Найцікавіше на DOU

Математика залишиться обов’язковим предметом на НМТ

Дарія Подвишенна — Mon, 08 Jun 2026 19:51:32 +0300

Математика залишиться обов’язковим предметом на НМТ. У 2026 та 2027 роках її не планують переводити до переліку предметів на вибір.

Про це повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко на конференції «Освіта нової України 2.0», пише Interfax-Україна.

«Я не думаю, що у нас в наступному році, або через рік чи через інший період буде змінена структура», — зазначає прем’єр-міністерка.

Це також підтвердив міністр освіти Оксен Лісовий, пише «Укрінформ». За його словами, уряд уже подав законопроєкт щодо умов вступу у 2027 році. Він передбачає таку саму модель НМТ, як і зараз: обов’язковими залишаться українська мова, історія України та математика, а також один предмет на вибір. Загалом абітурієнти складатимуть чотири предмети в межах одного тестового дня.

Міністр освіти пояснив, що організувати проведення НМТ у кілька днів наразі вкрай складно. Це пов’язано з необхідністю забезпечити участь не лише вступників в Україні, а й абітурієнтів з тимчасово окупованих територій та тих, хто перебуває за кордоном.

📌 Контекст

Нагадаємо, нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 15254-1, який пропонує прибрати математику з переліку обов’язкових предметів на НМТ і зробити вибірковою. Нардепи аргументували цю пропозицію еміграцією молоді за кордон нібито через складність вступу.

Це спричинило дискусію в освітній та науковій спільноті. DOU розібрався, як діти складали НМТ в останні роки. Згідно з дослідженням, математика, фізика та хімія є найскладнішими предметами для учасників НМТ — за часткою тих, хто не подолав поріг. У 2025 році не подолали поріг з математики близько 12% з тих, брав участь у цьому тесті, з фізики — 10,5%, хімії — 6,2%.

Також ми розпитали представників технічних вишів і науковців про важливість вивчення точних наук в українській освіті.

KSE запускає програму підготовки архітекторів AI-агентів — учасники отримають стипендії

Дарія Подвишенна — Mon, 08 Jun 2026 13:50:07 +0300

Київська школа економіки відкрила набір на KSE Agentic AI Summer School — десятижневу програму з розробки автономних систем штучного інтелекту для школярів, студентів та інженерів. Про це для DOU розповіли у KSE.

Навчання стартує 1 липня 2026 року, а подати заявку можна до 20 червня. Програма розрахована на 30 учасників, участь у ній безоплатна. Відібрані студенти отримуватимуть стипендію в еквіваленті $600 на місяць, а також проживання в Києві на період навчання.

Проєкт має на меті підготувати нове покоління українських фахівців, здатних створювати автономні AI-системи для розв’язання складних практичних завдань, зазначають у KSE.

Навчання триватиме десять тижнів в офлайн-форматі. Програма передбачає чотири практичні цикли створення та тестування продуктів, два тижні інтенсивної роботи в Києві та фінальний Demo Day, під час якого учасники презентують власні розробки технічним командам, партнерам і потенційним користувачам.

📌 Що робитимуть учасники і як взяти участь

Студенти розв’язуватимуть практичні задачі: створюватимуть AI-агентів та інструменти, які зможуть використовувати інші учасники або реальні замовники.

Також вони отримають доступ до GPU-інфраструктури та спеціалізованих інструментів для роботи з агентними системами, менторську підтримку, можливість працювати над реальними кейсами від партнерських організацій і сертифікат після успішного захисту фінального проєкту.

Податися на програму можуть учні 11 класів, випускники шкіл, студенти математичних, фізичних, інженерних та ІТ-спеціальностей, а також молоді фахівці, які прагнуть працювати з технологіями штучного інтелекту. Окремо організатори запрошують студентів економічних і управлінських напрямів, а також інженерів, які працюють над рішеннями для оборонної та цивільної сфер.

Відбір проходитиме у кілька етапів і включатиме онлайн-тестування, кваліфікаційний відбір та співбесіду.

