглянувши вищезазначені групи можливо створити більш-меньш цілісну картину. От же перші згадки про наявні в укріпленому місті Лисянка “сади” можливо знайти у Павла Халебського. Так у записі від 19 червня 1654 він робить короткий, але влучний опис міста [5]. На той час садами називалися всі види “культурних насаджень”, але декоративні сади все ж виокремлювали від утилітарних. У той час в Україні почали з'являтись парки з характерними ознаками доби бароко. У переважній більшості це світські сади для розваг з не складною регулярною композиційною системою, обов'язковим “звіринцем” та змішаною функціональною системою. У таких садах-парках розміщувалися суто розважальні і ужиткові елементи — наприклад: водяні забави та господарські млини. Мабуть таким і був перший парк розташований поблизу замку. Такий парк використовувався для полювання та всіляких розваг.

Разом з тим у місті існує сад православного Свято-Троїцького монастиря зі складною системою елементів-символів, що базується на релігійній християнській традиції, притаманній монастирським садам. Взагалі сад у монастирі обов'язковий елемент, який майже не змінений дійшов до наших днів. Ці парки можливо відтворити за планом земельної ділянки та аналогією з іншими монастирськими парками, дослідити структуру та символіку.

Історичний нарис

На протязі розвитку історії, місто часто зазнає руйнації та спустошення, тому чітко визначити межі та основний характер цих парків дуже складно, але можливо. Наступними за згадками є парк Францисканського римо-католицького монастиря заснованого у першій половині XVIII ст. Для францисканських монастирів характерним є чітка композиційна система, пов'язана з християнським віруванням. Для парків таких монастирів є характерним сад-парк у вигляді квадрату чи прямокутника поділеного на чотири частини двома перпендикулярними алеями. Тематична література надає опис елементів, які повинні бути у монастирському парку. Також обов'язковим є наявність так званого “аптекарського городу” - однієї з чотирьох частин, або окремої території де вирощувалися лікувальні трави.

Разом з католицьким монастирем, нові власники - рід Яблоновських (можливо Кароль Яблоновський) будує новий замок і разом з ним розбиває розкішний сад поблизу [8]. Про цей парк, складно знайти якоїсь детальної офіційної інформації. Але існує літературний твір відомого українського письменника та драматурга Михайла Старицького “Останні орли”. В ньому автор описує події останнього масового збройного повстання українського народу 1768 року проти польських землевласників, що увійшло в історію під назвою Гайдамаччина. Разом з тим Старицький детально змальовує та робить опис як самого парку, так і подій, які з ним пов'язані. У першій частині наведений опис замку-маєтку та парку пана Кшемуського, керуючого маєтностями Радзивіла на Київщині ”… На вершині положистої невеликої гори, вкритої синіми хвилями лісів, що бігли вдалину, на широкій просіці височіли зігнуті колінами зубчаті високі мури замку з прорізаними в них бійницями і двома круглими вежами по краях; із-за цих стін підіймалася над мурами гостра, вкрита черепицею покрівля самого замку й дивилася слуховими вікнами вниз на дзеркало чистого ставу, що лежав коло підніжжя гори, обрамлений зеленню оситнягу та оксамитом очеретів; до цього ставу збігав од замку по горі розкішний тінистий сад, примхливо помережаний алеями, прикрашений штучними скелями, водоспадами, фонтанами, статуями, квітниками, альтанками й теплицями; сад той теж був оточений гарною високою кам’яною оградою, з виходом унизу на маленьку пристань, біля якої завжди стояли баркаси й розмальовані дуби для панських прогулянок….”

От же маємо перелік елементів композицій цього парку до яких у подальшому автор додає такі елементи, як грот з мармуровою скульптурою втікачка-дріада. Велика галявина - партер поблизу замку, широка мармурова тераса з напівкруглими сходами у парк, що з'єднує палац з партером, альтанка де грав оркестр, ставки з млинами, липова алея та інші - є типовим “джентльменським набором” для парків пейзажного типу. За часом створення та змістом елементів можливо долучити цей парк до групи парків Черкащини доби рококо. Цей факт (а може це лише художнє припущення Старицького), підтверджується описом церемонії яка проходила в парку, елементів освітлення та декору: ”… Тим часом весь сад уже був освітлений і очам відкрилося чарівне видовище: на всіх деревах уздовж алей були порозвішувані різноколірні ліхтарики, й здавалося, що зоряне небо впало й розсипалося по саду зірочками; та особливо чарівним був став, залитий кривавим відблиском запалених на березі смоляних бочок: наче розтоплений чавун, він світився й вихоплював з темряви блідо-рожеві обриси містечка, розкинутого на протилежному боці…”.

