Книголюби Соня та Іван поставили собі за мету зібрати перелік усіх європейських незалежних книгарень, де є хоча б кілька книжок англійською. До каталогу додаються лише ті крамниці, де побували автори блогу або його відвідувачі.

Київ поки що представлений лише однією книгарнею – Globe Bookstore, яка з”явилася на сайті за рекомендацією такого собі Гері Джонсона.

У розділі Articles – статті про сучасний стан незалежних книгарень.

Наводка з: The Rag&Bone Blog

Якусь мить старий вагався, потім вийняв з шухляди в столі аркуш паперу. Стоячи поруч, Девід стежив, як він поважно нахилився над папером, наче це був якийсь важливий документ. Виявилось, він писав олівцем літери: M, пропуск, U, S, E. Закінчивши, підвів голову і підморгнув Девідові. Перш ніж той зрозумів значення написаного, старий зім’яв аркуш у руці.

Просто і мило. Миша насправді виявляється Музою.

Але ось той самий момент у російському перекладі 2002 року. Несподівано з’ясовуються нові подробиці:

После некоторого колебания Бресли открыл ящик стола, за которым сидел, и вытащил лист чистой бумаги. Положил на стол перед собой. Дэвид, стоя за его спиной и глядя через плечо, видел, как старик слегка наклонился, взял карандаш, изготовился так, словно собирался написать какое-то официальное письмо. А затем несколькими быстрыми движениями морщинистой руки изобразил женское укромное местечко, вплетеннное в вязь стилизованных букв. В первое мгновение Дэвид даже и не сообразил, что именно написано, а потом, догадавшись, что это и есть “мышка”, хотел было рассмотреть удивительный рисунок получше, однако старик, бросив весьма холодный взгляд на Дэвида, и подмигнув ему, резко скомкал лист.

Ну і для повноти картини – оригінал:

The old man hesitated, then reached and took a sheet of notepaper from a drawer beside him. Standing at his shoulder, David watched him address himself to the paper as if to some formal document; but all he did was to print in pencil the letter M and then, after a space, the letters U, S, E. In the space between the M and the U the wrinkled hand drew, in five or six quick strokes, an 0-shaped vulva. Then Breasley glanced drily back up at David; a wink, the tip of his tongue slipped out like a lizard’s. Almost before David had grasped the double meaning the piece of paper was crumpled up.

Цікаво порівняти спроби дати раду незручній “0-shaped vulva”. Радянські перекладачі, не довго думаючи, взагалі вилучили її з тексту, змінивши таким чином настрій, а російські замінили її на цнотливо-витончене “женское укромное местечко, вплетеннное в вязь стилизованных букв” (ще й додавши характеристику “удивительный рисунок”).

Один нідерландський книголюб, передивившись бібліотеки всіх своїх знайомих, вирішив, що цього замало. І створив блог Your Shelves!, куди охочі з усього світу можуть надсилати фотографії своїх книжкових полиць. Оскільки більшість людей не заморочується придумуванням чогось оригінального в мистецтві розташування книжок, фотографії загалом відповідають філософії блогу: “Wouldn’t it be great to learn how much we are really alike?”  Зате їх можна порівнювати за ступенем безладу на полицях.

От тільки корінці роздивитися важкувато.

———

Бібліотечка автора проекту:

The Human Genre Project – онлайнова добірка малої, надмалої прози та поезії, що об’єднана темою генетики та – конкретніше – людського геному. Візуально усі твори згруповані за 24 хромосомами, з яких складається ДНК людини. Деякі тексти стосуються однієї конкретної хромосоми або гену, інші – усього геному загалом.

Для більш повного враження пропонуємо вам експрес-переклад одного з текстів.

Розтягнений час

Ген WRN 8 хромосоми відповідає за синдром Вернера, що викликає передчасне старішання.

Моє волосся сивішає та випадає, зуби стають жовті та швидко псуються, а шкірою розповзаються брунатні плями. Мені тридцять шість. Мій світ — це кімната і вид на море з вікна.

Сказали, що зі мною щось негаразд. Але я сам знаю свою природу. Всесвіт не може існувати поза розкладанням і безладом. Я — нормальний. Я — ентропія.

Хочу сьорбнути чаю, та чашка летить долу із моїх зкоцюрблених пальців. З її розтрощених решток виповзає рідина і всотується у килим.

Ось чого я геть не розумію, так чому не змінюється решта світу. Мій брат-близнюк міг би бути мені сином. Його зуби білі та рівні, а волосся блищить як і завжди. Шкіра завжди рум’яно рожевіє. Він постійно сюди заходить, розповідає, що коїться за дверима моєї кімнати. Життя з іншими, життя з жінками. Багато жінок. Або просто побрехеньки.

Коли слухаю його історії, розумію, як їм це вдається. Поки я тут, вони усі подорожують у всесвіті. У Ейнштейна була теорія про близнюків: один сидить у маленькій кімнаті, глядячи на море, а другий вирушає до зірок. Коли його прискорення наближається до швидкості світла, час для близнюка сповільнюється, і повертаючись, він молодший, аніж його брат, той, що лишився вдома.