KSE Agentic AI Summer School стартує 1 липня. Результати відбору оголосять після завершення конкурсної процедури, а 30 червня для відібраних учасників проведуть Welcome Day.

Google платить Маску $920 млн на місяць | ШІ-сапорт Meta дарує акаунти хакерам — DOU News #253

Євген Ковалевський — Mon, 08 Jun 2026 13:00:05 +0300

У свіжому дайджесті DOU News розбираємо чому Google змушений платити Ілону Маску $920 млн на місяць та епічний кіберфакап Meta. Кабмін оновлює правила бронювання для ІТ-фахівців, а в спільноті обговорюють скандал навколо Гергелі Ороса та російського перекладу його книги. Дивіться ці та інші новини українського та світового тек-сектору!

Таймкоди

00:00 Інтро
00:21 Кабмін закручує гайки: нові правила бронювання для IT-сектору
03:28 Скандал із Гергелі Оросом: російський переклад в обмін на донати ЗСУ
06:04 Конфіденційне IPO: Anthropic офіційно подала документи на вихід до біржі
08:36 Збір «Сутінки. Сага. Куп’янськ» — 10 000 000 грн на важкі бомбери VAMPIRE
09:45 Світ ШІ б’є на сполох: Anthropic закликає тимчасово зупинити розробку моделей
12:44 Загроза біозброї: OpenAI та Anthropic просять Конгрес США регулювати синтетичну ДНК
15:02 Плагіни для гуманітаріїв: OpenAI випустила інструменти Codex для тих, хто не кодить
16:50 Болюча втрата: на Запоріжжі загинув розробник із SoftServe Михайло Щепан
17:27 Ультрабюджетний хіт: Apple подвоює виробництво MacBook Neo за $599 через божевільний попит
19:04 Епічний кіберфакап: ШІ-сапорт від Meta дозволяв хакерам легко викрадати акаунти в Instagram
20:34 Анонс: DOU Product Day та DOU Mobile Meetup
21:28 Божевільний контракт: Google платитиме Маску $920 млн на місяць за дата-центри xAI
22:52 Таємне SEO-просування: як компанії маніпулюють відповідями ChatGPT за допомогою Reddit
25:10 Екологи у дії: Google планує випустити 32 мільйони стерильних комарів у США
26:57 Катастрофа Джеффа Безоса: Blue Origin заявляє про агресивні терміни відновлення після вибуху ракети
28:03 Рекомендації: 30-days-of-coding та стаття Max Leiter

«У мене жоден військовослужбовець не був переведений у піхоту». Комбат «Хижаків висот» про страх штурмів, вигорання пілотів і мотивацію

Вікторія Осіпова — Mon, 08 Jun 2026 10:00:05 +0300

За аналітикою DOU, одне з найбільших побоювань у війську — потрапити під керівництво, де не бережуть людей. Максим Богачук, у минулому — випускник історичного факультету, пройшов шлях від звичайного солдата до командира батальйону 59-ї окремої штурмової бригади. У середині 2024 року його зняли з посади за відмову виконувати наказ, який коштував би життя його бійцям. Згодом командування визнало помилку і повернуло комбата, а його батальйон «Хижаки висот» став унікальним явищем у Силах безпілотних систем.

Як збивати російські гелікоптери звичайними FPV-дронами, знаходити підхід до виснажених людей і мотивувати приєднуватися до штурмової бригади — в інтерв’ю для DOU.

«Бійці думали, що їх відправляють на смерть, тож я намагався бути поряд»

— Як ви потрапили у військо?

У цивільному житті я збирався бути вчителем історії і виховував разом із дружиною доньку. Планував долучитися до Збройних сил ще на початку війни, але вийшло 2016-го, коли здобув освіту.

Я підписав контракт і потрапив у 59-ту бригаду звичайним солдатом. Вибір був очевидний, тому що я з Вінниччини, пункт постійної дислокації був недалеко від дому. Плюс це бойова бригада, а я саме таку і шукав.

Коли я йшов у військо, я хотів бути піхотинцем

Та під час першої зустрічі командир бригади подивився документи і спитав: «Вища освіта? На вчителя вчився? Компʼютер знаєш? Підеш у штаб». Я думав, дадуть автомат і в окоп, але мене відправили працювати з документами.