Також в романі Старицького поміщений опис паркових забав, характерних для доби рококо: ”…Кшемуський махнув хусткою, і з фортеці гримнула гармата; музика заграла урочистий марш… Усі щільніше обступили алею і затаїли подих…. Почувся глухий гуркіт. З темряви виїхала на високих колесах золота бочка, в яку запряжена була пара волів білої масті, прикрашених червоними стрічками; на бочці верхи сидів Бахус, якого підтримували два сатири; бочку супроводили вакханки. Личка богинь веселощів були чарівні, їх постаті стрункі й зграбні, але самий вираз облич не пасував до їхніх ролей: замість веселощів у поглядах німф тремтів переляк і страждання… Тим часом дами, ждучи процесії, посідали на терасі, а чоловіки стали шпалерами вздовж алеї, якою мав проходити казковий похід, вихоплений, як висловлювався господар, із садів Магомета….

В альтанці, що була в центрі широкого майданчика, розмістився оркестр; тільки-но господиня махнула рукою, він гримнув урочистий полонез, — ту ж мить спалахнули потішні вогні, що осяяли червоними, смарагдовими, голубими, золотими тонами і кущі, і дерева, і гостей, які вп’яли пожадливі погляди в широку просіку, що вела до альтанки…” [4]. Опис елементів садового побуту у художній літературі зустрічається не часто, це свідчить про високу освіченість Михайла Старицького у паркових сценаріях.

Згодом після багатьох торгівельно-юридичних операцій маєтності дістались судді Моршковському, який передав у 1807 році у спадок своїй дочці Цицелії Радзивілл (Моршковській). 1853 року маєток перейшов у власність сина її сестри Вільгельма Олександровича Радзивілла

На 1864 рік Лисянка знаходиться у власності Вільгельма Радзивіла. Л. Похілевич свідчить про те, що Радзівіл має “хороший каменный дворец” [3]. У якому стані на той час парк складно сказати, але мабуть він також повинний був мати гарний, доглянутий вигляд. Але вже через рік, 1865 року після участі останнього польського власника князя Вільгельма Родзивіла у польському повстанні, маєтності були вилучені до державної казни Російської імперії.

Також слід зауважити на такий факт, що робить цей парк унікальним на теренах Черкащини, і надає йому унікальних, притаманних тільки йому рис. Мова йде про бальнеологічні особливості місцевості, що були відомі ще у XVII ст. На правому березі Тікичу виходять залізисті ключі, води яких були зведені в один загальний резервуар. З цього резервуару вода розтікалась у ванни, розміщені в окремих приміщеннях в особливій будівлі - купальні, пристосованій для лікувальних процедур. Саме про ці властивості згадує у своєму листі П. Куліш 1860 року: ”…Где я теперь? …Опять зацепился, найдя в Лысянке превосходный сад. Он хорош не только рекою Тикичем, не только скалистыми берегами, но и своей пустынностью. Владельцы давно его оставили, и только рыбаки да сторожа владеют им. Вчера я купался, бросаясь со скалы в трехсаженную глубину, потом пил превосходную воду из превосходной каменной криницы, потом слышал журчанье минеральных ключей, стремящихся в скалистую и кой-где окутанную высотными бурьянами реку… Я решил провести в этом картинном уединении несколько дней. В саду - домик наподобие хатки, в виду ее - полуразрушенная постройка минеральных ванн… Получено от управляющего разрешение занять хатку в саду и с нынешнего утра я предаюсь всем наслаждениям бытия, то есть, купаюсь в реке или беру в одной постройке ванну железистой, а не то серной воды…” [6].

На початку 1870 року конфісковані землі були продані разом з боргами київському військовому губернаторові та керуючому громадською частиною - на той час генерал-ад'ютанту Казнакову Миколі Геннадійовичу [7]. Зрозуміло, що Казнаков зі своєю родиною мешкає значний час у Києві, але у Лисянці створює невелику заміську садиби з розвинутою господарською частиною та згодом 1875 року він був призначений генерал-губернатором Західного Сибіру [1]. Родина Казнакових все ж навідувались неодноразово у свій маєток, але у 1907 році продали маєтності сільській громадськості Лисянки. Можна припустити, що за 5 років “близької присутності” важко було створити складний парковий ансамбль. Певна річ, що справами маєтку займалися керуючи та орендарі, які підтримували у належному стані садово-паркові об'єкти.

