Індія – не Європа, тому тут все просто. Скачав форму анкети на сайті посольства Індії http://www.indianembassy.org.ua/ukrainian/. В анкеті мінімум питань, єдине, що може викликати сумніви – потрібно вписати два поручителі в Україні та два поручителі в Індії. Якщо з першими все просто, кого хочете, того і пишете (можливо це на випадок, якщо в Індії з вами щось трапиться, не знаю), то в якості поручителів в Індії я просто написав контакти двох готелів з букінгу у яких я теоретично можу зупинитися на день два, поки буду транзитом у Колкаті. Звісно, що ніякі броні не потрібні. Більше того, люди пишуть, що поручителів в Індії взагалі можна не вказувати, я в посольстві не уточнював. Думаю це не принципове питання, важливіше, щоб ви, чи ваші родичі, не були громадянами Пакистану

Нове посольство Індії знаходиться недалеко від м. Дорогожичі, пишуть, що раніше (до переїзду посольства) були черги, але можливо зараз їх немає, бо не сезон. Тож вчора прийшов близько 10 години, крім мене було максимум чоловік 5, почекали хвилин 10 бо працівник посольства, що приймає документи був відсутній, потім по хвилині-дві на людину і вже наступного дня можні забирати паспорт.

Я приклав до анкети, крім копій паспортів також авіаквитки до Індії та назад і у Непал та назад в Індію, бо мені була потрібна дворазова віза. На сайті про це нічого немає, але люди пишуть, що на дворазову треба квитки показувати, щоб було видно, що вам потрібно в’їхати в Індію двічі. Працівник посольства, коли приймав документи уважно продивився квитки і одразу написав мені прямо в квитанції про оплату, що віза буде дворазова, на 6 місяців. Ціна від цього не міняється.

Читав що бували проблеми у людей в аеропортах, бо в Індії не можна бути двічі підряд, якщо проміжок між візитами менше 2 місяців. Але це правило стосується двох одноразових віз, а не однієї дворазовою. Не всі прикордонники в самій Індії про це знали і були випадки, коли намагалися людей не впустити по дворазовій візі другий раз при поверненні з сусідніх країн знову до Індії. Але також десь зустрічав в новинах, що Індія офіційно кілька місяців тому таку проблему визнала і обіцяла роз’яснити прикордонним службам порядок в’їзду за дворазовими візами.

Квитки на Андаманські острови я не прикладав, бо ця територія потребує особливого перміту. Його без проблем ставлять прямо в аеропорту, а як проходить отримання цього дозволу в Посольстві я не знаю. З того, що читав в інеті, ймовірно, якби показав у Посольстві, що буду там, то довелося б заповнити додаткову анкету і отримання візи могло б затягнутися на більше, ніж день. Посольсво на сайті про попереджає про додаткову анкету та довший час отримання візи з пермітом, хоча Андаманди чомусь не згадані у переліку території, що потребують перміту. Тож простіше отримати його вже на місці.

Зустрічав кілька відгуків, що в посольстві дуже не люблять старі, надірвані, пописані долари (за звичайну туристичну візу на півроку треба віддати $40 готівкою). В мене була 50-ка 1990 року.

-Do you have another bill?

-No

дає новеньку 10-ку решти

Сьогодні за пару хвилин забрав візу (було чоловік 10, але документи приймають вранці, видають ввечорі, тому всім просто міняли квитанції на паспорти).

Тепер я маю повне право жити в Індії півроку

Але не буду. Два тижні моря і два тижні гір в Непалі і назад до Європи

Спочатку був план полетіти до Грузії, в процесі пошуку як туди дешевше потрапити виявив, що найдешевше летіти через Стамбул. А чому б тоді не махнути у Стамбул?

І ось я вже з квитками на літак туди-назад! А чого довго думати? Свєта не могла до мене приєднатися на цілий тиждень, але вирішила приєднатися хоча б на 3 дні. Тож план був такий: я лечу туди 15-го, Свєта з подругою прилітають 19-го, назад разом летимо 23-го.

Я швидко поліз в інтернет читати, що цікавого є у Стамбулі, подав запити на сайті couchsurfing.org та почав шукати готель на booking.com на період, коли нас буде троє.

15 січня зранку сідаю на експрес Київ-Харків, потім кілька годин в новому терміналі харківського аеропорту (з кафешкою, де ціни не як в аеропорту, з вай-фаєм та навіть розетками біля столику кафешки) і ось я вже у вечірньому Стамбулі Стамбул ввечорі з борту літака – це щось неймовірне, завдяки дуже щільній та хаотичній забудові, холмистій місцевості та морю

далі буде…

https://picasaweb.google.com/107696000717277931192/2012_01_15Istanbul

Пройшовся і вулицями, де ніхто не розмовляє англійською, де не буває туристів, тому можу впевнено сказати, що я бачив справжній Стамбул. Точніше його невеличку частину, місто занадто велике! Фотки згодом.

