Ось так приблизно виглядає плеєр в браузері:

Amazon Cloud Drive Sceenshot

А отак на мобільному телефоні:

Amazon Cloud Player for Android

Привітайте мну з першою в житті панорамою. Мене тут уже друзі заклювали, що я ніколи їх не роблю – от вирішив виправитись. Наче непогано вийшло, хоча мороки все одно…

UPDATE. За порадою Мінус-одного виклав панорамку тут: http://www.panogio.com/ukraine/15901205075154 (рекомендовано дивитись у full-screen режимі — виглядає просто суперськи)

Передісторія

Я подумав і вирішив, що задачка взагалі-то на кілька хвилин, але тому хотів піти складнішим шляхм і зробити її на LISP. У мене така жахлива хвороба – я не можу вчити нічого пов’язаного з IT поза контекстом хоч якогось прикладного застосування. Тому хоча мені хотілося б вивчити багато речей, але із-за того, що я не можу придумати собі прикладну задачу, в результаті не можу заставити підучити щось цікаве, але на перший погляд нетривіальне. Я трохи подумав як той Лісп розгортатити у вебі і зрештою вирішив не паритись, а підійти прагматичо (за останній рік мій “mindset” суттєво змінився і став орієнтований на кінцевий результат, а не на чергову “цікаву технологію”). Тому вирішив зробити віджет на Javascript, тим паче, що і тут у мене був маленький скелет у шафі – хотів попробувати написати плагін для jQuery, щоб коли наступного разу знову доведеться щось правити я в них вже розумівся трохи краще.

В результаті за пару годин придумав простенький алгоритм (перше, що прийшло в голову, тому приймаються будь-які суттєві пропозиції для вдосконалення), що працював на простому дереві для pattern matching (надалі просто “словник”) і побудував словник для ромаджі. На форумі uanime одразу ж почали постити баги а я нашвидкоруч поправляти словник, додаючи пропущені патерни. В той же час Мінус-один захопився ідеєю зробити словники для хірагани та катакани. Причому оновлював він їх для кани так швидко (і публікував прямо в форумні пости), що я вирішив залити скрипт в якусь систему версійного контролю, де можна було б на льоту правити та оцінювати зміни і не зловживати форумом. До речі, в цьому плані github виявився дуже крутим зі своїм on-site редагуванням файлів та автопублікацією у веб через github pages; bitbucket там близько не валявся. Варто зазнчаити, що більшу частину роботи тут зробив Мінус-один, бо словники з певних технічних міркувань містять все-таки багато повторень і я просто в шоці як йому вдалось так швидко і з мінімумом помилок наповнити дерево для двох алфавітів.

Результат

Вийшла ось така формочка, яка транслітерує японську (увага! на сайтах, де цей допис кроспоститься скрипт не працюватиме, тому перевірити можна лише тут):

В сухому залишку: єдиний і неповторний транслітератор японського алфавіту в українську для неофіційної японсько-української транслітерації (прибічники Поліванова та інших можуть прийняти участь у створенні відповідних словників при бажанні).

Для мене ж профіт: вперше попрацював з git’ом та github’ом (з останнім я раніше лише пару раз скачував початкові коди якихось модулів та плагіни для redmine) та зробив свій перший екстеншн для jQuery.

Куточок лінгвістичного маньяка

Ще раз повторюся, що транслітерація ведеться виключно на словнику, який відповідає цій статті Мінус-одного на уаніме. Правила транслітерації зроблені там на основі здоровго глузду і не мають офіційного аналогу. Ці правила (майже) не використовуються в офіційних перекладах (єдиний, мабуть, вийняток – це “Міцубіші” ), але їх часто беруть за основу перекладачі-любителі, оскільки на слух вони більш точно відповідають японській вимові, аніж будь-яка з офіційних систем.