Таким чином, на кінці ХІХ с. розвиток паркобудівництва у Лисянці поступово затухає. Але все ж не зважаючи на те, що ці парки майже не існують, слід чітко визначити межі їх існування, і відновити за бажанням ті частини які ще можливо. Для дослідження та реконструкції існують багато методик, які базуюся на ґрунтовних та глибоких дослідженнях та аналізі. І маю надію, що колись, старі та нові парки міста Лисянки розквітнуть та своєю красою будуть дивувати ще не одне покоління людей, розповідаючи про історію краю та його прекрасне садово-паркове мистецтво.

Список використаних джерел:

1.Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. – СПб.: т-во И. В. Сытина, 1911– 1915. – Т. 11. 2.Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – 788 с. 3.Похилевич Л. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. – К.: 1864. – 763 с. 4.Старицький М. П. Твори: У восьми томах. – Т. 7: Повісті. – К. : Дніпро, 1965. 5.Халебський (Алепський) П. Україна – земля козаків: Подорожній щоденник / Упоряд. М.О. Рябий; Післям. В.О. Яворівський. – К. : Укр. Письменник; Ярославів Вал, 2008. – 239 с. 6.Щербатюк В.М. Лисянський державний районний історичний музей / путівник. – К.: Логос, 1997. – 53 с. 7.Щербатюк В.М. Історія регіонів України: Лисянщина. – К. : Логос, 2002. – 428 с. 8.Slownik geograficzny krolestwa Polskiego s snnych krajow slowianskich./ Під ред.: Sulimierskiego F., Chlebowskiego B., Walewskiego W. – T. V. – Warszawa, “Wieku”, 1884. – C. 302-308.

стаття

Новий 2010 рік - створено

Fedir Gontsa — Thu, 31 Dec 2009 20:24:45 +0200

Новий 2010 рік

Всіх відвідувачів вітаю з Новим роком!

Бажаю Вам щасливого буття, життя, і насолодження від Життя!

В майбутньому році у у віки вічні!

Сайт існує вже 4 рік, але маю надію, а так і буде, що в новому році, він отримає новий поштовх, нове життя, та нові досі не баченні можливості.

Маю велику надію на те, що ці занедбані та покинуті парки, отримають право знову бути красивими та яскравими, і в них будуть люди.

Як казали філософи ХІХ ст. ” Парк - це найкращий пам'ятник почуттям!”

Всім бажаю ЛЮБОВ! І людям, і тваринкам, і рослинкам, і камінчикам, і земелькам і воді!

новини

Синиця. Дендрологічний садибний парк

Fedir Gontsa — Thu, 03 Dec 2009 00:03:07 +0200

Синиця. Дендрологічний садибний парк

Село Синиця розташоване за 12 км від м. Умань та 27 км від Христинівки, відоме з XVIІ ст. Парк є частиною садиби родини Корфів, площею 42,3 га в створені паркових композицій використано багато рідкісних дерев (пірамідальний дуб, тюльпанне дерево, платани, модрина, кримська сосна тощо).

На площі ставу розташовано 4 острови, на один з них веде металевий міст, реконструйований нещодавно, місцевими силами. Берега ставу з'єднує чудовий дев'ятиарковий цегляний міст. Парк поділено на 2 частини ставом, одна з яких щільно засаджена ялинами, що створювало неповторний вигляд з вікон палацу та алей.

Зараз лишились залишки фундаменту палацу, зруйнованого за Громадянської війни та радянської доби, частина цегляної огорожі парку та деякі острови. Залишився цегляний міст, що поєднує два береги парку та металевий місток на острів. Парк знаходиться під охороною держави, але потребує все ж уважного до себе ставлення та відновлення.

Фотофіксація

Синиця

Планування

Інші джерела

Стаття Бориса Юхно у газеті “Новини тижня”Зовнішнє посилання

Синиця Сьогоднi це - нiчим не примiтне, хоча й дуже мальовниче село на Христинiвщинi, про минувшину якого з переповiдок знають хiба що старожили. І коли хтось iз них вам скаже, що колись тут росли дерева, якi можна побачити лише в Криму, не поспiшайте iронiзувати: так i було.

Барон Корф, який опiкувався парком, закладеним у другiй половинi ХVIII столiття Стефаном Єловецьким, з 1868 по 1917 рiк, завiз сюди тюльпанове дерево, сосну Веймутова, пiрамiдальний дуб, модрину, платан, кримську сосну. А ще - посадив дивовижний фруктовий сад, який вражав уяву небаченими тут ранiше плодами.

