Філософія блогу

Чому ФБ не убиває блогоплатформи?

g_i — Sun, 16 Oct 2011 15:35:31 +0000

У минулій публікації дійшов висновку, що так, дійсно, по великому рахунку – “усі ті майданчики є платформами для блогів” (малися на увазі ФБ, твіттер, вконтактє, Г+ тощо).

Тобто ФБ є блогоплатформою – дійсно: раз місцевий люд є блогерами, то й площадка є блогоплатформою.
Але все ж – бракує головного атрибута блогової площадки, без якої блог ніби й не блог: немає архіву. І, відповідно, немає каталогізації: ні рубрик, ні теґів, ні архіву за часом.

Це означає, що тут ніколи нічого не знайдеш, нічого не збережеш собі на майбутнє; блогери ж часто зберігають у своїх дописах як для інших, так і для себе якісь, наприклад, підбірки лінків, інструкції how to тощо.
Навіть твіттер має щось віддалене – там є можливість позначити твіт як “Favorite”! І хоч там також немає жодної каталогізації, жодної структури – але просто переглянути потім свої “меморіз” таки можна; хоча й також у тому ж хронологічному порядку.

Нові платформи, нова філософія комунікації, нова філософія споживання і подачі інформації: стрічка, стрічка, стрічка, швидка й неупинна: як щось втекло десь донизу стрічки – все, пропало, зупинятися ніколи; бо стрічка побігла далі.
Хочеш не відставати – будь тут, слідкуй, пильнуй, не лови гав; бо все дуже швидке, і за втраченим сумувати зась.

Така собі філософія неупинності й постійного потоку – як у тій “Матриці” коли на екрані бігають ієрогліфи, десь так само.

Цей момент дає змогу тому ж ЖЖ вмирати не так швидко; ось і Медіанекст каже – LiveJournal залишеться актуальним ще 3-4 роки, невдовзі перетвориться в спеціалізовані блоги експертів, за якими слідкують незареєстровані користувачі. Для частини аудиторії ЖЖ залишеться приватним щоденником, який має архів, на відміну від Facebook та Тwitter.

Чому так?
Тобто чому ФБ не добиває блогоплатформи?
Адже ФБ також змушений був трошечки “сповільнитися” у плані контенту – почалося з того, що з’явилися Notes для звичайних користувачів; потім стали доступні також і для фан-сторінок.
Тиснемо “Write a Note” і бачимо невеличкого візуального редактора для, по суті, повноцінного блогового запису: є назва, є сама публікація, є певні опції форматування, можна додавати зображення.
АЛЕ немає теґів у тому розумінні, що це елемент каталогізації, фільтр для видачі, групувальна ознака.

Тобто так, контент тут повільніший (про контент швидкий і повільний також не так давно тут розмірковували) – але він усе одно доступний виключно у вигляді хронологічної стрічки;
відсортувати за якоюсь ознакою – неможливо.
Отримуємо те саме: контент значно повільніший, і витікає як пісок крізь пальці також повільніше – але також немає жодних “зупинок”, він просто протікає, і потім повернутися до нього можливо лише крізь ретроспективу усієї стрічки: якщо потрібно повернутися на місяць-два-три назад – це ще так-сяк, але знайти свій запис річної, наприклад, давності (якщо таких записів досить багато) – практично неможливо.
Як і немає ніякого пошуку, пошуку в своїх же записах; і звідки він, власне, візьметься – що результат видачі пошуку, що архів за часом (день, місяць, рік), що за категорією чи за теґом, – це усе по суті є архівом.

Тут же немає взагалі жодного атрибута такої штуки як АРХІВ.

Через це, власне, й доводиться інколи писати щось до блогу.
Як ось цей допис наприклад: я пишу його, і я хочу, щоб він не просто засвітився у стрічці на якісь хвилини-години й безслідно зник; я хочу, щоб його потім можна було знайти – за ключовими словами, мітками-теґами, через пошук на сайті, через гугл-яндекс тощо. Хочу, щоб і я зміг його знайти і десь потім послатися на нього – і щоб будь-хто міг його знайти в будь-який момент.

Взагалі, у ФБ ці Notes – це як структура в структурі, стрічка (повільніша така собі) у стрічці загальній; має свої деякі атрибути – в тому числі й візуальні.
Зайти на Notes – і можемо бачити як загальну стрічку нотаток усіх, на кого ми підписані (друзі, сторінки); так і свої нотатки – My Notes.
Нічого, абсолютно нічого не заважає додати і там і там, наприклад, ХМАРКУ ТЕҐІВ. Але не фейсбучних теґів – а “архівних” теґів; нехай назвати їх якось по-іншому, щоб користувач не плутав їх між собою – але ж це нескладно!
А там де My Notes – хмарку (чи в будь-якому іншому вигляді) теґів-рубрик-категорій-тощо, а також – архів за місяцями; тобто клікнув на місяць – отримав стрічку усіх нотаток за той період.
Нескладно ж, правда?
І так само на будь-чиї нотатки зайти – бачити його теґи-рубрики-категорії-тощо, бачити його архів за місяцями. А при бажанні й на головну в профіль цю хмарку, наприклад, винести.

Ніби й зовсім нескладно, ніби й логічно – але вони цього чомусь не роблять.

Чому?
Можливо, таки дуже (більше, ніж нам може здатися) важлива ота нова релігія споживання інформації, блискавично-стрічкова: тут і зараз, прогавив = втратив, пильнуй – бо втратиш і більше не знайдеш.
Можливо, не хочуть лізти в “чуже” болото – мовляв, блогоплатформи мають свій хліб, а це соціальна мережа – має свій.
Важко сказати, я не знаходжу відповіді.

Але, гадаю, якщо ФБ таки додасть для цих Notes архівні атрибути (якісь теги-рубрики-категорії-місяці) – занепад ЖЖ значно пришвидшиться; гуглівський блоґєр також неабияк постраждає, серйозно підкосяться ніжки й у тумблра з постероусом.

Чорт забирай, чому ФБ цього не робить???

Також по темі

Платформа для блога: ТРИ роки потому:)

g_i — Thu, 09 Jun 2011 17:09:06 +0000

Три роки тому думки з приводу блогоплатформ були такі, рік тому – трошки інакші;а тут взяв участь в дискусії “Інформпростір під впливом соцмедіа. Як змінюється журналістика” від Текстів.орг.уа та МедіаНексту; і почув уголос те, що давно уже літає поміж нас, але назвати це руки не доходили.
репортаж з події від Білозерської,
стенографія від Текстів.

Цитата Віталія Мороза:

Блогери – це всі ті, хто створюють контент на майданчиках, де вони самостійно реєструються. Користувачі ФБ і твіттеряни – теж блогери.

ось воно:) і я з цим уже згоден. Відповідно – усі ті майданчики є платформами для блогів.
Ми не бачимо там традиційних атрибутів блогу – архіву, тегів (десь уже починаються на ФБ) і навігації взагалі, подекуди толкового пошуку немає (ФБ), ніяких тобі обмінів лінками, та ще й обмеження довжини повідомлень, ну й “блог” взагалі ніде не фігурує (у твіттері – мікроблог ніби, ФБ – взагалі соцмережа).

Зберігся лише один атрибут: хронологічна послідовність публікацій; мабуть, усе інше – тепер уже змінні величини. Можуть бути, можуть не бути – це усе одно “блог” у нинішньому широкому розімінні, а ще у ширшому – “МЕДІА”.