Технічний куточок для підростаючого покоління

Алгоритм жадібний (матчить найдовший можливий патерн) і рекурсивний (найбільша глибина рекурсії дорівнює довжині вхідного рядка + 1; не дуже гарно, але для того застосування де планується – вистачить). Вхідний словник – дерево шаблонів побудованих наступним чином:

В js це кодується через вкладний Object:

var k2ua = {
...
    "し": {
        "~": "ші",
        "ゃ": "шя",
        "ゅ": "шю",
        "ょ": {
            "~": "шьо",
            "う": "шьоо",
        },
    },
...
};

Головний мінус цього підходу – те, що деякі правила (наприклад є символ, який подовжує попередню голосну) треба заносити шляхом дублювання солідних шматків дерева, що не дуже добре, але з іншого боку дозволяє тримати сам алгоритм дуже простим. Плюс знову ж таки прагматичний підхід – транслітерація практично не змінюється з часом, тому одного разу добре виправивши всі помилки можна далі не перейматись.

І все-таки про LISP

Вже потім я знайшов, що в інеті повно інтерпретаторів LISP написаних на javascript, але:

• не відомо чи вистачило б їх можливостей
• з практично-користувацької точки зору це був би ще більший оверхед на підключення інтерпретатора

Але оригінальна ідея не відкинута, а відкладена… на невідомий термін.

А під катом купа улюбленого відео вищезгаданих скрипальок.

ViolinTay

Skyrim (Game)

Zelda (Game)

Princess Mononoke (Anime)

Brave Heart (Movie)

LindseyStomp

Skyrim (Game)

Знаю, знаю… Це відео не бачив зараз мабуть лише сліпий – настільки воно популярне в інтернеті. Тут до власне гри на скрипці домішується ще цікаве відео зняте зі спробою передачі атмосфери гри комп’ютерної. А ще мені дуже сподобалась ідея “смичок проти меча” – прямо як “Стилет чи стилос” Маланюка. Взагалі там майже всі її відео зняті у дуже прекрасних місцях (до Володаря кілець – в Новій Зеландії) і взагалі дуже атмосферні.

Zelda (Game)

Lord of the Rings (Movie)

P.S. А я пару тижнів тому навіть піддався спокусі та сам трохи побігав Скайрімом. Але як завжди мене на довго не вистачило – іграшки вже не можуть привернути мою увагу довше ніж на 3-4 дні.

А сам по собі підхід до реклами тренінгу просто чудовий: викласти першу частину, яка досить крута, цікава, і, найголовніше, – корисна. Якби такий курс проводився в Києві і реклама проводилася б таким само чином, я б вже шукав куди ввести номер кредитки, щоб прослухати його далі

Вааааа… Як завжди буває у мене з гарними речами: з першої до останньої серії все було проглянуто за один присіст, як завжди мурашки по шкірі від одних епізодів і майже камінь в горлі від інших. Ні, цього разу коли він закінчився я не ходив по квартирі півгодини не знаючи куди себе приткнути із-за виру емоцій та думок які крутились в голові як колись після першого перегляду. Ні, я відразу заснув – час все-таки був пізній, але мені снилися вулиці Глі (Glie), і снився крук, і вранці дуже не хотілось прокидатись і повертатись… Перерва у вісім років була варта того, оскільки дозволила поглянути на “Сірокрилих” з іншого боку. Зараз я помічав багато речей, на які рідко звертаєш увагу при першому перегляді, оскільки навіть ця повільно-меланхолійна оповідь тим не менш дуже захоплює (думаю справа в тому, що все оповите таємницею, більша частина з якої не розвіюється взагалі). Я пам’ятав, що Куу буде першою і тому одразу помічав здавалося б неважливі дрібниці, по яким було зрозуміло чому. Я пам’ятав про потяг (і взагалі на диво самому собі добру половину останньої серії ледь не покадрово) і тому міг уважно придивлятись до всіх вчинків Рекі з самого початку (це ж так кльово відстежувати причинно-наслідкові зв’язки). Я тепер знаю про вабі-сабі і оповідь про “Початок світу” заграла новими барвами… Таких речей було дуже багато і те, що я знав сюжет на диво анітрохи не псувало враження.

Думаю тепер раз вже почав, то заодно передивитись всю трійку разом з “Kino no Tabi” та “Serial Experiments Lain”. Тільки треба буде залити на телефон, аби передивлятись в дорозі, бо інших справ забагато.

До речі, відкопав навіть стареньку, але місцями дуже влучну рецензію, в яку мене свого часу ткнули носом на УкрВебі, коли я вперше проглянув сабж.

