Українське весілля

Жіноча емансипація в українській еміграції - трохи історії

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 17 Jun 2015 17:41:00 +0000

Натрапила на цей текст абсолютно випадково. Діаспорна газета "Свобода", 1940-й рік. Автор на ймення Фліс розмірковує про молодих неодружених українок в американській еміграції і про нові звичаї, яких вони "набираються" від місцевих дівчат. Тобто, ходять з хлопцями допізна, не люблять, коли батьки їх контролюють, і т.д. Фактично, ця стаття - це щось на зразок поради батькам, як діяти у ситуації, коли їхні доньки "відбиваються від рук", у тодішньому українському розумінні :) Прочитайте і порівняйте із сьогоденням. Стаття називається "Дорослі дівчата". Правопис автора і тогочасної мови збережено.

Дорослі дівчата

Багато родин мають чимало клопотів, коли їх дівчата виростуть і почнуть сходитися з хлопцями на умовлених стрічах. Це буває в родинах, що від віків живуть в Америці, а ще більше серед нових імігрантів. Дівчата люблять прибратись, причепуритись і перебувати пізно ночами з хлопцями, котрими захоплюються, коли їх родичі часто противні тому. Загляньмо спокійно в те положення і попробуймо зрозуміти причини того.

Сто років тому жінки і дівчата перебували вдома більшу частину свого часу. Тільки дуже мале число з них виконувало іншу працю, таку, як учительки, піклуванки хворих, тощо. Нині подибуємо жінок при багатьох роботах, де сто років тому працювали самі мужчини. Коли жінка працює і заробляє гроші, то цілком природньо, що вона бажає бути більш незалежна. Праця і гроші відчинили їм очі на багато річей. Що більше, хатня праця тепер є багато лекша, як була колись. Теперішні печі, ледівні та інші вигоди (хто має за що їх набути) дали жінкам більше вільного часу для розривок та пізнання світу. Бачачи ширший світ кругом себе, дівчата теж вимагають для себе певної незалежности.

Коли змінюються ідеї, то одні люди люблять нове, другі старе, а інші знов частини одного і другого. Особливо коли молоді люди люблять глядіти за новими ідеями, то часто їх родичі ідуть старим шляхом. Тут власне дівчата можуть змагати до широкої незалежности, а родичі хочуть задержати контролю над ними. Що тоді може статись?

В однім відомім випадку бувало так, що дівчина пізналась з хлопцем біля крамниці харчевих товарів. Вона сподобала собі його і почала з ним ходити, як це буває між американськими дівчатами. Але в тім краю, звідки прибули її родичі, хлопці могли стрічатись з дівчатами тільки в їх домі, а виходити разом у товаристві старшої особи. З того повстали гострі суперечки. Доводилось до того, що дівчата стрічались зі своїм милим секретно, так як інші в подібних випадках поступають. Вона це тримала в тайні, бо батько грозив її і хлопцеві побоями. В кінці молодята покинули дім і подружилися без відома своїх родичів.

Одначе за короткий час дівчина пізнала, що її муж не був тим, за якого вона його мала. Бували між ними сварні та обоє почувалися нещасливими. Пізніше їх маленький синок теж сумував через їхні сварні.

Ця дівчина поспішилася із замужжям більше тому, щоб вирватися зпід контролі родичів, ніж з любови до хлопця. Звісно, що подружжя це дуже серіозна і поважна справа, щоб нею легковажити. Але поведінка її родичів привела її до такого стану. Якби вона була ходила теж і з іншими хлопцями, то була б їх краще пізнала. Не можна вимагати від дівчини, щоб вона вміла варити і виконувати іншу хатню працю без достаточного досвіду. Чи можна сподіватись від неї здорової думки про хлопців, коли вона не мала нагоди їх пізнати, хоч це вимагало гарної одежі, перебування поза домом пізною ніччю, тощо?

Давати поради дочкам і розказувати їм, як то виховують у старім краю, до нічого тут не доводить. Важним є, щоб їх розуміти такими, якими вони є і якими бажають бути в Америці. Коли вони мають нахил до науки, праці, стрічі з хлопцями, або чого іншого, як американські дівчата, і мають привязання до того, то чому не поговорити з ними про те. Коли це не поможе, то є місця, де можна дістати добру пораду. Ваші діти заслуговують на найкращу думку, яку лиш можете їм дати.

Газета "Свобода", США, 1940-й рік

Видовищність українських весіль: тренди 21-го століття

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 16 Jun 2015 15:25:00 +0000

У 20-му столітті (а закінчилося воно якихось років 15 тому) видовищність українських весіль забезпечувалась головно обрядами, співами і танцями. Ну ще часом "запорожці" "під браму" приходили, а особливо коли зав'язувалася бійка із метанням голубців зі стола включно (у одному із навколишніх сіл, де я виростала, пам'ятаю, таке було), то мали гості і "підвесільні" присутні ще одне "видовище".

Зараз, у 21-му сторіччі, яких тільки видовищ не мають гості на весіллі (ой, не питайте батьків наречених, кіко ті видовища коштують!) - феєрверки, запрошені співаки, співачки та гурти зіркових масштабів (розмір "звізд" залежить від розмірів батьківських гаманців), струнні квартети, що грають при входах у рагси, духові оркестри, що грають на виходах з рагсів, вогняні видовища, чи, як то їх називають на агліцкий манєр, фаєр-шоу, ансамблі народних танців, ансамблі танців живота, професійні гумористи, актори, гумористичні гурти - та всього не злічити.

Та що там буду казати - сама "грішна" :) На наше з чоловіком весілля ми запросили професійний гурт фольклорних музик, котрі відіграли все весілля, від і до, як кажуть - на славу: із танцями, співами, іграми, музикуванням, тамадуванням і пильним дотриманням всіх народних обрядів.

У кількох із наших друзів весілля також були гарнезно-видовищні - за рахунок запрошених виконавців. Наприклад, на весіллі минулого літа у Тернополі (одружувалася донька моєї найкращої подруги) ми разом з іншими гостями насолоджувалися чудовими номерами вогняного шоу від театру НІКАЛЕКС. Ділюся із вами, бо видовище було справді прекрасне і варте перегляду:

А позаминулого літа, тобто у червні 2013-го, у тому ж Тернополі виходила заміж моя дорога похресниця Катруся, про що я вже тут розповідала. Так от, на Катрусиному весіллі, оскільки вона дівчина творча і артистична, було таки багатенько запрошених "зірочок", і з-поміж них - танцюристки із студії "Перлина". Річ у тім, що Катя свого часу також була учасницею цього колективу, тож дівчата-танцівниці вирішили таким чином зробити їй дарунок, відтанцювавши кілька запаморочливих танців живота. Ось як це було:

Гарних вам весіль і щоб було що згадати!