І знову ж, як i мошногiрську перлину, садибний парк пейзажного стилю у Синицi поглинули кривавi подiї першої половини ХХ столiття. Спочатку у маєтку Корфа «на повну» i з усiма вихiдними звiдси наслiдками «вiдпочивали» бiйцi 2-го кавалерiйського корпусу Котовського, потiм - люта до всього «буржуйського» пiонерiя. Слiдом за червоною чумою прийшла коричнева - фашисти розтягли все, що ще залишилася вiд варварiв-попередникiв. А наостанок до грабунку долучилися колгоспники; хоча на 50-тi роки їм залишилося не так уже й багато - здебiльшого будматерiали.

Архiтектурно-паркова спадщина Корфа в Синицi ще може бути повернена в лоно краєзнавчої iсторiї: частково зберiгся замок, два кам’янi будинки, арковий мiст, ставок з острiвцями i навiть головна брама та цегляний мур. І немає сумнiву, що якби ансамбль мiстився на Волинi або Львiвщинi, так би й було. Та у наших розпiарених програмах розвитку туристичної галузi Синиця не фiгурує. Принаймнi, поки що.

Стаття Андрія Кравця у газеті “Прес-Центр”Зовнішнє посилання

Тільки “Вічний мир”, згідно з яким Московія та Польща поділили між собою Україну, привів до Синиці першого, хто заклав тут маєток і парк – магната Теодора Ієловіцького. 1736 року було викопано гігантський став у формі підкови та насипано чотири штучні острови – до них вели мости. Похмурий штрих: кажуть, став копали цигани і, добряче напрацювавшись біля нього, пообіцяли, що рано чи пізно тут втопиться п’ятеро людей… Кріпаки ж звели будинок з колонами, стайні для коней та господарські будівлі. В парку висадили завезені рідкісні дерева: платани, модрини, кримські сосни, широколисті липи, тюльпанові дерева. До речі, сам парк у Синиці з висоти пташиного польоту теж нагадує квітку тюльпана.

“Пускав коріння” у Синиці й сам пан Ієловіцький, хоча не забував, що живе таки не на споконвічно польській землі – переповідають, що з парку в напрямку фортеці в Умані зразу ж були викопані й підземні ходи “про всяк пожежний випадок”. Швидко той самий “випадок” і настав: відлуння польського повстання Тадеуша Костюшка проти гніту Москви докотилося і до українського Правобережжя, що на той час вже відійшло до Росії. У помісті Ієловіцького знайшли повстанців, яких він переховував, та зброю. Землі у Теодора відібрали, а новим їхнім власником став Енгельгардт. Втім, ненадовго – імператор Олександр І повернув майно роду Ієловіцьких, повіривши (як виявилося, даремно) у лояльність нащадків соратника Костюшка. Ієловіцькі товаришували з Давидовими, бували в них у Кам’янці та підтримали Південне братство декабристів. Коли ж 1830 року вибухнуло нове польське визвольне повстання проти царату, Ієловіцькі взяли в ньому безпосередню участь… Їх заслали на Кавказ, і “польська” сторінка в історії Синиці скінчилася – цього разу назавжди.

Синиця: розорене гніздо барона Корфа

Дзвінкою золотою монетою чи шурхотливими купюрами розраховувався за Синицю новий її власник – достеменно невідомо, та казна імперії збагатилася від продажу на 351 тисячу карбованців. Біля старого будинку Ієловіцьких швидко виріс новий двоповерховий палац із 48 кімнатами і басейн з фонтаном-змією, воду до якого подавала система, що працювала за допомогою… впряжених коней, яких ганяли по колу. Берег ставка біля палацу перетворили на пляж – сюди завезли річковий пісок і звели кам’яні сходи, що вели з берега аж до ставкового дна.

Одного дня вулицями села промчали кілька кінних упряжок, серед яких виділялася розкішна карета з гербом на дверцятах – золотою лілією і трьома шестикутними зірками, підтримуваними двома сиренами… З Петербурга прибув барон Корф – новий власник синицького помістя, нащадок давнього німецького роду, що сотні років тому змінив рідну Ліпляндію на службу царському двору Росії. Рід був потужним, войовничим й уславленим у Європі, а лілія на герб Корфів була дарована французьким королем, врятованим одним із Корфів у бою. Барон Микола Корф, що купив маєток, був камергером російського царя і ревним прихильником єдиної імперії. Подейкували, що й Синицьке помістя Корф придбав, спочатку вивівши на чисту воду бунтівного поляка Ієловіцького. Корфам судилося стати останніми власниками помістя, що мали “блакитну кров”…