Власне, цього слід було ждати (та й ждали, теж десь тут було про це) – блогосфера розчинилася у новому, де вона тепер, де її межі, та й навіщо її вже визначати окремо – дурні непотрібні запитання.
Усе змішалося, переплелося, й інтерес до цього усього хіба чисто академічний;
хто має блог – лінки на нові публікації усе одно, як правило, з’являються на ФБ та у твіттері; тобто читати РСС-ку якось уже й не так зручно: краще фб-сторінку лайкнути, чи із цікавим блогером затоваришувати там же, зафоловити у твіттері – так воно якось швидше, органічніше.
Та й відкоментити швидше і простіше прямо тут у ФБ – а не в блозі: сповіщення зручніше отримувати, лайкати можна, розшарити, особисте повідомлення авторові написати.

Скажу чесно, я тепер відслідковую усе через ФБ, в тому числі й блогові записи; це не значить, що ФБ поглинув блоги – просто він став надбудовою і місцем для фільтрування: бачу автора й назву посту, кілька слів анонсу – приймаю рішення чи цікаво читати далі; якщо ні – просто крутиш стрічку далі й усе (а в РСС-рідері не так само було?..).

Мабуть, час починати говорити про те, що блогосфери як такої (якою ми звикли її розуміти) немає;
є місця для публікування інформації – їх повно, користуйся зручним для тебе;
і – є архітектура інформаційного простору, тобто способи взаємодії, пошуку, структурування, “доставки” інформації.

Блогосфера раніше сама була і місцем для збереження й оприлюднення інформації – і такою собі впорядкованою структурою-архітектурою: різні рейтинги, топи, списки блогів, ті самі РСС-стрічки, френд-стрічки (а то й закладки у браузері) тощо.
Тобто в середині блогосфери можна було і опублікувати, і поширити інформацію, і забезпечити відсів, інтерактив та усе необхідне.

Тепер блогосфера все більше залишається лише місцем для фізичного збереження: поширення, відсів, інтерактив, тобто уся та система взаємозв’язків інформаційного простору – переходить до нових сервісів (серед яких і твіттер з ФБ).
При чому ці сервіси ще й перетягують добру частину ковдри блогосфери на себе: багато хто усе більше публікує інформації у мікроблозі чи статусах на ФБ, і усе рідше у блог;
та ще й “notes” на ФБ починають претендувати на повноцінні публікації.

При цьому всьому ніхто не вмер, нічого не загнулося: просто усе тече, усе змінюється.

Звичайно, для СНД жж рано списувати з рахунків (та й навіщо це нам?), і дай їм боже довгих літ здоров’я – але це вже, звичайно, не те, що було раніше; тепер це не зірка смерті – тепер це льодяна планета із базою повстанців…

Усе інтегрується з усім, але цікаво “хто кого” інтегрує: до ЖЖ залогінитися з-під ФБ можна, а ФБ без поняття хто такий ЖЖ.
Основні “інтегратори” у нас зараз (суб’єктивно) – ФБ, гугл, твіттер (когось можу пропустити); от вони і визначають архітектуру інформаційного простору, формують оту надбудову; і скоро, мабуть, геть розчинять в собі блогосферу.

**************************************
**************************************

До речі!
Сайт Тексти.орг.уа існує на пожертви читачів; хто ще не читає – зверніть увагу, ну а якщо подобається і є можливість – підтримайте:)
поки що мені дуже подобається те, що вони роблять – такі собі піонери нашого медіапростору

Також по темі

Про контент – “швидкий” і “повільний”, у тому числі платний

g_i — Mon, 06 Dec 2010 15:06:16 +0000

За підтримки:
Автолюбитель! Читал автоновости украины?

Під “швидким” контентом (інформацією) у цій публікації – розуміємо короткий; такий, що час на його прочитання-обробку займає мінімальний час. Наприклад, запис у твітері.
Під “повільним” контентом розуміємо навпаки – наприклад, “Війна і мир” Толстого. Або ще краще – повна збірка творів В.І.Лєніна.

Моя непідтверджена гіпотеза -
1. В онлайні споживається значно менше інформативного (і розважального) “повільного” контенту, ніж в офлайні.
2. Зростає запит на “повільний” онлайн-контент.
3. Цей “повільний” контент вимагає певних особливостей при публікації та розповсюдженні.
4. “Повільний” онлайн-контент є і буде безпосередньо чи опосередковано платним.
5. “Повільний” онлайн та офлайн контенти невдовзі стануть абсолютно ідентичними з точки зору сприймання (ненадовго – потім “перекос” піде в інший бік). Але поки що мають відмінності.

Онлайн взагалі асоціюється зі швидкістю – швидкість доступу, швидкість комунікації, швидкість поширення; мабуть – і швидкість споживання також входить до комплекту. А через швидкість – отримуємо велику кількість на виході. Чи велику кількість таких собі “заголовків” (до них відношу також і твіттер-повідомлення з лінками на різні матеріали), із яких добираються для прочитання одна-дві “повільніші” інформації.

Я думаю, шо якшо порівняти читання веб-сторінки з читанням паперового носія (наприклад, журнала); узяти абсолютно подібні матеріали, рандомізовану вибірку читачів – і дати їм читати інформацію, яку вони завідомо не візьмуться дочитувати до кінця; то “паперовий” читач довше пробігатиме “по діагоналі” не настільки важливий для нього некст, аніж “веб-сторінковий”; і в цьому “пробіганні діагоналлю” допробігається далі (не знаю на скільки – на абзац, два, три? але далі) вглиб тексту.
Причин багато і список зовсім не вичерпний:
- онлайновий читач за замовчуванням налаштований на більшу швидкість
- офлайновий не може взяти до рук одночасно 5 журналів і читати їх усі, а в онлайнового може бути відкрито до кількох десятків вкладок у браузері з, по суті, різними “журналами” (за аналогією до офлайну)
- розпорошення концентрації: онлайновий читач одночасно і читає, і бачить спливаючі вікна зі сповіщенням про нові твіти/листи на пошту/повідомлення у чаті/тощо.

Звичайно і безперечно – серйозні фахові необхідні для роботи (чи такі, що мають істотну значущість з інших причин) статті навіть величезних об’ємів однозначно будуть читатися дуже навіть уважно, від початку до кінця; незалежно від онлайну-офлайну. А статті з посиланнями на інші джерела, прикладами кодів тощо – “повільний” контент, який значно зручніше опрацьовувати через веб.
Читання літератури (в т.ч. художньої) – тут вже просто кому як зручніше.

“Повільний контент” йде в онлайні на ура – у першу чергу, професійний; тобто писаний професіоналами для професіоналів, або ж професіоналами для широкого загалу. І у другому випадку, як правило, це не окремі веб-проекти, це трансляції чогось; як сайт “дзеркала тижня” наприклад чи якогось іншого видання. А якщо і окремий – значить, тематика його максимальна близька до ай-ті, мережі тощо.

Інтернет-аудиторія дорослішає. Тепер їй хочеться читати не про те, як у кого у школі споживають алкоголь чи в чиєї старости унівєрської групи більший розмір грудей.
Тепер вона читає й про усе те, про що читають люди відповідного віку незалежно від рівня розвитку технологій та способів поширення інформації: робота, здоров’я, бізнес, родина, дозвілля, політика, усе що завгодно.

