tag:blogger.com,1999:blog-32007220868128533862024-08-28T00:52:25.444-07:00Блог Жучки Тетяни Василівни, вчителя історії Великоцепцевицької ЗОШ І-ІІІ ст.Anonymoushttp://www.blogger.com/profile/16828160989474885302noreply@blogger.comBlogger2125tag:blogger.com,1999:blog-3200722086812853386.post-65889317646867933562015-12-05T00:03:00.005-08:002015-12-06T03:04:04.338-08:00<div style="text-align: justify;"> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"> <a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVA-3kIj7j9i-EywiHwu4mPzCPTpwSQW1SEzlS187Vu3PznYJyU0NJmfWIjHFptqj3pm9F4q6uBHDzsigf4GjSB2cZmALvUSkgHUpI06-31RF16onnrAXimTpCPxHtM716OJLp7Q3Rouk/s1600/image+%25281%2529+-+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BF%25D0%25B8%25D1%258F.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="191" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhVA-3kIj7j9i-EywiHwu4mPzCPTpwSQW1SEzlS187Vu3PznYJyU0NJmfWIjHFptqj3pm9F4q6uBHDzsigf4GjSB2cZmALvUSkgHUpI06-31RF16onnrAXimTpCPxHtM716OJLp7Q3Rouk/s200/image+%25281%2529+-+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BF%25D0%25B8%25D1%258F.jpg" width="200" /></a></div> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"> <br /></div> <span style="color: #fce5cd;">&nbsp; &nbsp; &nbsp;Хто така особистість? Не кожну людину можна так назвати. Треба володіти певним набором рис характеру та душевних якостей, щоб мати право нею називатися. Часто можна почути словосполучення «видатна особистість» . То хто ж може і має право називатися особистістю?<span class="Apple-tab-span" style="white-space: pre;"> </span>Адже, кожна особистість – це людина, але не кожна людина – особистість.&nbsp;</span><br /> <a name='more'></a></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;">&nbsp; &nbsp; &nbsp; На мій погляд, особистість – це щира, цілісна людина, яка живе за покликанням, в гармонії з собою та навколишнім світом. Вона зуміла пізнати свої схильності, розкрити свої таланти, здолати свої недоліки і завдяки цьому бути щасливою. Так, саме щасливою, тому що тільки щаслива та самодостатня людина з повагою ставиться до інших, не дозволяє собі зверхності та презирства.</span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;">Особисто для мене щастя – це моя сім”я, родина , а також школа та мої учні. Моя робота – це улюблений спосіб &nbsp;творчості, спілкування, самовираження. Мої учні –це мої однодумці. Кожного ранку я прокидаюсь, посміхаюсь своєму відображенню в дзеркалі, планую приблизний розпорядок свого дня і кажу собі : „Все буде добре”. І в моїх планах знаходиться місце для всіх: родини та учнів. Я часто ловлю себе на думці, що моє життя було б беззмістовним та пустим без школи, уроків, підручників…</span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;">Я – особистість. Тому, що займаюсь справою, яка приносить задоволення і є потрібною для всіх. Адже, без вчителя не можна стати ні хорошим лікарем, ні льотчиком, ні військовим.&nbsp;</span></div> <div style="text-align: justify;"> <div style="text-align: center;"> <span style="color: lime;"><i>Якби не було вчителя,</i></span></div> </div> <div style="text-align: justify;"> <div style="text-align: center;"> <span style="color: lime;"><i>То не було, напевне,</i></span></div> </div> <div style="text-align: justify;"> <div style="text-align: center;"> <span style="color: lime;"><i>Ні поета, ні мислителя,</i></span></div> </div> <div style="text-align: justify;"> <div style="text-align: center;"> <span style="color: lime;"><i>Ні Шекспіра, ні Коперника,</i></span></div> </div> <div style="text-align: justify;"> <div style="text-align: center;"> <span style="color: lime;"><i>І понині, напевне,</i></span></div> </div> <div style="text-align: justify;"> <div style="text-align: center;"> <span style="color: lime;"><i>Якби б не було учителя…</i></span></div> </div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;">&nbsp; &nbsp; &nbsp;Я вважаю, що серед нас - мільйони людей, гідних звання особистості. Нехай ми про них нічого не знаємо. Це люди, які живуть простим тихим життям, займаються улюбленою, нехай не престижною справою, які люблять і поважають близьких. Вони постійно самовдосконалюються, розвиваються, шукають те, що приносить радість.</span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: justify;"> <br /></div> Anonymoushttp://www.blogger.com/profile/16828160989474885302noreply@blogger.comtag:blogger.com,1999:blog-3200722086812853386.post-20807635670948748082015-12-04T23:51:00.001-08:002015-12-10T05:48:18.959-08:00<div style="text-align: justify;"> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"> </div> <div style="text-align: center;"> <span style="color: #fce5cd;"><span style="color: #fce5cd;"><span style="color: #fce5cd;">&nbsp; &nbsp;</span></span></span><br /> <div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"> <span style="color: #fce5cd;"><span style="color: #fce5cd;"><span style="color: #fce5cd;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgM2wkFbgVJ3aU8jF6IwA3HYjaLvkta4RiHKiS0Bco5kE9WzXT8q90wmrjRCBRWiVvSA0PUN_GL5OHrpyuFrQHHtnH7K_Qkv0qiPQ5UPs2GIIjA7BL3TyxgxwO6eDk1il_ostCc7uRlpP0/s1600/emblema_gif__medium.gif" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="200" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgM2wkFbgVJ3aU8jF6IwA3HYjaLvkta4RiHKiS0Bco5kE9WzXT8q90wmrjRCBRWiVvSA0PUN_GL5OHrpyuFrQHHtnH7K_Qkv0qiPQ5UPs2GIIjA7BL3TyxgxwO6eDk1il_ostCc7uRlpP0/s200/emblema_gif__medium.gif" width="196" /></a></span></span></span></div> <span style="color: #fce5cd;"><span style="color: #fce5cd;"><span style="color: #fce5cd;"> &nbsp; &nbsp;</span></span></span></div> <div style="text-align: center;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: center;"> <span style="color: #fce5cd; font-size: large;">Лінійка присвячена &nbsp; аварії на ЧАЕС</span></div> <div style="text-align: center;"> <span style="color: #fce5cd; font-size: large;"><br /></span></div> <div style="text-align: center;"> <span style="color: #fce5cd; font-size: large;">«Дзвони Чорнобиля»</span></div> <br /> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span> <span style="color: #fce5cd;">&nbsp;Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму, &nbsp;любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до тих людей, які віддали своє життя за нас.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Оформлення: книги про Чорнобиль, презентації, свічки.</span><br /> <a name='more'></a><br /> <span style="color: #fce5cd;">Хід свята</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Голос за сценою. «Третій Ангел просурмив і впала з неба велика звізда, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім'я цієї звізди — полинь. І тре­тина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали...» Біблія. Новий завіт. Откровення &nbsp;святого Івана Богослова.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">(Лунає &nbsp;дзвін.)</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Учень. &nbsp;Лунає дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою – за майбутнє життя.