Спочатку був план полетіти до Грузії, в процесі пошуку як туди дешевше потрапити виявив, що найдешевше летіти через Стамбул. А чому б тоді не махнути у Стамбул?

І ось я вже з квитками на літак туди-назад! А чого довго думати? Свєта не могла до мене приєднатися на цілий тиждень, але вирішила приєднатися хоча б на 3 дні. Тож план був такий: я лечу туди 15-го, Свєта з подругою прилітають 19-го, назад разом летимо 23-го.

Я швидко поліз в інтернет читати, що цікавого є у Стамбулі, подав запити на сайті couchsurfing.org та почав шукати готель на booking.com на період, коли нас буде троє.

15 січня зранку сідаю на експрес Київ-Харків, потім кілька годин в новому терміналі харківського аеропорту (з кафешкою, де ціни не як в аеропорту, з вай-фаєм та навіть розетками біля столику кафешки) і ось я вже у вечірньому Стамбулі Стамбул ввечорі з борту літака – це щось неймовірне, завдяки дуже щільній та хаотичній забудові, холмистій місцевості та морю

далі буде…

https://picasaweb.google.com/107696000717277931192/2012_01_15Istanbul

Пройшовся і вулицями, де ніхто не розмовляє англійською, де не буває туристів, тому можу впевнено сказати, що я бачив справжній Стамбул. Точніше його невеличку частину, місто занадто велике! Фотки згодом.

Коліна наступні кілька днів боліли. Більше 40 км за день з сумарним набором висоти 1200 м – це трохи занадто

Приїхали ми 23-го січня до стамбульського аеропорту Сабіха Гекчен години за три до нашого рейсу і бачимо на табло “delayed 2 hours”. Ну, дві години так дві години. Сидимо, чекаємо, поглядаємо на табло з компа на сайті аеропорту, іноді ходимо дивитися на табло в самому аеропорту і на стійки реєстрації секції С, де має відбуватися реєстрація на наш рейс. На табло нічого не міняється, стійки пусті, жодних оголошень. Сидимо…

Раптом чуємо “пасажирів рейсу такого-то запрошуємо до гейту такого-то”. Що за фігня? Який гейт, якщо навіть початок реєстрації не оголошували? Ідемо знову до секції С – пусто. Ідемо до іншої секції, запитуємо “як на зареєструватися”. Турки щось говорять між собою по турецькі і просять хвилинку почекати. Ще хвилинку, ще хвилинку. Потім каже турок – реєструйтеся тут і називає номер стійки. Йдемо. Турчанка втикає в паспорт, в комп і каже “ноу чек-ін”, “ю аре лейт”. Фак, який нафіг лейт, якщо навіть не оголошували початок реєстрації. Посилає до офісу авіакомпанії в аеропорту. Йдемо туди.

Ви знаєте коли ваш рейс мав летіти?

Знаємо, але на табло – затримка 2 години.

Так, але реєстрацію вже закінчено.

Чому? Не було ж жодної інформації про початок реєстрації на табло і жодних оголошень?

Чому ви не підійшли до секції С для реєстрації?

Ми підходили регулярно. Там нікуого не було.

Нікого не було? А чому усі пасажири на борту лише вас троє не пройшли реєстрацію? Ви самі винні.

Так де наш літак? Він уже улетів?

Так. А чому не було інформації на табло?

А чому ви не підійшли до нас раніше?

А навіщо нам іти до офісу авіакомпанії, якщо на табло написано, що рейс затримується? Ми чекали інформації про початок реєстрації.

То наш літак вже точно улетів?

(Щось говорить з іншим турком турецькою)

Сьогодні у Пегасусу немає жодного рейсу на Харків. Ваш рейс відмінено.

(Пауза, намагаюся поєднати фрази “усі пасажири, крім вас на борту” з “сьогодні рейс відмінено”)

Ми можемо поміняти вам квитки на післязавтра.

А що нам робити два дні? А на Донецьк коли рейс?

На Донецьк є завтра о 23:30.

Ну давайте на Донецьк.

(Міняють квитки, квиток до Донецька виходить на 13 баксів дешевше)

Повертаємося в свій готель ще на одну ніч. Проводимо ще день в Стамбулі. Знову в аеропорт і вже без проблем летимо в Донецьк. Вже на виході з літака чую як одна з пасажирок комусь по телефону каже “ми мали вчора бути у Харкові, але наш рейс відмінили”. Блін, так був вчора рейс чи ні, ніфіга не ясно. Схоже таки був, але купа народу на нього не потрапила, через те що Пегасус протупив з інформацією про початок реєстрації на табло та з оголошеннями…

Донецьк. Аеропорт. Більше схоже на автовокзал райцентру, в якому з 80-х років нічого не змінилося. Холодно. На вулиці близько 20 морозу, у “залі очікування” трохи тепліше 3-тя година ночі. Добре маємо теплий одяг, спальник, термос з чаєм. Досиділи до 6 ранку і на таксі уїхали на вокзал. Там не набагато краще, але краще. Беремо квитки на комфортабельну електричку до Дніпропетровьска та на експрес Дніпропетровськ-Київ – найшвидший спосіб добратися до Києва, бо прямі поїзди лише ввечорі, а так ми вже о 23-й були у Києві.

Ура! Київ! Ми добралися! ))))))

Служба безпеки аеропорту фотік вмикала. А якби був з посаженими батарейками, щоб вони робили??? Ліхтарик теж вмикали. Ноут просто окремо від усього просвітили.

3,5 тис готових приймати в себе серфері, 9,5 тис всього!!!

Харків – Стамбул 650 грн

Харків – Стабмул – Тбілісі 1400 грн (до 23 березня є прямий рейс 1200 грн)

Тбілісі – Стабмул – Харків 1000 грн

Дуже цікавий варіант летіти через Стамбул у Ван, але нажаль кордон Туреччина-Арменія закритий. Інакше поїхав би стопом через Арменію у Грузію. Їхати через Іран щось не хочеться + там візи дорогі і проблемні. Тому цей варіант відпав.

В Арменію треба їзати вже з Грузії. Але їхати треба http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8_%D0%90%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B8

Хочу (коли? можливо десь навесні, хоча я б і взимку поїхав) поїхати до Грузії… НА МІСЯЦЬ!

Знімаю квартиру у Тбіліссі, беру з собою ноут, вечорами працюю чере інет, вдень гуляю, їм страви моєї улюбленої грузинсбкої кухні, катаюся на байку… Або кілька днів працюю, а потім на кілька днів кудись у гори, варіантів безліч

Попередньо запрошую всіх друзів, хто коли і на скільки зможе приєднатися. Як буде багато бажаючих можна і двокімнату квартиру зняти і т.п. Це не Київ, ціни зовсім інші

P.S. Спонсор поїздки (нажаль не фінансовий, але свобода від офісного рабства теж класно!) – мій колишній роботодавець, який вирішив зекономити бабла на персоналі Тепер освоюю бізнесові простори інтернету і працюю на американців, австралійців та англічан… Як вийде все так як задумано, то поїздка відбудеться! І пішли вони куди подалі ті роботодавці, в офісах яких сидиш с 9 до 23 і при цьому мусиш випрошувати “аванс” за травень у серпні!