Разом з тим, веб міряє “оптимальні площі” “першими екранами” і подібними інструментами; мовляв, те, що одразу кинеться в очі – те прочитають, два абзаци нижче ніхто ніколи не побачить; а певну кількість знаків – і що далі навіть пошуковик знати не хоче [звісно, багато хто в онлайні це вже давно переріс - але менш якісна маса ще сповідує подібні цінності].
Гадаю, з цим треба боротися; з таким чисто “поведінковим” сприйманням читача (відвідувача). Мовляв, побачить цукерочку у перші 36 мілісекунд перебування на сайті – залишиться, не побачить – втече й ніколи не повернеться.
Боротися з цим – на рівні окремих блогів, інформаційних сторінок, видань тощо; думаю, у розрізі цього різниці між особливої немає:
1. Виховувати читача
- давати розгорнуту інформацію, привчати до такої
- правильно поширювати таку інформацію
- одразу налаштовувати на сприймання саме такої, “повільної” грунтовної інформації
- плата за контент – найкращий важіль для серйозного сприймання споживачем
- дотримуватися “редакційної політики”
- не робити різких маневрів
2. Зробити споживання повільної інформації комфортним:
- зручний шрифт, розставлення акцентів
- темпоритм інформації, структурування
- що “повільніший” контент – тим “повільніше” його оновлення: величезні інформації, результати спостережень, досліджень, розслідувань тощо – можуть залежно від розмірів і складності з’являтися раз на тиждень, місяць, квартал тощо
3. Оформляти таку інформацію відповідно
- повільна інформація одразу має сприйматися як така, візуально
- повільному контенту – “повільне” оформлення, тобто вигляд: кольори, фактури, шрифти тощо
4. Виховуватися читачем
- відслідковувати сприймання “повільного” контенту, адекватно реагувати
- перебирати діючий досвід від офлайнових контент-видавців
5. Мати адекватну віддачу
- “повільний” контент задля власної розваги не розраховуючи на жодну віддачу не варто; це серйозна праця, серйозний час – які марнувати не варто
- віддача – або прямі платежі за контент, або непряма вигода.

Виходячи з останнього пункта, уже можна сказати, що “найповільнішим” контентом буде платний контент – такий, як у нью-йорк таймс наприклад.
Звідти ж виходячи, можемо стверджувати, що “повільний” контент самотужки десь там у себе в блозі (якщо ви не публічна розкручена особа чи крутий фахівець) розміщувати ставатиме дедалі нераціональніше.
Уже давно діє система веб-журналістики, коли онлайн-видання плотять своїм авторам за контент. А то й наймають їх на постійній основі.
Писати у себе в блог і безкоштовно – чи писати те саме до колективного суб’єкта інформаційної діяльності, під своїм же іменем і за гроші?
Індивідуалізм, однак, також недооцінювати не варто – ринок онлайн-контенту цілком об’єднуватися в такі собі інформаційні осередки також не буде.

Онлайновий та офлайновий контент (починаючи від певних мінімальних об’ємів) стрімко наближаються одне до одного – за змістом, формою, структурою, ВАРТІСТЮ.
Але відмінності між їх сприйманням усе ж варто враховувати, принаймні, поки що.

********************
Звертався нещодавно за порадою до Надії, Ярослава і Сергія – відгукнулися, допомогли; дякую!

Також по темі

Платформа для блога: два роки потому

g_i — Thu, 24 Jun 2010 17:12:22 +0000

Більше двох років минуло з того часу як я писав тут про платформу для блогу (Платформа для блога: обираємо оптимальну) – мабуть, можна сказати, що з того часу певна кількість води таки кудись утекла; і що зараз особисто я трошечки по-іншому бачу основні моменти стосовно теми.

Головне – гадаю, наразі для блога (суто БЛОГА, а не ще чогось) найкраща платформа – blogger.com.

В певні давні часи було страшенно цікаво бавитися із вордпресом – ждали виходу нових версій, оновлювали, ділилися враженнями, робили огляди і все таке.
Але добре – ну раз таке, два, три, десять… але на якись енний раз – хіба дивно, що це все візьме й набридне?
Як блогер я хочу просто писати в блог. Щоб це було без проблем, доступно й швидко, і без усілякого “антуражу” в довісок. Часу на писання стає усе менше, “гратися” з усіма тими приколами бажання просто пропадає.

Правда, окрім гуглівського блогера ще є чимало шарових таких собі блогохостингів. Але навіщо? Є сервіс якому нічого не бракує, який точно не візьме й не “впаде” якось коли йому заманеться, до якого писано-переписано маса корисних речей (шаблони оформлення, прибамбаси тощо); і до якого до того ж можна легко й просто безкоштовно прикрутити нормальний домен.

Не знаю, завжди було важко розуміти людей, які ведуть блоги на мейл.ру, на меті.уа чи ще якихось подібних незрозумілих сервісах (ЖЖ стоїть осторонь – бо це така собі замкнена спільнота зі своїми специфіками й, можна сказати, філософіями); такий факт про якусь людину говорить явно не на її користь.

Що ж монетизація? – а нічого. Біржі лінків і так несерйозна штука, а людські способи монетизації цілком доступні й для блогу на блогспоті.

Ось приклад гарного блогу, суто блогу – 3G в Україні Юрія Новоставського.
Щось йому бракує? – гадаю, ні.

Навіщо витрачати зайвий час, навіщо розбиратися із зайвими тонкощами; іншими словами – навіщо платити більше?
То рідний хост “впаде”, то гацкери зламають, то рахунок за той самий хост сплачувати потрібно, то БД перевантажено, то ще щось.

Певна річ, роздуми суто суб’єктивні, – але, гадаю, наразі філософсько-ідеологічно ближчої до блогінгу платформи, аніж блогспот, немає.

Також по темі

Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблог на WordPress

g_i — Tue, 11 May 2010 17:55:07 +0000

Коли йде мова про блоґінг (БУДЬ-ЯКИЙ, у тому числі й фото) – однозначно окремим пунктом завжди має йти вордпрес. Тому -
Продовжимо цикл публікацій про фотоблоги і фотоблоґєрство саме такою темою.

************************
Усе з циклу “Фотоблоги і фотоблоґєрство”:
1. Фотоблоги і фотоблоґєрство: введення в тему
2. Фотоблоги і фотоблоґєрство: порівняння платформ
3. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблоґґєрські спільноти
4. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблог на WordPress
5. Фотоблоги і фотоблоґєрство: монетизація фотоблога та фотоґрафєрської діяльності
************************

Отже, вордпрес.
Коли ми розглядали тему “порівняння платформ“, серед них, певна річ, і був вордпрес.
Дозволю собі нагадати що я тоді написав про нього:

1. WordPress (стенделоун).
Що потрібно: власний хостинг, домен, відповідний шаблон оформлення (якщо хочемо канонічний фотоблог; або ж довільний шаблон – якщо ні).
Що дуже важливо для платформи-стенделоуна: дозволяє завантажувати фоти як через сам двигунець до себе на сервер, так і використовувати фоти, розташовані де-інде (я, наприклад, заливаю фоти на яндекс-фоткі, а вже звідти використовую за потребою).
Переваги – дає нам абсолютно увесь інструментарій з управління контентом; гарно усім нам знайомий;
недоліки – має купу “зайвих” з точки зору фотоблогінгу функцій.

ОБОВ’ЯЗКОВО БУДЕ ПУБЛІКАЦІЯ про фотоблог на вордпресі окремо – писати є про що.

Зараз, більш аніж через півроку після написання цих слів – можливо, мені вже не здається, що варто аж настільки розписувати щоб “писати було про що”. Але тим не менш.

Отже, до чого зводиться проблема організації фотоблогу на вордпрес:

Організація фотоблогу на вордпрес зводиться у кінцевому підсумку до вибору, встановлення та налаштування шаблону оформлення для Вашого фотоблогу.

Тут важливими є параметри:

1. Канонічність бажаного фотоблогу.
2. Фотографії – будуть знаходитися на власному сервері (завантажені через сам вордпрес) чи на сторонньому (як правило, фотохостинг); тобто – це завантаження фото з локальної машини чи через вказання гіперлінка.
3. Постійний розмір фото (однаковий для усіх) чи гнучкий (одне фото може бути одного розміру, інше – іншого, і дизайн при цьому не зазнає візуальних небажаних метаморфоз).

Вимоги до шаблону оформлення фотоблогу на вордпрес:

1. Сторінка архіву – має бути і має бути канонічною, тобто складатися із прев’юшок.
2. Сторінка з теґами-категоріями (для елементарної навіґації).
3. Основний елемент дизайну – це фото. Усе інше має лиш полегшувати і покращувати сприймання фоторобіт.
4. Одночасно на сторінці – одна фота (крім архіву де багато прев’юшок).

