Почалась осінь. Діти йдуть до школи. Одне з перших завдань, яке їм задають – написати оповідання “Як я провів літні канікули”. І якщо в дитинстві для нас літні канікули тривали всі три літніх місяці, то тепер це 10-20 днів, які нам виділили наші роботодавці. І за ці дні ми набираємось сил на новий робочий рік. І саме ці дні ми цілий рік згадуємо. Отож, “як я провів літні канікули”, щоб легше було потім згадати.

Є одне чудове місце в Криму. В ньому найчистіша в Україні морська вода. Тому саме сюди з’їжджаються дайвери зі всього СНД. Саме тут процвітають такі види спорту як вінг- та кайтсерфінг. Саме тут не забагато туристів. І саме сюди я приїжджаю відпочивати вже третій рік поспіль. Це місце – мис Тарханкут.

На базі “Солнечная долина“, с. Оленівка 2008 року проводилась Студентська Республіка. Саме тоді ми з друзями закохались у це місце. І як 2009-го так і цього року, незважаючи на те, що Студреспубліка відбувається вже у інших місцях, ми з друзями приїжджаємо саме на Тарханкут (а потім їдемо ще й на СР).

Крім повалятись на білому пісочку на пляжі та покупатись у чистенькій водичці Чорного моря надзвичайно гарного забарвлення, будучи на Тарханкуті, раджу поїхати на екскурсію на Атлеш, замовити морську прогулянку катером та пострибати в “Чашу кохання” – маса вражень. А ще, цього року я вперше спробував дайвінг на Тарханкуті (для мене це вже другий раз, перший був в Червоному Морі). Обов’язково раджу спробувати. Ну і звичайно, відпочинок не був би таким яскравим без друзів, які мене оточували і заряджали позитивом, – за що їм велике-превелике спасибі!

А тепер красу Тарханкуту, яку я вище намагався описати словами, сподіваюсь, краще покажуть мої фотографії:

Маяк

“Достопримечательность миса Тарханкут”

Дайвери

Атлеш

Атлеш. Гора Черепашка

Морська прогулянка на катері

Чаша кохання. За легендою, якщо хлопець і дівчина взявшись за руки стрибнуть у воду (висота там до 4 метрів), і винирнуть, не випустивши рук одне одного, – вони будуть разом назавжди.

Стрибок

Захід сонця на Тарханкуті

Я дайвер

Човен в лимані поблизу Оленівки

Оленівка. Памятник Леніну

Набережна на базі “Солнечная долина” – дуже романтичне місце. Особливо ввечері

Схід сонця в Криму

Бонус. Дві фотографії, зроблені ще 2008 року:

На березі моря. Одна з моїх улюблених фотографій. Сфотографувала Іра Підтикана

Всі фото by Роман Голубовський

Хто з вас час від часу їздить в громадському транспорті, той не раз чув розмови старших людей про те, як нам всім погано живеться. А причиною цьому – президент, кабмін, парламент – одним словом влада. І починаються жваві розмови на політичну тематику, в яких кожен вважає себе розумнішим за наших політиків. І кожен думає, що будь він на їх місці, зробив би краще, при цьому, за все своє життя і пальцем об палець не вдарив щоб змінити життя на краще. Звичайно, критикувати набагато легше ніж робити.

Та серед найпрогресивнішої частини людства – студентів – є люди, які хочуть не лише говорити про політику, але й приймати активну участь у формуванні власної держави. Ці люди розуміють, що потрібно не просто говорити про недоліки, а пропонувати власну альтернативу та працювати для втілення власних ідей в життя. Саме для таких людей вже 12 років проводиться Студентська Республіка.

Якщо коротко, Студреспубліка – це мульти-фестиваль, що має на меті змоделювати справжню державу, зі своїми громадянами, територією, законами та грошима у час проведення виборів. Спочатку проводяться регіональні фестивалі, на яких обираються Студентські мери та депутати Студентського магістрату. Після чого в Криму відбувається Всеукраїнська Студреспубліка, на якій обирається Студентський президент та парламент.