Потім я закінчив курси лідерства у військовій академії, отримав звання молодшого лейтенанта. Коли почалася повномасштабка, я звернувся до командування, мовляв, вчився працювати на БМП та БТР, дозвольте піти до хлопців в екіпажі. Мені не відповіли, але наступного дня відправили на передовий пункт управління — керувати, але не брати участь.

24 лютого ми з полігону на Херсонщині вирушили обороняти Олешківські піски. Противник ліз на нас з усіх сторін величезними силами, а в нас — маленька бригада, розтягнута на 150 кілометрів замість п’ятнадцяти.

Зрештою ми не втримали оборону. Підрозділи, які мали захищати Антонівський міст з іншого боку, при першому контакті з противником знялися, міст не підірвали, і ми потрапили в оточення.

Антонівський міст

Тоді все переплуталося: командування, бійці... Не було організованої битви, але кожен на своєму місці намагався щось робити.

Зрештою бригаду відтіснили до Миколаєва. На аеродромі поряд із містом ми завдали ворогу значних втрат, а згодом відкинули його на межу Херсонської та Миколаївської областей. Там уже ми окопалися, і росіяни практично припинили наступати.

У кінці 2022 року мене відправили формувати перший стрілецький батальйон бригади. Спочатку я був начальником штабу, але оскільки комбата не було, фактично виконував його обов’язки. Згодом відбулось офіційне призначення.

Без досвіду ні командира взводу, ні роти це було для мене надскладно

Та потихеньку довелося втягнутися. Ми брали участь у звільненні Херсона, одними з перших зайшли в місто. Потім утримували оборону на Донецькому напрямку, проводили штурми, зачистки. Я ходив із хлопцями в сіру зону копати окопи. Бійці думали, що їх відправляють на смерть, тож я намагався бути поряд, щоб показувати, що там можна працювати.

«Іноді тобі ставлять на посаду офіцера, якого ти не обирав і не знаєш»

— Як ви передусім діяли, щоб налагодити роботу батальйону, коли стали командиром?

Головним було сформувати команду. Оскільки командирів призначали «зверху» і я не мав на це впливу, моїм завданням було визначити, хто з них здатний справитися з тягарем управління й відповідальністю за результат, виконати завдання і зберегти людей. Це було найважче: за короткий час зрозуміти, хто з підлеглих зможе керувати в бою.

— А що робити, коли людина не дає ради? Один із найбільших страхів — потрапити до неадекватного командира.

Звичайно, такі випадки були. З кінця 2022 року я командир батальйону — спочатку піхотного, тепер безпілотного, і траплялись випадки, коли офіцер не впорався. В цьому немає нічого страшного, якщо командир це вчасно помітив. Був випадок у 2023 році: під час штурму загинув командир роти. В роті на той час залишалося три командири взводів: два старші лейтенанти і один капітан... Але виконувачем обов’язків командира роти я призначив солдата. Він був набагато кращим в управлінні. Офіцери ж тоді не могли виконувати функції навіть командирів взводів. Так, вони числились на посадах, але по факту ними не були.

— Чи часто неможливо відмовитись від якогось призначення?

Звичайно, іноді тобі ставлять на посаду командира роти чи взводу офіцера, якого ти не обирав і не знаєш.

Тоді ти вивчаєш людину. Якщо вона подужає роботу на посаді — працює. Якщо ні, я можу перемістити її на іншу посаду. Це вже не проблема. Але загалом нині це трапляється не так часто, як раніше.

— Ви сказали, що спочатку були командиром стрілецького батальйону, а потім безпілотного. Чому так?

До середини 2024 року я керував першим стрілецьким батальйоном. Потім мене зняли з посади. Але можу сказати з гордістю, що пішов не сам. У той час була досить складна обстановка на фронті. Командування не чуло про наші проблеми і ставило завдання, які неможливо було виконати, або можливо лише ціною величезних втрат.