Таким чином, отримуємо повний інструментарій щодо самостійного відбору вподобаної теми (яка б найбільше імпонувала індивідуальному фотомистецтву).
У мережі насправді дуже багато фотоблогових тем для вордпрес (гугл збрехати не дасть); але переглядаючи відповідні списки можна легко побачити, що далеко не усі теми, що мали би бути фотоблоговими, є такими; а ще більше тем ведуть у безмежне 404.

Особисто я свій фотоблог організував на шаблоні Spotless 1.0 від Наталки, арґентинської веб-дизайнерки.
Ось вона пропонує шість різних варіацій власного бачення фотоблогу – які, однак, по суті, є одним трошечки видозміненим шаблоном з невеличкими відмінностями.

Класифікуючи за наведеними вище параметрами, фотоблог з цими (і подібними) шаблонами буде: канонічний, із можливістю публікації фоти через гіперлінк, зі змінним (гнучким) розміром фоти.
Як на мене – якраз те, що треба (справа у тому, що раніше користувався шаблоном який вимагав конкретної ширини фоти у 640 пікселів – що можна легко зрозуміти переглядаючи “ранні” публікації у фотоблозі).

Отже, з чим ми зтикнемося після того як визначимося із конкретним (“своїм”) шаблоном?
У першу чергу з тим, що він вимагатиме, як правило, використання якогось потрібного йому плаґіна; але тут же нам пояснять як його налаштувати – труднощів виникати не має.
Далі – “косметичне” доведення (тут уже кожен блоґєр індивідуально і творчо підходить до справи);
і, головне, – власне, сам порядок публікації.
Якщо ви завантажуєте фоту безпосередньо з локальної машини – як правило, прев’юшка для архіву створиться сама.
Якщо (як у моєму випадку) ми публікуємо через вказання гіперлінка – то маємо одразу мати їх два: перший – сама фота, другий – її прев’юшка (зменшена) для архіву. У мене прев’юшки розміром 128на85 – але розмір може бути який завгодно, і необов’язково вони мають бути однакові (ось бачимо приклад різних прев’юшок і як це виглядатиме).

Сама публікація виглядає наступним чином:
Пишемо назву посту;
У полі контенту – лиш зображення:

Далі – теґи-категорії;
Потім – у тому ж форматі адреса на прев’юшку в полі “EXCERPT”:

Тиснемо “публікувати” – і готово: на головній бачимо останню фоту в повний розмір, у архіві – її прев’юшку.

*****************************************
*****************************************

Ось так: якщо лишнім думки не забивати, то усе досить швидко і просто;
і, звісно ж, потрібно пам’ятати повсякчас (ніяк не втомлюсь це повторювати): фотоблог – це у першу чергу ФОТОГРАФІЇ, а вже у другу-третю-десяту – домени-шаблони-двигунці-платформи тощо.

Отже, фотографічного (і будь-якого іншого також) натхнення нам усім, швидкого автофокусу, влучної експозиції, невмирущого затвора та твердої руки що ніколи не втомиться тримати фотокамеру:)

Також по темі

Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблоґґєрські спільноти

g_i — Mon, 30 Nov 2009 21:18:41 +0000

Постараємось знову дати не тільки якись такий сякий перелік – але й простеньку технологію формування його кожним особисто виходячи з індивідуальних уподобань.

Певна річ – фотоблоґґєрських спільнот, взагалі, є дуже і дуже і дуже багато; це у нас чомусь ця справа є якоюсь не надто популярною – з іншого боку, тут просто каталог блогів пробували-пробували запустити і якось воно не надто… не те що робити ФОТОблоґґєрську спільноту. Мабуть, ще не час.
Але чому б не інтегруватися до світового співтовариства? Фото – така чудова штука, що не потрібно знати мову фотографа аби захоплюватися його роботами; тому фотоблоги – вони без кордонів!

Одразу варто відмітити:

Фотоблоґґєрська спільнота – розумітимемо під цим поняттям якись ресурс (каталог, список тощо) куди можна додати свій власний фотоблог (чи стенделоунівський, чи облаштований на якомусь сервісі); і де існує на певному рівні комунікація між фотоблогєрами.

Тобто Флікр – це не фотоблоґґєрська спільнота. Це спільнота фотографів (хай навіть і фотоблогова площадка); і навіть якщо ті фотографи одночасно являються і фотоблогєрами – то тут вони усе одно виступають у якості фотографів.

Робимо наступне: йдемо на photoblogs.org і бачимо тут же на головній “Hot Photoblogs” – з поясненням: Sites that have generated the most interest among Photoblogs.org users over the last few days. This list is constantly updated in real time:

А далі – дивимося хто яких спільнот кнопки чи лінки публічно презентує; отримаємо – топовий список фотоблоґґєрських спільнот, до яких долучаються топові фотоблоґґєри:

http://photos.vfxy.com/ – 8 посилань
http://www.coolphotoblogs.com/ – 8 посилань
http://www.photoblogs.org/ – 7 посилань
http://photoblogawards.com/ – 3 посилання
http://www.photoblog-community.com/ – 2 посилання
http://www.photofriday.com/ – 1 посилання

Ось так – здивовані? Усього лиш шість… Це абсолютно логічно: бо не будуть топові фотоблогєри вішати на свої фотоблоги по десятку різних кнопок і текстових лінків на усілякі каталоги, спільноти тощо. Максимум – п’ять штук.
=========//// лінків далі більше не буде
=========//// тож якщо окрім них нічого не цікавить – можна і не читати

Ні-ні, звісно, цей список є дуже невичерпним – адже є ще (хоч і обіцяли, шо лінків більше не буде…)
http://www.photoblogdirectory.net/
http://photoposts.net/
http://photoposts.ws/
…..
і ще десятки-сотні різних подібних, які знайти зовсім нескладно. Але – чи потрібно?.. Чи варто?.. Навіщо, зрештою?

Чого усім нам бажаємо і що рекомендуємо – це якраз оці п’ять топових спільнот (і ці номери – зовсім не порядок ранжування, усі вони, безперечно, заслуговують на належну увагу!):
1. http://photos.vfxy.com/
2. http://www.coolphotoblogs.com/
3. http://www.photoblogs.org/
4. http://photoblogawards.com/
5. http://www.photoblog-community.com/

Кілька слів про кожен (дійсно кілька – обіцяю не розтягувати задоволення), і то – більше по формі аніж по суті (далі буде чому):

http://www.photoblogs.org/
Реальний монстр. Починався у 2002-му з 15-ти фотоблогів, а тепер розрісся до 37,681!
Сюди треба додаватися, додаватися – і ще раз додаватися; і сюди – як нікуди:)

http://www.coolphotoblogs.com/

Не бачу скільки тут учасників – але спільнота реально крута. Аналогічно – додаватися і не баритися.

http://photos.vfxy.com/

Тут статистика значно скромніша: 5584 учасники. Але – тим не менш, тим не менш…

http://www.photoblog-community.com/

5321 фотоблог у цей момент. Характерно – розподіл на три основні категорії: “Загальна”, “Урбанія”, “Природа”.

http://photoblogawards.com/
А оце вже справа неабиякого престижу:)
Додавати туди свого фотоблога – однозначно потрібно. При чому – щороку. А ще – ДУЖЕ варто оцінювати інші блоги: на кожній їх сторінці показує хмаркою тих, що проголосували за блог – із посиланням на профайл у фотоблогавардсі.
Кандидатів уже – 2553, немало.

===============================

А тепер – головне.

Долучитися до цих спільнот – це гарно; але “мертвий” акаунт нічого окрім рідкісних кліків та деякої індексації пошуковиками не дасть. Тут треба тусуватися – тоді буде результат.
Бездумне ж додавання фотоблогу до десятків тематичних каталогів та спільнот – марна трата часу; а десятки різного роду кнопок та посилань на них – публічна ознака несмаку.