Найкращі фотоспогади про торг за наречену

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 12 May 2015 17:13:00 +0000

Я тут вже розповідала про український обряд торгівлі за наречену, порівнювала його із традиціями в інших народів (так, в інших народів також таке є) і публікувала, як на мене, найкраще і найдотепніше відео торгівлі за наречену, зі Львівщини.

А нині хочу представити вам найкращі фото торгівлі за наречену, з усіх фото такого роду, які я колись бачила. Весілля було у славному місті Тернополі, а знимкував дуже талановитий фотограф Андрій Брик. Ще не так давно фотографування для нього було просто хобі, а тепер, бачу, переростає у щось більше. Ось його фейсбук-сторінка, можете познайомитися ближче із Андрієвими фотознімками, ну а також, якщо сподобалися, не встидайтеся контактувати, домовляйтеся про свою фотозйомку, правда, за умови, якщо Андрій матиме на то час і відповідний настрій, оскільки, кажу ж, фотографує наразі чисто із натхнення.

Повертаючись же до фотографій торгівлі за наречену, то, кажу ж, іще не бачила, на жодному весіллі, де тільки не була, шоб фотограф так гарно передав настрій, експресію та динаміку того традиційного народного обряду. Зрештою, подивіться самі і оцініть.

Дружби торгуються завзято:

Не здаються:

Консенсусу, судячи з усього, досягнено - наречену "купили", обмивають з дружками "гешефт":

А тепер подивіться, за яку красуню торгувалися - фото вже моє:

Це було надзвичайно гарне весілля! Виходила заміж дуже дорога мені дитина - донька найкращої колєжанки, тож бажаю молодятам щасливого подружнього життя від усієї душі - ще і ще раз!

А також многая літа фотографу - чудова робота!

Коровай як торт

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 09 May 2015 20:40:00 +0000

Нове у короваєпеченні української весільної індустрії - коли коровай виглядає як торт. Тобто, коли він весь покритий спеціальною кондитерською мастикою і виробами із неї - квітами, фігурками і т.д. (також порівняно нове в українській кондитерській справі). Виглядає дуже красиво! От як на короваях на весіллі доньки моєї найкращої подруги - обидва короваї, і з боку молодого, і з боку молодої були прикрашені геть чисто як торти, див. фотки:

Самих же тортів на весіллі не було, а був фуршетний стіл із солодким і фруктами:

Ну і відповідно, того солодкого додому дали, і хороший шмат короваю, звичайно. Все було смачнюще! Ще раз - многая літа молодятам, хоча то скоро буде вже і рік з часу їхнього весілля.

Єдина заувага до майбутніх старостів, хто буде замовляти такі короваї-"торти" молодятам (оскільки турбуватися про весільні короваї - традиційно справа старостів). Наголошуйте кондитеру, котрий прикрашатиме ваш коровай, аби ту мастику зробив досить сильною, у смислі, щоб вона не поповзла шматками до кінця весілля, бо таке буває.

О, ну і ще я відкрила для себе, що навіть таке безневинне заняття, як декорування весільних короваїв, є предметом дискусій - де б ви думали? - у колах господинь української діаспори старшого покоління. Я читала відгуки, де не те що усілякі новомодні кондитерські декорації короваїв категорично не сприймаються, а не сприймається навіть те, що у сучасній Україні короваї роблять у кілька поверхів, як торти. Людоньки! Та дво-триповерхові короваї у сучасній Україні я пам'ятаю ще з 1970-х років! Хоча і не сперечаюсь з тим, що, скажімо, сто-двісті років тому український весільний коровай складався строго з одної хлібини і був прикрашений виробами з тіста - весільними шишечками, колосками, голубами і т.д. Так, це традиційний зразок і за бажанням молодят сучасні пекарі можуть виконати і такий. Водночас, на моє щире переконання, сучасні новації мають абсолютне право на існування. Більше того - я особисто рада, що українське кондитерське мистецтво не стоїть на місці, а йде вперед, шукає щось нове. Так шо, дорогі молодята, їхні батьки та старости, не слухайте нікого, а робіть такий вибір, який вам особисто більше до душі, чи це буде традиційний, чи сучасний...

Сага про букет нареченої

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 30 Apr 2014 19:27:00 +0000

Якщо це букет нареченої, то незаміжній дівчині, у котру він буде летіти у кінці весілля, бігме, не позаздриш :) Фотка взята з безкраїх просторів інету, тому не знаю, на чиій забаві були (чи не були) такі пригоди :)

Правда, на моєму власному весіллі ситуація склалася мало що не схожа. Мені зробили такий гарнезний букет, з усіма можливими дарами українського городу і садка. Були там і троянди, і яблука:

Букет злапала моя похресниця, ось вона, на знимці:

Богу дякувати, ніхто не вбився і не травмувався, тобто ні одна незаміжня дівчина не постраждала, ловлячи це диво - а воно таки важило десь з добре кільо, а може й більше.

На своєму ж весіллі моя похресниця, навпаки, вирішила кидати у неодружене дівоцтво бутафорського, легенького букета із штучних квітів (виявляється, так тепер часто практикують), а свій букет нареченої залишила собі на згадку. Хм, я б і сама, певно, залишила, таку красу! (на фото внизу)

Та менше з тим. Веду до того, що піст закінчився, Великдень відсвяткували, а це означає, що в Україні починається пора весіль! Гарної забави і щасливого сімейного життя усім, хто збирається одружуватися цього сезону!

Кохання у час революцій

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 26 Jan 2014 19:29:00 +0000

Особисте життя не відміняється і в час революцій. Кохання – воно завжди кохання, і не питає, коли приходити, а коли зачекати.

Це фото Віктора Драчова, яке було зроблене на українських барикадах ще у грудні 2013-го, якнайкраще ілюструє вищесказане:

Наступна знимка – із фотосесії львівських молодят, також у час української революції, у січні 2014-го року:

Більше про революційні весілля у всьому світі – тут.
Усім молодятам, хто підтримує свою країну у такий непростий час – многая літа від „Українського весілля”!