Мій батальйон був практично в оточенні, я не міг вивести поранених чи підвезти провізію. Це на той момент нікого не цікавило. Я не раз просив відійти на 500 метрів на підготовлену лінію оборони. Це б нічого не змінило стратегічно, але я б зберіг життя людей.

Командування не хотіло чути: «стоїмо до кінця»

Оскільки я не виконував поставлені завдання, мене зняли.

Потім командир бригади визнав, що помилявся. Після цього призначив мене командиром батальйону, в якому я є зараз.

— Улітку 2024-го був скандал навколо 59-ї бригади щодо нехтування життями бійців. Катерина «Пташка» Поліщук тоді писала про шалені втрати в підрозділі... Але командира все ж не зняли?

Тоді відбулося службове розслідування, купа перевірок. Насправді шукали, хто поширив інформацію, а не реальні причини. Командира тоді не зняли.

З травня 2025 року у нас змінилося командування. Ми інколи дивуємося: є завдання, а командир бригади каже: «Дивіться по обстановці, не треба поспішати, бо це призведе до втрат». У порівнянні з минулим досвідом ти думаєш: «А що, так можна було?» Виявляється, можна. Я можу прийти до командування, пояснити свою думку, і до неї дослухаються. Це дуже цінно.

«Ми єдина у своєму роді штурмова бригада в Силах безпілотних систем»

— Раніше ви були мотопіхотною бригадою, а тепер входите до Сил безпілотних систем. Чому так відбулося?

На межі 2024–2025 років нас перевели із Сухопутних військ і переформатували на 59-ту окрему штурмову бригаду СБС. Ми першопрохідці — подібних структур в Силах безпілотних систем більше немає. Всі решта підрозділів СБС — це суто «дронщики», а ми маємо власну піхоту й тримаємо свою лінію оборони.

Як виглядає звичайний штурм? Відпрацювала артилерія та БПЛА — і заходять люди. У нас розподіл інший. Раніше 70% роботи робив штурмовик, а 30% — техніка. Ми робимо навпаки: понад 70% завдань виконують безпілотні системи, а людям залишається зайти на позицію, перевірити, чи там нікого немає, і закріпитися.

Щоб вибити противника, ми використовуємо все: Mavic, аналогові FPV та дрони на оптоволокні, важкі бомбери, розвідувальні й ударні крила, наземні роботи з кулеметами та машинки-камікадзе. Працюємо 24/7, і в рейтингу DELTA ми в топах саме завдяки ураженням БПЛА.

Головна відмінність у тому, що більшість підрозділів СБС — це «вільні мисливці», не прив’язані до переднього краю. Ми ж передусім думаємо про своїх хлопців в окопах. Якщо постане вибір, що вразити — ворожу систему ППО далеко в тилу чи одного російського піхотинця, який іде до нашого переднього краю, — я оберу піхотинця. Бо він може дійти до наших хлопців і накоїти лиха.

— Ви також відомі тим, що уразили російські гелікоптери. Це був розрахунок чи вам пощастило?

Ми мріяли про це, відколи з’явилися FPV-дрони. Ще наприкінці 2023 року під Первомайським думали, як збити ворожі гелікоптери. Потім вони довго не з’являлися в нашій смузі. Наприкінці минулого літа по наших позиціях відпрацювала авіація, зайшло шість чи вісім бортів. Ми зрозуміли: треба пробувати.

FPV набагато повільніший за гелікоптер, це здавалося практично нереальним, але ми почали вивчати їхню тактику. Стежили, де і коли вони працюють, і вилітали на перехоплення. На перший гелікоптер пішло півтора місяця.

Нам вдалося: Мі-8 згорів

Після цього росіяни три місяці не літали в нашій смузі. Потім повернулись, але в нас уже був досвід. Хоч це складно і має збігтися багато факторів і везіння, пів року не минуло, як ми вразили другий.

— Якої шкоди завдають ці гелікоптери? Наскільки важливою була ціль?

Насправді як засіб ураження вони не дуже точні. Тут історія більше про домінування в повітрі. Їхня авіація почувається вільно в нашому просторі, бо в нас немає тут паритету. Ми ж показуємо, що можемо навіть звичайним FPV знищувати їхні дорогі засоби.