Саме тому ці п’ять лінків – це є вичерпний список. Мало того – навіть ці п’ять дай Боже освоїти хоча б на 40% потенційної віддачі.
Взагалі, кому що до душі припаде і хто де вирішить залишитися до гурту – це суто індивідуальна справа; але www.photoblogs.org таки потрібно, мабуть, брати до уваги у першу чергу.

Звідси ж випливає чому “більше по формі, аніж по суті” ми розглядали оці п’ять запропонованих спільнот. Тому і “по формі”, що тут потрібно реєструватися, додавати, вникати – і докладно розбиратися; кілька слів про те, що от ця спільнота – “така-то”, а оця – “трішечки інше”, – нікому нічого доброго не принесуть. Абияк – потрібно йти і реєструватися, йти і додавати свої фотоблоги, йти і дивитися шо там до чого і шо там по чому.

Отже – реєструємося і дивуємося скільки є на світі супер-мега-гіпер-козирних фотоблогів!

По темі – все:)

***************************************
***************************************

За підтримки:
Где велосипед – там и здоровье. А купить велосипеды можно легко, просто и недорого. Кроме того, велосипед – экологически чист и весьма экономен.

***************************************
***************************************

Ну і кілька мережевих побрехеньок, куди ж без них:
Сергій про юзабіліті трошки згадав (ага-ага, а я у суботу на цілому юзабіліті-кемпі був! отак:) );
Уавебстар у самому розпалі; Ярослав, схоже, повернувся до активного блогєрського життя (хоч і не надто активного); а Надія стверджує, що завтра виповнюється 17 років УАнетові…

Що ж – гарних усім фотографій, творчого натхнення і визнання з боку світової фотоблогєрської спільноти!

Також по темі

Фотоблоги і фотоблоґєрство: порівняння платформ

g_i — Sun, 11 Oct 2009 15:52:19 +0000

Як ми вже знаємо, фотоблог може базуватися на абсолютно будь-якій платформі, і розмаїття їх неабияке.

Щоб дуже швидко і просто переконатися у цьому – дивимося список фотоблогів у DMOZ (яких тут аж 177). Усі, звісно ж, дивитися толку немає, але якщо переглянути хоча б перші десять-п’ятнадцять – то бачимо:
- є один на двигунцеві Movable Type – НЕ фотоблоговий спеціалізований двигун;
- є один – просто організована трансляція з Флікра;
- є один на вордпресі (але оформлений явно під піксельпост);
- є один взагалі невідомо-що;
- є один на блогєрі!

Тобто – розміїття платформ для фотоблогів, які використовують фотоблогєри у світі, дійсно вражаюче!
Це потрібно усвідомити перш за все – що жоден докладний розбір фотоблогоплатформ не буде і не може бути повним чи вичерпним, а також – що кожен такий розбір буде суб’єктивним.

Разом з тим, багато є спроб виокремити “найпоширеніші” фотоблогоплатформи. Ось, наприклад, тут добродії пропонують нам голосування під назвою “Your favoured photoblog tool“, а як варіанти відповідей – лише “Pixelpost“, “Wordpres“, “Blogspot“, “Aminus3“, “Other“.

З іншого боку – варто подивитися якими платформами користуються наші українські фотоблогєри (що буде досить релевантним для нас, адже можна однозначно стверджувати, що наші вітчизняні люди не будуть іти якимись “дороговартісними” чи надто складними шляхами; з іншого боку – що низькоякісного продукту також переважно не пропонуватимуть).

Для цього звернемося до сервісу coolphotoblogs.com, до розділу “Cool Photography Blogs – Ukraine“, отримуємо 19 таких, що відкриваються; із них – на таких платформах:
1. WordPress (стенделоун) – 6
2. Blogspot (блогоплатформа, не спеціалізована) – 6
3. Pixelpost (стенделоун) – 3
4. Livejournal.com (блогоплатформа, не спеціалізована) – 2
5. Aminus3.com (фотоблогоплатформа, спеціалізована) – 1
6. WordPress.com (блогоплатформа, не спеціалізована) – 1

Із яких, до речі, лише 7 “канонічних” фотоблогів – при цьому маємо змогу спостерігати масу гарних (ДУЖЕ гарних) фотоблогів, організованих довільним чином. Що іще раз говорить нам про велику-превелику умовність поділу блогів на канонічні і неканонічні. Головне – щоб він був гарний, і щоб фоти були гарними.
Звісно, 19 фотоблогів – вибірка не надто репрезентативна, але усе ж я переконаний, що принаймні основні фотоблогоплатформи, які використовуються українцями, вона репрезентує абсолютно чітко і точно. Їхня порівняльна популярність – так, тут її не визначити, тому що на тому ж ЖЖ існує, фактично, дуже багато фотоблогів, які своїми авторами не ідентифікуються як такі і які, звісно ж, ніде по фотоблогєрських спільнотах не зареєстровані.

Також що характерно – ніхто не ідентифікує свої акаунти на Флікрі, яндекс-фотках тощо як фотоблоги; і це таки справедливо і правомірно.

Що ж, розглянемо потенціал усіх найпопулярніших в Україні фотоблогоплатформ, спробуємо порівняти їх за певними ознаками.

1. WordPress (стенделоун).
Що потрібно: власний хостинг, домен, відповідний шаблон оформлення (якщо хочемо канонічний фотоблог; або ж довільний шаблон – якщо ні).
Що дуже важливо для платформи-стенделоуна: дозволяє завантажувати фоти як через сам двигунець до себе на сервер, так і використовувати фоти, розташовані де-інде (я, наприклад, заливаю фоти на яндекс-фоткі, а вже звідти використовую за потребою).
Переваги – дає нам абсолютно увесь інструментарій з управління контентом; гарно усім нам знайомий;
недоліки – має купу “зайвих” з точки зору фотоблогінгу функцій.

ОБОВ’ЯЗКОВО БУДЕ ПУБЛІКАЦІЯ про фотоблог на вордпресі окремо – писати є про що.

2. Blogspot (блогоплатформа, не спеціалізована).
Що потрібно – завести акаунт на Blogspot, обрати шаблон оформлення.
Що дуже важливо для не блогоплатформи – можна безкоштовно “прикрутити” нормальне доменне ім’я.
Переваги – дуже просто створити фотоблог, не вимагає жодних витрат.
Недоліки – канонічного фотоблогу тут не зробиш; крім того – жодної фотоблогєрської спільноти тут не знайдете. Фактично отримуєте ізольований фотоблог, який самостійно потрібно інтегрувати до відповідних спільнот. Так, використовуючи стенделоун маємо те саме – але стенделоун при цьому дає нам масу додаткових можливостей, а тут їх усіх просто немає.
Разом з тим – досить популярна серед українців, як бачимо, фотоблогоплатформа.

3. Pixelpost (стенделоун).
Що потрібно – хост, домен, плюс – багато місця на сервері.
Що важливо – це спеціалізована фотоблогоплатформа, розроблена спеціально для ведення фотоблогу. Тут при завантаженні свого фото визначається EXIF-інформація (може виводитися автоматично і чим фоткано, і коли, і якими параметрами тощо). Звісно ж – теґи, РСС, коментування тощо.
ЦЕ БЕЗ ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ НАЙПОПУЛЯРНІШИЙ, МАБУТЬ, У СВІТІ спеціалізований фотоблоговий двигунець; дуже популярний на Заході.
Переваги – нічого зайвого, усе зроблено виключно під фотоблог; але для фотоблогу – повний набір опцій. Ніякого фотоблогу, окрім канонічного, тут не зробиш;)
Недоліки – усі фоти мають бути завантажені через двигунець до себе на сервер. Інакше – ніяк. Ось чому, власне, цей двигунець у нас і не надто популярний: навіщо платити більше, коли можна налаштувати вордпрес так, що зовні й не відрізниш від піксельпосту ніколи – і при цьому використовувати самі лиш лінки на фоти; не займаючи на хості зайвого місця?
Так, лиш один недолік – але дуже і дуже для нас істотній.