Та якби на цьому все закінчувалось, було б нецікаво. Недаремно ж Студреспубліка – мультифестиваль. Для людей, що не приймають участь у політичній грі, також є чим зайнятись на Студентській Республіці: конкурс краси “Перша леді”, “Квест”, “Мафія”, “Нічна туса”, “Інтелектуальні ігри”, Фестиваль аматорського відео та інше. Для основної частини учасників Студреспубліка – це величезна туса, на якій можна познайомитись із цікавими людьми: як то кажуть, себе показати і на інших подивитись. Де ще, як не на Студреспубліці вночі біля палаток жителі Львова, Севастополя та Донецька в унісон заспівають пісні під гітару. А Закарпаття допоможе Дніпропетровську покликати Валєру.

Студреспубліка 2010 відбувалась на базі Фотон, Заозерне біля Євпаторії. Були певні недоліки в організації, але куди ж без них. Зате цьогорічна Студреспубліка вийшла на новий рівень в плані медійному. Так, по всій території бази стояли великі екрани, які безперервно передавали все, що діється на Республіці в режимі онлайн. Ну ладно, не все, а те, що знімуть спеціально призначені для цього телевізійні групи. Дуже цікавий експеримент! Також цьогорічну молодь організатори порадували виступом румунського гурту зі світовим ім’ям – Morandi (особисто я, як любитель танцювальної музики, отримав масу задоволення від їх виступу). Про підсумки політичної гри та інших конкурсів говорити не буду, – кому цікаво, дивіться посилання вкінці. Студреспубліка 2010 залишила по собі масу гарних вражень, яскравих спогадів та цікавих знайомств. Дещо з цього можна побачити на фотографіях нижче.

Мій фотозвіт зі Cтудентської Республіка 2010:

За мікрофоном лідер Студреспубліки Павло Вікнянський

Танцювальний флеш-моб на Студреспубліці

Відомий український фотохудожник Олександр Ктиторчук розповідає “як жити без понтів”

…приїхавши на такій от машині: “Якщо ти усвідомлюєш, що це понти – тоді все нормально!”

Мир визуала

Всі фото © Роман Голубовський

Більше інформації про Студреспубліку тут – studrespublika.com

29 серпня відбулась подія, на яку всі так довго чекали – п’ята зустріч твіттерян у Львові – #LvivTwEvent 5. Ця зустріч була особливою зразу з декількох причин. По-перше, саме в цей день рівно рік тому відбувся перший ЛьвівТвІвент. По-друге, зустріч була тематичною – тематика військова, із відповідним дрес-кодом – “мілітарі”. І по-третє (погана новина), це був останній #lvivtwevent з цим складом організаторів, про що сказав один з творців події Тарас Амброз.

На зустріч, яка відбувалась в кафе “Порохова вежа”,  прийшло близько 60 твіттерян, або, як казав ведучий івенту (до слова, самий прогресивний тамада Львова) Роман Метельский – твітюків Крім львів’ян було багато гостей міста – з Закарпаття, Києва, Тернополя етк.

Не хочу всього переповідати, адже все-рівно головне, що було на #LvivTwEvent 5 – це не події, а загальна хороша дружня атмосфера, а її, нажаль, текстом не передати. Був веселий відеоконкурс, в рамках якого твіттеряни навіть взяли інтерв’ю у рекламної зірки пива “Зеник” (див. відео вкінці). Були вже традиційні 140 секунд “окупації уваги”, на якому @blogoreader та @alnozima зачитали жартівливі тві-новини (теж дивимся вкінці). Був танцювальний флеш-моб під керівництвом (ну хто ж крім неї це міг зробити) Альнозіми [в ньому і я брав участь]. Була посвята @rostikua в тві-лицарі. Був конкурс на найкращий костюм (ще відео вкінці), в якому перемогла чарівна твіттерянка Оля Білочка (див. далі фото). Був козацький куліш. Був конкурс твіршів і пісенька “Twi-twi-twi, тьох-тьох-тьох. Ай-я-яй, ох-ох-ох. Ой щоб ваш твіттер не всихав…”. Були веселі танці. Було спілкування, спілкуванн, спілкуванн. Було незабутньо класно.

Твіттеряни, ви молодці, дякую за гарно проведений разом час. І окрема подяка організаторам – @Taras, @mrpetruccio, @s_tamada та @u_tet Сподіваюсь, це таки не остання зустріч. А тепер трошки фоток.