Питаюся в брата: “Де подів свою космічну ракету?”. Визираю надвір: “Не бачу, де вона”.

Ракета виглядала достоту як велік, але літала, як бачимо, бездоганно, так що мій братик регулярно навідувався до центру нашої галактики.

“Спекався її”, – відказує брат. – У мене тепер квантовий телепорт. Зараз це здуріти як модно”.

Але мені з вікна видно лише маленьке червоне авто. “Оце, – каже брат, – він і є. Жінкам подобається”. І звісно, з авта виходить жінка і маше до нас рукою.

Піппа Гольдшмідт

Переклала Lebedа, оригінал тексту – осьо.

Джерело: Adme.Ru

Цю брошуру студія dn&co. розробила для компанії London office development. Секрет – у підрізанні частини сторінок на 5 мм. Зауважте, як на відео вигинають обріз книжки перед тим, як її гортати.

Джерело: swissmiss

Поки світова видавнича індустрія готується здавати позиції під наступом електронних книжок, японці придумали, як виписати паперові книжки у наше цифрове майбутнє. Нашого героя звуть Ninomiya-kun, він метр заввишки, важить 25 кг і в алюмінієвому корпусі. Робот може читати текст із паперового носія, розміщеного на спеціальній підставці, розпізнавати його і озвучувати за допомогою синтезатора голосу. За словами розробників, після невеликого вдосконалення це буде ідеальна машина для читання дітям казок на ніч або такий оригінальний конвертор паперових книжок в аудіоформат.

Наводка з: Book Patrol

Penguin Books особисто мені подобаються своєю готовністю до експериментів на перетині літератури та цифрових технологій. І хай подібні цікаві досліди іноді межують з абсурдом, все ж таки це суттєво веселіше, ніж посипати собі голову попелом або ж навпаки пророкувати початок ери електронних читалок.

Їхній минулий проект — 21 steps, про який я писав, вийшов більш ніж цікавим. Новий, який має розпочатись восени, обіцяє бути набагато божевільнішим за свого попередника.

За словами авторів проекту — двох 19-річних студентів Чиказького університету — вони збираються стиснути твори із “золотого фонду літератури” до розміру 20 дописів у Twitter, кожен із яких, нагадуємо, не може перевищувати 140 знаків. До “золотого фонду” увійшли Данте, Шекспір, Стендаль, Джойса та — увага! – Джоан Ролінг.

“Ми поклали початок спробі звести докупи два стовпи нашого покоління”, – кажуть студенти. Сайт проекту Twittwrature про всяк випадок наголошує, що спроба втиснути світову класику у 20 твітів – це жартівлива ініціатива. Правда, є велика підозра, що американські мікроблогери гумору можуть і не помітити.

Джерело: Guardian

Книжка як “магічний маркер”

Тут діє просте правило: не кожна книжка на екрані монітору свідчить про те, що десь поруч зачаївся могутній чарівник. Але якщо маг таки з’являється, то в нього обов’язково має бути мінімум одна магічна книга. Звісно, трапляються й винятки, але якраз у такій кількості, щоб підтвердити правило. Ось як виглядає “таємна кімната” злого чаклуна зі старого квесту King’s Quest III: To Heir is Human.  Власне книга заклять лежить розгорнута на столі, але ті, що стоять у шафі, теж либонь — не просто белетристика.

Що важливо: еволюція ігрових жанрів на цьому правилі не сильно позначилась. От, скажімо, книжкова шафа у гільдії магів із цілком сучасної MMORPG Ragnarok Online.

Витоки такої сильної любові комп’ютерних чарівників різного калібру частково слід шукати середньовічних ґрімуарах — книгах, що описували магічні ритуали, класифікували демонів, містили інструкції з виготовлення талісманів і ще багато чого.

Але, мабуть, суттєво більшу роль тут відіграли суто ігрові книги заклять (spellboks), про які — нижче.

Книги заклять (spellbooks)

Спелбук у комп’ютерній грі — це такий собі пристрій для зберігання та застосування заклинань. Щось середнє між патронташем та кулеметною стрічкою. От тільки замість набоїв у ній зберігаються заклинання. Зберігатись вони там можуть або постійно, або тимчасово — після використання усіх “набоїв”спелбук треба буде “підзаряджати”, скажімо, процедурою “медитації”. Однак спелбуки представлені не лише у рольових іграх, але й у “суміжних” жанрах, як-то у квестах та стратегіях.

Скажімо, в циклі Heroes of Might and Magic спелбуки успішно функціонують від самого початку (нагорі – спелбук із третьої версії, внизу – із п’ятої).

Спелбуки прийшли в комп’ютерні ігри із рольових настільних ігор, так, принципи функціонування магічних книг детально прописані в системі правил AD&D.

Втім, від власне книжки тут лишається хіба шо візуальне представлення. До речі, тексту в спелбуках може не бути взагалі — заклинання найчастіше позначаються піктограмами.