Ось тут можна побачити як він виглядає “в дії” – і ззовні, і адмінка.

І – так, є й інші спеціалізовані фотоблогові двигунці. Ось, наприклад, photostand.org. Але вони, схоже, не є такими популярними. А популярність для двигунця – це дуже важливо: адже це забезпечує ресурс для його розвитку, плюс – різні плагіни, доповнення, шаблони оформлення тощо.

4. Livejournal.com (блогоплатформа, не спеціалізована).
Що потрібно – зареєструватися, обрати (чи написати самим) шаблон оформлення.
Що дуже важливо – це соціалізація, можливість донесення своїх фото до шановної громади прямо в середині платформи. Маючи певну кількість ЖЖ-френдів – певна їх кількість постійно бачитиме у френд-стрічці Ваші фоти.
Переваги – безкоштовність, простота, соціалізація.
Недоліки – канонічного фотоблогу тут не зробиш. Крім того – доменне ім’я буде ЖЖ-шного типу. А ще – купа зайвої реклами.
Загалом – має право на існування, і існує у величезних обсягах (внаслідок популярності ЖЖ-платформи у нас), але таки дійсно: небагато ЖЖ-шних блогів ідентифікуються власниками як саме ФОТОблоги.
Багато навіть можна знайти пречудових ЖЖ-шних спільнот, фактично – колективних фотоблогів.

5. Aminus3.com (фотоблогоплатформа, спеціалізована).
Дійшли до дуже цікавого і відносно нового.
Що потрібно – зареєструватися (це дуже просто і швидко), налаштувати свій профіль, обрати шаблон оформлення (досить широкий вибір); почати постити свої фоти.
Що дуже важливо – це спеціалізована фотоблогєрська спільнота. Тобто донесення до цільової громади колег своїх фотографій дуже просте; мало того – на головній виводяться і останні популярні фотографії, і останні коментарі.
Переваги – безкоштовність, спеціалізованість, наявність спільноти колег-однодумців; гарне фотоблогєрське оформлення шаблонів. ТАКОЖ виводить EXIF-інформацію, при завантаженні фоти можна проставити водяні знаки, додати різні ефекти тощо: усі потужні інструменти в наяві.
Недоліки – доменне ім’я у вигляді www.yourname.aminus3.com. Чесне слово – я вважаю, що могли б придумати якись набагато приглядніший домен другого рівня, якись цікавіший, більш фотографєрський… чи навіть фотоблогєрський.
Загалом – дуже цікавий спеціалізоаваний сервіс, варто звернути увагу!

Ось, наприклад, я тут зареєструвався і додав для проби одну фоту, дивимось – http://bezlimitchyk.aminus3.com/: як бачимо, зображення виводить із шириною 800 (завантажував оригінал). Праворуч – EXIF data, теґи; внизу – форма для коментування. Втім, це – лиш дефалтовий шаблон, а їх тут ой як багато.
Що ще позитивно – коли додаєш фоту, обираєш одну із запропонованих категорій; виходить – коли хтось шукатиме цю категорію, то Вашу фоту також виведе (ця уніфікація – це дуже добре, адже кожен ту саму по суті категорію назве для себе якось по-іншому).

Цікаво реалізовано архів; у мене архів, певна річ, дивитися не варто (одна лиш фота..), а ось тут дивимось: і пошук, і РСС, і теґи, і коментарі, і назви фот за категоріями – усе дуже цікаво і органічно розмістилося на одній сторінці.

Ще – дуже цікавий оцей їх розподіл за “днями”: у архіві, як бачимо, пише також, наприклад, фота така-то: день 148. Такий собі натяк на “літописність” якусь певну… цікаво, досить цікаво.

Тобто структурування і каталогізація фотографій та фотоблогєрів дуже гарно реалізовані: і за категорією (уніфікована система категорій, про це вже згадували), і за теґами, і за КОЛЬОРОМ, і за датою!
А фотоблогєрів – топ, найновіші, за КРАЇНОЮ.

Разом з тим – на сервісі лише 30 українських фотоблогєрів.

Загалом – враження виключно позитивні. Шкода лиш, що ця доменна адреса така “цікава”…

6. WordPress.com (блогоплатформа, не спеціалізована).
Що потрібно – зареєструватися, налаштувати профіль, обрати ШАБЛОН (серед яких є і один спеціалізований фотоблогєрський!).
Що важливо – можна (НЕ безкоштовно) прикрутити доменне ім’я, є певний (обрізаний..) інструментарій з арсеналу двигунця вордпрес, є натяки на комунікацію в середині спільноти (хоча Україна тут якось майже зовсім не представлена…). Фоти можна заливати як на сервер сервісу, так і постити через посилання на фоти.
Переваги – безкоштовність, багато налаштувань з арсеналу вордпресівського двигунця, можливість (потенційна) комунікації в середині сервісу. А ГОЛОВНЕ – є дуже навіть непоганий спеціалізований фотоблогєрський шаблон, який видасть абсолютно канонічний вигляд і функціонал фотоблогу.
Недоліки – і вордпрес обмежений конкретно, і доменне ім’я буде вигляду www.youname.wordpress.com; а якщо змінити – то це не безкоштовно.

Тепер – нюанси (ВАЖЛИВІ).
На прикладі створеного мною для проби фотоблогу kolyorove.wordpress.com.
Фотоблогова тема оформлення – це Monotone by Noel Jackson / eight6. A photo blogging theme. Colors change to match the photo.
І дійсно – тема сама міняє колір фону залежно від кольорів на фоті: клікаємо на попередні фотографії і бачимо як тема то світленька, то коричнева, то синенька тощо.

Тут можемо побачити цікаву річ: у формі додавання публікації просто під фотою пишемо будь-що стосовно неї (чи навіть НЕ стосовно..) – і усе це буде розташовано нижче, під назвою фоти. У цьому випадку це “От настав час подивитися де воно текст розмістить і як воно…..”
Я б сказав – це класно.

Фоти можна як заливати на їхній сервер, так і публікувати з лінків на сторонньо розміщені фоти. АЛЕ безкоштовно можна використати лише 3000 мегабайтів їхнього простору!
АЛЕ- є різниця у цьому конкретному випадку яким чином завантажено фоти: дивимося на сторінку архіву, і можемо помітити, що прев’юшки – це або просто ПОВНОРОЗМІРНА ЗМАСШТАБОВАНА ФОТА (тобто трафіку їстиме відповідно!), або таки дійсно менша прев’юшка.
Суть ось у чому: якщо фота завантажена через сервіс і розташована тут же на їхньому сервісі – то формується її прев’юшка (розмір якої можемо задавати в опціях); тут це, наприклад, афіша – прев’юшка якої у розмірі 125*176 змасштабована до 53*75. А УСІ ІНШІ – це повнорозмірні зображення, просто змасштабовані.
Що означає наступне: якщо таких буде багато (наприклад, в архіві буде понад 100 фот не залитих на вордпрес.ком, а взятих зі стороннього сервісу і тут опубліковані лише через посилання на фоту) – то сторінка архіву важитиме багато.

===========================

Ось, власне, і усе, що хотілося донести до шановного панства з приводу фотоблогових платформ.
ДУЖЕ хочеться ще раз наголосити:

скільки є на світі двигунців і скільки є на світі різного роду блогоплатформ – стільки є й ФОТОблогових платформ. Тому що де можна додати зображення – там можна організувати й фотоблог.