@Rostyslav, @vovanada, @Ola_bilo4ka, @eolexe

Сувора охорона на вході

…яка, втім, залюбки фотографувалась. @blogoreader, @Taras, @alnozima

А це, якщо раптом хто не впізнав, я – @golubovsky

@meako

@u_tet реєструє на #lvivtwevent

Меако топить свій телефон

@khanasV та @u_tet

Такий нарядний я

Поцілунок @meako та @alnozima

Красуня, твіттерянка, художниця, переможниця конкурсу на найкращий костюм і просто хороша людина – @Ola_bilo4ka

Красені-мужчини @meako та @BlondBoyUA (він же @ShatenBoyUa;))

@dvankevich

Тві-гьорлз @aliabyeva та @miss_yulya

Танці

Відео: історія рекламної зірки пива “Зеник”

Відео: Тві-телебачення на #lvivtwevent 5

Відео: конкурс на найкращий костюм на #lvivtwevent 5

Репетиція танцювального флешмобу для #LvivTwEvent-у

Також раджу почитати, що пишуть про про ЛьвівТвІвент lilumi, Орест Форко, Юліана Тет, g0dgiven та Роман Метельський (якщо ще хтось написав – кажіть, додам лінк) Та переглянути фотки тут, тут та тут.

24 липня 2010 року у німецькому Дуйсбургу на фестивалі танцювальної музики Love Parade 2010 внаслідок масової паніки та тисняви загинуло 20 людей. Ще пів тисячі людей травмовано. Організатори фестивалю вже заявили, що це був останній Loveparade.

[відступ редакції - зазвичай у своєму блозі я не описую новинні сюжети, тим більше трагічні, але я відчуваю необхідність висловитись з цього приводу]

Loveparade – щорічний фестиваль електронної музики, що відбувався (навіть у Вікіпедії так написано – в минулому часі) з 1989 року в Німеччині (крім 2004, 2005 та 2009). 2008 року в Дортмунді він зібрав рекордну кількість народу – 1,6 млн.

Трагедія сталась внаслідок ряду помилок в організації заходу. На Лавпарад в Дуйсбургу, населення якого близько 500 тис. чоловік,  приїхало 1,4 млн людей. Фестиваль вперше (і востаннє) проводився на закритій території, вхід на яку був лише через тунель. В якийсь момент організатори вирішили, що народу на фестивалі забагато і перекрили вхід – він був на виході з тунелю. Та люди, яких в тунелі зібралось близько пів мільйона, все йшли і йшли, підпираючи людей біля закритого входу. І тут, чи то було наказано відкрити вхід, чи то люди самі почали напирати і перелазити, але натовп зі страшною силою ринувся вперід. Почалась тиснява, деякі люди не втримались і попадали прямо під ноги іншим людям. Почали з’являтись жертви, а через щільний натовп машини швидкої допомоги довго не могли проїхати до місця трагедії!

А тим часом у центрі Loveparade гучно грала музика і люди танцювали, нічого не знаючи про трагедію – адже було прийнято рішення не афішувати того що сталось, щоб не спровокувати нову хвилю паніки.

Відео з трагедії (Увага! Не дивитись людям зі слабкими нервами, вагітним та дітям!).

***

Це дуже сумна подія. Стільки років поспіль слово Loveparade у всіх асоціювалось зі святом, свободою, коханням, музикою, яскравістю, а тут в один момент починає асоціюватись зі словами паніка, трагедія, траур! А у моєму списку мрій з’являється така мрія, якій так і не судилось втілитись в життя – побувати на Love Parade.

Цікава річ – асоціації, особливо погані. Коли ми згадуємо про фільму “Армагедон”, то на ряду з шатлами, Брюсом Уіллісом та прекрасною піснею від Aerosmith обов’язково згадуємо трагедію 1998 року в Червонограді з 4 загиблими і 16 травмованими школярами. А що у вас виникає в уяві при згадках таких місць як Хіросіма, Чорнобиль, Беслан, Скнилів…? А Дуйсбург?

1 день, 1 місце, 20 життів, – для порівняння, в Україні за 2008 рік лише в ДТП загинуло 7690 чоловік, тобто 21 в день (не говоріть, тільки, що я черствий, – це не так, просто цікаво стало порівняти з такою статистикою), – і цілої епохи в танцювальній музиці під назвою Love Parade не стало!

Депресивний якийсь текст вийшов – та тема життя і смерті вічна і періодично нагадує про себе. Я, зі свого боку, приєднуюсь до співчуттів близьким і рідним усіх загиблих в трагедії!

І на завершення ставлю музику, яку написав Андре Танненбергер (він же ATB) у пам’ять жертв фестивалю – ATB “In Love With You”:

R.I.P. Love Parade

Роман Голубовський.