Кров же юного барона Юрія Корфа була ще й гарячою. Якось він, коли був у Красногірському монастирі (нинішня Золотоніщина), поклав око на молоду черницю. Запальні слова барона збили дівчину з пантелику – тим паче, що й Анфісою з Галини Кузьменко після постригу вона стала усього за чотири місяці до того. Дівчина поїхала з Корфом до його помістя в Синиці – барин обіцяв одружитися… Та проти такого шлюбу різко висловилися старі барон з баронесою – в українській черниці-втікачці, доньці жандармського офіцера-випивохи, вони не бачили хорошої “партії” для сина, за яким зітхали петербурзькі дівиці. Сльози закоханих впали на синицьку землю, і зразу ж по ній загуркотіли кінські копита й колеса упряжки, що несла Галину геть від дівочої мрії. До монастиря їй вороття не було, тож стала… вчителькою, із відзнакою закінчивши навчання. В часи громадянської війни вчила дітлахів у школі Гуляйполя. Одного дня до класу увійшов невідомий у френчі, з шаблею і маузером. Мовчки сів за останню парту, вчепившись поглядом у молоду вчительку. Це був Нестор Махно, а колишня черниця – та сама Галина Кузьменко, що стала дружиною і бойовою подругою отаманові, до останнього пройшовши з ним бої і незгоди польської та паризької еміграції… Хтозна, чи знав Махно про історію Галини й барона Корфа, та за всю історію своєї боротьби він лише один раз об’єднався з військом УНР – для того, щоб петлюрівці разом з махновцями вибили з Христинівки війська Денікіна, затятого прихильника російської монархії. Шаблі об’єднаних українських армій не залишили ні крихти надії на повернення дворянам христинівських околиць…

Втім, кровопролитні бої громадянської не зачепили маєток Корфів – його знищили місцеві більшовики. Однієї ночі 1920 року маєток спалахнув і горів, як розповідають у селі, два тижні… Будинок Ієловіцьких не зачепили – “бо той пан був проти царя”.

Радянські тюрма і свинарник

З приходом більшовиків життя помістя й парку змінилося. Чудове повітря на березі ставків спочатку мало підлікувати здоров’я командування кавкорпусу Котовського. Оскільки палац спалили колеги по пролетарській революції, еліта кавалерії лисого героя громадянської рубанини облаштувалася… у стайні, попередньо вставивши вікна й зробивши перегородки. В домі Ієловіцьких під звуки оркестру влаштовувалися вечори відпочинку, вдень же в саду сушилися командирські гімнастерки й онучі, а з рукотворних пляжів денщики заводили коней до ставу купатися, зішкрібаючи кізяки з боків чотириногих побратимів… З 1925 року – тут вже виправна колонія, а для того, щоб арештантам було що їсти, зводять свинарник із цегли, що довбають з паркових мостів та муру огорожі, дірки в якій залатують колючим дротом. Слідом за комуністами до руйнації доклали руку фашисти: в 1940-х вони винищили чимало рідкісних дерев парку. Після війни тут були контора колгоспу, піонертабір, дитсадок, лікарня – аж поки остаточно занехаяний дім Ієловіцьких не знесли бульдозером, навіть не задумуючись про те, щоб його реконструювати.

За сучасним адмін. поділом – Христинівський район
За адмін. поділом ХІХ ст. – Уманський повіт

парк, Синиця, Христинівський, Уманський повіт

Корисні Internet-сторінки та дружні сайти

Fedir Gontsa — Wed, 02 Dec 2009 23:58:21 +0200

Співпраця з різними сайтами та особами дає змогу більшої можливості для висвітлення забутих пам'яток та розвитку культури сприйняття садово-паркового мистецтва

Корисні Internet-сторінки та дружні сайти

Портал “Музейний простір України”
http://www.ukrmuseum.org.ua
Замки та фортеці України
http://www.castles.com.ua
Дерев'яні храми України
http://www.derev.org.ua/
Мандрівки Україною
http://travelua.com.ua
Відлуння віків: пам'ятникоохоронний ресурс
http://www.pamjatky.org.ua/
Млини України
http://www.mills.org.ua/

Черкаська область

Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник
http://www.korsun.ic.ck.ua
Уманський Національний дендрологічний парк “Софіївка”
http://www.sofiyivka.org.ua
7 чудес Черкащини
http://www.7chudes.ck.ua/
Туризм Чигиринщини
http://www.chyhyryn.org.ua/
Сайт с. Козацького
http://www.kozatske.narod.ru/
Сайт с. Івківці
http://www.ivkivci.com.ua/
Сайт м. Маньківка
http://mankivka.com.ua/
Сайт м. Ватутіно
http://vatutino2005.narod.ru/
Сайти м. Христинівка
http://www.khrystynivka.com/
http://khrystynivka.ucoz.ua