На концерті також було кілька пісень з нового альбому “Temple of Thought” (2012), який судячи з Вікіпедії офіційно вийшов всього тиждень тому.

UPD: Сет-лист виступу

Kamikaze Love (Temple of Thought)
Diamonds for Tears (Revolution Roulette)
Temple of Thought (Temple of Thought)
Roses (Carnival of Rust)
Cradled in Love (Temple of Thought)
Locking Up the Sun (Carnival of Rust)
War (Twilight Theater)
The Lie Eternal (Temple of Thought)
Stay (Signs of Life)
Illusion & Dream (Signs of Life)
Gravity (Carnival of Rust)
Late Goodbye (Signs of Life)

Acoustic:
Sorry Go ‘Round (Carnival of Rust)
Someone Special (Signs of Life)

Encore:
Dreaming Wide Awake (Twilight Theater)
Carnival of Rust (Carnival of Rust)
Lift (Signs of Life)

І трохи відео.

Акустична “Sorry Go ‘Round”:

“Cradled in Love” (медляк з нового альбому):

“Carnival of Rust”:

Взагалі кажучи, поки клепав Вітьку сайт для його меблевого салону конкретно проникнувся ідеєю “responsive web design”. Ідея та, що сайт має однаковісінький HTML для різних пристроїв, але його вигляд змінюється виключно залежно від ширини екрану, тому він чудово виглядає і на великому екрані ПК, і на лаптопі, і на iPad’і, і на мобільному телефоні (тим паче, що браузери для всяких міні-девайсів не стоять на місці). Раніше для того, аби користуватися сайтом на телефоні без особливих додаткових зусиль, треба було або розраховувати на браузери які самі вміли перебудовувати сторінку для кращого відображення (якщо я не помиляюсь, Мобільна Опера таке вміла робити роки 3-4 тому), або використовувати сторонні сайти (наприклад у мене ця штука працювала через Mofuse). Але справа в тому, що всі ці штуки вантажили сервер лівими запитами і час генерації сторінки збільшувався. От…

Коротше, захотілось мені чогось гарного, світлого, універсального, чистого (мається на увазі “clean web design”). Як завжди знайшов темку на Smashing Magazine (це для мене просто невичерпне джерело натхнення та інформації про типографію, веб-дизайн та веб-розробку), але без роботи напилком не обійшлось: штатна тема вантажила веб-шрифти без підтримки кирилиці, тому виглядало це все досить дивно, та і загалом мені обрані шрифти не подобались. Тому я підключив улюблений “PT Sans” і навіть вийшло так як я хочу.

P.S. А взагалі життя-то потроху налагоджується… У мене навіть стало більше часу на всяке – може навіть більше писати буду

Автор оригіналу: Пол Грем (Paul Graham)
Оригінал: Defining Property

Photo by Invisible Lens Photography/Flickr

В дитинстві я читав книжку з історіями про відомого японського суддю XVIII сторіччя, якого звали Оока Тадаске (Ooka Tadasuke). Одна зі справ, яку він судив була порушена власником ресторану. Бідний студент, що міг дозволити собі лише рис, їв його насолоджуючись запахом інших смачностей, які доносились із ресторану. І власник хотів заставити студента заплатити за запахи, які він із задоволенням нюхав. Студент же крав запах їжі!

Я часто згадую цю історію, коли чую як RIAA та MPAA звинувачують людей у крадіжці музики чи кінострічок.

Трактувати запахи як чиюсь власність звучить для нас просто смішно. Але я можу придумати ситуацію, коли можна було б брати гроші і за запах. Просто уявіть, якби ми жили на місячній базі і купували повітря по літрам. Тоді можна з легкістю уявити і підмішування запаху до цього повітря в якості небезкоштовного бонусу.

Причина, того, що право власності на запах виглядає для нас повною маячнею в тому, що на Землі на це ніхто б не повівся. Але ж цілком можливо це спрацювало б на місячній базі.