Постовий сьогодні – українські новини.

]]> http://blog.golubovsky.com/loveparade-2010-tragedy/feed/ 8 http://blog.golubovsky.com/loveparade-2010-tragedy/ http://feedproxy.google.com/~r/golubovsky/~3/NgjnWcv7TTg/ http://blog.golubovsky.com/womens-magazines/#comments Thu, 15 Jul 2010 17:00:38 +0000 Роман Голубовський http://blog.golubovsky.com/?p=1448 На днях попався мені в руки один жіночий журнал. Крім реклами косметики, історій з життя зірок і статтей на тему сексу та психології я знайшов у ньому (о диво!) – статтю про блоги та соціальні мережі! В статті розповідалось про те, що блоги це круто, і що з допомогою них можна (приводились розповіді блогерів жіночої статі, щоправда без посилань на самі блоги) отримати роботу, одружитись, самовиразитись – словом, все, що потрібно аудиторії цього журналу. Крім того, перераховувались основні соціальні мережі з коротким описом. Ці описи мене заставили усміхнутись:

Facebook.com – Помогает завести полезные и бесполезные знакомства в любых уголках планеты. Хотите поболтать с аборигенами Австралии? Вам сюда!

Vkontakte.ru – Прекрасная возможность для амбициозных, уверенных в своих силах профессионалов заявить о себе и установить связи. К всеобщей выгоде!

Вконтакте, як виявилось, – російський LinkedIn, а з доступом до інтернету тільки в Україні так погано, бо в Австралії навіть аборигени підключені до мережі і навіть сидять в Фейсбуку.

З скріншотів можна зробити висновки, що журналіст, який писав статтю, навіть не спробував зареєструватись у відповідних соцмережах. Такі вони, жіночі журнальчики!

Постовий: ticapac розповість, як розкрутити твіттер.

В суботу 10 липня був на фестивалі Global Gathering 2010. Сказати, що мені сподобалось – нічого не сказати! Все було просто нереально класно. Чотири танцполи, кіловати звуку, 18 тисяч яскравих людей,  позитивна енергетика, найкращі діджеї – ось що таке Global Gathering.

Кількість хороших діджеїв просто зашкалювала, приходилось обирати, під кого танцювати. Дуже сподобався Jerome Isma-Ae зі своїм унікальним стилем. John O’Callaghan відіграв прогнозовано добре. Eddie Halliwell так і випромінював енергію. Ну а Gareth Emery був просто неперевершений – заслужено входить в десятку найкращих Dj-їв планети! А зустрічати сонце під музику Armin Van Buuren разом із тисячами таких же щасливих як ти людей – це просто щось неймовірне!

Добре, не буду вас томити текстом, дивимось фото (їх багато як ніколи), відео а також в кінці непоганий відеосюжет про Global Gathering від zametno.net

Фото з Global Gathering Ukraine 2010:

Jerome Isma-Ae @ Global Gathering Ukraine 2010

Serge Devant @ Global Gathering Ukraine 2010

John O’Callaghan @ Global Gathering Ukraine 2010

Eddie Hallivell @ Global Gathering Ukraine 2010

Lilu Dallas

Funkagenda @ Global Gathering Ukraine 2010

Eddie Halliwell @ Global Gathering Ukraine 2010

Gareth Emery @ Global Gathering Ukraine 2010

Gareth Emery @ Global Gathering Ukraine 2010

Fedde Le Grand @ Global Gathering Ukraine 2010

Armin Van Buuren @ Global Gathering Ukraine 2010

Armin Van Buuren @ Global Gathering Ukraine 2010

Відео з Global Gathering (ще відео тут):

Gareth Emery “Sanctuary”

Armin Van Buuren – Gaia “Aisha”

Відеосюжет про Global Gathering від zametno.net

Сьогодні ми поговоримо на тему, яка майже місяць тримає чоловіків біля екранів телевізорів, і жінки, при всьому своєму бажанні, не можуть з цим нічого зробити. Ми поговоримо про чемпіонат світу з футболу 2010.

Я взяв інтерв’ю у Григорія Грущака – вболівальника, який був у Південній Африці і бачив на власні очі, як відбувається чемпіонат. Вдалось йому це завдяки перемозі у фотоконкурсі від Adidas. Отож, інтерв’ю:

Q: Привіт, Григорій! По доброму заздрю тобі. Почнемо все cпочатку. ПАР – це ж на іншій частині світу. Розкажи, як ти туди добирався? Скільки часу зайняла подорож?