Закордонні інтернет-ресурси

Сады и время - история садово-паркового исскуства
http://www.gardenhistory.ru
Общество изучения русской усадьбы (ОИРУ)
http://www.oiru.archeologia.ru/

Корисні links

Fedir Gontsa — Mon, 30 Nov 2009 21:44:03 +0200

Корисні links

До речі, кому не відомо, то я кажу, що тут на сайті, я збираю посилання на різні інтернет-ресурси пов'язані з:

садово-парковою архітектурою - області, України чи світу,
сайтами пов'язаними з історією Черкащини
Персональними ресурсами та іншими тематичними зібраннями.

Ознайомитись з колекцією ви можете тут.

Якщо Ви є власником такого ресурсу, або зустрічали цікаві ресурси в мережі, будь-ласка повідомте мене про це, я буди радий співпраці з Вами.

~~DISCUSSION:ON~~

новини

Млини в композиції парку - створено

Fedir Gontsa — Fri, 27 Nov 2009 20:57:40 +0200

Млини в композиції парку

Черкащина багата на значну кількість об'єктів садово-паркового мистецтва, які є окрасою не тільки краю, а всієї України та Європи у цілому. Але своєрідність композиції парків області, ще досить мало досліджена. У чому полягає своєрідність композиційної структури для пам'яток садово-паркового мистецтва Черкащини?

У першу чергу, своєрідність полягає у синтезі різних шкіл ландшафтного мистецтва, який відбувся протягом XVIII-XIX ст. на території Черкащини. Процес утворенні нових пейзажних парків відбувався досить інтенсивно і до створення їх залучались фахівці з різних країн. От же слід припустити таке, що залучені фахівці мали обмежений час на дослідження місцевих традицій, та вони втілювали ідеї які близькі замовникам та власні. Оскільки замовниками виступали польські та російські аристократи, а згодом українські підприємці, тому можна припустити, що існує якась загальна модель сприйняття світу, тенденції та принципи можливо прослідкувати у паркових композиціях, носіями яких були представники цих груп. Слід зауважити на те, що значна частина території Черкащини у 1793 році перейшла під владу Російської Імперії, але частина земель залишились у користуванні польських землевласників. От же протягом усього ХІХ ст., майже до 1918 року, зберігається вплив різних шкіл ландшафтного мистецтва на формування паркових образів. Разом з тим з середини ХІХ ст. набирає силу українська буржуазія, що створює свої власні садово-паркові об'єкти, які ґрунтуються в першу чергу на місцевих традиціях садівництва, тому що нові замовники ландшафтного мистецтва вихідці з українського селянства, яке володіло глибокими тисячолітніми традиціями.

Довгий час, протягом XVI-XVII ст. на території Черкащини дуже складно було створити сталі паркові утворення, лише тому, що тут постійно відбувались озброєні конфлікти, війни та повстання. Усе це унеможливлювало створення таких довготривалих та коштовних об'єктів, як парки. Тим більше популярні у той час тенденції регулярного планування вимагали дуже значних коштів і кропіткої роботи. Тому, соціально-політичні умови, які склались на кінці XVIII - початку ХІХ ст. сприяли виникненню та розвитку “паркового буму”.

Якщо, відокремити політичні, економічні та соціальні складові ландшафтного мистецтва, то створення значної, а може й найбільшої кількості парків в Україні на окремо взятій території, обумовлене красою цих місць та тими природними умовами, які є найкращими для пейзажного мистецтва. Отже, Черкащина не випадково стала центром паркобудівництва. Поєднання різних стихій, мистецтв, наук, культур є фундаментальною основою ландшафтного мистецтва.

У парковому мистецтві використання води має одне з первинних значень. Це об'єкт з високою естетичною та господарською характеристикою. Хоча на Черкащині існують паркові комплекси без використання великих масивів води у композиції, таких як озера та ставки, річки, все ж в цих парках використовується вода у вигляді фонтанів, басейнів, джерел тощо. Те чи інше архітектурне та конструктивне рішення залежить від тієї кількості води, яка має пройти крізь об'єкт та від художнього образу паркової композиції. Розташування цих споруд обумовлене переважно природними можливостями місцевості, такими як рельєф, тощо.