І на початку публікації ми мали змогу у цьому дуже гарно переконатися.
Але разом з тим – як бачимо, наш, український сегмент мережі презентує нам переважно фотоблоги саме на розглянутих платформах; і це дуже обумовлено самими властивостями наших мережевих приференцій: так, той же ЖЖ у багатьох країнах є ЗОВСІМ непопулярним – відповідно, ніхто там у ЖЖ собі фотоблога й не облаштує. В той час як у нас ЖЖ – дуже поширений, як наслідок – маса фотографій, маса тематичних спільнот тощо.

Крім того – наведеної інформації абияк абсолютно вистачить для обрання фотоблогової платформи за будь-якою із релевантних ознак, за власними уподобаннями.

Головне – любити фотографію, любити фотографувати, насолоджуватися процесом; тоді – на будь-якій платформі (навіть на найекзотичнішій та найдивовижнішій) можна буде облаштувати собі дуже гарного фотоблога.

========================

Усім – натхнення, чудових осінніх фотографій, і – до скорих (сподіваюсь) зустрічей!:)

Також по темі

Your Journal – Your Money або ЖЖ зафрендив Гугла

g_i — Tue, 22 Sep 2009 07:38:36 +0000

Насправді, новина дуже коротенька і простенька:

у ЖЖ тепер можна буде завішати собі гугл адсенс (як на blogspot.com).
Для цього треба:

1. A paid account on LiveJournal: If you don’t have one, click here (it costs from $19.95/year).

2. Next, click here to sign up for a Google AdSense account or to associate your existing AdSense account with your LiveJournal account.

3. Complete the easy sign-up process and choose the type of ads you wish to display.

4. Keep posting and start earning extra income now.

Ще – We’re really proud to be in partnership with Google. You can read more about it here.

В принципі – ДАВНО потрібно було це зробити: може, менше би джинси по ЖЖ бігало (хоча – сумніваюся…); словом – можна буде ЖЖшнікам трошки на адсенсі заробити.
З чим їх, ЖЖшніків, щиро і вітаємо:)

Також по темі

Фотоблоги і фотоблоґєрство: введення в тему

g_i — Tue, 15 Sep 2009 20:41:05 +0000

За підтримки:
Вже досить давно існує спільнота “Віддам задарма” – пам’ятаю, якось заходив і подумав ще собі, шо треба буде якось потім прийти ще і подивитися шо там новенького і як розвивається. Як виявилося, у мене по Чернівецькій області ніхто тут нічого не віддає, і до тепер не віддавав(

****************************************

Усе з циклу “Фотоблоги і фотоблоґєрство”:
1. Фотоблоги і фотоблоґєрство: введення в тему
2. Фотоблоги і фотоблоґєрство: порівняння платформ
3. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблоґґєрські спільноти
4. Фотоблоги і фотоблоґєрство: фотоблог на WordPress
5. Фотоблоги і фотоблоґєрство: монетизація фотоблога та фотоґрафєрської діяльності
****************************************

Тема фотоблогів і фотоблоґєрства цікавить мене вже досить давно; а свої пошуки стосовно фотоблогових двигунців загалом та шаблонів оформлення для вордпресу зокрема – вони вже давно виросли у масштабах настільки, що давно вже назріла потреба про це написати. І не просто написати – а багато написати;)
Але – не бійтеся, шановні колеги-блоґєри, буду розбивати на окремі субтематичні публікації по темі.

Отже, для початку – загальне введення у предмет викладення: шо таке фотоблоги (у різних сенсах-значеннях), які критерії висуває сьогодення і прогресивне людство до фотоблогів; яка їх класифікація.

Таке “заходження здалеку”, можливо, й буде для когось нудотиною непотрібною – але я вважаю, шо потрібно одразу якось доходити до якогось спільного знаменника у розумінні використовуваних термінів і понять; закласти такий собі базис – над яким уже будемо ґрунтовно і послідовно надбудовувати усе-усе-усе.

Отже, до справи!

Фотоблог у широкому розумінні – будь-який веб-сайт, на шпальтах якого з певною періодичністю публікуються і складають левову частку усього контенту авторські фотографії у хронологічній послідовності.

Очевидно, що “певна періодичність” – поняття не надто конкретне; але хто я такий, шоби встановлювати стандарти? Хтось публікує одну фотографію на місяць – і це може бути дуже і дуже відомий і якісний фотоблог; хтось же публікує, можливо, по десять фотографій щодня – але блог присвячено чОмусь зовсім іншому, донесення до громади авторських не є місією блогу.

Ще кілька дефініцій:

Фотоблоґєр – людина, яка веде фотоблог.

Фотоблоґєрство – діяльність, пов’язана із веденням фотоблогу.

Одразу хочеться відмітити:

блог ПРО фотоблоги, фотоблоґєрів і фотоблоґєрство сам по собі не являється фотоблогом!

Йдемо далі і спробуємо за кількома ознаками класифікувати фотоблоги:

I. За особливостями і спрямуванням контенту:

1. Чисті фотоблоги – де нічого, окрім авторських фотографій, немає
2. Змішані фотоблоги – де окрім фото автор може розміщувати і якісь роздуми, статті тощо

II. За місцем дислокації та формою організації:

1. Стенделоуни:
а) стенделоуни, що реалізовано на спеціальних фотоблогофих CMS;
б) стенделоуни, що реалізовано на не спеціалізованих CMS (wordpress, DLE, joomla, drupal тощо):
- адаптованих під фотоблоґєрсські вимоги з відповідним виглядом і навіґацією через шаблони оформлення;
- не адаптованих під фотоблоґєрство, у звичайному своєму вигляді
в) стенделоуни на індивідуально розроблених CMS

2. Розміщені на блогових платформах:
а) загальних блогових платформах (livejournal.com, wordpress.com, blogspot.com тощо);
б) спеціалізованих фотоблогових платформах (www.aminus3.com).

3. Аккаунти на фотоспільнотах – flickr.com, fotki.yandex.ru, flamber.ru тощо

III. За кількістю авторів:

1. Персональні
2. Колективні

IV. За метою ведення:

1. “Альтруїстичні” – Автор бажає просто поділитися своїм баченням світу, який він спостерігає через видошукач фотокамери і фіксує на плівку/матрицю
2. “Фотоблог-портфоліо” – Автор бажає просунути себе як фотографа-професіонала, показати свої роботи і знайти клієнтів-замовників

V. За місцем розміщення фотографій:

1. Фотоблоги, фотографії яких фізично розміщено на фотохостингових сервісах
2. Фотоблоги, фотографії яких фізично розміщено на власному сервері (хості)

VI. За “канонічністю” вигляду:

1. Канонічні (буде пояснено трошечки нижче)
2. Неканонічні

Таким чином, підійшли до дуже цікавого моменту: до “канонічності” вигляду і функціоналу сучасного фотоблогу (шо одночасно є і критеріями. які висуває “прогресивне людство” до фотоблогів).

Канонічний фотоблог характеризується наступними ознаками:

1. Один пост – одна фотографія (за дуже рідкісними виключеннями – наприклад, на чудовому фотоблозі radio.uruguay подекуди можна побачити кілька знімків у одному пості).

2. Лише одна фотографія (=один пост) на головній.

3. Архів облаштовано у формі прев’юшок – надзвичайно важлива характерна ознака фотоблогу; прев’юшки – є активними гіперпосиланнями на відповідний пост (наприклад, kolyorove.com/archives).

4. На сторінці або на самій фотографії (чи і там і там) – активні посилання на “попередню” і “наступну” фотографію. Як варіант – клік по самому зображенню відкриває попереднє.

5. Чільне місце на будь-якій сторінці займає власне сама світлина: вона не десь унизу, не десь збоку чи ще десь: вона – є основним елементом на веб-сторінці, і це одразу має бути зрозуміло будь-якому відвідувачеві.