— Як працює фізика такого перехоплення?

Гелікоптери летять низько, щоб їх не засікли радари. Намагаються швидко йти по балках, щоб їх менше було видно. Відповідно, тут велику роль грає правильно проведена аналітика: як вони працюють, куди залітають, де роблять свої пуски. І далі везіння — поцілити в час, коли вони летять, і встигнути правильно обрати напрямок.

Тому що, якщо ти обираєш напрямок буквально на кількадесят метрів вправо чи вліво, ти не встигнеш змістити FPV і уразити ціль. Якщо подивитися наші відео ураження гелікоптерів, там буквально 20–30 метрів, коли ти встигаєш зорієнтуватися і відлетіти вправо чи вліво, вище чи нижче. Далі ти, в принципі, не встигнеш.

Якщо це інші дрони, типу шахедів, по яких і ми працюємо, і всі Збройні сили, — тут роль відіграє швидкість. Тут більше важить не напрямок, який ти вибираєш, а швидкість засобів, які зможуть наздогнати шахед. Але і побудова правильної лінії протиповітряної оборони теж важлива, тому що противник вчиться і намагається постійно змінювати маршрути, час, висоту. До цього треба пристосовуватися. Багато залежить від навченості екіпажів.

— Екіпажі перебувають на позиціях?

Залежно від того, яке завдання перед ними стоїть. Більшість із них на позиціях поближче до переднього краю, щоб ефективно уражати цілі. Наше головне завдання — прикрити свою піхоту і зробити так, щоб противник не пройшов.

«У мене жоден військовослужбовець не був переведений у піхоту»

— Попри те, що ви в Силах безпілотних систем, у вас є піхота, яка ймовірно відлякує новоприбулих. Як ви залучаєте людей?

Насправді так, піхота відлякує. Наведу приклад: ми зараз збільшилися вдвічі й набираємо людей. Днями подзвонив цивільний хлопець, який хоче служити. Коли почув, що ми батальйон безпілотних систем, але в складі 59-ї штурмової бригади, каже:

«О, ні-ні-ні. Ви мені можете обіцяти все, що хочете, але я до вас не піду»

При цьому за півтора року, відколи я командир цього батальйону, у мене жоден військовослужбовець не був переведений у піхоту. Раніше часто було: не вистачає людей, треба дати 10 людей у піхоту. Я відстоював своїх, нікого не віддав, тому що якщо я сьогодні віддам пілотів чи інженерів, то хто завтра цю піхоту буде прикривати?

Навіть якщо ти не зможеш знайти себе як пілот, є багато різних вакансій. В мене один із військовослужбовців пробувався на восьми посадах. До речі, прийшов як айтівець. Він пішов в одну майстерню — не зміг, у другу — не проявив себе, спробував себе інженером — теж ні. Врешті зробився діловодом, і теж невдало. Ми його відпустили в інший підрозділ, бо перепробували все і не знайшли, де його застосувати. Це був перший такий випадок. Але в нас є регулярне поповнення завдяки тому, що результати нашої роботи видно.

Я пишаюся своєю командою і тим, що люди залишаються у підрозділі. У нас як заведено? Якщо командир поганий, то від нього тікають: хтось у СЗЧ, хтось намагається перевестися.

Зараз у «Хижаках» переведень мало. Зазвичай хлопці хочуть переводитися лише у випадках, коли йдуть до друзів на вищі посади (бо я не все можу забезпечити в межах підрозділу) або щоб бути ближче до дому.

— А що у вас роблять айтівці?

У нас не одна майстерня R&D, де хлопці вдосконалюють безпілотники. Є фахівці, які програмують дрони, пишуть програми, модернізують їх. Є айтівці, які працюють із документами. Є ті, хто сидять черговими і безпосередньо працюють з FPV-шниками, ставлять їм завдання.

Насправді посади «спеціаліст із IT» немає. Айтівці називаються «майстер», «оператор» або «механік». Це просто назва посади в штаті, яка нічого не значить.