Гойра-вісілє – блискуче закриття весільного сезону-2013

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 03 Jan 2014 19:21:00 +0000

Уже 2014-й впевнено крокує світом і Україною; після Різдва розпочнеться зимовий весільний сезон, ну а я тут насолоджуюсь знимками фотомайстра з Тернопільщини Тараса Хлібовича про дуже класне і веселе закриття весільного сезону-2013, яке відбулося у Чорткові.

Весільні фотографи, відеооператори, ведучі весіль, весільні музиканти, словом, усі, хто причетний до того, аби персональне свято кожних окремо взятих молодят – одруження та весілля – відбулися на славу, також заслуговують на відпочинок та забаву. Ну бо на реальних весіллях ці люди таки не відпочивають і не розслабляються, а ПРАЦЮЮТЬ, тож поза роботою, зазвичай по закінченні весільного сезону, вирішили зорганізувати собі свій, скажемо так, виробничий корпоратив – у формі весілля, правда, не реального, а жартівливого.

Фотохудожник Олег Марчак, який грав нареченого на цьому гойра-вісілю і був одним із активних організаторів свята, дуже дотепно прокоментував, що, оскільки весіллє несправжнє, то на забаві „...були присутні: сліпий фотограф; безрукий оператор; німий тамада; глухі музиканти; і купа фейкових гостей”.

Ну, це такі виробничі жарти у працівників весільного цеху :)

А от щодо горівки і закуски на чортківському гойра-вісілю, то вони таки були справжні і ще навіть полишалося і гостям додому пороздавали, за словами Олега, - все ну геть чисто як на справжньому весіллі :)

Словом, організували чортківчани феноменальне закриття весільного сезону, доставивши масу позитивних емоцій навіть тим, хто там не був присутній, посередництвом фоток і відео. Ну бо, наприклад, як тільки гляну на знимочки Тараса Хлібовича із цієї забави, відразу настрій піднімається:

А тут – кілька відео із чортківського гойра-весілля.
Музиканти – live! – і грають знаменито:

Далі – зав’язування хустки молодій і перетанцьовування вельона. Ви послухайте, як всі довкола ридають – за дівоцтвом гойра-молодої, я так думаю :)

Веселих вам весіль (реальних і побільше) у новому сезоні-2014, працівники весільного фронту! Чи весільного цеху, як кому більше подобається :)

Як ділять коровай на українському весіллі

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 23 Sep 2013 15:38:00 +0000

Про коровай на українському весіллі я тут вже вам розповідала, і не раз, але то все були фотографії, а нині я маю відео з короваєм. Відео ми з чоловіком зазняли на весіллі моєї любої похресниці Катрусі.

Перший кліпчик – танець з короваєм, точніше з короваями (один – з боку молодого, інший – з боку молодої). На закінчення українського весілля, як водиться, спочатку старости танцюють з короваями:

А потім починають їх розрізати-ділити між усіма учасниками забави:

Верх короваю/короваїв традиційно віддають молодятам; середину ріжуть на окрайці, гарно запаковують (як ви бачили на відео) і роздають весільним гостям – зазвичай по окрайцю на сімейство.

Ну а „підошва” короваю на українському весіллі традиційно належиться музикантам.

Що мені особисто сподобалося - на Катиному весіллі розрізання і роздача короваю відбувалися не у самому кінці весілля, а десь близького до його закінчення, коли ще навіть не знімали вельон з молодої. Дуже мудре було рішення так зробити, оскільки на весіллях не всі гості добувають аж до „Многая літа” – комусь і додому треба швидше, то ліпше йти додому з весілля із гарним шматком короваю J .

Гарних вам весіль і пишних короваїв!

Збираємось на вишиване весілля!

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 17 Sep 2013 04:00:00 +0000

Ото написала, а в думці таки маю весілля одних дуже хороших молодих людей, правда, ще не знаю, коли те весілля. Та й молодята самі ще не знають – тільки-тільки заручилися. Ну і також не думаю, що весілля у них буде в українських строях, але менше з тим… Гостям можна приходити в чому хочеш, в тому числі і в українських народних традиційних чи стилізованих убйорах, при цьому молодята цілком можуть бути вдягнуті по класичному.

Менше з тим. Поуявляти себе у нових вдяганках не зашкодить. А після перегляду фотографій із вишиванками майстра народної творчості Руслани Равлюк із Бучача на Тернопільщині ой як це все гарно уявляється!

Так от, якби я таки вирішила замовити собі якийсь убір на весілля від Руслани Равлюк, то перш за все зупинилася б на оцій ну просто-таки шикарнющій блузі! Для мене, любительки етно-модернової вишивки, це виглядає як не просто одяг, а витвір мистецтва! Ну, по-перше, крій блузки сучасний. По-друге, вишивка така, як я люблю – гладдю і на квіткову тематику. А вирішення яке! На одному рукаві – маки з волошками, ромашками і колосками, на іншому (його на фото не видно, але я знаю J ) – соняшники з ромашками і волошками, а на асиметричному подолі – мальви:

Така блузка чарівно поєднується із гарними штанами, бриджами чи навіть джинсами. Дуже і дуже модерново то все разом виглядає! Правда, в джинсах на весілля, зрозуміло, не підеш, а от на якомусь українському фестивалі власниця такого вбйору, без сумніву, приковувала б усі погляди – зацікавлені чоловічі і заздрісні жіночі J
Наступне, що я вибрала б собі замовити на торжество, це сукню або блузку з такими-от рукавами, розшитими маками, волошками, ромашками і колосками:

Елєганцький рукавчик, як сказали би у Львові! От, правда, як вдягати таку блузку на весілля, то треба дуже важєти, жеби не повмочувати ці шикарні рукави у холодець чи салат-олів’є. А от у похід до театру чи на концерт така блуза пішла би в самий раз!
Котра ж пані чи панянка є прихильницею більш традиційного крою у вишитих жіночих блузах, тій, без сумніву, підійде отака блузочка, вишита квітковою гладдю. Дуже веселі барви!