Коліна наступні кілька днів боліли. Більше 40 км за день з сумарним набором висоти 1200 м – це трохи занадто

Приїхали ми 23-го січня до стамбульського аеропорту Сабіха Гекчен години за три до нашого рейсу і бачимо на табло “delayed 2 hours”. Ну, дві години так дві години. Сидимо, чекаємо, поглядаємо на табло з компа на сайті аеропорту, іноді ходимо дивитися на табло в самому аеропорту і на стійки реєстрації секції С, де має відбуватися реєстрація на наш рейс. На табло нічого не міняється, стійки пусті, жодних оголошень. Сидимо…

Раптом чуємо “пасажирів рейсу такого-то запрошуємо до гейту такого-то”. Що за фігня? Який гейт, якщо навіть початок реєстрації не оголошували? Ідемо знову до секції С – пусто. Ідемо до іншої секції, запитуємо “як на зареєструватися”. Турки щось говорять між собою по турецькі і просять хвилинку почекати. Ще хвилинку, ще хвилинку. Потім каже турок – реєструйтеся тут і називає номер стійки. Йдемо. Турчанка втикає в паспорт, в комп і каже “ноу чек-ін”, “ю аре лейт”. Фак, який нафіг лейт, якщо навіть не оголошували початок реєстрації. Посилає до офісу авіакомпанії в аеропорту. Йдемо туди.

Ви знаєте коли ваш рейс мав летіти?

Знаємо, але на табло – затримка 2 години.

Так, але реєстрацію вже закінчено.

Чому? Не було ж жодної інформації про початок реєстрації на табло і жодних оголошень?

Чому ви не підійшли до секції С для реєстрації?

Ми підходили регулярно. Там нікуого не було.

Нікого не було? А чому усі пасажири на борту лише вас троє не пройшли реєстрацію? Ви самі винні.

Так де наш літак? Він уже улетів?

Так. А чому не було інформації на табло?

А чому ви не підійшли до нас раніше?

А навіщо нам іти до офісу авіакомпанії, якщо на табло написано, що рейс затримується? Ми чекали інформації про початок реєстрації.

То наш літак вже точно улетів?

(Щось говорить з іншим турком турецькою)

Сьогодні у Пегасусу немає жодного рейсу на Харків. Ваш рейс відмінено.

(Пауза, намагаюся поєднати фрази “усі пасажири, крім вас на борту” з “сьогодні рейс відмінено”)

Ми можемо поміняти вам квитки на післязавтра.

А що нам робити два дні? А на Донецьк коли рейс?

На Донецьк є завтра о 23:30.

Ну давайте на Донецьк.

(Міняють квитки, квиток до Донецька виходить на 13 баксів дешевше)

Повертаємося в свій готель ще на одну ніч. Проводимо ще день в Стамбулі. Знову в аеропорт і вже без проблем летимо в Донецьк. Вже на виході з літака чую як одна з пасажирок комусь по телефону каже “ми мали вчора бути у Харкові, але наш рейс відмінили”. Блін, так був вчора рейс чи ні, ніфіга не ясно. Схоже таки був, але купа народу на нього не потрапила, через те що Пегасус протупив з інформацією про початок реєстрації на табло та з оголошеннями…

Донецьк. Аеропорт. Більше схоже на автовокзал райцентру, в якому з 80-х років нічого не змінилося. Холодно. На вулиці близько 20 морозу, у “залі очікування” трохи тепліше 3-тя година ночі. Добре маємо теплий одяг, спальник, термос з чаєм. Досиділи до 6 ранку і на таксі уїхали на вокзал. Там не набагато краще, але краще. Беремо квитки на комфортабельну електричку до Дніпропетровьска та на експрес Дніпропетровськ-Київ – найшвидший спосіб добратися до Києва, бо прямі поїзди лише ввечорі, а так ми вже о 23-й були у Києві.

Ура! Київ! Ми добралися! ))))))

Служба безпеки аеропорту фотік вмикала. А якби був з посаженими батарейками, щоб вони робили??? Ліхтарик теж вмикали. Ноут просто окремо від усього просвітили.

3,5 тис готових приймати в себе серфері, 9,5 тис всього!!!

Харків – Стамбул 650 грн

Харків – Стабмул – Тбілісі 1400 грн (до 23 березня є прямий рейс 1200 грн)

Тбілісі – Стабмул – Харків 1000 грн

Дуже цікавий варіант летіти через Стамбул у Ван, але нажаль кордон Туреччина-Арменія закритий. Інакше поїхав би стопом через Арменію у Грузію. Їхати через Іран щось не хочеться + там візи дорогі і проблемні. Тому цей варіант відпав.

В Арменію треба їзати вже з Грузії. Але їхати треба http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8_%D0%90%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B8