Для мене важить, що людина вміє і може робити, щоб був результат. В мене люди були на посадах інженерів-саперів, а працювали як пілоти. Є командир відділення, а він працює в майстерні R&D. Посади не завжди відповідають потребам. Ми всім своїм рекрутам говоримо: коли приходите, говоріть відверто, що ви вмієте і чого хочете. Ви потрапите туди, де принесете найбільше користі.

«Бувають моменти, коли людину треба просто відпустити з підрозділу»

— Як ви працюєте з виснаженими людьми — тими, хто довго сидить на позиції або просто давно служить?

До кожної людини потрібен індивідуальний підхід. Комусь вистачає відпустити на п’ять днів до сім’ї, і людина повертається повна сил. Когось потрібно відправити у повноцінну відпустку. Комусь це не допомагає, і таку людину треба зняти з конкретної ділянки і скерувати на іншу роботу. Наприклад, нещодавно хлопці, які з 2023 року працювали на мавіках повернулися з госпіталю після поранення. Вони мають висновок «обмежено придатні», і я вже не можу їх застосовувати як пілотів.

Вони мали б бути переведені в підрозділи забезпечення, але просяться залишитись тут. Спілкуючись із ними, я пропоную: «Ви можете працювати на НРК на старлінку віддалено, за 30–50 кілометрів від лінії зіткнення».

Ти пропонуєш варіанти, а вони кажуть: «Командире, ми настільки втомилися дивитися в екран і працювати з пультом, що навіть так не хочемо. Ми готові ремонтувати техніку, вести папірці — робити все, що скажете, тільки не літати за пультами. Просто морально не стягуємо». Людей треба зайняти чимось іншим, і тоді вони готові працювати.

У таких випадках дієш індивідуально. Але бувають моменти, коли людину треба просто відпустити з підрозділу, дати спробувати знайти себе в чомусь іншому.

— Які ще виклики доводиться долати?

Викликів кожного дня багато. Але найважчий — це нерозуміння з боку суспільства. Що далі, то більше люди не розуміють, чим ці хлопці й дівчата жертвують заради того, щоб у тилу було спокійно.

Якщо раніше, бачачи військового, всі всміхалися й підтримували, то зараз ми повертаємося до фрази «я вас туди не посилав». У 2022 чи 2023 роках ми не могли уявити, що ці слова знову звучатимуть. Це тому, що всі втомилися від війни. І найцікавіше, що втомилися ті, хто найменше дотичний до неї.

Це найбільший виклик. Мені важко пояснити людям, навіщо вони виконують завдання, коли боєць приїжджає в цивільне життя, а на нього не просто не звертають уваги — йому доводиться стикатися з купою бюрократичних труднощів. Наприклад, в оформленні соціальних виплат.

Важко втримати людину, коли працівник супермаркету отримує зарплату приблизно таку саму, як я — командир батальйону.

Моя ставка 34 500 гривень без доплат

Коли військовослужбовець перебуває у зоні бойових дій, але не виконує безпосередньо бойові завдання, він отримує 20 000 грн зарплати і 30 000 грн премії. Тобто в цілому — 50 000 грн. Візьмімо, до прикладу військового в Павлограді — місті, близького до лінії фронту. Він не вдома, допомагає у веденні бойових дій і отримує 50 000 гривень на картку. І є умовний працівник супермаркету, який кожного дня вдома, бачить свою сім’ю і отримує хай на 10 000 менше. Це велика різниця.

Тому ти маєш кожного дня мотивувати хлопців і дівчат, розказувати, наскільки вони тут потрібні.

Я завжди наводжу свій приклад: я стою для того, щоб до моїх дітей не прийшла війна, щоб вони не чули пострілів артилерії, щоб по них не прилетів FPV чи ударне крило. Щоб мої діти могли піти в магазин, купити морозиво й погуляти з друзями.

Переважно пояснювати, як маленькій дитині, бійцям не доводиться — вони розуміють. Але інколи приходить думка: «А може, все покинути і повернутися додому?» Але що далі? А далі ми втратимо Дніпро, Запоріжжя, Чернігів, Черкаси, Київ і так дійдемо до Львова. Ціль нашого противника — не захопити Донбас, а знищити вільну країну.