А отут рукавчик крупним планом:

Таку блузку можна вдягати також нареченій, якщо весілля чи просто окрема церемонія весілля (реєстрація у рагсі, шлюб) відбуваються у народному стилі.
Наступна ж сукня, біла з квітковою вишивкою гладдю на подолі, дуже багатоваріантна і багатофункціональна. Її можна вдягати: а) нареченій на реєстрацію у рагсі чи шлюбі у церкві; б) дружкам, правда, пошивши сукню не в білому, а в кремовому чи інших кольорах; в) матері нареченої, матері нареченого, хресним мамам – правда, знову ж таки, бажано змінити колір сукні, бо у день весілля в білому, за традицією, має бути тільки одна панна – наречена:

Говорячи ж про наречену, особливу ту, котра виходить заміж в українському стилізованому чи традиційному вбранні, і для неї Руслана Равлюк має розмаїті варіанти вишиваних суконь та сорочок. Ось етно-модернові:

А ось і взірці традиційної вишивки:

Говорячи ж про хлопців та чоловіків на весіллі в українському стилі (нареченого, дружбів, батьків, старостів і просто гостей), то я вже якось розповідала вам, які чудесні сорочки для представників сильної статі вишиває бучацька майстриня.

Ну то що, зачарували вас вироби від пані Руслани? Ось тут - більше інформації про неї. Читайте, роздивляйтесь, може щось і замовите.
А взагалі-то приїжджайте в Бучач на Тернопільщині – чарівне старовинне місто, сповнене таємничості та романтики! Місто, де живуть такі талановиті митці, як Руслана Равлюк.

Весілля похресниці: постаті, характери, миттєвості, обличчя

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 16 Sep 2013 18:42:00 +0000

Цим фотооглядом завершую серію розповідей про весілля похресниці. Похресниця моя, єдина, щонайдорожча, звати її Катруся, а її нареченого, тепер вже чоловіка – Тарас.

Ось вони, наші милі молодята – Тарас та Катруся (я дуже рада, що „зловила” такі щасливі емоції на їх обличчях):

А тут – щасливі емоції вже самої нареченої:

А тут – її розкішна сукня:

Далі – щасливий батько нареченої:

Тут він зі свахою, тобто матір’ю нареченого:

Для мене особисто одна із улюблених фоток із Катиного весілля – оця, її мами, тобто моєї куми. Сфотографовано було якраз після церковного шлюбу молодят. Оце експресія материнської радості за дитину! Рада, що мені вдалося цю експресію упіймати на фотомить:

Про Катину маму, тобто мою куму, особливе слово. Вона ретельно готувалася до доччиного весілля, продумуючи кожну деталь, і не забуваючи також те, як члени їхньої родини будуть виглядати у цей важливий день. Хотілося, щоб якнайкраще, і моя кума цього добилася! Свою зачіску (ще раз гляньте на фото вгорі) вона придумала сама. На церемонію церковного шлюбу доньки вбрала просто білий піджачок із спідницею та українськими коралями, а от на весільну забаву у ресторані... Я якось обмовилася, що сукня, яку кума вдягнула на забаву, була найкращою сукнею, яку я коли-небудь бачила на матерях наречених! Та гляньте-но самі. Розкішна, правда ж?

Сукню пошила молода і надзвичайно талановита кравчиня з Тернополя, причому за лічені дні до весілля. Аксесуари до сукні (червоні босоніжки, червону з жовтим сумочку і такий же браслет) підбирала сама наречена Катруся – ну бо ж хотіла, щоб її мама виглядала якнайкраще у цей спеціальний день.
Ну і відповідно я, тобто хресна мама, не змогла не сфотографуватися з кумою:

На мені, до речі, український гердан-силянка, який я вдягала на своє весілля – хотілося розмаїтим чином передати якось, як кажуть, естафету поколінь.
Ще одна спільність між нашими двома весіллями – моїм і моєї похресниці – що і в неї, і в нас з чоловіком грав гурт „Веселі галичани”, котрий є найкращим фольклорним колективом Тернополя і околиць. Усі – музиканти, танцюристи та співаки гурту – професіонали, у складі колективу - кілька заслужених артистів України. Власне, на нашому весіллі Катруся, тоді ще незаміжня, і, по-моєму, навіть ще не знайома із Тарасом, загорілася мрією – коли буде виходити заміж, то хоче, щоб у неї грали „Веселі галичани”. Мрії збулись! Ось вони, музиканти гурту, на Катиному весіллі – точніше, один музикант, цимбаліст Василь (публікую фото тих, хто ліпше вийшов на знимці J ):

Також надзвичайно приємно було бачити на весіллі Оксанку Гребеняк, керівника тернопільського співочого родинного гурту „Великодні зернятка”, та її доню:

Обоє, Оксанка з дочкою, відспівали всю церемонію торгівлі за наречену „на брамі”, а також благословіння батьків молодятам.
А відзняла усе весілля на відео одна з найкращих у Тернополі (якщо не найкраща) студія „60 секунд”. Хороші хлопці працюють там!

Ось і їх кліп із весілля Каті та Тараса – був змонтований у день весілля і показаний гостям на закінчення забави.

І ще раз, укотре – щастя та многая літа молодятам!

P.S. Поки я це писала, дістала дуже гарну звістку з України – ще одна мила і люба моєму серцю дитина, донька моєї найкращої подруги, зібралася заміж. Майбутні молодята ще не знають дати свого весілля, але все одно, рада за них безмежно! Приємно починати тиждень (а сьогодні понеділок) саме з таких новин!

Український весільний стіл – забава аж до рання!

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 14 Sep 2013 21:12:00 +0000

Осінь – пора бараболі і весіль. Ну, бараболю викопається, так чи інакше; нині давайте трохи побалакаємо про весільний стіл – затягнула я щось з тою балачкою, ще відколи було весілля моєї дорогої похресниці Катрусі, а було воно влітку цього року.

Отож, як то традиційно обговорюють між собою кумасі після кожнісінького весілля – що і з чим подавали, як сервірували, а яке солодке, і т.д. і т.п.

Відгуляли ми весілля у гарнезному ресторані „На дубах” за Тернополем. Готувати, сервірувати і подавати там уміють, що факт, то факт.