A: Справді, Південна Африка знаходиться далеченько, практично, за 9000 км. від Львова. Добиратись прийшлось транзитом: через Київ-Париж. Сам авіапереліт із пересадкою у Франції зайняв практично 16 годин! Зазначу, що із Парижу я летів розкішним та величезним за розмірами літаком Airbus A380 компанії AirFrance (доречі, квитки на нього розходяться дуже швидко, незважаючи на велику ціну – близько $1500 за економ клас).

Вже в аеропорту міста Джоганнесберга (саме так правильно звучить його назва) мене зустріла делегація Адідасу і відвезла у готель…

Q: І які враження були, як тільки вийшов з літака? У всіх Африка асоціюється зі спекою, піском, тубільцями, дикими тваринами. А яка вона – Африка в ПАР, в Йоганнесбурзі?

A: Спершу важко навіть було уявити, що я знаходжусь в іншій частині світу, по ту сторону екватора! Адже, коли я вийшов із літака в аеропорту, краєвид довкола мало нагадував африканські джунглі. Саме місто Джоганнесберг є великим мегаполісом із потужною інфраструктурою та мальовничими місцевостями, які я мав змогу побачити за 4 дні перебування. Вразило, що по дорозі з аеропорта до центру міста вздовж смуги автобану (а дороги там не гірші за німецькі) розвішані прапори країн учасниць чемпіонату. Щодо погоди, та зараз там, як відомо, зима, яка мало нагадує нашу: практично відсутні опади і сонячне небо, за рахунок чого температура стрибає від 20 градусів вдень до 0 вночі.

Q: Хм, цікаво, це ж у людей липень асоціюється з холодом, а січень зі спекою! Але повернемся до твоєї подорожі. Що скажеш про все, що стосується туризму – готель, в якому тебе поселили? Сервіс? Я чув про випадки викрадення речей у гостей ПАР, не стикався з таким?

A: Готель виявився досить класний, з хорошим сервісом (зірочок як мінімум 4). Жив я сам у двоспальному номері на 5 поверсі, із видом на центр міста. Щодо злочинності, у Джоганнесбурзі вона дійсно дуже велика. Нащастя, мені не доводилось із нею стикатись, – сек’юріті мене нікуди самого не відпускали:)

Q: А які вони, місцеві жителі (Йоганнезбурга, інше населення – знаю, ти їздив на екскурсії)? Чи у час проведення чемпіонату світу доводилось бочити лише туристів? Вдалось із кимось поспілкуватись? Розкажи і про одних і про інших.

A: Справді, я мав нагоду відвідати багато різних місцевостей, які розкривають сутність африканського життя.

В перший день мав нагоду подивитись їхнє популярне театральне шоу “Umoja”. Від перегляду захоплює дух – грати вміють вони дуже добре! Також побував у музеї африканської історії – основну роль в якому приділяється їхньому колишньому президенту Нельсону Манделлі – вміють вони поважати президента;)

Туристів було дуже багацько: мав нагоду спілкуватись з німецькими, італійськими, сербськими, японськими, бразильськими та словацькими фанатами. Організатори із Adidas, які мною опікувались, були місцевими. Цікаво, що практично у кожного із них є родичі в Європі! Загалом, місцеве населення дуже привітне і щире.

Q: Десь такою – привітною і щирою – і виглядає дівчинка (чи то хлопчик) в заставці чемпіонату. Поки готувався до нашої розмови, за моїм вікном бігали діти і кричали “Ке Нако!” Там теж всі кричать “Ke Nako”?;) Знаєш, що це значить?

A: Ні, такого не пригадую:) Хоча, деякі африканські імена звучать схоже…

Перекладається ця фраза, здається, “час настав”. А взагалі-то я там дуже мало чув їхніх 10 національних мов, – здебільшого, там спілкуються на нашій рідній – англійській:)

Q: Знаю, ти був на грі “Німеччина-Гана”, яка відбувалась на стадіоні Соккер сіті. Цей стадіон є найбільшим на всьому Африканському континенті і вміщує 94 700 людей. Саме на ньому буде проводитись фінальний поєдинок. Які враження від такого здоровенного стадіону?