Мені не потрібно, щоб усі йшли на фронт. Але кожен повинен робити хоч щось, що допоможе нам встояти.

Хотілося б, щоб люди підтримували бійців, які вже відвоювали і повернулися в цивільне життя через поранення, допомагали їм. Щоби підтримували сім’ї загиблих хлопців.

Приклад моєї сім’ї: мама живе в селі з моїми племінниками. Моя старша сестра померла, залишилося четверо дівчат. Мама їхня опікунка, вона їх виховує. Елементарно щось допомогти по будинку немає кому.

Таких прикладів багато: коли загинув син, а старенькі батьки залишилися самі. Їм немає кому привезти дров чи нарубати їх, якщо в будинок не проведений газ. Немає кому викосити траву біля хати. Це здається дрібницею, але насправді це показник того, наскільки ми потрібні суспільству. Ми залишаємо своїх рідних без підтримки, і якщо зі мною щось станеться, я знаю, що моїм близьким немає на кого сподіватися, крім як на себе. Це навіть важливіше, ніж підтримувати нас самих тут.

У Jooble скорочують близько 50 фахівців. Що відбувається (UPD)

Редакція DOU — Sat, 06 Jun 2026 13:45:15 +0300

Міжнародна платформа з пошуку роботи Jooble скорочує фахівців. Це зачепить близько 50 людей. Загалом у компанії працює приблизно 350 фахівців.

Про це повідомляє телеграм-канал «Підслухано в ІТ». DOU також отримав підтвердження цієї інформації з власних джерел.

За даними «Підслухано в ІТ», переважно йдеться про рядових фахівців майже з усіх напрямів.

Оновлено о 14:25, позиція компанії:

Для DOU у Jooble зазначили, що реструктуризація торкнулася 16% команди лише основного продукту, з них 15% — менеджерські позиції.

Причиною скорочень компанія називає зміну ринкових умов.

«Ринок онлайн-рекрутменту змінюється, і ми як глобальна компанія маємо на це реагувати. Ми обрали реструктуризацію, щоб створити простір для нових підходів до зростання», — додають у Jooble.

За словами представників компанії, скорочені працівники отримають повний вихідний пакет — оплачений notice period плюс додатковий місяць зарплати поверх нього, а також медичне страхування та Mental Health підтримку до кінця червня.

«Передбачені підтримка з пошуком нової роботи, Alumni talent pool й пріоритетний розгляд на майбутні ролі в Jooble.

Ми розуміємо, що для когось це рішення стало більш неочікуваним і сумним, а хтось навпаки казав, що розумів весь контекст. Тому ми проговорили це з кожним як на 1-2-1, так і на командних зустрічах причини, контекст і що далі», — кажуть у команді.

📌 Про Jooble

Jooble — другий за розміром агрегатор вакансій у світі, який працює у 66 країнах. Компанія заснована у 2006 році Романом Прокоф’євим та Євгеном Собакарьовим.

Команда Jooble до реструктуризації налічувала близько 350 спеціалістів, тепер число зменшиться орієнтовно до 300. Після початку пандемії та повномасштабного вторгнення компанія перейшла на гібридний і віддалений формати роботи, відкривши для зручності співробітників офіси та хаби в Києві, Луцьку та Варшаві.

За інформацією Forbes Ukraine, у 2025 році співзасновник Jooble Роман Прокоф’єв поділився результатами роботи їхньої внутрішньої стартап-студії. Із десяти запущених експериментальних проєктів сім довелося закрити через неефективність, проте один із них — ШІ-платформа J-Vers (запущена у 2023 році із першочерговими інвестиціями у 100 000 доларів) — продемонстрував зростання та очікуваний річний дохід у розмірі 6 мільйонів доларів.

У 2022 році DOU поспілкувався з Романом Прокоф’євим. В інтерв’ю Роман розповів, скільки коштів компанія втратила після виходу з рф, чому в Jooble не готувалися до централізованої евакуації співробітників