Ось такий був загальний вигляд закусочного стола, або, як галичани кажуть, першого стола:

А тепер трохи крупних планів. Фарширована риба заслуговувала найвищої похвали. Мій чоловік-канадієць самотужки з’їв мало не половину тої рибини – така була добра. Правда, сє стримав вчасно, жеби не з’їсти всю. Я йому нагадала, мовляв, якщо ти пригадуєш, чоловіче, українські весілля, на яких побував, у тому числі і своє власне, яке відбувалося в Україні, то цей закусочний стіл – тільки преамбула до весільних наїдків, так шо лиши місце і зачекай, зараз як почнуть носити горєче... Кажу ж, стримавсє, але все’дно, з сумом косував на ту рибину, шо не годен з’їсти всю, або, ще гірше, не взєти її з собою за окeaн J :

І взагалі, рибна частина стола була представлена дуже і дуже гідно. Мені особисто сподобалась нарізка рибин холодного копчення, прикрашена вареними перепелиними яйцями, які до того ж були вмочені в буряковий сік – для кольору, а зверху тих яєчок, була, здається, печінка тріски чи щось інше, з розряду рибних смаколиків, вже й не пригадаю, але смакувало то все разом – суперово!

Була і традиційна м’ясна нарізка – ну як без неї на українському весіллі?

Канапочки були двох видів – із заварного тіста, шинка, сир з маслом та свіжий огірочок всередині, ну і канапки з ікрою – знову ж таки, як без них на весіллі?

Щодо салатів, то я, котра сподівалася традиційних олів’є чи оселедця під „шубою”, таки трохи відстала від життя – замість них зараз ресторани і весільні господині виробляють усілякі нові хитромудрі салати, годі запам’ятати назви і складники. На весіллі у Катрусі мені особливо сподобався один салатик, з морепродуктів. А чоловік мій „підсів” на мариновані овочі (вони справа на фото), особливо корейську моркву:

А от коли почали розносити гарячі страви, тут я трохи дала маху – не розібравшись, що й до чого, почала їсти смачнющі гарячі пиріжки з листкового тіста, із м’ясною начинкою. Поняття не мала, що ті пиріжки призначені для споживання разом із питним борщиком, що його згодом принесли у горнятках. Ну але нічо, борщик був смачнезний навіть сам по собі, без пиріжків – один із найкращих борщиків, які я коли-небудь їла/пила на весіллях і взагалі на забавах.

А далі – пішло-поїхало, одна гаряча смакота змінювалася іншою, і в тому калейдоскопі смаків годі, особливо зараз, пригадати/визначити, що ж сподобалося найбільше. Якщо добре подумати, то безперечний лідером серед гарячих страв для нас з чоловіком була печінка, тушкована із... грушами! Щесь-мо такого не їли, це щось нове для нас. Смак фантастичний! (Булись-мо дуже раді, що цю печіночку розігрівали і подавали також на другий день, тобто на поправини).

Також хороша була смажена рибка, така жирненька, правда, назви не пригадую. Голубці на весіллі подавали, начинені не традиційним рисом з фаршем, а просто м’ясом – певно, знову ж таки, не модньо зараз готувати звичайні голубці на українські весілля (відстала я, бачу, тут від життя, у своїй канадській глушині, треба частіше на вітчизну приїжджати – то хто там наступний, заміж чи женитися?)

Словом, стіл на Катиному весіллі був – вища кляса!
Ну а солодка половина того стола – просто-таки музика! Симфонія! Мою ностальгію за українськими пляцками нарешті було начисто забуто – уже при одному погляді на ось цю розкладку. Пляцки! Перекладанці! Різних видів!

А також рогалики! Грибочки!

Вже не кажучи про очікування розрізання весільного торта в українському стилі, котрий я, як хресна мама, замовила своїй похресниці:

А хресний тато нареченої приніс, згідно із традицією, отакий-от гарнезний коровай:

Словом честі, ми з кумом не змовлялися, але якось так склалося, що і мій торт, і його коровай вийшли в одному стилі, прикрашені маками, волошками та ромашками.
Дуже шикарний був і коровай від молодого:

Ну і ще раз, солодка краса із Катрусиного весілля, загальний вигляд:

Нє, таки робити вміють в Україні весільні забави, що там казати!
То з чийого наступного весілля буду я писати „поему” про стіл та солодке? У принципі, кандидатуру/кандидатури так прикидаю, просто дата ще невідома...

Весілля похресниці: зустрічаємо молодят!

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 20 Jul 2013 04:00:00 +0000

Кілька попередніх історій цього ресурсу повідали вам про те, яким чудовим було весілля моєї похресниці Катрусі – починаючи з брами, тобто торгу за наречену; далі було вінчання; а нині хочу два словами сказати про те, як молодят зустрічали після шлюбу.

Забава відбувалася у гарнезному ресторані „На дубах”, що на околиці Тернополя, у Великих Гаях. Ось вестюбюль ресторану:

А тут – виграють цимбали, зустрічаючи маршем дорогих гостей:

Цимбали належать славному гурту „Візерунок” під орудою найвідомішого у тернопільських мистецьких колах гуцула Мирослава Бабчука – саме ці музики, а також знаний у місті музикант та співак Іван Виспінський – грали, співали та веселили гостей на весіллі Каті та Тараса.

Отже, гостям роздано рушники, і всі приготувалися зустріти молодят:

Ще мить, і молода пара зайде до зали. Мирослав Бабчук - із мікрофоном, щоб представити усім новостворену сім'ю:

Ну і нарешті – ось вони, Катруся і Тарас!

Гості вітають молодят, а тим часом нагорі, на другому поверсі ресторану усіх чекають такі ось щедро накриті українські столи:

А про столи (а також солодке, короваї) у нас буде окрема, дуже смачна розмова. Бігме, український весільний стіл заслуговує на гарну розповідь про нього!

Весілля похресниці: вінчання

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 19 Jul 2013 21:56:00 +0000

Красу церемонії українського вінчання не передати словами. Так і було у день, коли поєднали руки і серця моя похресниця Катруся та її наречений Тарас – красиво! Дуже красиво!

Свято-Троїцький храм УПЦ у Тернополі – а саме там відбувалося вінчання - гарно прикрасили до церемонії – аркою із білосніжного фатину та букетами білих квітів, ось вона, арочка:

А отут – вигляд зблизька:

А отут подивіться, як красиво виглядають молодята у цій білосніжній арочці:

Килим, що по ньому молода пара йшла до вівтаря, був укритий пелюстками із троянд:

Загалом же прикраса храму до вінчання – заслуга матері нареченого. Це за її сприяння молодята та їх гості почувалися по-справжньому святково та урочисто.