Таким чином, ми поступово дійшли до визначення фотоблогу у вузькому розумінні:

Фотоблог у вузькому розумінні – будь-який фотоблог, який відповідає умовам канонічності.

Іншими словами,

Фотоблог у вузькому розумінні = канонічний фотоблог.

_____________________________________
_____________________________________

Також по темі:
http://www.photoblogs.ru/whatisphotoblog_ru.pdf

_____________________________________
_____________________________________

Таким чином, основу для подальшого систематичного і всебічного розгляду теми закладено.
Сподіваюсь, оцей “подальший” розгляд не забариться;)

Що ж – собі й усім-усім-усім бажаю наснаги, і – до скорої зустрічі!

ПС
До речі! Виділи? – Ярослава уже читають мало не 400 чоловік!
А Сергія – під 500!
Росте українська блогосфера:) (і у вузькому, і у широкому розумінні)
ППС
Ще до речі – дійсно дуже-дуже вдячний сайтові “Віддам задарма“: без нього хтозна скільки б я ще збирався розпочати нарешті цю давно наболілу тему…

Також по темі

Претензії до контенту: жодної теорії, тільки практика

g_i — Fri, 12 Jun 2009 14:39:03 +0000

Останні тижня півтора мав тісне спілкування з представниками однієї з наших вітчизняних корпорацій з приводу опублікованої в одному з моїх блогів статті про одну з їхніх торгових марок (як уже казав – люблю каламбури:)))) ).

Суть справи була ось в чому: пост написаний ще восени минулого року, в ньому – приклад заказної “чорнухи” на цю торгову марку, одразу ж – офіційне спростування, надане прес-службою корпорації.
ПЕРЕД усім цим (і в самій назві посту) – чітка інформація про те, що це приклад недобросовісної конкуренції і заказухи в чистому вигляді.

Десь тепер за певними пошуковими запитами цей мій пост потрапив у топ видачі гугла. І незважаючи на зміст публікації – викликав певну кількість телефонних дзвінків до гарячої лінії корпорації із запитаннями і посиланням на саме цю публікацію.

Були і офіційні скарги моєму хосту (TutHost; реферальний лінк – TutHost), про що додам кілька слів у кінці; і телефонні розмови з маркетологами та юристами; і тривалі перемовини.

Ось що хочу донести до громади: в таких випадках особам, які хочуть прибрати публікацію з Вашого блогу (далі – позивач), потрібно не лише це – а потрібно ще й якнайшвидше видалення цього контенту із пошукової видачі (в тому числі й з КЕШу);
і якщо першого можна досягнути через наїзди на хост – то другого не знаю: якщо з самого блогу видалити контент – то які далі можуть бути претензії, які важелі впливу на блогера?

Крім того – хто тоді заборонить блогерові розповісти про усе, що сталося, по усіх соціалках, блогохостингах тощо? А це, мабуть, не та реклама, яку хоче бачити позивач.

Тобто або-або: або позивач вважає Вашу публікацію незаконною, і такою, що порушує національне законодавство і його права – і тоді може сміливо йти до суду і шукати правди; в такому випадку він дійсно позивач.
Або – він хоче, щоб просто якнайшвидше оцей контент зник з усюди звідки тільки можна; в такому випадку він – не позивач, а особа, яка хоче отримати від Вас ряд послуг; погодьтесь, це вже звучить зовсім по-іншому, і тут позивач автоматично перетворюється на потенційного роботодавця.
Погодьтесь, усе абсолютно справедливо (звісно, якщо публікації не постяться завідомо з метою викликання подібної реакції з боку тих, кому вони заважають – це вже неетично)!

На практиці, звісно, обидва ці “або” найчастіше з’являються одночасно: з одного боку на блогєра тиснуть погрозами судових позовів та скаргами до хосту; з іншого – пропонують якось “залагодити” справу в обмін на задоволення “Ваших побажань”.
При чому це, як правило, різні люди – ну, усі бачили фільми, знаємо шо таке “хороший-поганий поліцейський”;)
І це – абсолютно одночасно: в якись момент Ви абсолютно упевнені, що домовився із одним представником позивача; а вже наступного – інший телефонує і каже, що вже відіслав скаргу Вашому хосту, усе це в загрозливих тонах і т.д. і т.п.
При чому “перший” представник за хвилину стверджує, що абсолютно не поінформований про дії “другого”, і що то, вибачте, просто нерви – справа складна, начальство тисне і все таке.

ЯКЩО усе ж позивач є не позивачем, а замовником Ваших послуг, то він хоче наступного:

1. Видалення публікації (в різних варіаціях: чи повне видалення, чи заміна на інший контент тощо)
2. Видалення кешу, а ще краще і усьої цієї сторінки з видачі гугла (це дуже легко, виявляється, можна зробити через http://www.google.com/webmasters/ – раніше цього не знав, думав, треба ждати доки гугл сам побачить шо сторінка змінилася і змінить видачу).

Ось, власне, й усе.

Ціна питання – абсолютно договірна.
У моєму випадку – 1000 гривень.
Яку мені переказали на картковий рахунок і яку я перше зняв у банкоматі.

ПІСЛЯМОВА

Я отепер думаю: а якби почалася рубка і все цивілізованим чином не вирішилося? Тоді без підтримки колег-блогєрів аж ніяк не обійшлося б…
Звідки перший висновок: блогєр блогєра має підтримати (принаймні інформаційно!) в будь-якій з подібних ситуацій “наїзду” на контент – адже тоді можна спричинити такий розголос справи, що позивач не радий буде такій рекламі.
Другий висновок (і порада) – у випадку “наїзду” не лякатися: навіть якщо хост заблокує ваш аккаунт, навіть якщо що б не сталося – завжди є ЖЖ, є вордпрес.ком, є вконтакті, є фейсбуки, є хай5, є тематичні форуми, є конкуренти і природні недоброзичливці позивача, є, врешті-решт, колеги-блогєри; а разом це – ого-го яка інформаційна площадка!
Третій висновок (і порада) – в разі переходу до відкрито військових дій краще публікацію у себе в блозі таки видалити (можливо, замінивши на інформацію про те, що відбувається): в такому випадку позивач не може наїхати ані на Ваш хост, ані на Вас через суд – в той же час як Ви маєте усю повноту доступних засобів для ведення інформаційної війни.
Публікацію, наприклад, можна розмістити десь так, звідки ніхто ніколи її видалити не зможе, або якщо і зможе – то дуже нескоро; і просто поширити інформацію про останні події з посиланням на неї; крім того – цей лінк можна розкрутити через різного роду біржі, через публікації в блогах колег-блогєрів; розмістити інформацію про це на цілій купі тематичних форумів, розіслати мейли конкурентам позивача з інформуванням про усе, що відбувається; кинути цього лінка в коменти до усіх тематичних постів у блогах з першої сотні видачі гугля за певними пошуковими запитами, і ще багато-багато-багато іншого…
Хоча перед цим ніщо не заважає Вам проконсультуватися з юристом на рахунок того чи дійсно є до чого приколупатися в статті; як варіант – змінити її таким чином, щоб зміст посту залишився таким же, а форма – з точки зору нашого законодавства – кришталево чистою.

Кілька слів, як і обіцяв, про хост.
Як лиш представники позивача подали скаргу моєму хосту – той зразу мене про це повідомив, додав повний текст самої скарги; і запросив три доби на якись коментар з мого боку.
Коментар він, правда, отримав одразу ж – і впродовж усіх перипетій я тримав свій хост в курсі подій.
Я не знаю як в подібних ситуаціях чинять інші хости – але до реакції мого (TutHost; реферальний лінк – TutHost) жодних претензій.

Краще, звісно, з такими моментами не стикатися (або стикатися – лиш на свою користь;) ), але – ніхто, як то кажуть, не застрахований.
Нариватися – не потрібно; але й відступати у випадку наїзду передчасно також не варто.
УСПІХІВ!