Те що вважається власністю залежить від того, що можна взагалі сприймати за власність. І останнє може не лише змінюватись з часом, а вже змінилось. Люди завжди (для деяких визначень слів “люди” та “завжди”) сприймали за власність те, що вони носили з собою. Але прадавні люди, що займались збиральництвом, наприклад, ніколи не сприймали землю як власність в тому сенсі як ми зараз. [1]

Причина того, що так багато людей і досі думають, що у власності є лише одне незмінне визначення полягає в тому, що це визначення змінюється дуже повільно. [2] Але воно зараз якраз перебуває в стані трансформації. Рекордингові лейбли та кінематографічні студії звикли продавати своє добро ніби це повітря, що йде по трубах на місячній базі. Але з появою комп’ютерних мереж ми ніби переселилися на планету з атмосферою, якою можна дихати. Дані передаються зараз як запах. Але через прийняття бажаного за дійсне та короткострокової жадібності, лейбли та студії поставили себе на місце власника ресторану, звинуваючуючи користувачів в тому, що вони крадуть їх запахи.

(Причина через яку я кажу про короткострокову жадібність полягають в тому, що люди, які керують лейблами та студіями більше розраховують на бонуси, аніж на капітал. Якби вони працювали на капітал, то шукали б шляхи як використати технології замість того, аби протистояти їм. Та створювати нове – це дуже довго. Їхні бонуси залежать від цьогорічного прибутку, а найкаращий спосіб збільшити цей прибуток – це вичавити більше грошей з того, що вони вже мають.)

То що це значить? Невже люди не мають права брати гроші за свій контент? На це питання немає єдиної відповіді. Люди мусять мати змогу брати гроші за контент, коли це працює.

Під “працює” я маю на увазі щось більш суттєве, аніж “коли у них просто є така можливість”. Я маю на увазі, що люди можуть брати за нього гроші тоді, коли їм не треба заставляти суспільство робити це. Тобто компанії, що продають запахи на місячній базі можуть, звісно, продовжувати продавати їх на Землі, якщо вони успішно пролобіюють закони, які заставлять нас дихати через трубки і тут (навіть якщо нам це вже не потрібно).

Божевільні заходи по захисту прав, які зараз проводять лейбли та студії, дуже нагадують подібну ситуацію. Газетам та журналам теж непереливки, але вони принаймні занепадають з гідністю. RIAA та MPAA заставили б нас дихати через трубки, якби змогли.

Зрештою, все зводиться до здорового глузду. Коли ви зловживаєте правоохоронною системою, аби масово засудити випадкових людей в якості показовго покарання, чи лобіюєте закони, що спотворили б Інтерент, аби пройшли, то це по факту доказ того, що ви використовуєте визначення власності, яке вже не працює.

От тут дуже корисно мати працюючу демократію та багато незалежних країн. Якби у світі був єдиний авторитарний уряд, лейбли та студії купили б закони, які встановили те визначення власності, яке їм хочеться. Але на щастя є ще країни, які не є copyright-колоніями США і навіть в самих США політики все ще бояться електорату у великих кількостях. [3]

Людям, які керують у США може не подобатись, коли виборці чи інші країни відмовляються схилитись перед їхньою волею, але і ми зацікавлені в тому, аби люди, що намагають змінити закони заради власних інтересів, не мали чим нам дорікнути. Приватна власність – це дуже корисна ідея і, можливо, взагалі однин з найкращих винаходів людства. Досі кожне нове визначення приносило нам збільшення матеріального достатку [4]. Думаю, що не буде помилкою припустити, що і нове теж. Це було б трагедією, якби ми всі були змушені використовувати застарілу версію просто тому, що деякі впливові люди занадто ледачі аби оновити його.

Примітки

[1] Якщо вам цікаво дізнатись більше про збирачів, рекоменду. книжки Елізабет Машал Томас (Elizabeth Marshall Thomas): The Harmless People та The Old Way.

[2] Зміна визначення власності зазвичай спричиняється технологічним прогресом, щоправда оскільки технологічний прогрес прискорюється, цілком можливо, що і швидкість зміни визначення власності буде мінятися частіше. А це означає, що суспільству варто з граціозно пристосовуватися до цих змін, так як вони траплятимуться все частіше і частіше.

[3] Наскільки мені відомо термін “copyright-колонія” вперше використав Myles Peterson.

[4] Стан технології це не просто функція від визначення власності. Вони впливають одне на одне. І таким чином ви не можете з власної волі змінити визначення власності не зачепивши (зазвичай зашкодивши) розвиток технологій. Історія СРСР – яскравий тому приклад.