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Учень. &nbsp;Стогне дзвін. Та найгіршими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках. Сьогодні ми разом з вами зібрались, щоб згадати страшні події квітня 1986 року та вшанувати героїв нашої країни, які вступили в нерівний бій з чорнобильським привидом.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Учень. &nbsp;У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобиль­ської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">(На сцену виходять учениці зі свічками в руках. Гасне світло.)</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">&nbsp; 1.Жорстокий, ніжний і свавільний світе,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Скажи скоріш, що діяти мені,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Тебе чи ненавидіти, а чи любити</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">У міражах чорнобильських вогнів?</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Мовчиш... А серце жде і прагне слова,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Немов земля обвуглена — тепла</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Людських долонь, котрі не пахнуть кров'ю,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Бо маками у полі проросла.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">А час іде — не спить.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Не спить і серце, відповіді хоче</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">За всіх, хто жив, живе і буде жить...</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Допоки нам дивитиметься в очі</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Зловісний стронцій атомних страхіть?</span><br /> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span> <span style="color: #fce5cd;">2. З бідою, кажуть, тільки ніч</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Потрібно перебути.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">І знову сни прийдуть до віч,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Та біль принишкне спрутом.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">А я принижений іду,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">І дибиться дорога,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Несу у світ свою біду</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Крізь сумніви й тривоги.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Несу, неначе немовля,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Що так зайшлося криком,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Аж захиталася земля</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Тривожно й огнелико.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Хай світ довкруг її гуде,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Я буду колихати.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Її щоночі і щодень —</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Біда повинна спати.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Віддати людям на землі себе</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">У кожнім добрім і гарячім слові,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Допоки світить небо голубе,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Допоки світ займеться із любові.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Віддати все: і доброту, і мсту,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Що не дадуть й камінню збайдужіти,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">І навіть злість, і зненависть святу,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Що світ Ілюзій може спопелити.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Віддати людям на Землі себе.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Учень. Вони були серед перших і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: «Треба», — вони нічого не питали, поїхали в «зону». Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Учень.23-річний Володимир Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення — направив свій пожежний загін на дах машинного залу. Адже в цьому залі знаходились усі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">• &nbsp; Володимир Правик;</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">• &nbsp; Микола Ващук;</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">• &nbsp; Василь Ігнатенко;</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">• &nbsp; Віктор Кибенок;</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">• &nbsp; Микола Титенко;</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">• &nbsp; Володимир Тишура — перші, хто собою закрили вогонь...</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">(Одночасно з цими словами ведучих йде показ презентації)</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">(Після закінчення презентації лунає дзвін)</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Чорнобильський дзвін.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">За ким же б'є він?</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">За тим, хто пішов</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">У високу блакить,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Щоб звідти на мудрість</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Нам очі відкрить. .</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Щоб пам'ять не згасла,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Щоб ти пам'ятав,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Як розлючений той</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Там реактор палав.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Чорнобильський дзвін.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Печаль і журба,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">За тими б'є він,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Кого вже нема...</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Давайте вшануємо тих, хто загинув, не жаліючи свого життя, хвилиною мовчання.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">(Хвилина мовчання.)</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Учень. &nbsp; Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорбот­ним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Учень. &nbsp;«Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Подай у душі доброго вогню —</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Хай воскресає світ животворящий,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Хай до нащадків озоветься пращур,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Хай древній рід збере свою рідню.</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Очисть від скверни воду нам і кров,</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Хай доля нас завчасно не займає...</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">Пошли нам, Боже, згоду і любов</span><br /> <span style="color: #fce5cd;">І той вогонь, що в світі нас тримає.</span><br /> <div> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> </div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: justify;"> <span style="color: #fce5cd;"><br /></span></div> <div style="text-align: justify;"> <br /></div> Anonymoushttp://www.blogger.com/profile/16828160989474885302noreply@blogger.com