A: Я встановив своєрідний рекорд – побував на найбільшому для себе стадіоні. Soccer City виглядає вражаюче! Всередині дійсно відчуваєш себе на святі футболу. Я сидів на нижніх рядах по центру, – до футболістів було рукою подати. Перед матчем мене застерігали про сильний шум від вувузел, пропонували навіть взяти затички у вуха – щоб не оглохнути… Але я навіть не відчув цього шуму. Здивувало мене те, що фанів Німеччини та Гани не розсаджували по окремим трибунам, а сиділи вони в перемішку. Ще один позитивний аспект – це зручний вхід (вихід) до стадіону, він займає досить мало часу і без штовханини, як в Україні. А загалом, свято футболу вдалось!!!

Q: Тобто, не такий страшний звук Вувузел, як про нього говорять? Привіз як сувенір до дому цей своєрідний символ ЧС 2010? Будемо тепер чути на матчах Карпат африканські звуки?

A: Ну, не зовсім. Звук потужніший ніж від наших дудок, але ще потрібно вміти дудіти, – а це, повір мені, не дуже просто: я спершу навіть звуку не витиснув!:) Купував свою вувузелу на місцевому ринку, так було дешевше (хоча, не дуже вона і дешева – майже 10 євро за кавалок пластику, зробленого в Китаї).

Q: ПАР стала першою країною Африки, яку вибрали для проведення такої масштабної події як Чемпіонат світу з футболу 2010, і після цього чемпіонату ми перестаємо вважати її країною третього світу. Як думаєш, після Євро 2012 думки зміняться в кращу сторону і про Україну? Що порадиш (побажаєш) нашим організаторам?

A: Звичайно, Південну Африку відвідало дуже багато туристів зі всього світу, і практично кожен щось пізнав нове і яскраве про цю країну. Гадаю, Україна теж має хороший шанс проявити себе. Якщо організатори візьмуть досвід попередніх країн, додадуть до цього колоритні родзинки України і втілять усе це в реальність, тоді ЄВРО пройде на УРА!

Q: І останнє запитання. За кого будеш вболівати в фіналі? А заодно можеш подякувати спонсорам чи (і) звернутись до фанатів футболу, які читатимуть це інтерв’ю.

A: Після того, як вилетіла збірна Німеччини, за яку я вболівав, буде важко  знайти їм заміну. Але, думаю, збірна Голандії зможе з третьої спроби нарешті вибороти звання найкращої на планеті!

Звичайно, не можу не відзначити організацію цієї незабутньої поїздки компанією Adidas. Як кажуть, “неможливе стає можливим!”:) І велике спасибі всім моїм друзям та знайомим, які підтримували мене впродовж фотоконкурсу – http://gol.open.ua/blog/show/5#post.

Q: Дуже дякую тобі за цікаву розмову! Бажаю, щоби всі інші мрії збувались з такою ж легкістю.

Сьогодні ми говорили з Григорієм Грущаком, якому пощастило побувати в ПАР на Чемпіонаті світу з футболу 2010. Якщо у вас з’явились запитання, можете звернутись до нього в Твіттері чи Фейсбуці:
twitter.com/grycko
facebook.com/hryhoriy.hrushchak

Дуже раджу переглянути фотоальбом Григорія з ПАР – JohannesburgSouthAfrica

Всі фото, використані тут © Григорій Грущак

Роман Голубовський

Аж не віриться, але я намагаюсь фотографувати себе та все навколо щодня вже цілих три місяці! Для чого це мені можна почитати тут. Звичайно, фотографувати кожен день не вдається, та і викладати фото зразу – теж. Але вцілому проект 365 днів йде вдало.

Всі фото можна глянути тут – http://picasaweb.google.com/holubovsky/365Days#

А зараз кілька вибіркових фото:

Торрент

Попи

Гості з Москви

Кубок за перше місце, яке здобула молодіжка Карпат

Євро 2012 наближається

Я – Бодя – Славік

А ще 365 days project гарно відобразив появу нового життя (мій другий племінник):

↓

↓

П.С.: Постовий (в рамках “Постові за коментарі” у червні):

Всім, хто цікавиться фотографією дуже раджу почитати sashykn.livejournal.com. Тут ви знайдете багато гарних фото, ось як це, наприклад.