А ось і шлюбні корони:

Вінчання молодятам давав настоятель Свято-Троїцького храму отець Анатолій Зінкевич. Отут він покладає їм на голови корони:

У коронах, як годиться, священик обводить шлюбну пару три рази довкола вівтаря:

Taїнство вінчання майже завершено. Щастя вам, молодята!

Обряд торгівлі за наречену на українському весіллі

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 13 Jul 2013 21:57:00 +0000

Як я вже радісно сповіщала вам, дорогі читачі цього ресурсу, моя похресниця Катруся вийшла заміж, ну і відповідно я відгуляла на прекрасному весіллі. Буду розповідати вам про нього багато і окремими порціями – бігме, весілля того заслуговує!

Ну а почну з того, з чого традиційно починаються українські весілля – із обряду торгівлі за наречену.

Словом, відбули ми той обряд як книжка пише, тобто як традиція велить. Фляшку „біленької”, як годиться, качаном кукурудзи заткали, жеби було видно – саморобна:

А ось і наречений Тарас зі свитою прибув:

Привіз нашій Катрусі чудового букетика – досі не можу зрозуміти, чи то півонії були, чи троянди у пуп’янках, та менше з тим – букет був просто чарівний:

Гості молодого і гості молодої затято торгувалися. Нареченому можна було тільки поспівчувати – не тому, що за наречену багато заправили, а тому, що торгувалися, як годиться, десь добру годину, а оскільки була спека, то наречений потами стікав у чорному костюмі:

Ну нарешті торгівля закінчилася, обидві сторони залишилися задоволеними. Виходить наречена із дружками:

Відома у Тернополі (а весілля відбувалося саме у цьому славному місті) керівник родинного гурту „Великодні зернятка” Оксаночка Гребеняк із доцею гарно відспівали всі обрядово-весільні пісні, а оператори із відеостудії „60 секунд” гарно ті всі обряди знімали:

Ну а мешканці верхніх поверхів, відповідно, за усім дійством спостерігали. Словом, все було, як у людей:

Десь ще мій чоловік той весь обряд на любительське відео зняв, але наразі до відео у мене руки не дійшли, щоб його опрацювати. Як тільки, відразу поділюся. Наразі насолоджуйтесь фотками!

А нареченим та усім гостям, що були на весіллі – приємних спогадів про той фантастичний день!

Екстремальна пара!

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 10 Jul 2013 04:00:00 +0000

Тернопільська відеостудія „60 секунд” зняла кілька чудових кліпчиків про одну дуже екстремальну молоду пару, судячи з відео.
Спочатку молодята вирішили покататися на конях:

Видно, було мало екстріму, то влізли ще і у байдарки, а потім наречена ще й погойдалася на гойдалках та турніках дитячого майданчика:

Захоплююсь відвагою цієї молодої - не побоялася намочити/забруднити весільну сукню. Нє, а чого сукні собі шкодувати, та ще й у день власного весілля?

Напрошується логічний висновок – молодята, мабуть, спортсмени або сповідують дуже здоровий спосіб життя. Молодці, що тут ще додати! Рівно ж і молодці оператори та режисери із студії „60 секунд”, що зняли таке колосальне весільне відео!

Весілля похресниці

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 09 Jul 2013 21:19:00 +0000

Ну от я і побувала на весіллі дорогої моєї похресниці Катрусі! Весілля було чудове, Катя та її наречений Тарас все спланували самі, від початку до останньої детальки. Молодці, грандіозну роботу проробили!

Я, звичайно, наклацала багато фотографій та нафільмувала любителького відео; це все буду викладати згодом, порціями, бо таки є що викладати. Ах, який там був стіл! І короваї! І торт! І яка красива наречена! А яке плаття у мами нареченої! Найкраще плаття, яке я бачила на мамах наречених з усіх весіль, разом взятих, на котрих я побувала!

І ще раз бажаю молодятам Катрусі та Тарасу кохання та сімейного щастя, а з вами наразі ділюся професійним відео, точніше, коротким відеокліпом, знятим тернопільською студією „60 секунд”. Фільмовано і показано у день весілля всім гостям:

Кольорові весілля

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 18 May 2013 06:13:00 +0000

Не наші, заокеанські. В Україні на середньостатистичному весіллі питаннями кольору весілля (щоб усе було в одній кольоровій гамі) особливо не заморочуються. А якщо заморочуються, то це переважно „наворочені”, кажучи сучасним сленгом. Тобто ті, хто має гроші заплатити організатору весілля, декоратору і т.д.

Наразі не виробила власної думки з приводу, чи хороша це мода – привносити західні традиції на сучасний весільний ринок, але – маємо те, що маємо. Привносять, захоплюються, охають і ахають, як то файно, та й таке...

Та воно-то виглядає справді файно, навіть дуже! Але, кажу ж – для тих, хто має можливість все це профінансувати.

Плекаю мрію, до речі, що, може, колись одним із трендів світової весільної моди стануть і традиційні декорації сільського українського весілля – намет на подвір’ї, змайстровані спеціально для оказії дерев’яні столи і лавки, килим та ікона над молодятами і сплетена із соснових гілок та уквітчана брама із намальованим від руки плакатом „Молодій парі – многая літа!”... Я особисто „за” такий тренд – двома руками!

Ну а наразі, кажу ж, маємо те, що маємо – моду на світові весільні тенденції. Наприклад, на ті ж кольорові весілля, як оці – у зелених тонах:

Чи у кремових:

Чи у фіолетово-бузковому стилі:

А якого кольору було (чи буде) ваше весілля?

„Вишию милому сорочку”

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 29 Apr 2013 23:57:00 +0000

Турбота кожної української нареченої – про весільну сорочку для коханого. У даному випадку – вишиванку (весілля в українському стилі – моя улюблена тема для балачок тут, на блозі).

Отже, де взяти гарну сорочку для нареченого? Вишити? Якщо є час, вміння і натхнення, то чому б і ні?

Але сучасні надзвичайно зайняті дівчата віддають перевагу замість „вишити” – „замовити”.

Ну а чому би й не замовити, якщо є гарні майстри чи майстрині, які зроблять це професійно, акуратно, гарно і святково?

До таких майстринь і належить професійна вишивальниця із міста Бучач на Тернопільщині Руслана Равлюк. Подивіться, яку красу вона може вишити для ваших коханих мужчин, дорогі дівчата та жіночки!