Вода впливає на формування планувальної структури парку, таким чином, що навколо неї створюється величний театр з найкращих пейзажів парку. Широко використовуються прийоми включення каскаду ставків у композицію парку. Це наприклад садово-паркові ансаблі с. Будища, с. Козацького, Канева та інших. Більше всього розповсюджені у паркобудівництві штучні водоймища, які існують за рахунок джерел, дощової води, високих ґрунтових вод та інше. Для їх створення споруджувались земляні дамби, які утримували воду у низинах та балках. У багатьох парках влаштовували басейни, обкладаючи дно і берега його цеглою, влаштовуючи так звані купальні. За свідченням Косаревського в Будищанському парку було створено каскад з 21 ставку. Став у Синичанському парку загнутий у серпоподібній формі огинає центральну частину парку з трьох сторін нагадує широку повноводу річку. Також воду зі ставків використовували для фонтанів, водяних каскадів.

Переважна більшість гребель створювалась земляним валом. Часто ці греблі поєднувались з архітектурними спорудами, що підсилювало ефект і створювало певні образи (шлюзи, млини тощо). Невід'ємною частиною греблі є шлюз або млин, завдяки якому регулювався рівень води у водоймищі.

Використання у композиціях пам'яток садово-паркового мистецтва млинів є багатофункціональне. Перед усім слід розділити на декілька типологічних груп:

за типом рушія (вітер, вода),
за функціональним використанням,
символічним значенням.

Так у композиції переважній більшості об'єктів садово-паркового та ландшафтного мистецтва Черкащини зустрічаються млини. Це і парковий комплекс Богдана Хмельницького і канівські млинарські композиції у парку Станіслава Понятовського, створені відомим польським архітектором Якубом Кубицьким. Цікаві млини розташовані в парках Шполи, Суньок, Будища, Драбова та багатьох інших. Вони відрізняються як конструктивно, за матеріалом виконання: кам'яні, дерев'яні, за характером рушія та джерелом енергії.

Кожний з залучених у композицію млин мав свої певні функціональні навантаження. Чи то підйом води (норія) для фонтану чи водонапірної башти, чи створення необхідних звуко-шумових ефектів, але разом з функціональним навантаженням, парковий млин мав більш складну символічну та морально-виховну роль.

От же маємо перед усім дві стихії — два потужних символічних елемента буття, використовуючи енергію яких, опановуючи їх, людина досягає своїх цілей.

Що роблять суто господарські споруди у паркових композиціях які побудовані на складних багатошарових філософсько-естетичних взаємовідносинах? Чи може вони не випадкові?

Енергія вітру у багатьох народах асоціюється з чоловічою силою, молодими та буйними вітрами, нестриманістю та оновленням. Вітер символізує також різні прояви людського духу, такі як, волелюбність та прагнення свободи.

Але разом з тим, великій вітер асоціюється з надмірною зарозумілістю, гординею, і веде до занепаду, сильний вітер — символ праведного гніву, руйнації. Тож підкорення або використання цієї сили наповнює “живим духом”, надихає на життя.

Знаряддям такого “підкорення” і є вітряк. Різний за своєю конструктивною побудовою, а на Черкащині налічується декілька типів вітряків, вони мають своє, специфічне лише їм символічне значення. Це символ руху, символ вінця хліборобської праці, символ ділової активності у певній мірі. Але використання енергії вітру можливе лише коли вітер має більш-менш спокійний характер. Як тільки сила вітру зростає, це є пересторогою до того, що необережне використання може призвести до руйнації всієї споруди. Тому вітряк разом з і своїм великим господарським значенням є об'єктом моральної настанови молодим: щоб досягти успіху, зробити максимум досягнень у житті та вміло використовувати свої можливості, треба опанувати свій дух. Не випадково у християнській іконографії вітряк символізує смиренність. От же вітряк у паркових композиціях річ не випадкова і не даремно зустрічається в садово-паркових ансамблях багатьох європейських народів (Сан-Суси в Германії, пейзажні паркові ансамблі Франції та Великої Британії).

Вітряк є поєднанням вічного (коло жорен, оборот млина) та земного (чотири-шести кутне тіло), у співпраці яких народжується хліб, необхідний для життя. Тобто “хліб насущний” нам може дати лише наполеглива праця наповненна “живим духом”. Це ще один шар моральної настанови.