Почалось усе з того, що за три тижні до приїзду Tiesto організатори – компанія AM:PM – оголосили про зміну місця виступу з ВЦ Lemberg до Іподрому. AM:PM мотивували це розміром сцени Tiesto, яка “не влазила у приміщення Лембергу”. Та фанати Тієсто в один голос запевняють, що причина у бажанні “згребти побільше грошей” – кажуть, що аренда іподрому дешевша, а місця більше – відповідно, і квитків продати можна більше. Не знаю, як на рахунок розміру сцени, та Лемберг потенційно може вмістити до 10 тисяч людей, а білетів було продано однозначно більше – це видно було по кількості людей.

Незадоволення Іподромом було ще до початку виступу. Львів’яни прекрасно знають: типова львівська погода – це дощ! І, як не дивно, всі найгірші очікування здійснились: дощ лив як з відра!

Почались всі проблеми ще на вході. Щоб краще усвідомити, через що потрібно було пройти фанату, щоб побачити і послухати Tiesto, уявіть, що цей фанат – ви.

Ви проходите першу браму і виходите в поле. Ніч, тому навколо темно – ви йдете на світло і звук, які йдуть від сцени. Під ногами нічого не видно. Лише на дотик чути, як ваші ноги ходять по траві і ви молитесь, щоб тільки не стати у щось мокре.

І ось, ви приходите до входу на концерт. Те, що це вхід ви розумієте не по освітленій вивісці, а по натовпу, який тиснеться тут. Щоб зайти на концерт – а саме для цього ви сюди прийшли – вам необхідно самому стати частиною цього натовпу. Починається дощ. Ви стоїте в середині натовпу, вас тиснуть зі всіх боків такі ж бідні замучені мокрі люди як ви, на голову лиє дощ, під ногами болото і, крім цього, ви поки не знаєте, що ваш вхід (Main, Fan або Vip) зовсім не там, де ви стоїте – адже позначок ніде не видно!

Народ штовхається – всі нервові. Одна думка – лише б не послизнутись на болоті і не впасти на землю. Так проходить пів години, година. Люди мліють, все більше людей розвертається і з криками та спорченим настроєм їде додому. Але ж ви – фанат Тієсто (а можливо, ви навіть приїхали з іншої області щоб побачити свого кумира) – тому ви тиснетесь далі.

Якимось дивом після години у натовпі (чергою це назвати важко) ви нарешті підходите до потрібного входу і бачите охорону, яка дуже повільно по одному пропускає людей, присвічуючи маленьким ліхтариком на пластикові квитки. Нерви не витримують і ви майже криками звертаєтесь до першого охоронця з запитаннями, “що ж це таке!” На що охоронець, не менш нервовий ніж ви і теж криком починає проклинати тих організаторів, які мало того, що вирвали його у вихідний вночі в таку негоду з дому, так і входів зробили всього 4 невеликих, а людей – тисячі! Після спілкування з охоронцем стає приблизно зрозуміло, що би він зробив з представниками AM:PM (подробиці замовчуєм).

Нарешті ви зайшли всередину – мокрий, брудний, нервовий, змучений. Попереду ще кілька годин танців в болоті під дощем. Ласкаво просимо!

Ще кілька цікавих фактів про чудеса організації від AM:PM. Фан-зона – це, зазвичай, невелика зона під самою сценою для найбільших фанатів. Та на львівському виступі Tiesto на іподромі Fun-зона приймала близько 60% всіх фанатів, мейн-зона знаходилась від сцени на відстані близько 60 метрів. Ті, хто говорив про бажання організаторами нагребти грошей, тут мають підтвердження своїх слів.

А щасливі власники квитків у Vip-зону – це люди, яких ошукали найбільше. Фани заплатили по 400 гривень за те, щоб постояти на подіумі далеко від сцени – постояти, бо накриття не було і там(!), а дивани мокрі від дощу. А дехто ще й платив по 1000 гривень за мокрий столик, за яким також не посидиш – взагалі гроші на вітер!

А що сказати про гостей міста! Багато людей, які були на концерті Tiesto у Львові, приїхали з інших областей, були гості з Польші, Росії. А яка це реклама для Львова! Та й для Тієсто – цікаво, він догадується про це? Відтепер для багатьох слова Tiesto і Львів асоціюються з болотом, холодом і тиснявою!

Є інформація, що готується судовий позов на AM:PM. Не знаю, щоправда, наскільки реально вдасться щось зробити. Ось група ВКонтакте, створена спеціально для цього – http://vkontakte.ru/club18607321.