І то тільки частинка із творчого доробку майстрині. Вишиваний одяг у Руслани можна вибрати не тільки для наречених, а й для дружбів, дружок, старостів і просто гостей на весіллі.

Ось координати майстрині – але якщо ви хочете замовити щось індивідуальне, спеціально для вас, то ліпше поспішити і подбати про це заздалегідь. Вишивка, вона, розумієте, не робиться за один день, на це потрібен час...

Гарного вам вишиваного весілля!

Cумочка для нареченої на весілля в українському стилі

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 23 Apr 2013 16:57:00 +0000

Дівчата, теперішні та майбутні наречені, а особливо ті, хто планує чи мріє про власне весілля в українському стилі! Без сумніву, на вашому весіллі, крім сукні, мештиків, вельона та весільного букета, знадобиться ще і невеличка сумочка – а щоб було куди подаровані конверти складати :) Правда, у нинішні дні, коли індустрія проведення весіль набирає в Україні великого розмаху та обертів, вже є і вдосконалення в цьому плані – деякі салони та майстри весільної справи виготовляють спеціальні гарно прикрашені коробочки чи кошички, які ставиться на столі коло молодих, коли проходить обряд їх обдаровування, і молодята, відповідно, складають усі конверти та листівки туди.

Як би там не було і щоб там не вдосконалювали, на моє особисте глибоке переконання, маленька симпатична сумочка потрібна КОЖНІЙ нареченій. Нє, а куди покласти помаду, дзеркальце, мобільник та інші необхідні речі, без яких сучасна жінка таки не може обійтися? А особливо, коли фотограф та відеограф вигулюють молоду пару містом у пошуках вдалих і незабутніх кадрів? А помада від частих поцілунків на камеру (і без камери) взяла і стерлася, і треба поновити...

Однозначно – сумочка необхідна! І вона, ясна річ, має бути красива! А якщо весілля в українських костюмах – у відповідному стилі (читай спочатку).

Так от, такі красивезні вишивані (мережані, ткані) сумочки виготовляє молода дизайнерка із Кам’янець-Подільського Таня Кльова. Молода то молода, але вже знана – Танині вироби експонувалися та експонуються на виставках народного мистецтва у різних містах України.

Ось лише одна із багатьох сумочок ручної роботи, виготовлених Танею Кльовою. Вишита! Абсолютно і цілком підійде до весільної стилістики в українському дусі:

А ось і Фейсбук-сторінка майстрині – поставте у свої закладки на всяк випадок, а раптом доведеться таку диво-сумочку замовляти? Гарного вам весілля і хай ваша сумочка нареченої повниться щедрими конвертами :)

Він і Вона на писанках

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 14 Apr 2013 04:00:00 +0000

Готуємось до Великодня! Весілля почнуться акурат після 5 травня (власне, 5 травня цього року Великдень), а наразі – Великий Піст. У Великий Піст очищаємо душу і тіло, що включає і наші найтепліші і найщиріші думки про тих, кого ми кохаємо. Особливо це стосується неодружених, а ще особливіше – заручених, хто вже у процесі підготовки до власного весілля.

От на тему кохання хочеться з вами і поговорити. Кохання і Великодня. Веду до того, що тема кохання настільки сильна і всеохоплююча, що не могла не бути відображена на пасхальних яйцях – писанках, крашанках, дряпанках і т.д.

Особисто я маю таку-от симпатичну парочку - пасхальні яйця з бісеру, курчатка, Він і Вона:

Придбала я це диво у славному місті Тернополі, а виготовила милу бісерну парочку місцева майстриня Світлана Поліщук.

А оцих українських дівчину та кавалєра, зображених на пасхальних яйцях, я сфотографувала у Музеї Писанки в Коломиї. Забула записати, хто автор, але хочу наголосити, що роботу митець проробив просто пречудову. Настільки гарно виписані обличчя у пари, настільки характерно, що навіть якби Вона не мала стрічки у волоссі, а Він – бриля на голові, сумнівів все одно не було б – це наші, українські хлопець та дівчина! Ось вони:

Мисткиня із Франції Марі-Хелен також створила Її та Його – відповідно розмалювала і задекорувала власну „парочку” із пасхальних яєць. Робота так і називається – „Пасха у Провансі”. Дівчина та її кавалєр у традиційних прованських костюмах:

А українська художниця із Нью-Йорка Софійка Зєлик взагалі цілу серію пасхальних яєць створила під назвою „Гуцульське весілля”. Ось Софійчина парочка, гуцульські молодята, зображені на яйці:

А ось вам і зовсім незвична парочка, намальована на яйці – парочка симпатичних котиків! Закоханих причому!

Авторка цієї краси – Беккі із Пенсильванії, США. Розписувати Великодні яйця Беккі почала ще будучи школяркою і зараз вона визнаний майстер цього мистецтва.

Наразі то всі „закохані” писаночки, які я хотіла вам показати.

Веселих усім свят, смачної паски, яєчка та ковбаски!

Українсько-французьке весілля у американському Маямі

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 13 Apr 2013 18:07:00 +0000

Відомий весільний портал The Knot опублікував фоторозповідь про красивезне весілля американської журналістки українського походження Андреа Халупи. Весілля відбувалося у Маямі, Флорида. Тематику весілля вибрали за назвою та змістом знаменитої книги Антуана де Сент-Екзюпері „Маленький принц”. Власне, цю книгу Жульєн, обранець Андреа (він француз за походженням) подарував їй ще як вони тільки-тільки почали зустрічатися. Фактично, „Маленький принц” був першим подарунком Андреа від її майбутнього чоловіка. Тож коли молоді люди вирішили побратися, сумнівів не було, яку ж тему використати для весілля – „Маленький принц” однозначно!

Базовими кольорами весілля були червоний, синій, золотий та фіолетовий. Власне, весільний тортик виготовили у фіолетових тонах і, звичайно ж, із Маленьким Принцем та його планетою на вершечку:

Більше про весілля – тут. А „Українське весілля” щиро раде за наречену-українку і бажає їй та її чоловікові щасливої долі!