Якщо вітряки розташовували на відкритих, вільних територіях парку, даючи їм можливість керувати своїм простором, то водяні млини часто розташовувався у низинних, інколи закритих частинах парку. Вода символізує жіночий початок, це живильна сила всього сущого на землі. Сила води може бути лагідною і разом з тим нестримною. Керування цією силою можливе лише в умовах стабільності та повноводності. Для цього облаштовували греблі, каскади озер, що давало змогу суто технічно та раціонально використовувати енергію води. Водяна стихія потребує постійної уваги, тільки в такому випадку можливе отримання повноцінного результату. Водяний млин начебто перепускає через себе воду. Але стримання потоку, веде до переповнення ставу та руйнації всієї греблі, а достатня вільність веде до швидкого зневоднення, втрати сили потоку а разом з тим результативності. І в одному та в іншому випадку втрата контролю веде до негативних результатів. А сам постійний та рівномірний рух води є одним з символів часу, який невгамовно тече повз нас (млин) та неможливість його повернути назад. У випадку коли, ми будемо стримувати, обережно використовувати його, немов боячись, то за нашою спиною буде збільшуватись те що не пройшло повз нас, ті таємниці, незвідане те, що знаходиться в озері нашого пізнання. І цей ілюзорний переповнений став, зруйнує нас і прорве греблю руйнуючи млин. В іншому випадку, коли ми дамо волю часу, не будемо його контролювати, тобто контролювати плин часу, це призведе до того, що ми швидко згаємо його, не використаємо силу а потім, нам лишиться маленький струмочок, слабкий та кволий, який вже буде не в змозі крутити жорна нашого буття та розвитку. Разом з тим вода алегоричний символ гнучкості життєвої та подолання перешкод, водяний потік це потік мудрості який проходить крізь нас.

Факт того, що вода є породженням Підземного царства з його потойбічними силами, веде до наповнення води та водяного млина різними міфологічними істотами. Так за народними переказами у казках та байках, в млинах часто оселяється нечиста сила, що хитрощами захоплює душі людей перемелюючи їх на муку. Тому така міфологізація є ще одним цікавим елементом, який доповнює композицію парку.

От же водяний млин має також складну морально-етичну настанову та являє собою складну багатошарову систему взаємовідносин.

Символізм млина і простий і складний водночас та торкається, як буття у цілому так і окремих подій в житті людини. У постійному круговороті буття перемелеться все мілке та незначне, а важливе та значиме буде повторюватись та існувати до кінці. От же сам процес отримання хліба, це складний та довгий життєвий шлях людини від вирощування, просіювання від лушпиння до чистого хлібу. Сам млин символізує процес очищення і перетворення у більш корисне та якісне для життя, лише якщо опанувати свій дух та навчитися контролювати надані можливості. Тому використання такого складного і глибокого елементу у композиції парку є цілком логічним і має вирішальне значення в символьній системі парку.

стаття, млини, композиція

Конкурс сайту "Відлуння Віків"

Fedir Gontsa — Mon, 16 Nov 2009 15:22:01 +0200

Конкурс сайту "Відлуння Віків"

Тільки но вирішив зробити кардинальну реконструкцію сайту, так прийшов лист про те, що цей сайт залучено взяти участь у рейтинговому голосуванні на визначення кращих українських сайтів, присвячених історичним пам’яткам – за версією відвідувачів «Відлуння віків»..

От же шановні відвідувачі, запрошую проголосувати за тематичні сайти, ну і за цей звичайно :)

А я ще занесу багато іншої інформації на сайт, нові фото, карти, тексти та трошки перероблю оформлення сайту

новини

random:16:index

Fedir Gontsa — Mon, 16 Nov 2009 14:56:26 +0200

random:19:index

Fedir Gontsa — Sat, 19 Sep 2009 13:52:29 +0200

…Я тільки хаточку в тім раї
Благав і досі ще благаю,
Щоб хоч умерти на Дніпрі
Хоч на малюсенькій горі…

Тарас Шевченко

Промо

Fedir Gontsa — Sat, 19 Sep 2009 13:51:25 +0200

Промо

Зараз працюю над створенням презентаційного матеріалу стосовно тематики сайту. Ось деякі результати

новини

Технічні негаразди - Зовнішнє редагування

Thu, 09 Jul 2009 09:27:37 +0200

Технічні негаразди

Доброго дня! Зразу прошу вибачення за той потік спаму що йшов з сайту протягом останнього часу особливо по RSS. атакували спамери кляті:) Тому поки що можливість коментувати дописи відключена. У кого є бажання спілкуватись, прошу до електронної пошти, скайпу, телефонів, та інших методів зв'язку розміщених на сайті.

Відносно роботи сайту, дійсно, зараз мало додається матеріалу, тому що головні зусилля прикладаю на довершення свого дослідження. Як тільки дослідження будуть написані, то я їх буду поступово розміщати на цьому сайті. А поки, те що є. Можливо скоро, навіть скоріше :)

Для “затравки” знайдено декілька нових, зовсім не відомих,ну зовсім, і матеріал по них можливо з'явиться скоро.

новини