Дуже раджу також почитати коментарі (більше півтори сотні) свідків івенту тут – http://music-blog.com.ua/tiesto-at-lviv-26-06-2010-lemberg-kaleidoscope/#comments. А також буду вдячний за розповсюдження інформації про цей випадок – посилання, ретвіти. Народ повинен знати своїх героїв:

[народна творчість]

*****

І на завершення про сам виступ Маестро. Добре, що деякі люди (і я у тому числі) можуть абстрагуватись від поганих умов і повністю віддатись атмосфері виступу. А Tiesto був просто неперевершений! Його виступ сподобався всім (хто попав і дочекався, звичайно). Позаду маестро був величезний екран, на якому відео синхронізувалось зі звуком – наприклад у треках з вокалом на екрані співали вокалістки. Це явно щось інноваційне, і дуже видовищне! У себе в твіттері Tiesto потім написав: “The rain didn’t stop us from having an amazing party,thank you Lviv!”. От, якби не організація… але, здається, я вже про це написав.

P.S.: ще одна історія за участю AM:PM

Роман Голубовський

Натомість, частина тих, хто не вміє і не любить фотографувати, часто зневажливо говорить: “Всі стали фотографами!” або “Фотографів розвелось…” В свою чергу досвідчені фотографи нерідко показують своє зверхнє ставлення до любителів – “Куди вам до нас, професіоналів!“ Помічали такі тенденції?

А от я не розумію таких позицій!

Запам’ятайте, коли збільшується грамотність людей – це добре!

Я, наприклад, часто стикаюсь з таким: коли прошу когось зазнимкувати себе, то фотографія виходить не надто якісною (голова знизу, а решта місця – фон; крива лінія горизонту; обрізані частини тіла етк). А все тому, що людина не звикла робити фотографії, і відповідно не помічає такі “дрібниці”. Вам хіба не хочеться мати гарні фотографії? І мені хочеться. А збільшення “грамотних” в плані фотографування людей збільшує кількість потенційно гарних ваших фотографій.

Тепер повернемось до людей, яким це може не подобатись.

“Інтернет засмічується усіляким лайном (непотрібними фотографіями)“. Нічого не засмічується – лежить собі фотка на далекому фотосервісі, і ніхто про неї не знає, ніхто її не бачить. А знаєте чому ніхто (і ви в тому числі) навіть не догадується про існування поганих фотографій? Тому що на погані фотографії ніхто не ставить посилань. А посилання в інтернеті – все! По ньому переходять люди і пошуковики. А відтак ви бачитимете лише хороші фотографії, на які хтось поставив посилання, бо вони варті уваги.

Професійним же фотографам аматори можуть не подобатись одним: якщо всі стануть фотографами, у них не буде роботи. Приклад перший. Скажіть, хто з вас не вміє писати? А тепер скажіть, скільки з вас заробляє на життя тим, що пише тексти? Приклад номер два. Вийдіть у час пік на головні дороги столиці і гляньте, скільки водіїв їде (або стоїть – час пік же) у своїх машинах. А тепер задумайтесь, скільки з них складає конкуренцію автогонщикам.

Ви вже, думаю, здогадались, до чого я хилю: для того, щоб досягнути високої майстерності у чомусь, потрібно віддатись цьому повністю + талант! Насправді, хорошим фотографам немає чого переживати – ніхто роботу у них не забере. А посереднім… – які ж з них тоді професіонали!

Тому, гайда всі за фотоапарати, і на вулицю – фотографувати бруківку! А потім додому, дивитись що вийшло, після чого знов на вулицю виправляти недоліки.

Ну і що з того, що всі навколо ходитимуть з фотоапаратами як польські туристи! Зате, колись ви приїдете, для прикладу, до Львова, станете біля Оперного Театру і попросите пересічного перехожого сфотографувати вас. А він поставить вас де потрібно, сфотографує, а ви будете потім дивуватись – бо і вас видно, і Оперний, і ангели не обрізані, і лінія горизонту рівна, і реклама в кадр не потрапила і нічого зайвого. А все тому, що всі стали фотографами!

[По законам жанру тут мало би бути пафосне фото автора з фотоапаратом]

Роман Голубовський

Постові (як отримати):
Кулемет.com – це стрімкий та правдивий потік інформації
Про цікаве в інтернеті вам розповість Ticapac’s blog