Угорські весілля у народному стилі

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 12 Apr 2013 18:14:00 +0000

Виявляється, у сусідів України – угорців – також дуже модні весілля у народному стилі. Причому модними у них такі весілля були завжди, про що судить хоча б оце фото із 1970-х років – наречена вбрана у весільну сукню із щедрою вишивкою гладдю (традиційний вид вишивки для угорської культури), така ж вишивка і на головному уборі:

А це фото сучасної угорської нареченої у такій же традиційній вишиваній „короні”:

Елементи кольорової квіткової традиційної угорської вишивки гладдю присутні і на сукнях сучасних наречених:

А ще угорське весілля у народному стилі, особливо у невеликих містечках та селах, не обходиться без обов’язкової кінної упряжі і карети/брички для молодят та гостей свята:

Отут – дуже красиве фото. Наречена, традиційна вишивка і баскі коники – все свідчить про те, що весілля відбувається згідно із місцевими фольклорними традиціями:

Ну і відповідно для весільних забав у народному стилі угорці вибирають ресторани та кафе із відповідним інтер’єром – вишивка на столах, дерев’яні стільці стилю минулих сторіч, печиво за старовинною рецептурою:

Красивезну традиційну угорську флористичну вишивку перенесено і на весільні торти – тільки „вишито” не нитками, а солодкою мастикою із харчовими барвниками. Гарно ж як! І я більш ніж впевнена, що смачно – пробувала угорську випічку, і не раз. Незрівнянний смак!

Мальовничі та живописні весілля у народному стилі у наших сусідів!

Писанкове гуцульське весілля

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 07 Apr 2013 01:20:00 +0000

Менше місяця залишилося до Пасхи – цьогоріч вона припадає на 5 травня. У весільному бізнесі тимчасове затишшя – ну бо ж піст, хто гуляє весілля у піст? Саме час думати про писанки, крашанки, дряпанки та інші види і підвиди українських пасхальних яєць.

От і я тут для вас знайшла дещо цікавеньке, причому таке, що об’єднує дві тематики – українського весілля і пасхальних символів, а саме - великодніх яєць. Весілля на писанках! І не просте собі весілля, а колоритне, гуцульське!

Серію писанок під назвою „Гуцульське весілля” створила знана українська писанкарка із Нью-Йорку Софійка Зєлик. Серія незвичайна, неповторна, як кажуть на Заході, one of a kind.

Всього у серії – десять яєць із зображеннями розмаїтих сцен та персонажів гуцульського весілля. Ось декілька із них. Герої свята, молода пара, гуцул і гуцулка:

А ось весільна гостя (мама молодят? Старостіна?) тримає коровай із гільцем:

Староста з іконою:

Гуцулка з чарочкою – тост за здоров’я молодих:

А тут музика-скрипаль витинає запального гуцульського танцю:

Дуже і дуже гарна та яскрава вийшла весільна забава на писанках! Кольори – просто диво, малюнки – також! Авторці писанок Софійці Зєлик – величезний респект за створення цих оригінальних робіт!

Жовто-синє весілля

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 06 Apr 2013 00:46:00 +0000

Ця наречена на фото, із симпатичним синьо-жовтим букетом – канадська художниця Джеймі-Лі. Знаю її особисто – прекрасний митець і прекрасна людина! А коли я побачила її весільні фотки, то взагалі була вражена, точніше приємно здивувалося моє українське єство – ну бо ж весілля у Джеймі-Лі було жовто-синє! Ні, дівчина зовсім не українського походження. Жовто-синій колір для свого весілля вона вибрала тому, що, як художниця, знає і бачить, що ці два кольори чудово гармоніюють між собою.

Концепцію і дизайн свого весілля Джеймі-Лі придумала сама. Нє, ну а який смисл для цього когось наймати, коли наречена сама – митець? Вона навіть свій весільний букет робила сама – дивіться на фото:

Церемонія весілля відбувалася на березі річки, на затишному піщаному пляжі. Дерева прикрасили синіми і жовтими кульками:

Власне, весільна забава також відбувалася під відкритим небом, на свіжому повітрі, отож і столи також прибрали у жовто-синьому стилі, і навіть пару крісел підібрали жовто-синіх (чи помалювали на жовто-синьо спеціально до події – оце вже я навіть не питала):

Сукні дружкам підібрали такого світло-синього, ближче до бірюзового, кольору. Кожна дружка тримала по жовтій і білій квітці. Жовті квіточки були на блакитних сорочках дружбів. І то все надзвичайно гармоніювало із жовто-синім букетом нареченої. Яка ж красива Джеймі-Лі, а у своїй весільній сукні – як грецька богиня!

А оце вам фото якраз після церемонії одруження. Як кажуть тут на Заході, just married! Ну а я кажу щиро по-українськи – многая літа молодятам! Хай у них в подружньому житті все буде таким же суперовим, красивим і романтичним, як оцей сонячний день на березі річки, і таким же яскравим та взаємогармонійним, як синьо-жовті кольори їхнього весілля!

„За нашом стодолом” – сучасна версія

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 04 Apr 2013 15:38:00 +0000

От крутиться мені, крутиться в голові відома галицька весільна полечка із словами:

За нашом, за нашом, за нашом стодолом,

За нашом, за нашом файне вісілє!

Отак, розумієте, крутиться в голові, а тут беруть раптом і потрапляють під руки пару фоток, які тому мотивчику дуже навіть співзвучні. Стіл! Гарно сервірований весільний стіл, на природі, під відкритим небом! Правда, не в Україні, а в Штатах, але тим не менше... Красиво ж то як!! Прямо-таки модерний варіант „За нашом стодолом” (подекуди на західноукраїнських теренах кажуть „за нашов”):

Як бачите, дизайн весільного стола дуже лаконічний. Без усіляких там наворотів і прибамбасів. Ну а вони потрібні, коли навколо таке буйство зелені? Запах зелені? Пташки співають? Фактично, у цьому випадку природа – найкращий дизайнер. Я так думаю, що ця забава – із серії дуже модних зараз на Заході екологічних весіль.

Щоправда, плануючи таке застілля – під відкритим небом – організатори трохи ризикували, бо погода могла зіпсуватися. Хоча... Західні прогнози погоди дуже точні; якщо навіть за тиждень показує, що намічаються дощі, то ще є час перенести забаву у крите приміщення. Або натягнути тент над столом.

Мені особисто дуже подобаються гірлянди лампочок у цьому дизайні. Виглядають ніби як по простецьки, але зате, коли стемніє, сяють дуже гарно і весело. Вишукано, я б навіть сказала.

Що ж, хорошу роботу проробила весільний дизайнер Ліза Ворс, а з чудовими фотографіями постарався Аарон Делесі. Молодці!